Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1710

Browse

Now showing 1 - 20 of 108

Вплив податку на нерухоме майно на економічне зростання
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Чекіна, Вікторія Денисівна
Виявлення впливу податків на економічне зростання набуває особливого значення в умовах загострення соціально-економічних, технологічних, екологічних та інших проблем сучасності. Податки на майно, як найменш спотворюючі економічну поведінку, привертають все більшу увагу багатьох дослідників і розглядаються з позицій потенціального інструменту фіскальної політики у забезпеченні позитивної динаміки економічного розвитку в умовах цифровізації. Метою статті є узагальнення сучасних підходів та результатів досліджень з питань впливу податку на нерухоме майно на економічне зростання з метою виявлення можливостей використання податкових інструментів для стимулювання розвитку економіки. Встановлено, що зарубіжними дослідниками вплив податків на нерухомість зазвичай вивчається з позицій спотворення розподілу ресурсів у економіці, зміни рішень економічних агентів у питаннях інвестування, темпів зростання житлового фонду, вирівнювання нерівності доходів, підвищення стійкості податкових систем до зовнішніх потрясінь тощо. Визначено, що більшість авторів розглядає податок на нерухоме майно як один із найбільш неспотворюючих, що при правильно розробленому механізмі оподаткування практично не чинить негативного впливу на економічну діяльність, а отже, мало перешкоджає економічному зростанню, зате сприяє скороченню нерівності у доходах, зростанню зайнятості та доходів, ефективному використанню землі. Як місцевий податок найчастіше він розглядається з позицій фінансування місцевих бюджетів і відіграє роль корисного інструменту збільшення доходів і управління державними фінансами, оскільки підвищення ефективних ставок та розширення бази податку на майно може компенсувати скорочення інших податків, які більшою мірою спотворюють економічну поведінку. В Україні увагу авторів зосереджено на підвищенні ролі майнових податків у забезпеченні доходами місцевих юрисдикцій та зміцненні їхньої фінансової стійкості. Спостерігається значний дефіцит вітчизняних досліджень з питань впливу податку на нерухоме майно на економічне зростання. Подальші дослідження щодо функціонування податку на нерухоме майно в умовах зміни парадигм економічного розвитку та міжнародних відносин, та щодо впливу податку на нерухомість на економічне зростання в Україні могли б розкрити нові аспекти його використання у вітчизняній податковій системі.
Проблеми соціальної та правової захищеності платформних зайнятих та пріоритети регуляторної політики України в умовах воєнного стану
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Панькова, Оксана Володимирівна; Касперович, Олександр Юрійович
У статті на основі аналізу та узагальнення результатів експертного опитування, у підготовці та проведенні якого автори приймали безпосередню участь, досліджено і розкрито проблеми та можливості створення системи соціального та правового захисту працюючих в платформному сегменті зайнятості з урахуванням умов воєнного стану та потреб післявоєнного відновлення України. Визначено основні причини, що перешкоджають правовій та соціальній захищеності платформних зайнятих. Ключовими серед них виявились такі: правова невизначеність статусу суб’єктів трудових платформ (як платформних працівників, так і самих трудових платформ); низькі можливості колективного представництва інтересів зайнятих на платформах; небажання працівників офіційно реєструватись та декларувати свої доходи тощо. Також в ході дослідження розкрито сукупність чинників соціального, інформаційно-комунікативного, організаційно-управлінського та технічного характеру, що виникають в процесі взаємодії суб’єктів платформної економіки і посилюють соціальну та правову незахищеність платформних зайнятих. Отримані результати проінтерпретовано авторами в контексті введення воєнного стану в Україні. Встановлено, що базовою вимогою формування дієвої системи соціального та правового захисту платформних зайнятих є створення законодавчо регламентованої системи взаємодії суб’єктів платформного сегменту зайнятості, що потребує відповідного нормативно-правового, організаційно-управлінського забезпечення, формалізації та виходу з «тіні» відносин на трудових платформах, створення механізмів сталого представництва інтересів суб’єктів платформної економіки. Обґрунтовано візію основних якісних характеристик дієвої системи забезпечення правового та соціального захисту зайнятих на цифрових платформах, пріоритетність ключових заходів для забезпечення ефективності процесу їхнього соціального захисту. На основі узагальнення результатів проведеного дослідження авторами розроблено схему концептуалізації процесу формування регуляторної політики, що зорієнтована на можливості забезпечення соціальної та правової захищеності зайнятих на платформах працівників. Авторська розробка узгоджується з основними настановами Директиви про покращення умов праці працівників цифрових платформ для європейських країн. Також авторами визначено та обґрунтовано пріоритетні напрями регуляторної політики щодо пом’якшення впливу воєнного стану на ринок праці та перспектив подальшого післявоєнного відновлення України.
Передбачення індустріального майбутнього: аспекти теорії
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Вишневський, Валентин Павлович; Грєчішкін, Олександр Володимирович
Важливість питань передбачення індустріального майбутнього обумовлена особливим значенням сучасної промисловості для національної конкурентоспроможності, інновацій та зайнятості, а також тими фундаментальними зрушеннями, що відбуваються в світі у зв'язку з розгортанням Четвертої промислової революції. Нова індустріалізація відкриває принципово нові можливості розвитку, пов'язані з інтеграцією цифрових і матеріальних технологій, але, водночас, створює і нові загрози та ризики для безпеки життєдіяльності, зайнятості, навколишнього середовища тощо. Тому так важливо займатись систематичними дослідженнями у цій сфері, які мають бути засновані на відповідному теоретичному фундаменті. Прогностична діяльність у сфері промисловості представлена різними видами практик, спрямованих на передбачення майбутнє. Встановлено, що вихідною посилкою цієї діяльності є принцип безперервності розвитку, сенс якого полягає у тому, що протягом певного часу окремі аспекти культури та інституційної структури суспільства залишаються без істотних змін, зберігаючи свою спадкоємність. У зв’язку з цим з’являється можливість виявлення загальних – а, отже, досить довгих – факторів (причин) і тенденцій (наслідків), які вже проявилися в сьогоденні та, ймовірно, продовжать свою дію й надалі. Спираючись на пізнання цих факторів і тенденцій можна визначати закономірності майбутнього розвитку. Виявлено, що основними методами дослідження майбутнього економіки в цілому і промисловості зокрема, є стратегічний форсайтинг і довгострокове прогнозування. Обидва ці методи поєднує те, що вони призначені для дослідження довгих аспектів розвитку і встановлення того, що може статися, а не того, які рішення приймати. А їх відмінність полягає в тому, що форсайтинг займається побудовою переважно якісних образів майбутнього, створенням випереджальних альтернативних сценаріїв розвитку подій, а прогнозування зазвичай має кількісний характер, характеризує майбутнє, спираючись на регулярності, характерні для даної об'єктної сфери. Як форсайтинг, так і прогнозування спираються на використання інструментарію економіко-математичного моделювання. Але у випадку прогнозування результати розрахунків зазвичай інтерпретують як інформацію про те, що очікується (у межах довірчих інтервалів), а при форсайтингу – як інформацію про ймовірні сценарії розвитку подій, призначені для виявлення нових можливостей і загроз розвитку. Враховуючи теперішній стан геополітичної турбулентності і стратегічної невизначеності, у найближчі часи в Україні найбільш затребуваним інструментом досліджень промислового майбутнього може стати стратегічний форсайтинг.
Дослідження математичних методів і моделей довгострокового розвитку промисловості
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Турлакова, Світлана Сергіївна
Обґрунтовано актуальність дослідження відповідних математичних методів і моделей довгострокового розвитку національної промисловості. Доведено, що каузальні економетричні моделі виробництва є відносно простим і зручний у використанні та найбільш поширеним інструментарієм дослідження довгострокового економічного майбутнього. Визначено, що виробничі функції, пристосовані до окремих обставин, довели свою спроможність вирішувати поставлені завдання. Проте проблема більш точного налаштування на особливості модельованого об'єкта досліджень є особливо актуальною в теперішніх умовах розвитку України, в умовах концентрації уваги на окремих секторах, зокрема промисловості, та у зв'язку з революційними трансформаціями виробничих сил і відносин відповідно поширенню кіберфізичних технології Четвертої промислової революції. У таких специфічних обставинах є сенс ставити питання про використання більш складних комплексних моделей. З одного боку вони є кращими, оскільки дозволяють точніше налаштовуватись на модельований об'єкт, у тому числі за рахунок додавання важливих чинників, які знаходяться за межами виробничої системи. З іншого боку, – гіршими, оскільки ускладнюють аналіз і суттєво збільшують кількість змінних, потрібних для опису динаміки економічного зростання. У цьому зв'язку не можна нехтувати експертними методами дослідження. Вибір типу моделі, кола факторів впливу, можливих сценаріїв розвитку тощо потребує, як правило, експертних оцінок (часто неявних). Тому, при аналізі довгих факторів і тенденцій розвитку важливо дотримуватись головного методологічного посилу експертних підходів в побудові форсайтів: для далеких часових горизонтів в умовах суттєвої невизначеності доцільно ставити питання не про розрахунок "правильного майбутнього", а про оцінку спектру вірогідних сценаріїв розвитку, розширення і переосмислення його нових можливостей і викликів, зокрема для уникнення потенційно згубних ідей і очікувань, закладених в поточну політику.
Промисловість України у світовому «ландшафті»: тенденції у контексті завдань довгострокового розвитку
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Збаразська, Лариса Олександрівна
У статті викладено результати науково-аналітичного дослідження основних тенденцій у промисловості України, які характеризують особливості її функціонування й розвитку за останні два десятиліття на тлі аналогічних процесів у світі. Основні акценти зроблено на аналізі відповідності тенденцій в Україні світовим та європейським трендам динамічного та структурного розвитку промислового виробництва. Досліджено також процеси реалізації у національній промисловості секторальної цілі SDG-9 як комплексу завдань у межах концепції сталого та інклюзивного розвитку виробництва. Для порівняльних аналітичних досліджень використано інформаційно-аналітичні ресурси визнаних міжнародних інституцій, що системно здійснюють постійний моніторинг та рейтингові оцінки поточного стану й розвитку процесів у світовій економіці на єдиних методологічних засадах. Встановлено, що у промисловості України наразі домінують переважно короткострокові тенденції, які формуються та швидко змінюються під впливом кон’юнктурних коливань ринку. Починаючи з 2013 року, провідну роль у прискоренні розвитку негативних явищ відіграє зовнішньополітичний фактор - військова агресія РФ. Фактором, що суттєво погіршує поточний стан конкурентоспроможності та потенціал довгострокового промислового розвитку в Україні, є зниження частки технологічних виробництв в обробній промисловості. Це спричинило зниження темпів та відносних обсягів створення доданої вартості у промисловості України порівняно з загальносвітовими та регіональними показниками. На основі даних відомих світових рейтингів (CIP, SDG) виявлено найбільш проблемні зони вітчизняної промисловості у контексті розв’язання пріоритетних завдань довгострокового розвитку в умовах прискорення технологічних трансформацій. Запропоновано стратегічні напрямки, які мають потрапити у фокус довгострокової державної промислової політики, - структурний розвиток, стабільний внутрішній попит, збалансований експорт.
Формування бази і автоматизованої системи інтеграції даних про промисловість
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Дасів, Алла Федорівна; Руссіян, Олена Анатоліївна; Липницький, Денис Володимирович
У статті обґрунтовано доцільність формування спеціалізованої бази даних про промисловість та системи автоматизованого їх збору і використання. Ця система дозволяє забезпечити інформаційні потреби аналітиків і науковців з проблем розвитку промисловості. Вона передбачає автоматизований збір інформації за багатьма країнами світу з використанням будь-якої кількості джерел, доступних як клієнт-серверні ресурси в Інтернеті. Використання сучасних алгоритмів інтеграції даних забезпечує різноманітну подачу інформації, формати її надання та періодичність оновлення. Крім того, просунутим користувачам системи надається широке коло можливостей для конструювання критерію пошуку та формату отримання даних. Система побудована як клієнт-серверна технологія та є доступною для безшовної інтеграції з аналогічними системами як джерело та сховище інформації. Для побудови системи проведено аналіз існуючих у світі та популярних у використанні статистичних баз даних, визначено їх особливості, переваги і недоліки. Встановлено, що у більшості існуючих статистичних систем не представлено статистичних даних по Україні, а там, де вони є, відсутня деталізація даних за видами економічної діяльності та галузями, а особливо – за промисловістю. До того ж наявними є певні технічні складнощі у роботі з даними для користувачів, персоналізація доступу майже відсутня. Досить обмеженими є також можливості інтеграції існуючих баз даних із системами, що використовують інформацію для моделювання та прогнозування як у режимі запиту, так і особливо у режимі реального часу. Сформовано структуру статистичної бази даних про розвиток промисловості, відібрано показники для її наповнення. Показники розподілено за секторами економіки (сектор виробництва сировини, переробний сектор, макростатистика, інші сектори). Сектори розкрито за ключовими видами економічної діяльності відповідно до класифікації видів економічної діяльності 2010 року (КВЕД-2010), які забезпечують переважну частину створення доданої вартості економіки України. Кожен визначений вид економічної діяльності розкрито за групами галузей та галузями. Крім того формування бази статистичних даних здійснювалось на основі призначення кожному з показників інших характеристик, необхідних для автоматизації: код, одиниці виміру, період, база (розподілення показників за окремими групами для можливості моделювання), джерело (статистичні бази та джерела, з яких здійснювався збір показників і даних). Для зберігання інформації використана сучасна реляційна база даних, яка дозволяє вирішувати питання оптимізації для роботи із найбільш потужними, але ще не великими даними, враховує особливості широких даних, дозволяє горизонтальне та вертикальне масштабування, в тому числі у системі баз даних з відкритим вихідним кодом PostgreSQL. Створено методику формування і технологію наповнення статистичної бази даних автоматично з великої кількості джерел, режим доступу до яких задається параметрами конфігурації системи. Розроблено технологію міграцій даних, що доступні у гнучких форматах, в тому числі текстовому, зокрема Excel. Використання розробленої автоматизованої інформаційної системи інтеграції про-мислової статистики дає можливість вибирати необхідні показники для аналізу економічних процесів у промисловості, використовувати зібрані в єдиному інформаційному просторі статистичні дані за 130 країнами світу, у тому числі України, для проведення наукових досліджень, побудови економіко-математичних моделей і прийняття управлінських рішень.
Управління поведінкою економічних агентів на підприємствах з використанням інструментів штучного інтелекту
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Логвіненко, Богдан Ігорович
У статті досліджено методи управління поведінкою економічних агентів на підприємствах з використанням інструментів штучного інтелекту, які дозволили отримати дані про можливості сучасних інформаційних систем (штучного інтелекту), на основі яких аналізується та коригується поведінка економічних агентів згідно поставлених цілей підприємства. Проведений аналіз показав, що на ринку програмного забезпечення існує безліч інструментів штучного інтелекту (програмного забезпечення, мобільних застосунків, сайтів, чат-боті та ін.), що працюють на основі методів управління поведінкою економічних агентів, можливості яких дозволяють підприємству влаштовувати робочий процес набагато ефективніше. Тож проаналізувавши сучасні інструменти штучного інтелекту для управління поведінкою економічних агентів виявлено можливості, переваги та недоліки інструментів штучного інтелекту, серед яких: неможливість інтеграції їх в існуючі системи управління персоналом на підприємствах, відсутність достатньої технічної бази для впровадження інструментів у процес управління персоналом та доцільність використання інструментів у цілому. Сформовано загальну методичну схему управління поведінкою економічних агентів на підприємстві, яка відрізняється наявністю ітеративної процедури диференційованого впливу на фактори та властивості поведінки агентів, що детермінують, з механізмом оцінки ступеня впливу регулюючих впливів на основі зворотного зв'язку, тобто формуються такі управлінські рішення, які економічно вигідні підприємству і не порушують прав та інтересів самих економічних агентів. Досліджені методи управління поведінкою економічних агентів на підприємствах з використанням інструментів штучного інтелекту, дозволили отримати дані про можливості сучасних інформаційних систем, на основі яких можна аналізувати поведінку та коригувати поведінку економічних агентів згідно поставлених цілей підприємства. Окреслено, що перспективним напрямом дослідження є вивчення питань взаємодії суб’єктів та об’єктів економічних відносин та запропоновано побудова власної системи управління поведінкою економічних агентів на підприємствах з використанням штучного інтелекту, яка б включала в себе всі необхідні інструменти для ефективної взаємодії з економічними агентами на підприємстві.
До ювілею доктора економічних наук, професора, завідувачки відділом проблем економіки підприємств Інституту економіки промисловості НАН України, академіка Академії економічних наук України БРЮХОВЕЦЬКОЇ НАТАЛІ ЮХИМІВНИ.
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Інститут економіки промисловості НАН України
Ефективність та якість організації, інституції визначають люди, кадри, які за оцінкою класиків «вирішують все». До когорти вчених, завдяки яким інститути та центри Національної Академії наук України зберігають традиції, нарощують знання, які сьогодні недостатньо ціняться, але без яких немає майбутнього, правомірно зарахувати поважну людину - доктора економічних наук професора, Брюховецьку Наталю Юхимівну, яка на протязі більше 33 років працює штатно (у деякі роки – за сумісництвом, будучи делегованою до вищого навчального закладу) в Інституті економіки промисловості НАН України (ІЕП НАН України).
До ювілею доктора економічних наук, завідуючого відділом проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки промисловості НАН України ЧЕРЕВАТСЬКОГО ДАНИЛА ЮРІЙОВИЧА
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Інститут економіки промисловості НАН України
В жовтні цього року доктор економічних наук, завідуючий відділом проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки промисловості НАН України Данило Юрійович Череватський святкує ювілей. Колектив інституту, редакція, автори та читачі журналу «Економіка промисловості» щиро вітають шановного колегу та талановитого вченого.
Цифрова платформізація економіки і стратегічне управління: синергія взаємодії
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Князєв, С. І.
Рецензія на монографію: Вишневський О.С. Цифрова платформізація процесу стратегування розвитку національної економіки: монографія / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2021. ISBN 978-966-02-9657-2 (електронне видання)
Економічні світи Данила Череватського на шпальтах журналу «Економіка промисловості»
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Інститут економіки промисловості НАН України
Бажаємо нашому колезі, другу і члену редакційної колегії Данилу Череватському довгих щасливих років життя і творчої наснаги. Перелік публікацій Д.Ю. Череватського у журналі "Економіка промисловості"
До 85-річчя Академіка НАН України Олександра Івановича Амоші
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Інститут економіки промисловості НАН України
4 серпня 2022 р. академік НАН України, доктор економічних наук, професор, почесний директор Інституту економіки промисловості НАН України Олександр Іванович Амоша зустрів свій черговий ювілей, йому виповнилося 85 років. За цей час Олександр Іванович пройшов цікавий, наповнений важливими подіями шлях, на якому здобув безумовне визнання не лише наукової спільноти, а всього суспільства, бо в усі часи залишався справжньою людиною. Олександр Іванович Амоша народився в м. Горлівка, вишу освіту здобув у Донецькому політехнічному інституті, кандидатську дисертацію захистив у Донецькому науково-дослідному вугільному інституті. З 1970 року і по цей час Олександр Іванович Амоша працює в Інституті економіки промисловості НАН України, де пройшов шлях від старшого наукового співробітника до директора.
Європейський дослідницький простір: новий етап розвитку та можливості інтеграції України у воєнний та повоєнний періоди
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Підоричева, Ірина Юріївна
Євроінтеграційні спрямування України, надання нашій державі статусу кандидата на членство в Європейському Союзі (ЄС), а також потреба у фінансовій, технологічній, управлінській та іншій допомозі з боку ЄС, зокрема щодо повоєнного відновлення сфери досліджень та інновацій, актуалізують завдання прискорення її інтеграції в Європейський дослідницький простір (ЄДП). Метою статті є аналіз поточного етапу розвитку Європейського дослідницького простору у контексті нових стратегічних цілей ЄС та, зважаючи на це та війну в Україні, визначення можливостей розширення співпраці між Україною та ЄС у сфері досліджень та інновацій, поглиблення її інтеграції в ЄДП як джерела повоєнного відновлення, стабілізації та випереджального інноваційного розвитку національної економіки. Показано, що війна, розв’язана РФ проти України, обумовила формування нової нормальності в міжнародному науковому співробітництві та послужила тригером розбудови самодостатньої пан’європейської інноваційної екосистеми, яка б тісніше з’єднувала науку та промисловість і була здатною вирішувати глобальні виклики. Висвітлено суть нового Європейського інноваційного порядку денного, в реалізації якого центральне місце посідає Європейський дослідницький простір. Розкрито ідею ЄДП та основні результати її реалізації в ЄС за двадцятирічний період. Визначено особливості поточного етапу розвитку ЄДП та його пріоритети у контексті нового стратегічного порядку денного ЄС. Проведено аналіз основоположних документів, якими наразі мають керуватися країни-члени ЄС у сфері досліджень та інновацій, – Пакту про дослідження та інновації та Політичного порядку денного ЄДП на 2022-2024 рр. Виявлено ключові особливості поточного програмного періоду розвитку ЄС, зроблено акцент на основних інструментах та ініціативах, покликаних наблизити ЄС до його стратегічних цілей: стратегіях смартспеціалізації, місієорієнтованій інноваційній політиці, Партнерствах для регіональних інновацій. За результатами узагальнення ініціатив на підтримку українських науковців і підприємців-інноваторів, запроваджених Європейською комісією у відповідь на військову агресію РФ проти України, враховуючи нові стратегічні плани та цілі ЄС в умовах світових геополітичних змін, визначено можливості та надано пропозиції щодо розширення співпраці між Україною та ЄС у сфері досліджень та інновацій у воєнний та повоєнний періоди. Їх реалізація дозволить збільшити присутність України в ЄДП як передумови забезпечення її повоєнного інноваційного зростання та процвітання у довгостроковій перспективі.
Довгострокові фактори та тенденції розвитку хімічної промисловості України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Шевцова, Ганна Зіївна
Хімічна індустрія є вагомим промисловим сектором глобальної економіки й одним з головних драйверів її інноваційного розвитку. Сьогодні галузь знаходиться у пошуку відповідей на сучасні кліматичні, енергетичні та технологічні виклики, опрацьовує секторальні особливості цифрового переходу, імплементації парадигми сталого розвитку. Метою статті є аналіз сучасного стану української хімічної промисловості та визначення перспектив її розвитку під впливом ключових довгострокових факторів і трендів. Доведено, що національний хімічний сектор перебуває у довгостроковому низхідному тренді, обумовленому структурними дисбалансами та глибокою кризою традиційної моделі галузевого виробництва. Водночас виявлено декілька нових позитивних трендів і точок зростання, здатних стати основою довгострокового розвитку українського хімічного виробництва. Запропоновано авторський концептуальний підхід до визначення факторів і тенденцій розвитку української хімічної промисловості, що базується на (1) обґрунтуванні великого міжгалузевого значення хімічного виробництва як системоутворювального фактору, (2) дослідженні ключових глобальних мегатрендів і їх впливу як довгострокових національних факторів, (3) урахуванні внутрішнього і зовнішнього вимірів трансформацій, (4) аналізі синергії трендів і міжгалузевої синергії, (5) виявленні специфічних пріоритетів за сегментами галузі. Показано, що рушійною силою довгострокових трансформацій хімічного бізнесу є взаємопідсилюючий вплив двох глобальних мегатрендів – розвитку технологій четвертої промислової революції та досягнення цілей сталого розвитку. Довгострокові орієнтири розвитку української хімічної галузі пов’язані з цифровізацією, кастомізацією, циркулярністю, кліматичною нейтральністю, ресурсоефективністю та міжгалузевою інтеграцією. На основі аналізу сучасного стану національної хімічної промисловості і її окремих сегментів та визначення детермінант довгострокового розвитку у статті окреслено декілька тенденцій, що мають довгостроковий потенціал реалізації в Україні: створення малотоннажних виробництв диференційованої хімічної продукції з інноваційним складником і потенціалом імпортозаміщення; поглиблення взаємодії виробників хімікатів зі споживачами на основі використання цифрових платформ; розвиток регіональних інноваційних екосистем, активізація кластерних ініціатив і розроблення стратегій смарт-спеціалізації з акцентом на міжгалузеву інтеграцію; декарбонізація, збільшення продукції на основі біотехнологій, поглиблення інших екологічних і безпекових компонентів виробництва і споживання хімікатів; реформування системи технічного регулювання виробництва та обігу хімікатів відповідно до вимог Європейського Союзу.
Напрями підвищення ефективності інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Сердюк, Олександр Сергійович
Встановлено, що ключовими чинниками, які знижують ефективність інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні, є: недоліки механізму оподаткування викидів забруднюючих речовин; недосконала система редистрибуції екологічного податку; високі трансакційні витрати інтерналізаційного процесу; конфлікт інтересів сторін. Поруч із цим, проблему інтерналізації ускладнює фактор неефективного використання промислового устаткування. Метою статті є виявлення чинників, які знижують ефективність інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні та розробка пропозицій щодо їх нівелювання в умовах поширення сучасних цифрових технологій. Існуючий в Україні екологічний податок, має розраховуватись з урахуванням ступеню шкідливості забруднюючих речовин, однак при цьому, не містить посилань на методику такого розрахунку. У відкритому доступі можна побачити лише фактичні ставки податку за окремими видами забруднюючих речовин. У дослідженні наведено аргументи, які піддають сумніву об’єктивність цих ставок податку із точки зору цілей інтерналізації. Крім того, сам факт, прописаної в законі, можливості коригування ставки податку з боку Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України, певною мірою нівелює значення самої інтерналізації. Іншим фактором, що зменшує ефективність інтерналізації, є система редистрибуції екологічного податку. В Україні, система розподілення коштів, зібраних з продуцентів забруднення, є деперсоніфікованою, а отже безпосередні реципієнти негативного впливу забруднення, у кращому разі отримують певні соціальні послуги, що реалізуються державою за рахунок екологічного податку. Така ситуація ставить під сумнів еквівалентність відшкодування збитків реципієнта. Не менш важливим для ефективності інтерналізаційних процесів, є фактор трансакційних витрат. Відомо, що як централізоване так й індивідуальне вирішення суперечливих питань, потребує витрат переговорного процесу, пошуку інформації, оцінки збитків, юридичних гарантій тощо. Відтак, самі собою, ці витрати не створюють цінності, а лише перекладаються на сторін у вигляді додаткового негативного зовнішнього ефекту, який неможна інтерналізувати. Конфлікт інтересів є першопричиною проблем інтерналізації негативних зовнішніх ефектів, адже кожна зі сторін має природні стимули до збереження та примноження власності. Із цього випливає, що продуценти зовнішніх ефектів апріорі намагатимуться заперечити свій негативний вплив на довкілля, тоді як реципієнти – максимізувати власні збитки в очах суспільства. Вищенаведені чинники обумовлюють напрями підвищення ефективності інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні через: наближення розміру податку до розміру реальної шкоди заподіяної продуцентом забруднення; переформатування механізму редистрибуції податку із метою наближення бюджетних асигнувань до реальних втрат реципієнтів негативних зовнішніх ефектів; зниження трансакційних витрат інтерналізаційного процесу; усунення конфлікту інтересів.
Система випереджальних індикаторів розвитку національної промисловості: концептуальний підхід
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Солдак, Мирослава Олексіївна
Запорукою успішного економічного розвитку є індустріалізація, яка тепер відбувається у світі в нових технологічних умовах. У цьому зв'язку аналітики, підприємці, урядовці, політики на місцевому та національному рівнях зацікавлені в своєчасній та достовірній інформації про стан і перспективи розвитку національної промисловості. Для отримання сигналів про зміну економічної активності у найближчому майбутньому економісти використовують випереджальні індикатори − динамічні ряди даних, що демонструють досить стійкий зв'язок з базовим рядом даних макроекономічного циклу розвитку в тій чи іншій країні. Проте у зв’язку з особливостями розвитку кожній державі приходиться знаходити власні рішення у цій предметній сфері. У статті зосереджено увагу на випереджальних індикаторах розвитку промисловості. Метою роботи є узагальнення накопиченого досвіду у сфері короткострокового прогнозування промисловості на базі використання динаміки показників, які мають випереджальний зв'язок із промисловим виробництвом, та обґрунтування рекомендацій щодо можливостей їх використання для короткострокового прогнозування промислового розвитку України. В результаті узагальнення світового досвіду використання випереджальних індикаторів з урахуванням національної промислової специфіки в процесі дослідження було висунуто дві робочі гіпотези. Перша ґрунтується на тому, що (а) при прогнозуванні поворотних моментів економічної активності в національній промисловості необхідно орієнтуватися на загальні та специфічні випереджальні індикатори країн, які є основними партнерами України, особливо тих, до яких експортуються товари промислової групи; (б) до переліку показників-кандидатів слід включати світові ціни на енергоносії, враховуючи значну залежність національного виробництва від імпорту вуглеводнів; (в) крім реальної грошової маси, на динаміку промислової доданої вартості чинять вплив інші монетарні чинники − курс гривні до долару та індекс долару США, що пояснюється відкритістю національної економіки, її малим розміром, спеціалізацією на сировинному експорті та значною залежністю від імпорту промислових товарів, необхідних для створення продукції із високою доданою вартістю. Для подальшої перевірки цієї гіпотези запропоновано відповідні показники розподілити на чотири групи: ті, що побудовані на результатах опитувань підприємств, показники фінансової діяльності підприємств, грошово-кредитні та соціально-економічні показники. При цьому доступність даних та оперативність оновлення (не рідше за квартал) є ключовою умовою їх включення до вибірки кандидатів. Друга робоча гіпотеза полягає в тому, що запропоновані показники можуть слугувати індикаторами для надання ранніх сигналів про динаміку доданої вартості, створеної у промисловості. Для її перевірки на практиці потрібно сформувати базу даних про індикатори, які можна використовувати для передбачення динаміки валової доданої вартості у промисловості, провести математичні розрахунки (побудувати кількісні залежності доданої вартості від обраних індикаторів з урахуванням часового лагу), інтегрувати окремі індикатори в зведений індекс промислового розвитку. Вирішення цих завдань є предметом подальших досліджень.
Зміни трудового і податкового законодавства України в умовах воєнного стану: проблеми і перспективи удосконалення
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Новікова, Ольга Федорівна; Остафійчук, Ярослав Васильович; Новак, Ірина Миколаївна
Повномасштабна воєнна агресія проти України призвела до масового порушення ланцюжків створення вартості, скорочення робочих місць, росту безробіття та еміграції робочої сили. Законодавчі ініціативи з протидії соціально-економічним наслідкам війни мають недостатню ефективність. Метою статті є здійснення оцінки змін трудового та податкового законодавства під час воєнного стану та визначення перспектив його вдосконалення. З’ясовано, що зміни трудового законодавства в Україні ґрунтуються на ідеології неолібералізму, переважно відображають інтереси роботодавців та істотно обмежують права працівників. Це посилює ризики руйнування усталених інститутів соціально-трудових відносин, втрати від чого за аналогією з сирійським конфліктом можуть перевищити втрати від руйнування фізичного капіталу. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства, особлива увага приділена нормам про призупинення дії трудового договору. Наголошено на необхідності пошуку нового формату взаємодії між державою та інститутами сфери праці, відповідної адаптації соціально-трудових відносин, використовуючи можливості цифровізації. Проаналізовано вплив змін податкового законодавства на зайнятість населення. Встановлено, що політика підтримки економіки, ключовим інструментом якої є податкові пільги, недостатньо сприяє збереженню зайнятості. На основі дослідження міжнародного досвіду протидії економічним шокам запропоновано бачення політики підтримки економіки, яка повинна поєднувати заходи зі збереження робочих місць, пільги для суб’єктів економічної діяльності та підтримку ліквідності. Розглянуто міжнародний досвід реалізації схем збереження робочих місць, які в країнах ЄС стали одним із основних інструментів підтримки бізнесу під час пандемії COVID-19. Зроблено висновки про актуальність дослідження можливостей їх використання в Україні із залученням коштів ЄС. Сформульовано відповідні пропозиції для органів влади.
Експлейнарний базис розвитку національної економіки
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Дідик, Андрій Миколайович; Погорелов, Юрій Сергійович
У статті у вигляді експлейнарного базису розвитку представлено наукові позиції, з яких має розглядатися розвиток економіки України, що є важливим для визначення характеру розвитку, а відтак для постановки цілей та визначення принципів розвитку, вибору його векторів та способів, що їх операціоналізують, розроблення інститутціонального забезпечення розвитку та результативного використання призначених для нього ресурсів. З використанням загальних положень з проблематики розвитку уточнено зміст категорії «розвиток економіки», показано її відмітність від поняття «зростання економіки», а з використанням якісних ознак загальних типів розвитку визначено характер розвитку України з урахуванням наявних умов та очікуваних змін у державі та за її межами. Показано, що за динамікою змін розвиток вітчизняної економіки має бути революційним, за спрямованістю – інтенсивним (спрямованим на виникнення якісних змін сталого характеру завдяки використанню новітніх технологій, принциповому оновленню продуктової лінійки вітчизняних виробників), за джерелом (або першопричиною) екзогенно-ендогенним, з позиції уявлення суб’єкта розвитку про стан об’єкта в часі – прожективним, за елементом економічної системи, який змінюється найбільше, структурним (адже саме сучасна структура економіки України є тригером низки негативних процесів в ній), за механізмом розвитку – біфуркаційним, за критерієм керованості – слабкокерованим, за співвідношенням об’єкта та суб’єкт суб’єктно-об’єктним (суб’єкт розвитку водночас є об’єктом розвитку), багатовекторним та холічним. Позначено умови, за яких найближчими роками відбуватиметься розвиток економіки України незалежно від його характеру (встановленого або деякого іншого): зменшення адміністративного тиску на підприємництво (дерегуляція економіки), посилення суспільної ролі підприємця та його всіляка підтримка. Виявлений характер розвитку національної економіки та умови, за яких він відбуватиметься на сучасному етапі, мають бути враховані у моделі розвитку, що забезпечить адекватність моделі реаліям, що мають місце в Україні, валідність моделі та її практичну застосовність, а також дозволить сформулювати завдання з розвитку всім його суб’єктам.
Концептуальні засади аналізу розвитку загроз соціально-економічній системі «місто»
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Козаченко, Ганна Володимирівна; Романовська, Юлія Анатоліївна
В статті обґрунтовано доцільність розроблення концептуальних засадах аналізу розвитку загроз соціально-економічній системі «місто», що становлять собою систему установок, принципів, положень, використовуваних для аналізу розвитку загроз, в якій органічно поєднано пізнавальну, герменевтичну та методологічну функції економічної безпекології мезорівня. Конструкти концептуальних засад аналізу розвитку загроз соціально-економічній системі «місто» становлять собою систему логічних утворень, операціоналізація яких дозволить виявити загрози соціально-економічній системі «місто», оцінити їхній характер, масштаб та джерела походження, проаналізувати розвиток загроз і спрогнозувати наслідки їх реалізації. Конструкти концептуальних засад сформовано з використанням імперативів захисного та гармонізаційного підходів та постнекласичних принципів організації наукового знання, основним з яких є методологічний плюралізм. Розкрито зміст та показано особливості конструктів концептуальних засад аналізу розвитку загроз соціально-економічній системі «місто», удосконалено понятійно-категоріальний апарат шляхом уточнення змісту понять «загроза соціально-економічній системі «місто», «небезпека», «ризик», «економічний інтерес», надано характеристики конструктів, виявлено межі застосування та міру пов’язаності за ступенем імовірності настання негативних змін у соціально-економічній системі «місто». Операціоналізація конструктів концептуальних засад аналізу розвитку загроз соціально-економічній системі «місто» дозволить розробити відповідний інструментарій для ідентифікації процесів та явищ у зовнішньому та внутрішньому середовищі соціально-економічної системи «місто» як загроз цій системі, аналізу розвитку окремої загрози та їхньої сукупності.
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП: статистичний аналіз
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Липницький, Денис Володимирович; Липницька, Поліна Денисівна
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП досліджується активно. Проте, не всі аспекти цього процесу досить вивчені. Це, зокрема, пов'язано з «новою нормальністю», що склалася в останні роки, особливості якої не дозволяють використовувати класичні концепції та моделі для формування ефективної монетарної політики. Тим більше у специфічних умовах емерджентних економік, до яких належить Україна. Метою дослідження є визначення взаємозв'язку грошових агрегатів, інвестицій та ВВП у нових умовах, за допомогою аналізу часових рядів економічних даних. Як інформаційну базу дослідження взято статистику Світового банку країн світу з показниками “широких” грошей (М3) і валових інвестицій. Статистичний аналіз дозволив встановити, що понад 71% аналізованих країн показали суттєву кореляцію між М3 та валовими інвестиціями. Було з'ясовано, наскільки сила кореляції залежить від рівня соціально-економічного розвитку. Для цього на основі методу «найближчих сусідів» було проведено класифікацію країн у двомірному просторі: за параметрами доходу на душу населення та щільності зв'язку М2 та інвестицій. Аналіз показав, що 79% з усіх аналізованих країн опинилися в класі з доведеною високою кореляцією, причому незалежно від рівня їхнього багатства та розвитку. У цьому ж просторі ознак був виконаний кластерний аналіз країн методом «зсуву середнього». Цей метод дозволив з точністю 91% розділити країни на п'ять кластерів із різними соціально-економічними умовами. У тому числі виділити окрему групу країн, особливо чутливих до зниження рівня монетизації, аж до негативних наслідків для економіки. Дослідження дозволило зробити висновок, що незалежно від рівня розвитку економіки, зростання «широкої» грошової маси є фактором, що істотно впливає на зростання ВВП. Хоча, цей фактор розглядається як необхідний, проте він не є достатнім для зростання економіки, особливо в період четвертої промислової революції, коли держави мають відігравати більш активну та складну роль у прискоренні національного техніко-технологічного розвитку.

Browse

Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry» by Issue Date

Results Per Page

Sort Options