Журнал "Проблеми економіки" 2026, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1948

Browse

Now showing 1 - 20 of 31

Трансформація підприємницького середовища України під впливом війни, регіональної асиметрії, кластерних змін і секторальних зрушень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Іляш, Ольга Ігорівна; Хаустова, Вікторія Євгенівна
Метою статті є науково-аналітичне обґрунтування ключових напрямів трансформації підприємницького середовища України в умовах повномасштабної війни з урахуванням регіональної асиметрії, кластерних змін і секторальних зрушень, що дозволяє окреслити передумови й обмеження відновлення бізнес-активності у воєнний і повоєнний періоди.Статтю присвячено дослідженню трансформації підприємницької діяльності України в умовах повномасштабної війни, розпочатої у 2022 році. Проаналізовано вплив воєнного шоку на ділове середовище через макроекономічні втрати, руйнування виробничої та інфраструктурної бази, порушення логістичних ланцюгів, масову релокацію бізнесу та посилення територіальної асиметрії економічного розвитку. Досліджено особливості відновлення бізнес-активності в регіональному та секторальному вимірах, окреслено структурні зрушення у підприємництві, зокрема зростання ролі малого і середнього бізнесу, сфери послуг, ІТ та агропереробки на тлі скорочення капіталомістких і інфраструктурно залежних галузей. Обґрунтовано значення кластерних ініціатив у формуванні нових точок економічного зростання у відносно безпечних регіонах і їх роль у кооперації підприємств і інтеграції у європейські ланцюги доданої вартості. Проаналізовано вплив змінених регуляторних режимів і антикризових заходів держави на умови функціонування бізнесу, а також адаптаційні та поведінкові стратегії підприємців в умовах високої невизначеності. Зроблено висновок, що подальша траєкторія відновлення підприємницького середовища України визначатиметься узгодженістю політики підтримки, інституційною спроможністю та передбачуваністю регуляторних правил у воєнний і повоєнний періоди.
Державна допомога у розвитку зеленої металургії: принципи і досвід ЄС для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шликова, Вікторія Олександрівна; Полякова, Ольга Юріївна; Котляров, Євген Іванович
Метою статті є аналіз європейської практики стимулювання розвитку технологій, дотичних до зеленої металургії, у широкому сенсі та визначення можливостей застосування для України. Обґрунтовано необхідність відновлення та модернізації металургійної галузі на основі сучасних технологій декарбонізації. Розглянуто виклики запровадження механізму транскордонного вуглецевого коригування CBAM для економіки України. На основі наявних наукових публікацій досліджено підходи до визначення поняття «зелена металургія» та виявлено відсутність єдиного універсального його трактування. Аналіз анотацій і текстів відкритого доступу за допомогою інструменту VOSviewer дозволив побудувати граф зв’язків понять, дотичних до проблематики розвитку зеленої металургії, і зробити висновок, що зелена металургія є зеленою технологією у сенсі сталого розвитку, а технології прямого відновлення заліза, у тому числі шляхом використання у ролі відновника – водню, є поширеними у світі. Водночас в українському законодавстві використовується вузьке поняття зеленої металургії, яке не відповідає світовим трендам науково-технічного розвитку та обмежує потенціал модернізації галузі, тому потребує уточнення і розширення. Враховуючи потребу в масштабних інвестиціях для поширення зеленої металургії в Україні, залучення яких потребує державної допомоги, досліджено наявний досвід ЄС у цій сфері. Зокрема, проведено аналіз тенденцій державної допомоги у період 2014–2024 рр., а саме динаміку загальних її обсягів, частку у ВВП, пріоритетні напрями, за якими вона надавалася, та інструменти її реалізації. Так, головним пріоритетом політики ЄС щодо державної допомоги є захист навколишнього середовища включно з енергозбереженням. Протягом усього періоду 2014–2024 рр. найбільш поширеними інструментами допомоги були прямі гранти, прямі гранти / субсидії на відсоткові ставки та податкові стимули. Одним із результатів дослідження є систематизація технологій, які можуть бути використані в зеленій металургії в Україні і підтримуються в країнах – членах ЄС, яку здійснено на основі аналізу Рамкової програми державної допомоги, що супроводжує Угоду про чисту промисловість. Перелік основних, доповнювальних технологій та кінцевих продуктів, що підлягають державній допомозі і визначені як такі, що можуть бути використані в зеленій металургії, може слугувати основою та орієнтиром для розробки інструментів підтримки галузі в Україні. Розглянуто кілька конкретних прикладів затверджених схем державної допомоги в країнах – членах ЄС, які демонструють активне використання можливостей підтримки зеленої металургії. Встановлено, що для прискорення відновлення металургії на нових технологічних засадах і її розвитку необхідна гармонізація вітчизняного законодавства з європейським без втрати основного фокусу на зниженні впливу на довкілля, але із забезпеченням перспектив зростання галузі.
Інструментарій податкового стимулювання зеленої економіки: світові тренди та висновки для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Іванов, Юрій Борисович
Проблематика зеленої економіки, зеленого переходу як магістрального напряму зменшення навантаження на довкілля в контексті забезпечення сталого розвитку набула особливого поширення в останні десятиріччя. Починаючи з середини 2010 р. окремі країни в пошуковому режимі почали експерименти щодо впровадження деяких інструментів податкового стимулювання імплементації зелених технологій. Системне та сфокусоване податкове стимулювання зеленої економіки розпочалося в США в 2022 р., а в Євросоюзі – з 2023 р., коли була розроблена та затверджена Європейська зелена угода. Починаючи з середини 2025 р. позиції ЄС і США щодо зеленої економіки кардинально розійшлися: Сполучені Штати згортають податкове стимулювання зеленої економіки, а ЄС, навпаки, розвиває нормативно-правові основи зеленої податкової політики, приймаючи в 2025 р. Clean Industrial Deal та супутні документи, що регламентують податковий інструментарій державної допомоги, сумісний з нормами й принципами State Aid. Однак, зважаючи на євроінтеграційний вектор розвитку України, перспективи вступу до Європейського Союзу та в умовах енергетичної кризи, спричиненої війною на Близькому Сході, дослідження й імплементація найкращих світових і європейських практик стимулювання зеленого переходу видається перспективним. Метою цієї статті є дослідження та узагальнення кращих світових і європейських практик податкового стимулювання розвитку зеленої економіки для удосконалення податкової політики з урахуванням особливостей періоду повоєнного відновлення економіки України. Дослідження проведено з використанням методів компаративного та логічного аналізу, монографічного методу, системного підходу. Найбільш поширені в ЄС практики податкового стимулювання зеленого переходу проаналізовані в контексті чотирьох основних секторів зеленої економіки, видів податків і цілей податкового стимулювання. Поглиблений аналіз проведено на прикладі інструментарію податкового стимулювання низьковуглецевої логістики та сервісної інфраструктури для експлуатації автомобілів на чистій енергії. Дослідження тенденцій формування ринку електромобілів в ЄС дозволило виділити чотири визначальні чинники, що впливають на рівень та особливості податкової політики у сфері зеленого переходу. Проведений аналіз дозволив сформулювати рекомендації щодо використання в Україні кращих практик країн ЄС у сфері податкового стимулювання зеленого переходу з урахуванням стану економіки України та перспектив її повоєнного відновлення.
Реглобалізація як драйвер трансформації стратегій європейських ТНК
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Єременко, Андрій Валерійович
У статті проведено комплексне дослідження феномену реглобалізації як визначального чинника, що зумовлює докорінну трансформацію стратегічного розвитку європейських транснаціональних корпорацій (ТНК) у третьому десятилітті ХХІ століття. Встановлено, що сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується відходом від неоліберальної моделі гіперглобалізації, орієнтованої на мінімізацію витрат, на користь архітектури «стратегічної глобалізації», де ключовими детермінантами стають безпека, стійкість ланцюгів постачання та геополітична лояльність. Дослідження базується на аналізі системних шоків – пандемії COVID-19, повномасштабної агресії Росії проти України та торговельного протистояння США і Китаю, які виявили критичну вразливість розгалужених глобальних ланцюгів створення вартості. В роботі детально проаналізовано перехід європейських ТНК від стратегій офшорингу до моделей решорингу, ніаршорингу та френд-шорингу. Особливу увагу приділено концепції “відкритої стратегічної автономії” Європейського Союзу та її імплементації в корпоративні стратегії через механізми «дерискингу». Окремий акцент зроблено на ролі «економік-з’єднувачів» (connector economies), таких як Польща, В’єтнам та Мексика, які стають новими вузлами перерозподілу глобальних потоків, дозволяючи ТНК зберігати доступ до критичних ресурсів в умовах фрагментації. Аналіз доповнено дослідженням впливу регламентів Net-Zero Industry Act та Critical Raw Materials Act на інвестиційні пріоритети європейського бізнесу. Отримані результати підтверджують, що реглобалізація стимулює формування «двоколійної» моделі оперування: локалізація для стратегічних ринків і диверсифікована регіоналізація для забезпечення масштабування. Наукова новизна полягає у виявленні синергетичного ефекту між цифровою трансформацією та впровадженням ESG-критеріїв (Environmental, Social, Governance) як інструментів забезпечення прозорості та контролю в умовах геоекономічної фрагментації. Встановлено, що цифровізація виступає не лише засобом підвищення продуктивності, а й технологічною основою для повернення виробництва в країни з високою вартістю праці. Також інтегровано доробок вітчизняних науковців, які досліджують процеси транснаціоналізації в умовах воєнної турбулентності.
Банкострахування як чинник трансформації фінансового посередництва в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Краснова, Ірина Вікторівна; Карпенко, Марина Сергіївна; Стрижак, Артур Петрович; Литвиненко, Олексій Костянтинович
Мета статті полягає у дослідженні банкострахування як форми трансформації фінансового посередництва в умовах цифровізації фінансового сектора України, а також у систематизації його теоретичних засад і моделей, виявленні ключових тенденцій розвитку та обґрунтуванні перспектив поглиблення банківсько-страхової інтеграції. У процесі дослідження застосовано методи аналізу, синтезу, узагальнення наукових підходів, а також елементи SWOT- та TOWS-аналізу. Узагальнення наукових джерел дозволило розкрити еволюцію банкострахування від дистрибуційної моделі до стратегічного партнерства фінансових груп і платформних екосистем, у межах яких інтегруються клієнтські бази, інформаційні ресурси та data-driven технології. На основі узагальнення європейського досвіду встановлено, що банкострахування демонструє ефективність в умовах низькодохідного середовища та адаптивність до цифровізації, зокрема через впровадження embedded insurance, cross-selling та штучного інтелекту. Аналіз українського ринку засвідчив обмежений рівень розвитку банкострахування та домінування агентської моделі, що зумовлено низьким рівнем проникнення страхових продуктів і нерівномірною цифровою зрілістю учасників ринку. SWOT- та TOWS-аналіз дозволив визначити ключові можливості розвитку (API-інтеграція, персоналізація, гармонізація регуляторного середовища) та загрози (воєнні ризики, обмежена платоспроможність населення). Обґрунтовано, що подальший розвиток банкострахування в Україні потребує масштабування цифрових продуктів, поглиблення API-інтеграції та активного впровадження вбудованого страхування. Перспективи подальших досліджень пов’язані з обґрунтуванням впливу цифрових технологій на ефективність банкострахування. Важливим напрямом подальшого дослідження є розгляд регуляторних аспектів функціонування цифрових фінансових екосистем і забезпечення кібербезпеки учасників ринку. Додаткової уваги потребує аналіз впливу поведінкових факторів клієнтів на ефективність впровадження інтегрованих фінансових продуктів.
Генеза наукових підходів до інвестиційного процесу в економічній теорії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Климаш, Наталія Іванівна; Тіхонова, Наталія Олександрівна
У статті проведено комплексне теоретичне дослідження генези наукових підходів до трактування інвестиційного процесу в межах провідних економічних шкіл від XVII століття до сьогодення. Визначено, що інвестиційний процес є динамічною, багатоетапною і поліструктурною категорією, яка відображає трансформацію тимчасово вільних фінансових ресурсів у реальний, фінансовий або інтелектуальний капітал. Авторами детально проаналізовано еволюцію уявлень про інвестування, починаючи від меркантилізму, де інвестиційні дії розглядалися крізь призму накопичення національного багатства через активізацію зовнішньої торгівлі та державне регулювання. Висвітлено внесок фізіократів, які обґрунтовували виключну продуктивність капіталовкладень у сільськогосподарському секторі та заклали основи економічного лібералізму. Особливу увагу приділено доктрині класичної школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, Дж. С. Мілль), представники якої визначили накопичення капіталу фундаментальною рушійною силою економічного зростання та запровадили постулат про тотожність заощаджень та інвестицій. Досліджено марксистську концепцію, у якій інвестування інтерпретується як об’єктивна стадія циркуляції капіталу, а також аналізується роль капіталу та циклічності оновлення основних засобів. У межах неокласичного напряму (А. Маршалл, Л. Вальрас, І. Фішер) акцентовано увагу на мікроекономічній мотивації раціональних агентів, де інвестиційне рішення розглядається як результат міжчасового вибору, скоригованого реальною процентною ставкою. Проаналізовано кейнсіанський підхід у розумінні інвестицій як внутрішньо нестійкого драйвера економіки, що залежить від психологічних очікувань бізнесу та потребує державного стимулювання сукупного попиту через механізм мультиплікатора. У науковій праці розкрито позиції монетаризму щодо пріоритетності стабільного грошово-кредитного середовища та теорії раціональних сподівань, яка підкреслює значення повної інформованості агентів і передбачуваності державної політики для інвестиційної активності. Окремо висвітлено підходи нової інституціональної економіки щодо впливу «колективних інститутів», прав власності та трансакційних витрат на інвестиційне середовище. Завершує аналіз огляд поведінкової економіки, яка відмовляється від концепції повної раціональності та досліджує інвестиційні процеси крізь призму когнітивних упереджень, емоційного впливу та обмеженої раціональності суб’єктів. Визначено, що сучасне розуміння інвестиційного процесу є інтегральним і охоплює матеріальний, інституційний та поведінковий аспекти.
Креативна зайнятість у системі соціально-трудових відносин України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сандугей, Валентина Василівна
Мета дослідження полягає у комплексному теоретико-прикладному обґрунтуванні сутності та особливостей креативної зайнятості як специфічного сегмента сучасного ринку праці та важливого елемента системи соціально-трудових відносин України, а також у визначенні її ролі у формуванні людського капіталу, інноваційного потенціалу та конкурентоспроможності національної економіки в умовах цифровізації та воєнно-економічних трансформацій. Досягнення поставленої мети передбачає дослідження структурних характеристик креативної зайнятості, аналіз її галузевого розподілу за основними секторами креативних індустрій, оцінку динаміки розвитку та внеску у валовий внутрішній продукт і забезпечення зайнятості населення. Водночас мета дослідження охоплює з’ясування впливу креативної зайнятості на трансформацію соціально-трудових відносин, зокрема поширення гнучких форм організації праці, дистанційної та проєктної роботи, розвитку фрилансу й самозайнятості, індивідуалізації трудових взаємодій між працівниками та роботодавцями, а також зростання значення інтелектуального й творчого капіталу як визначального ресурсу економічного розвитку. Окрему увагу приділено виявленню проблем та інституційних бар’єрів функціонування креативної зайнятості, включаючи недосконалість правового регулювання трудових відносин і захисту авторських прав, обмеженість мотиваційних механізмів та фінансово-ресурсного забезпечення розвитку креативного сектору. Таким чином, мета статті спрямована на формування цілісного наукового бачення креативної зайнятості як чинника модернізації системи соціально-трудових відносин та обґрунтування напрямів її подальшого розвитку в контексті післявоєнного відновлення й забезпечення соціально-економічної стійкості України.
Емерджентність і конвергенція технологій як інтелектуально-інноваційна платформа розроблення експлерентної стратегії управління підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сластьяникова, Кристина Ігорівна
У статті обґрунтовано необхідність переходу підприємств до експлерентної стратегії управління в умовах прискореної технологічної динаміки, емерджентності та конвергенції науково-технічних напрямів. Доведено, що традиційні лінійні моделі стратегічного управління, орієнтовані на поступову адаптацію та утримання ринкових позицій, не забезпечують достатньої результативності в середовищі високої невизначеності та технологічних проривів. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка структурно-логічної моделі формування експлерентної стратегії управління підприємством на основі інтелектуально-інноваційної платформи, а також створення методичного інструментарію оцінювання готовності підприємства до експлерентного розвитку. Методологічною основою дослідження виступають системний, процесний та інтегративний підходи, що дозволили поєднати концептуальне моделювання з прикладною стратегічною діагностикою. Розроблено структурно-логічну модель трансформації зовнішніх технологічних імпульсів у стратегічний прорив, яка охоплює аналітичний, інтеграційно-когнітивний, проєктно-експериментальний та стратегічно-розгортальний рівні. Запропоновано інтелектуально-інноваційну платформу як організаційний механізм безперервного стратегічного оновлення підприємства. Практично доцільним з наукової точки зору є формування методичного підходу до кількісного оцінювання готовності підприємства до експлерентного розвитку через інтеграцію показників технологічної спроможності та організаційної гнучкості. Побудовано матрицю готовності, що дозволяє визначати стратегічну позицію підприємства у двовимірному просторі та обґрунтовувати напрями трансформації. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої моделі та матриці як діагностичного інструменту стратегічного управління, що забезпечує об’єктивізацію управлінських рішень, визначення пріоритетів розвитку та моніторинг переходу до експлерентної моделі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з апробацією методики у різних галузях та інтеграцією фінансово-ризикових параметрів у модель експлерентного розвитку.
Ресурси стійкості та розвитку підприємств критичної інфраструктури в умовах сучасних ризиків і загроз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Портна, Оксана Валентинівна; Єршова, Наталя Юріївна; Хорошко, Олег Владиславович
Метою статті є визначення важливих внутрішніх ресурсів забезпечення стійкості та розвитку підприємств критичної інфраструктури та пристосування економіко-математичного підходу для удосконалення системи управління процесами стійкості та розвитку підприємств КІ. У дослідженні розкрито такі тези. По-перше, зараз існує безліч негативних чинників, що впливають на функціонування, стійкість і розвиток підприємств критичної інфраструктури, позначаючись на показниках діяльності та внутрішніх ресурсах. По-друге, незважаючи на численні негативні чинники, вітчизняні підприємства/активи/об?єкти критичної інфраструктури намагаються ефективно працювати за будь-яких умов. У дослідженні розглянуто фінансовий стан і результати діяльності вітчизняних підприємств, значна частина яких належить до об’єктів критичної інфраструктури. Виокремлено набір ресурсів, які вважаємо надважливими для забезпечення стійкості та розвитку підприємств критичної інфраструктури. Такими ресурсами визначено фінансові, людські, техніко-технологічні й інформаційні. Також адаптовано економіко-математичний підхід, зокрема певний набір ресурсів, для удосконалення системи управління процесами стійкості та розвитку підприємств критичної інфраструктури. Ефективність ресурсів на підприємствах критичної інфраструктури має спрямовуватися на підвищення резильєнтності самого підприємства, мінімізацію впливу кризових / ризикових факторів, забезпечення безперервності господарських процесів, створення основи для забезпечення стійкості та довгострокового розвитку навіть в умовах нестабільності. Використання запропонованого економіко-математичного підходу для удосконалення системи управління процесами стійкості та розвитку підприємств критичної інфраструктури дозволить підвищити стійкість і загальну продуктивність підприємств, надійність і стійкість їх функціонування, ефективно розподілити ресурси. Перспективами подальших досліджень може бути врахування та оцінка інноваційного ресурсу – когнітивна стійкість систем управління як здатність системи адаптувати рішення на основі потокової аналітики в умовах невизначеності.
Integration of Big Data, RegTech, and Artificial Intelligence in Modern Architectures for Bank Fraud Prevention
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Капріан, Юрій; Caprian, Iurie
Банківське шахрайство за останнє десятиліття суттєво зросло як за рівнем складності, так і за масштабами, що змушує фінансові установи впроваджувати передові технологічні рішення для забезпечення операційної стійкості та фінансової стабільності. У статті досліджується інтеграція технологій великих даних (Big Data), регуляторних технологій (RegTech) та штучного інтелекту (AI) в єдину архітектуру запобігання банківському шахрайству, здатну обробляти великі обсяги транзакційних даних, автоматизувати процеси дотримання нормативних вимог і забезпечувати прогнозне виявлення шахрайських дій у режимі реального часу. Аналіз ґрунтується на огляді сучасної наукової літератури, регуляторних звітів і кейс-стаді провідних світових фінансових установ, які впровадили технологічно орієнтовані антишахрайські рішення. У дослідженні показано, що технології Big Data забезпечують масштабований збір і обробку даних, RegTech сприяє автоматизації процедур AML та KYC, а AI підвищує точність прогнозування завдяки методам машинного навчання та розпізнавання шаблонів. Отримані результати свідчать, що синергія цих технологій значно скорочує час реагування на шахрайство, підвищує точність виявлення аномалій і збільшує операційну ефективність за одночасного зниження витрат на комплаєнс. Водночас залишаються певні виклики, зокрема ризики алгоритмічної упередженості, проблеми якості даних та інтероперабельності, загрози кібербезпеці, а також потреба у прозорих і пояснюваних моделях штучного інтелекту. Крім того, відмінності між національними регуляторними системами ускладнюють транскордонне впровадження таких рішень. У висновку зазначається, що інтегрована архітектура Big Data–RegTech–AI є ефективною та стійкою стратегією сучасного запобігання банківському шахрайству за умови наявності належного управління даними, дотримання етичних принципів AI, регуляторної узгодженості та міжінституційної співпраці.
Дефіцит кваліфікованих спеціалістів в Україні: причини та системні чинники
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чорна, Олександра Анатоліївна
У статті досліджено дефіцит кваліфікованих спеціалістів в Україні як системне соціально-економічне явище, що сформувалось під впливом довготривалих структурних, демографічних та інституційних чинників та посилилось в умовах повномасштабної війни. Метою статті є визначення причин і системних чинників дефіциту кваліфікованих спеціалістів в Україні, що сформувався під впливом структурних дисбалансів ринку праці, демографічних втрат, міграційних процесів, особливостей функціонування підприємств в умовах війни, що обмежує можливості відтворення людських ресурсів і стримує соціально-економічний розвиток. Методологічну основу становлять системний і структурно-логічний підходи, економіко-статистичний аналіз, методи наукового узагальнення та порівняння. Інформаційну базу сформували дані Державної служби статистики України, Державної служби зайнятості України, результати опитувань підприємств, дослідження платформи Дія.Бізнес та аналітичні матеріали онлайн-платформ з пошуку роботи (Robota.ua, Work.ua). Встановлено, що дефіцит кваліфікованих спеціалістів має не тільки кількісний, але і виражений якісний і професійно-структурний характер, проявляється у невідповідності між попитом роботодавців і компетентностями робочої сили (насамперед у сфері робітничих, виробничих і техніко-технологічних професій), посиленні регіональних асиметрій зайнятості, скороченні сегмента формальної зайнятості у базових видах економічної діяльності. Виявлено стійку невідповідність між освітніми пріоритетами здобувачів освіти та реальними потребами ринку праці, що зумовлює відтворення структурних диспропорцій у середньо- та довгостроковій перспективі. Обґрунтовано визначальну роль умов і якості праці, організації праці та інклюзивності підприємств у процесах збереження та відтворення людських ресурсів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні дефіциту кваліфікованих спеціалістів як довготривалого системного явища, що сформувалося у довоєнний період і має якісний, професійно-структурний та просторовий характер. Доведено, що часткове відновлення ринку праці та зростання кількості вакансій не супроводжується адекватним відновленням кадрового потенціалу підприємств. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні державної та корпоративної політики управління людськими ресурсами в умовах воєнного та повоєнного відтворення економіки.
Солідаризація цифрових фінансів: європейський досвід інституціоналізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Корнівська, Валерія Олегівна
У статті систематизовано трансформації економічних і фінансових відносин за цифрового переходу та обґрунтовано неринкову природу сучасної цифрової системи господарювання, де економічний потенціал цифрових агентів формується через алгоритмічні механізми нагляду та владного впливу. Досліджено вплив домінуючого характеру цифрових платформ на традиційні ринкові механізми координації, виявлено ризик державно-цифрової наглядової конкуренції. Обґрунтовано необхідність нормативного обмеження впливу цифрових фінансових установ і розробки нової логіки державного регулювання, заснованої на визнанні неринкової природи цифрової системи господарювання, вибудуваної на раціоналізації та модерації суб’єктного вибору за допомогою алгоритмічних механізмів, і утвердженні соціоінституційних стандартів цифрового переходу, в основі яких перебуває суспільний, а не індивідуально-приватний інтерес. Запропоновано концепцію солідаризації цифрових фінансів, що передбачає інституційне та технологічне спрямування цифрових фінансових інституцій у руслі синхронізації власних і суспільних вигід від цифрового переходу, гармонізацію цифрового фінансового розвитку шляхом реалізації цифрових трансформацій за збереження нецифрових альтернатив. Проаналізовано практики Європейського Союзу щодо інституціоналізації цифрових фінансів у контексті їх солідаризації. Доведено, що ключові етапи інституціоналізації цифрового фінансового розвитку в ЄС демонструють поетапне формування соціоінституційних засад солідаризованої моделі цифрових фінансів. Це проявляється у виробленні стандартів функціонування цифрових фінансів, орієнтованих на пріоритет суспільного інтересу; затвердженні соціоінституційної інклюзії як сталої нормотворчої практики через залучення всіх учасників ринку до формування інституційних правил у цій сфері; а також у посиленні інституційної відповідальності цифрових фінансових установ перед споживачами з метою розвитку належної цифрової фінансової культури.
Бібліометричний аналіз трендів оцінювання громадських організацій у публічному управлінні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вей, Роман Андрійович
Метою статті є виявлення глобальних наукових трендів та еволюції підходів до моніторингу й оцінювання діяльності громадських організацій у сфері публічного управління на основі комплексного бібліометричного аналізу. Проаналізовано масив публікацій, індексованих у базі Scopus за 1993–2025 роки. Досліджено динаміку публікаційної активності, географічний і галузевий розподіл, інституційну структуру та джерела фінансування досліджень. За допомогою бібліометричного картографування (VOSviewer) здійснено аналіз співзустрічі ключових слів, що дозволило виокремити шість тематичних кластерів. Встановлено поступовий перехід наукового дискурсу від аналізу ієрархічних адміністративних моделей до гнучких, цифровізованих і людиноцентричних підходів, здатних реагувати на соціальні, екологічні та епідеміологічні виклики. Обґрунтовано необхідність концептуального переосмислення оцінювання діяльності неурядових організацій в Україні в умовах європейської інтеграції та повоєнного відновлення. На основі світових трендів (посилення уваги до індикаторів впливу, прозорості та цифрового моніторингу) доведено доцільність переходу від процедурного контролю до моделі «демократичного аудиту», що дає змогу вимірювати не лише обсяг послуг, а й соціальний капітал і внесок громадянського суспільства у національну стійкість. Запропоновано інтеграцію оцінювання громадських організацій до фундаментального кластеру державних реформ як індикатора інклюзивності та готовності до членства в ЄС. Розширено бачення ролі громадських організацій як суб’єктів цифрового моніторингу відбудови та громадського нагляду за використанням міжнародної допомоги. Визначено специфічний для України «парадокс сталості» поєднання високої адвокаційної результативності з низькою фінансовою стійкістю. Обґрунтовано необхідність зміщення акценту з фінансової автономії на реальний вплив і репрезентативність. Зроблено висновок, що сучасне оцінювання еволюціонує від інструменту контролю до стратегічного механізму публічного управління.
Оцінка потенціалу використання ШІ в рамках проєктно-орієнтованої навчальної роботи міждисциплінарного характеру здобувачами обліково-економічних спеціальностей першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Криворучко, Михайло Юрійович
Статтю присвячено оцінці потенціалу використання ШІ в рамках проєктно-орієнтованої навчальної роботи міждисциплінарного характеру здобувачами обліково-економічних спеціальностей першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Проведення цього дослідження передбачало використання таких методів, як узагальнення, систематизація, аналіз, синтез, а також монографічного та табличного методів, генеративного ШІ Gemini (Google). На основі опрацювання наукових праць щодо застосування ШІ в обліково-економічній практичній діяльності та використання цього інструменту в процесі підготовки фахівців економічних спеціальностей зроблено висновок щодо актуальності проблематики, пов’язаної з роллю ШІ у сучасній обліково-економічній сфері. На прикладі використання Gemini (Google) продемонстровано потенціал застосування технологій ШІ у навчальній роботі здобувачів вищої освіти. Акцентовано увагу на тому, що використання інструментів генеративного ШІ стало невід’ємною складовою професійної діяльності та освітнього процесу, включаючи обліково-економічні спеціальності. Стрімкий розвиток цих технологій зумовлює необхідність адаптації освітніх програм до нової вимоги ринку праці фахівців обліково-економічного профілю – володіння технологіями генеративного ШІ у поєднанні з навичками критичного мислення, соціальної відповідальності, лідерства, дотримання принципів етики і доброчесності. Визначено, що важливими тенденціями розвитку обліково-економічної сфери є міждисциплінарний характер цієї предметної області та посилення інтеграції з компонентами сталого зростання (екологічний, соціальний, управлінський).Запропонований автором підхід передбачає структуру навчальної роботи, яка відрізняється від типової – замість теоретико-методичного, аналітичного та проєктного (рекомендаційного) розділів роботи (курсової, кваліфікаційної, проєкту) здобувач послідовно працює над аналітично-діагностичним розділом, розробкою інтегрованого рішення та оцінкою його ефективності. Вказано, що авторський підхід дозволяє працювати над реальною управлінською чи фінансовою проблемою, або виконати симуляційне завдання на основі потенційної проблеми, з якою може зіштовхнуться підприємство. Розроблено орієнтовну тематику для підготовки міждисциплінарної навчальної роботи, яка містить такі актуальні напрямки, як: «Стратегічні зміни та сталий розвиток», «Оптимізація діяльності та управління ресурсами», «Цифрова трансформація та управління даними», «Управління ризиками та внутрішній контроль», «Соціальна відповідальність та управління персоналом». Зазначено, що важливим елементом навчальної роботи є формування у здобувачів культури використання ШІ – це набуває особливої актуальності в контексті посилення вимог до дотримання всіма учасниками освітнього процесу принципів академічної доброчесності в епоху стрімкого розвитку технологій. Обґрунтовано, що подальшим напрямком досліджень може стати формування завдання з практичних кейсів за обраною тематикою і розробка рекомендацій щодо виконання навчальної роботи за допомогою ШІ.
Теоретико-методичні засади забезпечення фінансової резильєнтності підприємства в умовах геополітичних шоків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Журавльова, Ірина Вікторівна
Метою статті є систематизація теоретико-методичних основ формування фінансової резильєнтності підприємства в умовах геополітичних шоків і розроблення методичних підходів до забезпечення резильєнтності фінансової системи суб’єкта господарювання. Дослідження диференціює складові понятійного апарату «стійкість», «живучість» і «резильєнтність», визначає сутність фінансової резильєнтності та її принципові відмінності від традиційної фінансової стійкості. Теоретичне підґрунтя дослідження ґрунтується на інтеграції провідних концепцій: теорії динамічних здатностей, теорії ресурсної залежності, інституційної теорії та концепції антикрихкості Н. Талеба. Автор виокремлює суттєві характеристики геополітичних шоків, які радикально відрізняють їх від стандартних економічних криз і вимагають спеціального методичного забезпечення фінансової резильєнтності. Узагальнення наукових джерел продемонструвало еволюцію методичного інструментарію від статичних моделей оцінки фінансової стійкості до сучасних інтегрованих підходів, що враховують поєднання фінансового, людського, соціального й інших видів капіталу. Методичне забезпечення фінансової резильєнтності підприємств базується на міждисциплінарному підході та поєднує системний, ризик-орієнтований, процесний і інституційний методи. Воно включає інструменти оцінки, механізми управління та організаційно-інституційне забезпечення. Детермінанти резильєнтності класифіковано на зовнішні (державна економічна та логістична підтримка, санкційна політика, інвестиційна привабливість галузі) та внутрішні (рівень оборотних коштів, географічне розміщення, галузева структура, інвестиційна політика). У роботі виокремлено три рівні методичного забезпечення управління фінансовою резильєнтністю: діагностичний, прогнозний і регулятивний. Запропоновано модель циклу управління резильєнтністю в умовах геополітичних шоків. Доведено, що комплексний підхід, який поєднує теоретичні засади теорії динамічних здатностей та концепції антикрихкості з практичними інструментами (стрес-тестування, динамічне фінансове планування), дає змогу суб’єктам бізнесу переходити від реактивної до проактивної моделі управління фінансами.
Bottom-up оцінка ринкового потенціалу та прогнозування розвитку ринку шин для мототранспорту в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Корепанов, Олексій Сергійович; Лазебник, Юлія Олександрівна; Чала, Тетяна Георгіївна; Пшеничний, Андрій Євгенович
Статтю присвячено комплексному аналізу та моделюванню тенденцій розвитку ринку шин для мототранспорту в Україні з урахуванням сучасних викликів, зумовлених військовими подіями, імпортозалежністю галузі та високою чутливістю попиту до макроекономічних факторів. Актуальність дослідження зумовлена потребою у кількісній оцінці ринкового потенціалу та формуванні достовірних прогнозів, що необхідні для стратегічного управління, планування імпортних операцій, оптимізації логістичних рішень та визначення інвестиційної привабливості галузі. Метою статті є оцінювання річного ринкового потенціалу сегменту шин для мототранспорту та прогнозування майбутніх тенденцій на основі офіційних статистичних даних і компонентного аналізу часових рядів. У роботі детально розглянуто структуру ринку, включно з aftermarket-сегментом та OEM-поставками, здійснено побудову економіко-статистичної моделі ринку за підходом «bottom-up», що дозволяє врахувати середній пробіг техніки, ресурс шин, структуру парку та цінові параметри. Окрему увагу приділено класифікації імпортних потоків за кодом HS 401140, які виступають ключовим індикатором ринкової активності. У статті побудовано три сценарії оцінювання ринкового потенціалу (консервативний, базовий, оптимістичний). За базовим сценарієм річний обсяг ринку оцінено в межах 24–27 млн дол. США, де домінуючу частку (понад 85–90 %) становить aftermarket-сегмент. Методичною основою дослідження в частині прогнозування ринку є сингулярний спектральний аналіз (SSA), який забезпечує виокремлення трендової, сезонної та випадкової складових часового ряду імпорту шин за 2020–2025 рр. Обґрунтовано вибір параметрів моделі, проведено декомпозицію ряду, відновлення очищеного сигналу та побудовано прогноз на 2025–2026 рр. Застосування SSA дозволило отримати високоточні результати завдяки непараметричній природі методу та його здатності працювати з короткими нестаціонарними рядами. Проведений аналіз свідчить про виражену сезонність імпорту, поступове відновлення ринку після спаду 2022 року та середньорічний приріст попиту на рівні 5–7 %. Отримані результати мають важливе практичне значення для імпортерів, дистриб’юторів, виробників та аналітичних центрів. Вони можуть бути використані для планування закупівель, управління ризиками, оцінювання впливу цінових коливань і формування стратегічних прогнозів розвитку ринку шин для мототранспорту.
Розвиток наукових досліджень у сфері формування фармацевтичних ланцюгів постачання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Губарєва, Ірина Олегівна; Губарєв, Руслан Валерійович; Іванова, Ольга Анатоліївна; Бука, Станіслав Анатолійович
Метою статті є визначення тенденцій та ключових напрямків дослідження у сфері формування фармацевтичних ланцюгів постачання шляхом проведення структурно-трендового та бібліометричного аналізу наукових публікацій. Для проведення дослідження використано аналітичні інструменти наукометричних баз даних Scopus та Web of Science, GoogleTrends та VOSviewer. Кількість публікацій, що індексуються в Scopus та Web of Science у сфері формування фармацевтичних ланцюгів постачання, з кожним роком зростає високими темпами. Популярність цієї проблематики зростає в умовах нестабільності (пандемії, катастрофи, торговельні війн між країнами). Лідерами за кількістю публікацій, що індексуються в Scopus та Web of Science, є США, Велика Британія, Китай та Індія. Проблеми формування фармацевтичних ланцюгів постачання активно досліджуються установами Індії, Великої Британії, Ірану. Візуалізація мережевої карти ключових слів на основі бібліографічних даних дозволила виокремити 7 кластерів, які характеризують ключові напрями досліджень у сфері формування фармацевтичних ланцюгів постачання: ланцюг постачання, сталий розвиток, оптимізація, фармацевтична галузь, менеджмент, блокчейн, чинники впливу. Найбільш цитовані публікації у Scopus та Web of Science присвячені використанню технології блокчейн, забезпеченню стійкості та надійності ланцюгів постачання, екологізації ланцюгів постачання. Драйверами розвитку фармацевтичних ланцюгів постачання є: забезпечення стійкості, впровадження інновацій, цифровізація і сталий розвиток.
Державна політика розвитку критичної інфраструктури у країнах світу: принципи побудови, механізми підтримки та реалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кизим, Микола Олександрович; Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті здійснено комплексний порівняльний аналіз державної політики розвитку критичної інфраструктури у країнах світу з акцентом на принципи її побудови, механізми підтримки та моделі реалізації. Обґрунтовано, що в умовах зростання природних, техногенних, кібернетичних і гібридних загроз державна політика у сфері критичної інфраструктури еволюціонує від об’єктно-орієнтованої логіки захисту до сервісної парадигми резильєнтності, у межах якої ключовим критерієм критичності та ефективності виступає безперервність надання життєво важливих послуг і управління міжсекторальними та транскордонними залежностями. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує інструменти публічного управління, економічного та інституційного аналізу. Застосовано методи порівняльного, структурно-функціонального та логіко-аналітичного аналізу, а також матричний підхід до зіставлення національних моделей державної політики розвитку критичної інфраструктури. Інформаційну базу сформовано на основі аналітичних матеріалів ОЕСР, Світового банку, Європейської комісії, ENISA, нормативно-правових актів ЄС, а також наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених. У результаті дослідження систематизовано ключові принципи формування державної політики розвитку критичної інфраструктури, зокрема сервісну орієнтацію, ризик-орієнтованість, резильєнтність повного циклу, партнерські взаємовідносини, інституційну визначеність та кіберпріоритет. Узагальнено механізми підтримки такої політики, включаючи інституційні, регуляторні, фінансові, партнерські та інформаційно-аналітичні інструменти. Проведений порівняльний аналіз європейської CER-орієнтованої моделі, північноамериканської секторної моделі, балтійського кіберорієнтованого підходу та азійських технокібермоделей дозволив виявити їхні переваги й обмеження з позицій результативності та керованості ризиків. На основі отриманих результатів обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів підтримки та реалізації державної політики розвитку критичної інфраструктури, а також визначено напрями імплементації кращих світових практик у процес повоєнної відбудови економіки України з фокусом на підвищення національної стійкості та економічної безпеки.
Типологія бізнес-моделей у смарт-економіці: онтологічний підхід до трансформації логіки створення цінності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Верба, Вероніка Анатоліївна; Осокін, Геннадій Валерійович
Метою статті є розроблення інтегрованої типології бізнес-моделей підприємств у смарт економіці на основі онтологічного підходу та формування цілісної концептуальної рамки, яка поєднує структурні, діяльнісні, інноваційні й екосистемні підходи та дозволяє пояснити різні способи організації створення й монетизації цінності в умовах цифрової та екосистемної трансформації економічного середовища. Методологічною основою слугують онтологічний, системний та еволюційний підходи, що дозволили інтерпретувати бізнес-модель як динамічну конфігурацію взаємодії акторів і механізм координації діяльності у цифровому середовищі. У дослідженні обґрунтовано систему критеріїв типологізації бізнес-моделей: рівень цифрової інтеграції діяльності, характер екосистемної координації, конфігурацію взаємодії акторів, логіку організації та монетизації цінності, ступінь адаптивності й алгоритмічної підтримки управління. На основі цих критеріїв виокремлено п’ять типів бізнес-моделей: операційно орієнтована, інтегровану цифрову, платформну, екосистемну, смарт-адаптивну. Отримані результати дозволяють пояснити еволюційну траєкторію переходу від внутрішньо орієнтованих до платформних та екосистемних конфігурацій створення цінності, а розроблена методика ідентифікації забезпечує можливість визначення домінантного типу бізнес-моделі та її гібридних станів. У практичному вимірі типологія може використовуватися для діагностики рівня цифрової екосистемної інтеграції підприємств, визначення напрямів трансформації бізнес-моделей та формування стратегічних рішень в умовах смарт-економіки. Результати дослідження можуть бути застосовані у стратегічному менеджменті, консалтингу, розробленні політик цифрового розвитку та формуванні інструментів оцінювання екосистемної інтегрованості. Соціальні наслідки проявляються у сприянні розвитку цифрових екосистем, підвищенні прозорості ринкових взаємодій та стимулюванні інноваційної активності. Оригінальність дослідження полягає у подоланні концептуальної фрагментації підходів до бізнес-моделей та запропонуванні узгодженої інтегрованої рамки, що вперше поєднує цифрові, координаційні та data-driven виміри у цілісній типології трансформації бізнес-моделей у смарт-економіці.
Імператив безпеки у формуванні сучасної моделі міжнародних економічних відносин
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сохацький, Олександр Юрійович
Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування імперативу безпеки як структуро-утворювального чинника формування сучасної моделі міжнародних економічних відносин в умовах глобальної турбулентності, воєнних і геоекономічних загроз. У дослідженні використано методи концептуального аналізу, порівняльного зіставлення ліберальної та безпеково-орієнтованої моделей міжнародних економічних відносин, систематизації інструментів торговельної, інвестиційної та фінансової політики, а також логічного моделювання трансформаційних процесів. Обґрунтовано, що безпека перестає розглядатися як зовнішнє обмеження економічної взаємодії та набуває статусу імперативу, який визначає конфігурацію міжнародної торгівлі, інвестиційних потоків, технологічного обміну й участі держав у глобальних ланцюгах створення вартості. Показано, що воєнні та гібридні конфлікти, санкційні режими й геоекономічна фрагментація спричиняють перехід від логіки максимізації ефективності до пріоритету стійкості, надійності постачання та стратегічної автономії. Доведено, що цифровізація виступає амбівалентним чинником міжнародних економічних відносин: з одного боку, вона підвищує ефективність інтеграції суб’єктів господарювання у глобальні ринки, з іншого формує нові кібер- і фінансові ризики, що потребують інституціоналізації механізмів управління економічною безпекою. Зроблено висновок, що безпеково-орієнтована модель міжнародних економічних відносин стає стійкою характеристикою сучасної світової економіки та вимагає перегляду традиційних підходів до формування економічної політики держав.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2026, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options