Журнал "Проблеми економіки" 2022, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/891

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

Підходи до оцінки впливу криз неекономічного походження на соціально-економічну систему України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Полякова, Ольга Юріївна
Метою статті є розробка методичного підходу до оцінки наслідків криз неекономічного походження та їх синергетичного ефекту для України. У статті здійснено аналіз сучасних підходів до виявлення економічних наслідків криз природного, біологічного та воєнного походження і показано, що ситуація в Україні характеризується нашаруванням наслідків криз воєнного та біологічного походження, що ускладнює оцінку. Запропоновано класифікацію наслідків криз неекономічного походження, яка включає сферу прояву наслідків, швидкість і черговість, масштабність, тривалість впливу та час виникнення і спрямована на здійснення вибору методів оцінки та прогнозування наслідків. Розроблено принципову схему науково-методичного підходу до оцінки наслідків криз неекономічного походження, який передбачає оцінку у чотирьох вимірах: напрям оцінки (відповідно до сфери проявів кризи), суб’єктивно-об’єктивний (відповідно до використовуваних методів оцінки), часовий (відповідно до етапів виникнення і розгортання кризи) та макро-мезоекономічний (відповідно до масштабності кризи) виміри, і дозволяє сформувати когнітивну карту наслідків різної етіології кризи. Показано, що для України у наявній кризі доцільним є виділення двох етапів оцінки: 1-й – розгортання пандемії, 2-й – воєнна агресія на тлі пандемії, а також застосування експертних методів оцінки на другому етапі. На основі аналізу світового досвіду запропоновано індикатори оцінки наслідків кризи. Розроблений науково-методичний підхід дозволяє визначити найбільш вразливі сектори економіки, виявити причинно-наслідкові зв’язки у процесі поширення в економіці та соціальній сфері країни кризи, спричиненої пандемією та військовою агресією, має універсальний характер і може застосовуватися для криз різного неекономічного походження, а також для розробки системи моніторингу та попередження поширення криз.
Модель просування персонального бренду
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Новікова, Тетяна Вікторівна; Христофорова, Олена Миколаївна; Морозова, Надія Леонідівна; Малафєєв, Тімур Романович; Бабенко, Максим Віталійович
Метою статі є побудова моделі формування власного бренду, що спирається на широкий спектр принципів системного аналізу та дозволяє прогнозувати ефективність прийнятих рішень. У статті доведено, що для ефективного формування і просування особистого бренду слід розуміти мету та функції його формування, урахувати усі умови, що можуть на нього вплинути, володіти інструментами та методами управління брендом. У роботі запропоновано формування алгоритму створення власного бренду під впливом усіх можливих факторів і умов. Зауважено, що умови формування особистого бренду формуються виходячи з п'яти рівнів сприйняття особистості оточуючими людьми: емоційний, особистісний, поведінковий, рівень унікальності та персональної ідентифікації. Досліджено, що основною метою формування особистого бренду можна назвати створення і зміцнення іміджу, а також підвищення впізнаваності для збільшення популярності серед аудиторії. Для досягнення всіх поставлених цілей і завдань у роботі згруповано інструменти формування особистого бренду. Окрім цього, у статті розглядаються спеціальні платні та безкоштовні сервіси, а також допоміжні інструменти для успішного просування бренду в соціальних мережах. Визначено, що успіх формування особистого бренду залежить від ефективності обраних методів управління брендом та розробленого алгоритму формування особистого бренду. Узагальнено в алгоритмі формування бренду пропонується виділити три етапи: вибір ніші та цільової аудиторії, аналіз конкурентів і створення стратегії просування бренду. У статті зазначено, що завдання оцінювання чи прогнозування ефективності бренду можна здійснити, використовуючи чотири підходи, серед яких найбільш якісним є застосування економетричного моделювання. Для адекватного опрацювання усієї множини показників, що задіяні на цьому етапі дослідження, було обрано модель лінійної регресії, а для її побудови – використано програму R-Studio, що є універсальним засобом автоматизації багатьох маркетингових завдань. На останньому етапі роботи було здійснено прогнозування цільових показників залежно від факторів впливу. Здійснений економетричний аналіз довів доцільність використання розробленої моделі для більш ефективного ведення персональної сторінки в Інстаграм. Розроблена модель дозволила спрогнозувати найбільш вдалий день і час публікацій відповідного типу контенту.
Бідність в Україні: реалії сьогодення і прогнози щодо її подолання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Лучик, Світлана Дмитрівна; Лучик, Маргарита Василівна
Мета статті полягає у дослідженні проблем бідності в Україні й обґрунтуванні шляхів її подолання. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи звітні дані Державної служби статистики України, Державної служби зайнятості України та державних інституцій, автори статті розкривають ситуацію з бідністю населення, яка мала місце в країні станом на початок 2022 року, визначають вплив на неї демографічних чинників, рівня зайнятості, оплати праці та соціального захисту. У статті висвітлено проблеми різкого поглиблення бідності українського населення, що спричинено руйнуванням національної економіки внаслідок розгортання повномасштабної війни в країні. Проаналізовано складові доходів населення у воєнний час, зокрема, виплати заробітної плати, соціальні виплати (пенсії, допомоги з безробіття, вимушеним переселенцям тощо). Досліджено ситуацію з інфляцією в країні, різке зростання якої призвело до катастрофічного зниження доходів українців. Розглянуто та проаналізовано розроблені міжнародними і вітчизняними організаціями, а також урядом країни прогнозні оцінки на коротку перспективу щодо динаміки ВВП України та рівня інфляції. Це дозволило окреслити можливі шляхи зниження рівня бідності українців через ефективне використання фінансової допомоги, що надходить з боку міжнародних організацій і різних країн, шляхом спрямування її на відновлення національної економіки на новому технологічному рівні. Це, насамперед, подальший розвиток ІТ-сфери, а також запровадження і розвиток високотехнологічних виробництв в Україні, що буде спроможне оживити ринок праці, розширити його, збільшити податкові надходження до бюджету та забезпечити підвищення доходів українців, а отже, зменшити рівень бідності населення і повернути людський капітал в країну. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є подальше дослідження державних економічних політик різних країн щодо подолання бідності населення.
Податкова політика в умовах війни та її вплив на формування доходів місцевих бюджетів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Дуб, Андрій Романович; Мединська, Тетяна Володимирівна
Пом’якшення податкового законодавства після початку війни було скеровано на підтримку бізнесу та забезпечення функціонування економіки. Проте його вплив на формування податкових надходжень місцевих бюджетів був неоднозначний. Окремі зміни до податкового законодавства на час воєнного стану негативно вплинули на доходи місцевих бюджетів, інші – навпаки. Мета статті – виявити вплив податкової політики на формування доходів місцевих бюджетів під час війни й оцінити перспективи наповнення місцевих бюджетів податковими надходженнями в короткостроковому періоді. У роботі охарактеризовано запроваджені після початку війни податкові зміни в розрізі податків, які мають безпосередній вплив на формування доходів місцевих бюджетів – податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку, плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, акцизного податку з пального, алкогольних та тютюнових виробів. Проведено аналіз тенденції до зміни податкових надходжень місцевих бюджетів у розрізі регіонів. Виявлено, що запроваджені податкові зміни негативно вплинули на наповнення місцевих бюджетів надходженнями від майнового податку (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку) та акцизного податку на пальне. Водночас зростання обсягів податкових надходжень від податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку, акцизного податку з алкогольних і тютюнових виробів у загальному підсумку забезпечили зростання податкових надходжень місцевих бюджетів на 13,5 % порівняно з попереднім, довоєнним роком. Однак на фоні загального зростання податкових надходжень місцевих бюджетів у регіонах, частини яких перебувають під воєнною окупацією росії (Запорізькій, Харківській, Херсонській, Донецькій, Луганській областях), відбулося їх падіння. Критично оцінено й обґрунтовано перспективи наповнення місцевих бюджетів податковими надходженнями в короткостроковому періоді. В найближчій перспективі можна очікувати зростання податкових надходжень місцевих бюджетів з огляду на можливе скасування податкових «послаблень» на фоні успіхів ЗСУ, які позитивно впливають на ділові очікування підприємств та активізацію ділової активності.
Концептуальні засади розвитку теорії міжнародного бізнесу в умовах підвищення глобальної технологічної динамічності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Данько, Тарас Володимирович
Метою статті є розробка концептуальних засад розвитку теорії міжнародного бізнесу в умовах підвищення глобальної технологічної динамічності. У статті розглянуто зв'язок між підвищенням технологічної динамічності в сучасному світі та проблемними питаннями в теорії міжнародного бізнесу щодо крихкості або недовговічності специфічних переваг країн і специфічних переваг фірм, які лежать в самій основі існування мультинаціональних корпорацій, їхніх бізнес-моделей та, відповідно, їхньої стійкості. Пропонується комплексне розв’язання цієї якісно нової проблеми міжнародного бізнесу шляхом вирішення загальної задачі забезпечення стійкості фірми в умовах підвищення технологічної динамічності в галузі та визначення, за рахунок яких специфічних переваг ті фірми, які демонструють відповідний рівень стійкості, здатні успішно інтернаціоналізуватися та продовжувати конкурувати на світових ринках у теперішніх умовах, незважаючи на дизрупцію класичної парадигми існування міжнародних фірм. Досліджено еволюцію теорій менеджменту конкурентоспроможності фірми в умовах підвищення динамічності середовища, яка призвела до появи динамічного стратегічного менеджменту на основі інтеграції теорії динамічних здатностей та інституціонального підходу з традиційним інструментарієм розробки та імплементації корпоративних стратегій. Дістало подальшого розвитку обґрунтування концепції специфічних переваг глобальних інноваційних екосистем у теорії міжнародного бізнесу. Практичне застосування запропонованих концептуальних засад розвитку теорії міжнародного бізнесу з урахуванням безперервного підвищення технологічної динамічності в сучасному світі полягає у запровадженні міжнародними фірмами в своїй діяльності засобів динамічного стратегічного менеджменту включно з розробкою та втіленням стратегій своєї участі у глобальних інноваційних екосистемах.
Концепція формування інституціонального середовища управління енергетичною безпекою
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Щуров, Ігор Вячеславович
Метою статті є розробка концепції формування інституціонального середовища управління енергетичною безпекою з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього впливу. За результатами проведеного дослідження можна сказати, що трансформація державного устрою та економічної системи, що супроводжується відцентровими тенденціями у сферах інституціонального управління та економіки паливно-енергетичного комплексу, призвела до появи ряду загальних, взаємопов'язаних тенденцій, серед яких: зміна ролі визначення та розширення концептуальних механізмів ринкової взаємодії між суб’єктами господарювання; децентралізація управління послугами в цілому та передача повноважень на регіональний рівень; лібералізація цін на товари та послуги; зміна якісних і кількісних параметрів функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Визначено, що разом із розвитком підприємства виконується об’єктивна необхідність усунення стану невизначеності та встановлення контролю над ризиками, а з досягненням зрілості суб’єкт господарювання «включається» у процес формування концептуального інституціонального середовища. Діяльність суб’єктів господарювання в сучасній економіці неможливо проаналізувати з точки зору неокласичної теорії, оскільки її методологічна та категоріальна база є недостатньою для адекватного аналізу та пояснення економічних явищ у динаміці, для цього необхідно формувати інституціональний підхід. Визначено, що систематизація інститутів як елементів інституційного середовища суб’єктів господарювання паливно-енергетичного комплексу дала змогу виявити їх концептуальний багатосторонній та багаторівневий характер.
Системи управління ризиками підприємств на основі форсайтно-інноваційних технологій в умовах соціально-економічної нестабільності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Чобіток, Ігор Олексійович
Метою статті є формування системи управління ризиками підприємств на основі форсайтно-інноваційних технологій в умовах соціально-економічної нестабільності. У статті визначено, що певні зовнішні та внутрішні перешкоди, які мають місце на території України, негативно впливають на розвиток національної економіки, що спричиняє економічну кризу. Однією з головних умов виходу економіки з тривалої фінансово-економічної кризи є, перш за все, вирішення такої стратегічної проблеми, як ефективність інвестування інноваційних проєктів. Його рішення дозволить промисловим підприємствам швидко реагувати на зовнішні та внутрішні зміни, що постійно виникають, зокрема, відповідно до потреб ринку своєчасно оновлювати асортимент продукції, парк технологічних пристроїв. Своєю чергою, максимально швидке задоволення потреб ринку дозволить підприємствам досягти стратегічних цілей, які зрештою вирішать низку важливих соціально-економічних завдань національного масштабу, а саме: посилення конкурентоспроможності економіки країни, створення додаткових робочих місць тощо. Проте однією із суттєвих перешкод у вирішенні проблеми ефективності інвестицій в інноваційні проєкти та збільшення кількості інноваційних підприємств є підвищена ризикованість в умовах соціально-економічної нестабільності.
Business Ideology as a Reflection Reaction to Socioeconomic Realities in Conditions of Constructive Destabilization
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Прохорова, Вікторія Володимирівна; Проценко, Валентина Миколаївна; Божанова, Олена Василівна; Проценко, Анастасія Володимирівна
Метою дослідження є узагальнення теоретико-прикладних аспектів формування ідеологічного простору уніфікованого характеру як рефлексивної реакції бізнесу на соціально-економічні реалії в умовах конструктивної дестабілізації. На підставі проведеного аналізу статистичних даних доведено, що виникає принципово новий напрямок для вітчизняної економічної науки як дослідження поведінки бізнесу для скорішого відновлення економіки країни, що потребує формалізації адекватного інструментарію сучасного управлінця. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було систематизовано погляди дослідників на визначення поняття «ідеологія», виділено принципи ідеології бізнесу, визначено мету, види, ознаки, функції, принципи, методи ідеологічного впливу в межах побудови ідеології управління. У роботі сформовано теоретико-прикладні аспекти ідеологічного простору уніфікованого характеру як рефлексивної реакції бізнесу на соціально-економічні реалії. Вивчено питання рефлексії як системи реакцій на соціально-економічні реалії. Розглянуто форми рефлексій, об’єктивну етіологію формування сфер рефлексії через призму мультипредметних зв’язків. Доведено, що форми рефлексії як система реакції бізнесу на соціально-економічні реалії в умовах конструктивної дестабілізації мають тактичний і стратегічний результат. Для чіткого розуміння та детального аналізу поведінки досліджуваної проблеми побудовано структурну схему причинно-наслідкових зв’язків. Доведено, що рефлексія є інструментом впливу на розвиток емоційного інтелекту, яка пояснює природу аналітичного вибору альтернативного рішення суб'єкта економічних відносин і визначає можливості консолідованого зовнішнього інформаційного впливу на цей вибір. Практичне значення має універсальна модель когнітивної карти поведінкової моделі структур бізнесу, яка дозволяє пояснити багатовекторний формат розвитку в раціональному, обмежено раціональному та ірраціональному вимірах, поєднуючи ознаки моделі конструктивного розвитку дестабілізаційного формату, кризових явищ.
Формування стратегії управління промисловими підприємствами на основі комплексної вартості
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Кононов, Олександр Іванович
Метою статті є структурування стратегічного, тактичного й оперативного рівнів управління промисловими підприємствами, а також вибір оптимальної стратегії. Проведене дослідження дозволило виявити, що ключовою вимогою до будь-якої системи є наявність зв'язку між стратегічним та оперативним управлінням підприємства. Саме зв'язок стратегічного й оперативного управління – одна з найскладніших проблем, яку необхідно вирішити промисловим підприємствам, адже у багатьох з них існує розрив між стратегічним та оперативним управлінням. Причини таких проблем можуть бути різними, але основна з них полягає у відсутності дієвої системи доведення стратегії управління підприємством до співробітників та неопрацьованому процесі зв'язку стратегії і оперативного управління. Нові форми менеджменту, засновані на використанні інтегрального критерію формування комплексної вартості підприємства для оцінки ефективності управлінських рішень, забезпечують вироблення і реалізацію єдиної управлінської стратегії підприємства, яка охоплює наступні взаємопов'язані складові: фінансову, маркетингову, виробничу, інвестиційну і кадрову. Такий підхід забезпечує «тотальне» управління підприємством як єдиним об'єктом, при цьому управлінські рішення виробляються з урахуванням усіх значущих аспектів внутрішньої та зовнішньої сфер його діяльності. Запропонована нами стратегія управління промисловим підприємством на основі комплексної вартості дозволяє виявити для кожної підсистеми її технологічні, організаційні та інформаційні входи та виходи, пов'язати їх в єдиній системі організаційно-економічних показників і виробити єдині вимоги до прийняття управлінських рішень на основі комплексної вартості підприємства. Стратегія передбачає використовувати підходи до вирішення завдань багатокритеріальної оптимізації, спрямовані на ефективне узгодження варіантів вибору моделі формування комплексної вартості підприємства за окремими напрямками діяльності підприємства та знаходження оптимального рішення для підприємства в цілому.
Теоретико-методичні аспекти управління стратегічним розвитком промислових підприємств України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Кондратенко, Наталія Олегівна; Новікова, Марина Миколаївна; Волкова, Мілиця В’ячеславівна; Швед, Аліна Борисівна
У статті узагальнено теоретико-методичні аспекти управління стратегічним розвитком промислових підприємств України. Зазначено, що промисловість України завжди була та залишається драйвером національної економіки, як у економічному, так і соціальному плані. У зв’язку з цим сьогодні дуже гостро постають питання необхідності формування сучасних стратегій розвитку, здатних забезпечити вітчизняним підприємствам відповідний рівень конкурентоздатності та надбання іміджу на світовому ринку. З цієї точки зору узагальнення теоретичних аспектів управління стратегічним розвитком промислових підприємств України є своєчасним і доречним, враховуючи складні макроекономічні умови та необхідність адаптації господарюючих суб’єктів до воєнного стану. Узагальнено характеристику базових стратегій. Визначено складові стратегії управління розвитком промислового підприємства. Зазначено, що управління стратегічним розвитком промислових підприємств є складним процесом, що потребує достатньо високого рівня менеджменту та здатності до прийняття ефективних управлінських рішень. З’ясовано, що неможливо уявити процес управління стратегічним розвитком промислового підприємства без наявності стратегічного потенціалу, який забезпечує найбільш ефективні шляхи використання ресурсів, економічних резервів і можливостей суб’єкта господарювання з метою максимально ефективної реалізації його стратегії. Наведено сукупність показників локальних потенціалів промислового підприємства. Зазначено, що ефективна стратегія розвитку промислового підприємства закладає перспективи економічного зростання та визначає його позиціонування на ринку. Зроблено висновок, що однією з важливих умов ефективного управління стратегічним розвитком промислових підприємств України сьогодні є використання науково обґрунтованих підходів до стратегічного управління та практичний досвід ведення бізнесу. Наявність і розвиток стратегічного потенціалу промислових підприємств дозволить у перспективі використовувати найбільш ефективні шляхи та методи використання всіх наявних ресурсів з метою отримання прибутку та досягнення стратегічних цілей.
Стратегії виходу підприємств на міжнародні ринки за рівнями управління
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Ковбатюк, Марина Володимирівна; Шкляр, Вікторія Вікторівна; Ковбатюк, Георгій Олександрович
Глобалізаційні тенденції сьогодення відкривають і розширюють торгово-економічні взаємозв’язки підприємств різних країн світу. Українському бізнесу на сьогодні належить мала частка глобального ринку. Це спричинено насамперед невпевненістю перед невідомим ринком, вимогами його споживачів, закордонним законодавством, умовами сертифікації та стандартизації тощо. Процеси виходу підприємств на міжнародні ринки збуту викликані рядом причин, серед яких найпоширенішими є: збільшення обсягів реалізації товарів чи надання послуг, підвищення прибутковості, довгострокове забезпечення дохідності, підвищення інноваційного потенціалу, підвищення досвідченості, конкурентна боротьба, наявність державних стимулів. Узагальнення підходів до процесу виходу підприємства на міжнародні ринки дозволило сформулювати його етапи планування: діагностика підприємства, вибір стратегії, вибір міжнародного ринку, пошук партнерів, відкриття локальних представництв і створення єдиної інформаційної бази підприємства. Ці етапи не переобтяжені аналітичними дослідженнями та розрахунками і є максимально наближеними до практичної діяльності підприємства. У статті звернено увагу на те, що ефективне функціонування на міжнародних ринках передбачає масштабування всіх процесів діяльності підприємства, а не проведення разових експортно-імпортних операцій. Тому системність виходу підприємства на міжнародний ринок передбачає проведення стратегічного аналізу та формування стратегічного плану. Правильно спланована діяльність та обрана стратегія виходу чи розширення на міжнародні ринки є гарантом опанування нових сегментів і підвищення прибутковості. На базі цього систематизовано види стратегій виходу на міжнародні ринки за рівнями управління, що дозволяє правильно скоординувати та встановити взаємозв’язок між ними і реалізувати поставлені стратегічні цілі підприємства.
Напрями підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Запорожець, Ганна Володимирівна; Краснокутський, Євген Сергійович
У статті визначено напрями підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту. Зазначено, що на сьогодні транспортний сектор України переживає вкрай складні часи, викликані як посиленням внутрішніх протиріч розвитку суб’єктів цієї сфери, так і впливом зовнішніх негативних факторів, пов’язаних з економічною і політичною нестабільністю в країні та світі. Своєю чергою, перспективи розвитку залізничного транспорту потребують вирішення питань щодо інтеграції залізничної галузі України в Європейську транспортну систему та підвищення якості послуг, що надаються підприємствами. Визначено що організація робіт по управлінню якістю на підприємствах залізничного транспорту передбачає створення систем менеджменту якості і вживання необхідних заходів по забезпеченню їх ефективного функціонування. У цьому напряму необхідним вважається встановлення та реалізація таких процедур: розробка; затвердження; ведення та забезпечення всіма документами і даними, які належать до системи. Зазначено, що динаміка прибутку підприємств залізничного транспорту багато в чому залежить не тільки від його техніко-технологічних можливостей, але й від соціально-економічних факторів, тобто від потреби і здатності населення користуватися якісною транспортною послугою. Виділено п’ять основних розбіжностей і проблем, які є причинами незадоволеності споживачів послугами підприємств залізничного транспорту. З’ясовано, що наявність наведених розбіжностей і проблем суттєво впливає на рівень управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту. Усунення розбіжностей між очікуваннями та сприйняттям якості надання послуг споживачами можливе лише за умови чіткого усвідомлення проблем, характерних для цього процесу на сучасному етапі інтеграції залізничної галузі України в Європейську транспортну систему. Зроблено висновок про необхідність підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту на основі використання сучасних підходів щодо ретельного вивчення запитів споживачів (попиту населення на транспортні послуги) і подальшого вдосконалення споживчих якостей транспортної послуги для отримання прибутку, підвищення соціальної значущості залізничних перевезень та отримання конкурентних переваг у перспективі.
Сутність економічного розвитку підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Голобородько, Альона Юріївна
Методологічним базисом розуміння сутності дефініції «розвиток» стали узагальнені результати досліджень багатьох наукових шкіл з означеного напряму. На засадах проведеної автором діалектичної оцінки наукових досліджень щодо існуючого розуміння сутності економічного розвитку та економічного розвитку підприємства запропоновано групування існуючих поглядів на три підходи, а саме: екстенсивно-інтенсивні трансформації, процесна система динамічних трансформацій, циклічна еволюційна трансформація. Проведене дослідження сутності й особливостей економічного розвитку підприємств дало змогу виділити основні компоненти цього процесу як системи та побудувати концепт економічного розвитку підприємства. Докладне вивчення сутності й особливостей трактування розвитку підприємства відповідно до різних наукових поглядів дозволило стверджувати, що розвиток підприємства – це багатогранний процес, який характеризується такими ознаками: розвиток підприємства є наслідком еволюційних трансформацій у суспільстві та економічній діяльності; розвиток підприємства обумовлений необхідністю пристосування організаційно-економічних потокових процесів відповідно до структурних змін у економічній системі всіх сфер діяльності; розвиток підприємства стимулює якісну трансформацію системи управління і організації економічної діяльності; розвиток підприємства передбачає побудову гнучкої, збалансованої та адаптованої до ринкового середовища організаційно-економічної системи функціонування у часі та просторі; рівень розвитку підприємства залежить від ресурсів; компетентностей та актуальності наявного потенціалу стосовно можливості його реалізації у відповідний час і місці; розвиток підприємства обумовлений прагненням до підвищення ефективності й отриманням конкурентних переваг.
Маркетингова стратегія суб’єктів будівництва житлової нерухомості на споживчому ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Білецький, Ігор Васильович
Метою дослідження є детермінація маркетингових характеристик діяльності суб’єктів галузі будівництва житлової нерухомості та формулювання пропозицій щодо розробки адекватного інструментарію впровадження комплексу маркетингу в рамках актуальних викликів зовнішнього середовища. Аналіз наявної наукової літератури дозволив дійти висновку про фрагментарність досліджень у зазначеному секторі економічних відносин і віднести аспекти системної імплементації комплексу маркетингу в діяльність будівельних компаній до актуальної проблематики. Розкрито принципові відмінності будівельної продукції від товарів масового чи серійного виробництва як вихідний пункт дослідження. Пошук модифікаційних варіантів використання класичних маркетингових інструментів для впливу на поведінкові моделі потенційних споживачів на ринку житлової нерухомості в сегменті В2С здійснено з використанням методології концепції 4Р або маркетинг-міксу. Декомпанування сфер впливу на такі елементи, як продукт (Product), ціна (Price), місце (Place), просування (Promotion), дозволило отримати прикладні результати. Ідентифікацію продуктової ніші будівельної компанії визнано системоутворюючим аспектом у побудові маркетингової стратегії та тактики. Акцентовано увагу на необхідності глибокої диференціації пропозиції за критерієм регіону збуту з використанням інструментів переконання щодо актуального та майбутнього потенціалу успішного функціонування об’єкта за цільовим призначенням, посиленні емоційного наповнення пропозиції, зміщенні вектора у побудові комунікаційних каналів у цифрове середовище. Розкрито варіанти ефективних стратегій відповіді на виклики з боку трансформованого зовнішнього середовища в координатах концептів Маркетингу 3.0, 4.0, 5.0, а саме: імплементація системи «зеленого» будівництва як одного зі способів підтримки балансу між людськими потребами, фінансовими показниками та навколишнім середовищем; створення вигідної для компанії репутації, позитивного корпоративного іміджу шляхом ініціювання та участі в проведенні соціальних або благодійних заходів.
Інфраструктурне забезпечення регіонального управління відходами у контексті циркулярної економіки (на прикладі Харківської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті запропоновано інтегрований підхід до оцінювання розвитку системи управління відходами на прикладі Харківської області. Цей підхід базується на застосуванні комплексу показників, які характеризують поточний стан функціонування даної системи з екологічної та економічної точок зору. На підставі одержаних результатів проведеної діагностики виявлено бар’єри, загрози, екологічні засади функціонування регіональної системи управління відходами. У результаті дослідження обґрунтовано, що для дієвого інфраструктурного забезпечення управління відходами доцільно впроваджувати логістичний підхід, суть якого полягає в інтеграції принципів трансформації системи управління відходами, пріоритетних напрямів рециклінгу відходів унаслідок руйнувань об’єктів критичної інфраструктури, впровадження алгоритму реверсивної логістики, основних складових організаційно-економічного механізму (функцій, методів, засобів управління, інформаційних систем, цифрових, «зелених» та інноваційних технологій), фінансових інструментів зеленого інвестування для реалізації регіональної стратегії управління відходами у Харківській області. Впровадження запропонованого підходу сприятиме прийняттю обґрунтованих інноваційних рішень з екологізації логістичної діяльності та екологічного менеджменту; своєчасному вирішенню проблем з управління зворотними потоками відходів виробництва із застосуванням принципів зеленої та реверсивної логістики; мінімізації негативного впливу на довкілля за рахунок скорочення обсягу утворення відходів, збільшення обсягу переробки та повторного використання відходів; дієвому впровадженню моделей циркулярної економіки, переходу до розширення відповідальності виробників; підвищенню рівня екологічної безпеки регіону; досягненню цілей сталого розвитку регіональної економіки. Встановлено, що задля вдосконалення системи управління відходами у регіоні доцільним є: впровадження новітніх технологій і устаткування зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів з урахуванням передової європейської практики; сприяння використанню рециклінгу відходів як вторинної сировини на засадах «зеленого» інвестування; розроблення фінансового механізму застосування публічно-приватного партнерства на основі залучення приватних інвестицій та інших позабюджетних джерел фінансування у сферу управління відходами; створення відповідної логістичної інфраструктури (наприклад, кластерної структури як організаційної форми партнерства) з управління відходами; розроблення й впровадження інструментів економічного стимулювання утилізації відходів; реалізація концепції реверсивної логістики у контексті циркулярної економіки.
Фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації: сутність, принципи та регіональний вимір
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Недопад, Григорій Вікторович
У статті обґрунтовується доцільність формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування як необхідної передумови активізації процесів утилізації вторинної сировини в умовах децентралізації. Дослідження показали, що фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування являє собою логічно упорядковану сукупність методів, інструментів і важелів фіскального, бюджетного, кредитного, цінового та відшкодувально-штрафного впливу на процеси залучення у господарський обіг вживаної сировини промислового та побутового спрямування з метою використання ресурсної цінності її матеріально-речової субстанції. Обґрунтовано, що наявна система фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування, яка функціонує на загальнонаціональному рівні, має отримати свою модифікацію на регіональному та місцевому рівнях, щоб максимальною мірою використати переваги та можливості децентралізації у фінансово-інвестиційному забезпеченні модернізації інфраструктури поводження з відходами та процесів утилізації ресурсної цінності промислових і побутових відходів. Встановлено, що формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування має базуватися на комплексі фундаментальних принципів та принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій і кон’юнктурно-циклічних коливань. Обґрунтовано, що фундаментальними принципами формування системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації виступають принципи екологічної стійкості, економічної ефективності та соціальної відповідальності, а до переліку принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій та кон’юнктурно-циклічних коливань, відносять принципи врахування глобальних вигод, децентралізації і дерегуляції, дотримання фіскального оптимуму, альтернативної вартості, комплексності, превентивності і усунення негативних екстерналій.
Інноваційна трансформація поствоєнної економіки України: детермінація цілепокладання та регіональні особливості
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Матрунчик, Дмитро Миколайович
У статті сформульовано авторський концепт інноваційної трансформації поствоєнної економіки України для прискореного усунення наслідків військового вторгнення держави-агресора глобального масштабу та модернізації структуроутворюючих ланок національного господарства і регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що в умовах значної територіальної неоднорідності галузевої структури господарського комплексу вибір пріоритетів інноваційної трансформації поствоєнної економіки має враховувати особливості розвитку економіки регіонів України. Встановлено, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки має передбачати ідентифікацію основних детермінант (воєнних, інституційно-цифрових, ресурсно-виробничих і екологічних, соціальних, макроциклічних і макрофіскальних, глобальних), які на даний момент визначають базові тренди функціонування національного та регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що основними принципами інноваційної трансформації поствоєнної економіки України та регіональних господарських комплексів виступають: 1) принцип соціальної відповідальності; 2) принцип дирижизму; 3) принцип інклюзивності; 4) принцип коеволюції; 5) принцип конвергенції; 6) принцип глокалізації. Доведено, що визначений комплекс базових принципів здійснення трансформаційних процесів у поствоєнний період на інноваційних засадах детермінує такі основні цілі: 1) відновлення економіки та посилення господарської самодостатності; 2) зміцнення обороноздатності країни та відродження військово-промислового комплексу; 3) побудова соціальної держави; 4) чисте довкілля. Встановлено, що основні цілі (цілі першого порядку) мають конкретизуватися у цілях другого порядку: територіально-секторальних, еколого-енергетичних, соціально-демографічних і науково-технічних. Обґрунтовано, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки України має повною мірою враховувати регіональну специфіку виробничого та інфраструктурного комплексоутворення, щоб забезпечити максимально результативне використання ресурсно-виробничого потенціалу територіальних утворень та вигід і нових можливостей, зумовлених поглибленням децентралізаційних процесів.
Модернізація інноваційної інфраструктури як інституційна передумова структурної перебудови економіки регіонів України у поствоєнний період
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Вахович, Ірина Михайлівна; Погуляйко, Юрій Михайлович
У статті обґрунтовано доцільність модернізації інноваційної інфраструктури як інституційної передумови структурної перебудови економіки регіонів України у воєнний період з проєкцією активізації інноваційних процесів у поствоєнний період. Обґрунтовано, що інноваційна інфраструктура в Україні охоплює надто звужену специфікацію елементів генерування та комерціалізації інновацій, що не дає можливості прискорити процеси інноваційного оновлення матеріально-технічної бази базових ланок національного господарства та регіональних господарських комплексів. Встановлено, що основними структурними елементами регіональної інноваційної інфраструктури виступають технологічне, комерційне та підтримуюче ядро, які, взаємодіючи, забезпечують прискорення процесів продукування та комерціалізації інноваційних розробок і їх впровадження у сфери виробництва й обігу. Виявлено, що створення бізнес-інкубаторів і стартап-шкіл вже у короткостроковій перспективі дозволить усунути дефіцит інноваційних ідей та розробок, що у післявоєнний період забезпечить їх комерціалізацію і впровадження у практику інноваційного оновлення економіки регіонів України. Дослідження показали, що інноваційна інфраструктура України не відзначається критично необхідним рівнем ефективності функціонування через нерозвиненість інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової компонент, що не дає можливості забезпечити результативну пропаганду кращих іноземних і вітчизняних практик інноваційного та наукомісткого розвитку структуроутворюючих ланок національного господарства, зокрема, реалізації перших етапів цифрової трансформації процесів прийняття управлінських рішень у секторі публічного управління. Встановлено, що програмування пріоритетних напрямів модернізації регіональної інноваційної інфраструктури доцільно здійснювати у воєнний період, щоб відразу після завершення війни сформувати алгоритм системного оновлення економіки регіонів України для забезпечення прискореного відновлення зруйнованих ворожими атаками цілісно-майнових комплексів і формування сучасних індустріальних, постіндустріальних та інформаційних полюсів зростання.
Рейтинговий аналіз розвитку цифрової економіки в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Якушко, Інна Валеріївна
Розвиток цифрової економіки є об’єктивним процесом, який сьогодні активно відбувається у всьому світі. У результаті цього сформувалися базові центри продукування та експорту інформаційно-комунікаційних технологій, що призвело до формування конкуренції між країнами у сфері цифровізації, розвитку цифрової економіки. Україна сьогодні активно залучена до світових процесів цифровізації. Проте рівень використання цифрових технологій є недостатнім, що обумовлює важливість проведення наукових досліджень зарубіжного досвіду у цьому напрямку, конкретизації актуальних тенденцій розвитку цифрової економіки в країні. У статті проведено рейтинговий аналіз сучасного стану розвитку цифрової економіки в Україні. Такий аналіз проведено за рахунок вивчення найбільш поширених світових рейтингів, які розроблені та використовуються вченими, аналітиками для опису базових трендів цифровізації суспільства в різних країнах і регіонах світу. Зокрема, було використано інформацію про рейтинг цифрової конкурентоспроможності, рейтинг країн світу за Індексом мережевої готовності, рейтинг країн світу за рівнем свободи інтернету, Індекс цифрової економіки та суспільства, Індекс цифрової якості життя. У результаті встановлено, що найкращі позиції в цих рейтингах у переважній більшості випадків посідають країни з високим соціально-економічним розвитком, у яких сформовані умови для інноваційного розвитку, включаючи розробку, впровадження та експорт сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Україна в згаданих рейтингах залишається на посередніх позиціях. Це свідчить про значний потенціал розбудови цифрової економіки в країні, що можливо реалізувати через активне втручання органів державної влади у формування сприятливих умов для залучення інвестицій у сфері ІКТ. Також встановлено, що важливим елементом забезпечення розвитку такої сфери є трансформація роботи державних інституцій, оскільки за багатьма критеріями саме напрямок регулювання є найбільш нерозвиненим.
Використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Полтавець, Анатолій Миколайович
У статті досліджено питання використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств. Проаналізовано такі показники, як чисельність населення, частка сільського населення, частка трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, частка працездатного сільського населення, площі сільськогосподарських угідь на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві, а також обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві. Так, за 2010–2021 рр. коефіцієнт працездатності сільського населення скоротився незначно, з 0,59 до 0,58, що свідчить про те, що в сільській місцевості досить невисокий трудовий потенціал. Коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2011 р. становив лише 0,22, що вказує на те, що в сільській місцевості лише кожен четвертий мешканець зайнятий трудовою діяльністю або ж працює не в сільському господарстві. Зростає навантаження на одну працездатну людину. Знижується як загальний рівень економічної активності населення сільській місцевості, так і рівень економічної активності працездатного населення. Щорічно скорочується чисельність зайнятих у сільському господарстві. Так, у 2010 р. кількість працюючих у сільській місцевості становила 2870,6 тис. осіб, у 2019 р. – 3010,4 тис. осіб, а в 2021 р. – лише 2692,7 тис. осіб. Рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою. Проте значне скорочення чисельності зайнятих у сільськогосподарському виробництві позитивно не вплинуло на динаміку продуктивності праці загалом по країні, оскільки робоча сила з галузі була витіснена в особисті підсобні господарства, де більше використовується ручна праця, а отже, спостерігається нижчий рівень його продуктивності. Встановлено основні тенденції у динаміці показників коефіцієнта працездатності сільського населення, коефіцієнта використання трудових ресурсів, рівня економічної активності населення сільській місцевості та ін. Встановлено, що рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою.

Browse

Recent Submissions