Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 21 № 3 (2025)
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 3 of 3
Item Вплив конфліктів на розвиток територій: аналіз ризиків і негативних наслідків війни для довкілля України(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Бєлікова, Н. В.; Леванда, О. М.Вступ. Глобальні ризики та військові конфлікти — деструктивні явища, що потребують негайного дослідження з точки зору їхнього впливу на розвиток територій, які зазнали руйнації. Проблематика. Негативний вплив глобальних ризиків у поєднанні з військовими конфліктами має тривалі наслідки й охоплює як глобальний, так і локальний рівні. Мета. Оцінювання негативного впливу війни на довкілля територій та узагальнення ризиків на основі інтегрального підходу. Матеріали та методи. Застосовано метод дедукції для моніторингу глобальних ризиків і відображення їх у динаміці останнього десятиліття та впливу на суспільство, аналітичний підхід до визначення ризиків у кризових регіонах світу, метод ентропії — для оцінювання негативного впливу війни на стан довкілля регіонів України. Результати. Виявлено, що за останнє десятиліття найбільший вплив на суспільство справили економічні, екологічні та геополітичні глобальні ризики, серед яких екологічний ризик є домінуючим. Встановлено, що глобальні ризики у поєднанні з військовими діями порушують глобальний порядок, сприяючи загальній незахищеності. Емпірично підтверджено, що територіальний розвиток в межах країни має різну міру вразливості довкілля різних регіонів перед військовими діями залежно від близькості до зони бойових дій. Для відновлення до рівня сталого розвитку постраждалих внаслідок військових конфліктів територій необхідно вживати комплексних заходів щодо зміцнення екологічної стійкості та посилення управління ризиками на всіх рівня управління світового ландшафту. Висновок. Використання результатів дослідження дозволить розробити аналітичні інструменти для управління ризиками та адаптації до екологічних викликів з метою підтримки сталого розвитку. Практичні результати можуть бути застосовані на міжнародному, державному і регіональному рівнях.Item Технологічні досягнення у фінансовому трейдингу: систематичний огляд літератури(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Шолойко, А. С.; Хоу, П. А.Вступ. Трансформаційні перетворення кардинально змінили фінансові ринки, що зумовлює необхідність переоцінювання поточних знань і майбутніх тенденцій використання технологій у фінансовому трейдингу. Проблематика. Використання різноманіття технологічних досягнень у фінансовому трейдингу вимагає їх структуризації залежно від рівня машинної технології та рівня торгової стратегії. Мета. Всебічне узагальнення наявних джерел про технологічні досягнення у фінансовому трейдингу для оцінювання якості наукових досліджень і окреслення перспективних напрямків подальших розробок. Матеріали й методи. Аналітичне вивчення літературних джерел щодо технологічних досягнень у фінансовому трейдингу здійснено відповідно до стандарту PRISMA 2020. Взято до дослідження 130 наукових статей (за період 2013—2023 рр.) про технології фінансового трейдингу. Інноваційну теорію чотирьох квадрантів було використано для аналізу синергії між машинними технологіями та торговими стратегіями, що базується на 8 факторах у двох вимірах. Результати. Ключові фінансові технології охоплюють алгоритмічну торгівлю, машинне навчання та глибоке навчання. Кожен з цих складників має унікальні властивості: швидкість, автоматизація, адаптивність і розпізнавання складних шаблонів. Ці технології покращили ефективність ринку, управління ризиками та персоналізовані торгові стратегії. Теорія чотирьох квадрантів пропонує структурований підхід до розуміння взаємодії між машинними технологіями та торговими стратегіями і поділяє взаємодії на чотири квадранти. Висновки. Інноваційне застосування теорії чотирьох квадрантів дозволяє припустити, що подальше дослідження може призвести до більш розумних, диверсифікованих торгових систем, де прийняття рішень на основі даних і штучного інтелекту відіграють ключову роль. Гібридні технології, наукова оцінка продуктивності та передові розробки автономних інтелектуальних торгових систем є важливими для подальшого вивчення технологій фінансового трейдингу.Item Розбудова резильєнтної економіки України: потенціал системи урядування(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Лібанова, Е. М.; Котигоренко, Е. O.Вступ. Подолання наслідків безпрецедентних шоків, яких Україні завдано російською агресією, потребує ефективного урядування як необхідної умови і чинника відновлення та швидкого резильєнтного розвитку національної економіки. Проблематика. Слабка спроможність національної системи урядування сприяти кількісному та якісному зростанню економіки є проблемою, що потребує розв’язання. Мета. З’ясувати причини слабкої спроможності системи державного урядування формувати середовище, сприятливе для резильєнтного розвитку економіки, та визначити пріоритетні шляхи і способи посилення інституційної спроможності цієї системи. Матеріали та методи. Використано опубліковані документи законодавства та офіційної статистичної інформації, верифіковані результати українських і зарубіжних соціологічних досліджень, опитувань громадської думки. Застосовано дослідницькі підходи і методи: системний, інституційний, діалектичний, візуалізації, порівняльні синхронний та діахронічний. Результати. Аргументовано необхідність та визначено пріоритети реформування системи державного урядування в Україні для набуття нею параметрів, що сприятимуть її унезалежненню від великого (олігархічного) бізнесу та посиленню спроможності розробляти й утверджувати правила, які заохочуватимуть економічну та політичну конкуренцію, забезпечуватимуть пріоритетність ендогенної складової швидкого економічного зростання, його резильєнтність і сталість. Висновки. Посилення потенціалу системи урядування у розбудові резильєнтної економіки України потребує дегібридизації цієї системи, її децентралізації та демократизації, забезпечення верховенства права й реального поділу функцій влади законодавчої, виконавчої та судової, запровадження практик полісуб’єктного управління з багатофункціональною координацією на національному, регіональному й місцевому рівнях.