Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/889

Browse

Now showing 1 - 20 of 27

Соціальна відповідальність держави за збереження здоров’я населення: необхідність інституціоналізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Оганезова, Ганна Вікторівна
Поганий стан здоров’я населення України актуалізує важливість обґрунтування необхідності інституціоналізації соціальної відповідальності держави за збереження здоров’я населення (СВД за ЗЗН) як базової складової здоров’яорієнтованої економіки в сучасних умовах. У роботі розроблено методологічний підхід формування інституту СВД за ЗЗН, який включає визначення сутності СВД за ЗЗН, її структури, теоретичні підходи до формування СВД за ЗЗН, практичний аналіз і діагностування СВД за ЗЗН країни, обґрунтування необхідності та розробки механізмів інституціоналізації СВД за ЗЗН. Методологія інституціоналізації СВД за ЗЗН базується на інституціональному підході та теорії факторів ризику здоров’я. СВД за ЗЗН представлена як зобов’язання держави, які виражаються в діях, що: спрямовані на соціально-економічний добробут і спосіб життя населення, кожного індивіда як носія капіталу здоров’я, забезпечують безпеку й ефективність функціонування людського капіталу; забезпечують екологічні параметри реалізації людського капіталу; характеризують організацію надання медичної допомоги населенню, забезпечують її якість і доступність. Проведений аналіз СВД за ЗЗН з позиції теорії факторів ризику здоров’я в Україні показав неефективність державних інститутів, які відповідають за збереження здоров’я населення; в деяких сферах (у системі охороні здоров’я) сформована інституційна пастка. Для трансформації неефективних інститутів запропоновано механізм інституціоналізації СВД за ЗЗН, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб’єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров’я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню відповідальності держави, роботодавців та індивідів за здоров’я на кожному рівні.
Підходи та методична основа обліку нематеріальних активів, згенерованих у криптовалюті
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Лабунська, Світлана Віталіївна; Сєрікова, Тетяна Миколаївна; Собакар, Маргарита Вікторівна
Метою статті є оцінка динаміки розвитку криптовалюти у світовій економіці, дослідження перспектив і ризиків її використання у господарській діяльності підприємств, розробка підходів до визнання, відображення та оцінки криптовалюти в системі бухгалтерського обліку вітчизняних підприємств. У статті розглянуто перспективи та ризики використання криптовалют вітчизняними суб’єктами господарювання та визначено важливу роль розвитку цифрових видів активів підприємства. Обґрунтовано актуальність проблеми розробки обліку та необхідності управління криптовалютами на підприємстві. Встановлено, що ставлення до криптовалюти та рівень розробки нормативного поля значно відрізняються у різних країнах, у зв’язку з чим відсутні міжнародні нормативно-правові акти щодо регулювання використання та обліку таких активів. У статті обґрунтовано відповідність криптовалюти критеріям визнання активів підприємства, у зв’язку з чим визнання криптовалют системою обліку підприємств є необхідним і можливим. Авторами розглянуто й обґрунтовано варіанти віднесення криптовалюти до різних видів активів підприємства. У зв’язку з відсутністю регламентації обліку криптовалюти на законодавчому рівні розроблено методичні рекомендації до проведення процесу обліку криптовалют, які включають підходи до класифікації криптовалюти відповідно до мети використання, а саме: віднесення криптовалюти до складу нематеріальних активів підприємства з розподілом на оборотні та необоротні, монетарні та немонетарні. Кожен з цих підходів супроводжується застосуванням окремих рахунків і порядку відображення оцінки, використання та вибуття криптовалюти. Обґрунтовано необхідність проведення переоцінки криптовалют у зв’язку з їх високою мінливістю вартості. Запропоновано проведення переоцінки криптовалюти для забезпечення об’єктивної оцінки активів і вартості підприємства у вигляді переоцінки (дооцінка / уцінка) та шляхом визначення курсових різниць.
Світові тенденції діджиталізації банківського сектора
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Холявко, Наталія Іванівна; Козлянченко, Олена Михайлівна
Метою статті є визначення світових тенденцій у використанні сучасних інформаційних технологій у банківському секторі, що сформувались під впливом процесів діджиталізації економіки. Діджиталізація є однією із головних тенденцій розвитку світової економіки. Цифрова трансформація стала актуальною для бізнесу у різних сферах економічної діяльності, не оминувши банківський сектор. Початковим етапом діджиталізації банківського сектора прийнято вважати впровадження банківської карти. На сучасному етапі розвитку банки володіють широким інструментарієм діджиталізації діяльності – від виконання офісних операцій, обслуговування клієнтів, управління кредитним портфелем до ризик-менеджменту. Провідні світові банки різної форми власності сьогодні можуть створювати цифрові валюти. Найбільшого поширення у банківському секторі отримали мобільні технології, «великі» дані, блокчейн, «хмарні» технології, штучний інтелект, Інтернет речей. Застосування окреслених технологій дозволяє банкам оптимізувати робочі процеси, зменшити операційні витрати, забезпечити високу швидкість і зручність обслуговування клієнтів, а також генерувати інновації та пропонувати на ринку нові банківські продукти. Діджиталізація дає змогу відстежувати клієнтську базу в режимі реального часу, формувати персоніфіковані набори послуг споживачам, проводити реструктуризацію доходів і управляти кредитними ризиками банку. Автори доходять висновку, що діджиталізація є безальтернативним шляхом розвитку сучасного банку. Цифровізація, впровадження інформаційних технологій, створення інноваційних продуктів є визначальними факторами конкурентоспроможності банку на сучасному ринку.
Вплив пандемії COVID-19 на ринок ОВДП в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Татарин, Наталія Богданівна; Юрченко, Ілона Максимівна
Метою статті є аналіз ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) України в умовах пандемії COVID-19; визначення його стану, проблем і перспектив розвитку. У статті розглянуто розвиток вітчизняного ринку облігацій внутрішньої державної позики в період коронакризи; розкрито сутність і призначення ОВДП в Україні, прокласифіковано їх за видами та типами використання. Визначено відмінності облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики та вказано переваги перших; виявлено особливості купівлі цього виду цінних паперів для фізичних і юридичних осіб; вказано вимоги для випуску ОВДП емітентами, а також складено топ найнадійніших банків, які займаються цим видом діяльності; досліджено стан ринку державних облігацій протягом 2018–2020 років; зазначено обсяг володіння, частку покупців цінних паперів і мету купівлі їх для кожного з суб'єктів; проаналізовано ставку та дохідність облігацій внутрішньої державної позики в Україні і проведено порівняння з іншими країнами, такими як Сполучені Штати Америки, Німеччина, Франція та ін. У результаті проведеного дослідження були виявлені такі проблеми, як: економічна криза, викликана пандемією COVID-19, недосконала законодавча база ОВДП і низький рівень обізнаності населення щодо цих цінних паперів та інші. Для подолання цих проблем були запропоновані такі дії: протидія коронакризі шляхом об’єднання зусиль державних, місцевих органів влади, бізнесу та населення, спрямування більшої частини фінансових ресурсів у цей напрям, розвиток економічної освіченості суспільства, введення спрощеної процедури купівлі ОВДП та робота з банками задля збільшення доступності купівлі облігацій. Основою для проведеного дослідження були статистичні дані, отримані з офіційного сайту Національного банку України.
Вдосконалення інституційно-організаційних механізмів детінізації відносин у сфері операцій з нерухомістю
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Сторонянська, Ірина Зеновіївна; Дуб, Андрій Романович
Операції з нерухомим майном були і залишаються одним із найбільш тінізованих секторів національної економіки. Пандемія COVID-19 та запроваджені у 2020 році карантинні заходи, скеровані на запобігання її поширенню, спричинили різке зростання рівня тінізації сектора операцій з нерухомим майном, перекресливши позитивну тенденцію попередніх років. Метою дослідження є пошук і обґрунтування шляхів детінізації сектора операцій з нерухомим майном. Проведено аналіз зміни рівня тінізації сектора операцій з нерухомим майном у 2020 році. Встановлено, що карантинні обмеження, запроваджені у 2020 році, справили короткостроковий, але сильний негативний вплив на активність на ринку нерухомості, і стали драйвером зростання рівня тінізації сектора операцій з нерухомим майном. Акцентовано увагу на оренді житлової нерухомості, як одному з найбільш тінізованих сегментів сектора операцій з нерухомим майном. Висвітлено та критично оцінено прогалини у здійснених в останні роки заходах із детінізації сектора операцій з нерухомим майном, зокрема: законопроєкт № 3618 «Про ріелтерську діяльність в Україні»; законопроєкт № 3928-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів від здачі в оренду нерухомого майна»; запровадження єдиної бази даних звітів про оцінку нерухомості; діяльності податкових органів в напрямі виявлення тіньових операцій на ринку оренди житлової нерухомості. Для мінімізації рівня тіньової складової сектора операцій з нерухомим майном запропоновано: провести інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо переваг легальної діяльності на ринку оренди нерухомості, зокрема, щодо захисту прав орендаря та орендодавця у відносинах найму житла; внести зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів, отриманих від операцій з оренди житла; створити портал «Легальна оренда» та ін.
Борги домогосподарств: світовий досвід реструктуризації та українські реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Корнівська, Валерія Олегівна; Яременко, Олег Леонідович
У статті подано результати досліджень глобальної проблеми зростання боргів домогосподарств, її причин, наслідків, соціального контексту, впливу на формування сукупного попиту. Обґрунтовано, що в умовах зростання боргів домогосподарства втрачають свою частину сукупного попиту, а держава стає все більш впливовим суб’єктом щодо інших, що відбувається через посилення фіскального та регуляторного державного впливу. Внаслідок збільшення боргового тиску домогосподарства, зменшуючи обсяги споживання, негативно впливають на сукупний попит, при цьому для виправлення ситуації збільшуються державні субсидії, проводиться політика, що стимулює банки до реструктуризації кредитів, розробляються державні програми реструктуризації тощо. Показано, що ці тенденції мають ургентний характер, і не слід їх рутинізувати, оскільки таким чином викривлюється ринкове середовище, і зростає прямий вплив держави на суто ринкові процеси, водночас на основі аналізу світового досвіду доведено, що в умовах економічної дестабілізації реструктуризація часто є єдиним шляхом звільнення населення з боргової пастки. Особливу дослідницьку увагу приділено аналізу шляхів гармонізації накопичення боргів домогосподарств шляхом реструктуризації, визначено її ринкові механізми й обґрунтовано роль держави у процесі подолання боргової пастки домогосподарствами. Визначено три варіанти участі держави у процесі реструктуризації: інституційна участь (коли держава здійснює виключно нормативне забезпечення); розробка та реалізація державних програм реструктуризації; прийняття нормативних актів щодо примусової реструктуризації. Аналізуючи українські нормативні нововведення, що стосуються примусової реструктуризації, доведено їх суперечливий соціальний контекст. З одного боку, в умовах зростаючої бідності та збільшення загальних обсягів заборгованості населення (включаючи комунальну), на фоні зростаючих валютних ризиків, прийняття законів стало істотним кроком на шляху підтримки соціальної усталеності українського населення. З другого боку, українські ринкові суб’єкти часто демонструють моральні ризики невідповідності умовам боргової дисципліни, які стали частиною фінансової поведінки, що негативно впливає на загальну фінансову культуру.
Прогресивне оподаткування індивідуальних доходів в ісламських країнах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Корнєєв, Володимир Вікторович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Ходжаян, Аліна Олександрівна
Економічні результати розвитку мусульманських країн порушили питання про наявність все більш акцентованої ісламської фінансової і податкової моделі. Податки в ісламській економічній моделі забезпечують імпліцитний зв'язок у взаєминах держави з індивідуумами, визначаючи межі обумовленої свободи і взаємних обов'язків. Мета статті полягає у визначенні індикативних особливостей прогресивного оподаткування індивідуальних доходів в окремих ісламських країнах. У статті визначено, що для ісламських країн характерна єдність релігії (віри) і таких елементів соціального устрою, як організація влади, сімейні, економічні й інші відносини. Межі особистого та громадського, індивідуального та державного прозорі і жорстко нормовані. Розглянуто особливості Інституту податку в мусульманських країнах, умови оподаткування та правила використання податків. Доведено, що в цей час в ісламських країнах підходи до оподаткування диверсифіковані. Визначено, що прогресивне оподаткування індивідуальних доходів акцентовано застосовується в Туреччині, Пакистані, Тунісі, Індонезії, Нігерії, в інших країнах, частково в Саудівській Аравії, «податкові гавані» характерні для ОАЕ, Кувейту, Катару, Бахрейну, Оману, також зберігається пропорційне оподаткування в Малайзії, Cудані, Казахстану. Проаналізовано основні види податків у мусульманських країнах, досліджено їх еволюцію. Виявлено сучасні акценти прогресивного оподаткування індивідуальних доходів в окремих мусульманських країнах. Визначено позитивні сторони ісламської фінансової моделі в частині модернізації податкової політики і дотримання податкової дисципліни, безумовного виконання обов’язків і укладених угод. Обґрунтовано, що використання елементів прогресивної шкали оподаткування з практики ісламських фінансів буде корисним з ряду міркувань: для бюджетного і соціального балансування в «коридорі можливостей», як взаємна відповідальність громадянина і держави у виконанні взятих на себе зобов'язань, як ануїтетна взаємовигідна лінія економічної поведінки. Доведено, що прогресивне податкове вилучення частини великих доходів дасть рестрикційно-стримуючий результат контролю за їх перерозподілом у громадських інтересах, оскільки соціально-економічна поведінка індивідуумів, їх повноваження і обов'язки мають бути врівноваженими.
Інноваційний розвиток в умовах комплементарності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Рибак, Ганна Іванівна
У роботі було досліджено особливості інноваційного розвитку у взаємодії економічної та соціальної складових зовнішнього і внутрішнього середовища, на основі комплементарного підходу, зокрема взаємозв’язок економічної ефективності та соціальної справедливості, визначено їх негативний та позитивний вплив на якість життя населення, соціально-економічний розвиток можливостей. Для комплементарного розвитку важливу роль у реформуванні усіх сфер суспільного життя, демократизації українського суспільства, інтеграції України у європейський політичний та правовий простір відіграє ідея справедливості, що за сучасних умов є важливим чинником досягнення європейського рівня життя, забезпечення соціально-економічних прав людини та громадянина. Актуальними дослідження комплементарності стають на сучасному етапі розвитку світової економіки, коли ринкова ситуація характеризується досить високими темпами трансформації і головним конкурентним фактором стають інновації. Автором було розглянуто виникнення поняття комплементарності в наукових працях різноманітної направленості, зокрема, концепція інституційної комплементарності, а також було висвітлено особливості компенсаторної та доповнюючої комплементарності. Беззастережне слідування світовим прикладам без урахування стану реальних соціально-економічних та інституційних структур певної держави не дасть позитивного результату від проведених реформ і впроваджених інновацій через відсутність комплементарних зв’язків. Тому було досліджено умови виникнення нових інституційних зрушень, вплив «соціальних ліфтів» на соціальний розвиток у довгостроковій перспективі. Наявність складних нерозв’язаних проблем у розвитку нашої держави актуалізує дослідження комплементарного контексту інноваційного розвитку, спрямованого на переосмислення ролі соціальної справедливості у вирішенні основних економічних завдань. Бо за комплементарного підходу економічна система зможе нарощувати властивості адаптивності, наступності, розвиваючи механізми самозбереження та набуватиме планомірного інноваційного розвитку з мультиплікативним ефектом.
Система управління промисловими підприємствами в умовах інноваційного розвитку: науково-практичні аспекти оцінки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Чобіток, Вікторія Іванівна; Шелест, Тетяна Миколаївна
Мета статті – формування науково-практичних аспектів оцінки системи управління промисловими підприємствами в умовах інноваційного розвитку. За результатами проведеного дослідження можна сказати, що ефективна система управління інноваційно-орієнтованим розвитком промислових підприємств направлена на здатність бути гнучкими та мати довгострокову стійкість до впливу факторів навколишнього середовища в короткостроковій та довгостроковій перспективі, що забезпечує трансформацію промислових підприємств до якісних перетворень, адаптованих до цих впливів. У статті запропоновано методику оцінки системи управління промисловими підприємствами в умовах інноваційного розвитку, що включає такі етапи: підготовчий етап; інформаційний етап; аналітичний етап; дослідницький етап; рекомендаційний етап. Ефективний розвиток вітчизняних промислових підприємств прямо пропорційно залежить від формування системи управління, яку оцінено за такими напрямами: фінансово-економічне забезпечення; кадрово-перспективне забезпечення; управлінсько-результативне забезпечення; організаційно-виробниче забезпечення; інформаційно-аналітичне забезпечення. В результаті дослідження розраховано інтегральні показники системи управління промисловими підприємствами за 2015–2019 рр., які свідчать про те, що активна цифровізація економіки вимагає від керівництва промислових підприємств формувати інноваційні орієнтири розвитку для підвищення рівня їх конкурентоспроможності.
Інноваційність підприємств як детермінанта створення промислово-технологічних кластерів у контексті розвитку інноваційного співробітництва
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Прохорова, Вікторія Володимирівна; Шкуренко, Ольга Володимирівна
Мета статті полягає в обґрунтуванні науково-практичних аспектів формування ресурсно-технологічної основи інноваційного співробітництва на засадах створення промислово-технологічних кластерів, акцентуючи домінантні ознаки інноваційності підприємств. У результаті дослідження було встановлено, що для досягнення стійкого розвитку національної економіки однією із умов є формування та реалізація системи інноваційного оновлення через новітні форми організації інноваційних процесів на різних рівнях управління. Це вимагає збалансованих партнерських відносин між державним, приватним і громадським секторами, що є користувачами інноваційної продукції. Обґрунтовано, що інноваційне співробітництво являє собою креативно-технологічно-знаннєву технологію об’єднання учасників економічного процесу в соціально-економічному середовищі (промисловій та непромисловій сферах), що базується на конвергентно-синергійному підході. Запропоновано структурно-логічну схему процесу формування інноваційного співробітництва, розвиток якого обумовлює логістичне забезпечення та управлінська діяльність, та ресурсно-технологічна основа інноваційного співробітництва. Проаналізовано фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, кількість впроваджених нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції за 2010–2019 рр., капітальні інвестиції у поводження з відходами, також досліджено залежність реалізованої інноваційної продукції від інноваційно активних промислових підприємств. Сформовано науково-практичні аспекти формування ресурсно-технологічної основи інноваційного співробітництва. Перспективами подальших наукових досліджень у цьому науковому напрямі є розроблення інтегрованого механізму управління логістичним забезпечення розвитку інноваційного співробітництва.
Дослідження сучасного стану та тенденцій розвитку логістичної діяльності машинобудівних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Маслак, Ольга Іванівна; Нікітюк, Віталій Григорович
У статті досліджено сучасний стан і тенденції розвитку логістичної діяльності підприємств машинобудування на основі оцінки ефективності фінансових потоків. Зазначено, що дослідження сучасного стану та тенденцій розвитку логістичної діяльності машинобудівних підприємств є необхідною умовою відродження машинобудування у нашій країні. Зазначено, що машинобудівельна галузь має особливості в управлінні, які пов’язані з великими витратами на сировину, енергію, транспортування, трудові ресурси. Переважно продукція машинобудівельних підприємств має достатньо тривалий цикл використання (споживання), великогабаритна, тому її збут у періоди економічної кризи, на відміну від, наприклад, продукції харчової промисловості, викликає проблеми. Встановлено, що для сталого розвитку галузі необхідно залучення капітальних інвестицій. Проблема з рівнем фінансування, в тому числі машинобудівельної галузі, негативно впливає на перспективи реорганізації виробничого циклу, залучення інноваційних технологій, впровадження ресурсо-, енергозберігаючих процесів у виробництві, дотримання умов екологічного менеджменту. А саме цей комплекс умов є запорукою привабливості продукції машинобудівельної галузі України на світовому ринку, а отже, сприятиме збільшенню фінансових потоків. У результаті проведеного дослідження запропоновано методичний підхід до оцінки логістичної діяльності машинобудівних підприємств за обраними показниками фінансової логістики, розрахунок яких може бути проведений за щорічними фінансовими звітами підприємств з балансу (звіт про фінансовий стан) та про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), що дозволяє виокремити фактори, які мають вплив на результати економічної діяльності підприємств машинобудівельної галузі, та виявити ступень цього впливу. Обчислені значення відносних коефіцієнтів ефективності фінансової логістики в управлінні дебіторською та кредиторською заборгованостями, пов’язаними з матеріальними потоками, можуть виступати як вхідні дані для побудови математичної моделі з прогнозування ефективності логістичної діяльності підприємств машинобудування України.
Системний підхід до оцінки зовнішніх чинників впливу на ресурсний потенціал галузі ресторанного господарства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кучер, Маргарита Миколаївна; Левченко, Ганна Петрівна
Однією із визначальних галузевих особливостей ресторанного бізнесу як складової національного господарства є підвищена чутливість до змін економічної кон’юнктури, зовнішнього середовища й умов функціонування. Урахування абсолютної більшості чинників впливу в процесі формування ресурсного потенціалу є апріорі неможливим, тому необхідним є визначення сукупності тих, які чинять прямий або опосередкований вплив на ресторанний бізнес і ресурсний потенціал зокрема, а також формування системи їх комплексного оцінювання. Метою статті є оцінювання впливу чинників на ресурсний потенціал підприємств галузі ресторанного господарства. Здійснено аналіз макросередовища як зовнішніх чинників опосередкованоо впливу за показниками: ВВП, обсяг інвестицій, індекс споживчих цін, доходи населення. Встановлено дуалістичний характер впливу зовнішніх чинників опосередкованого впливу, які можуть бути як можливостями, так і загрозами для підприємств ресторанного господарства за певними критеріями зовнішньоекономічних обставин. Проведено всебічний аналіз мезосередовища з позиції розподілу чинників впливу на ринкову (кількість суб’єктів господарювання ресторанного господарства; обсяги виробленої та реалізованої продукції; індекси цін на товари та послуги) та ресурсну (фінансові результати галузі ресторанного господарства та сфери послуг; обсяг і структура інвестицій в цю сферу; зайнятість і витрати на працю; обсяги застосування інформаційних технологій) групи. Встановлено наявність і приховані джерела за типами ресурсів. Здійснено синтез напрямів впливу зовнішніх чинників на діяльність підприємств ресторанного бізнесу на основі симбіозу методів PEST-аналізу, SWOT-аналізу, PESTEL-аналізу. Побудовано сукупність напрямів оцінки впливу чинників на формування ресурсного потенціалу підприємства, що передбачає застосування розподільного критерію за напрямом оцінювання зовнішніх чинників опосередкованого впливу. Запропоновано як розподільний критерій загальноекономічний індикатор (ВВП), діапазон значень якого свідчитиме про перехід того чи іншого показника у площину «загрози» або «можливості».
Оцінка інноваційної діяльності за напрямами трансферу технологій підприємствами України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Корнєєв, Максим Валерійович; Жидик, Андрій Іванович
Метою цієї статті є уточнення класифікаційних ознак форм і напрямків трансферу технологій і аналіз емпіричних даних по проведенню операцій трансферу технологій в Україні. Результативність, економічність і оперативність трансферу технологій залежить від вибору раціональних форм і напрямків трансферу технологій. Найбільш перспективною формою трансферу на сьогодні вважається комбінована форма, в якій об’єднуються переваги вертикальних і горизонтальних форм трансферу на основі бізнес-моделі відкритих інновацій. В Україні існують передумови для реалізації такої форми організації трансферу технологій, проте для цього необхідно підвищити інноваційну активність промислових підприємств, наукових організацій, збільшити обсяги фінансування інноваційної діяльності. В подальшому передбачається запропонувати організаційно-економічний механізм підвищення інноваційної активності на рівні підприємства. Наукові дослідження і розробки промислових підприємств (НДРПП) складають близько 15 % від загального обсягу витрат на інновації у середньому за 2007–2019 роки. Найнижча частка НДРПП у загальних витратах на інновації спостерігається у 2011 році – 7,5 %, а найвища частка у 2018 році складає 26,3 %. Частка витрат на вертикальний трансфер складає 69,6–89,5 %, що значно вище, ніж на горизонтальний трансфер, – 10,5–30,4 %. Головною причиною зниження рівня трансферу технологій підприємствами України є обмежене фінансування з боку держави та негативний інвестиційний клімат в країні. Частка некомерційного трансферу з 2012 року нижче, ніж 1 %. Комбінований трансфер на базі цифрових технологічних платформ практично відсутній.
Оцінювання управління репутаційною складовою корпоративної соціальної відповідальності українських компаній
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Євтушенко, Вікторія Анатоліївна
Метою статті є оцінювання корпоративної соціальної відповідальності організацій в Україні на основі використання прогресивних міжнародних рейтингів оцінки, визначення взаємозв’язків і взаємовпливу соціальної відповідальності та репутації компанії і на цій основі розробка концептуального науково-методичного підходу до оцінювання управління репутаційною складовою корпоративної соціальної відповідальності українських компаній. У статті проаналізовано сучасні міжнародні методичні підходи до оцінювання управління репутаційною складовою соціальної відповідальності: Global CR RepTrak та Net Promoter Score. На основі проведеного автором дослідження доведено відсутність якісної методики діагностики репутаційної складової корпоративної соціальної відповідальності в Україні. За методологією Global CR RepTrak і Net Promoter Score та на основі аналізу відкритих джерел інформації, даних різноманітних рейтингів українських компаній, власних спостережень автора аргументовано актуальність та проведено оцінювання репутаційної складової корпоративної соціальної відповідальності вітчизняних підприємств. Обґрунтовано, що врахування як зовнішньої, так і внутрішньої репутаційної складової корпоративної соціальної відповідальності є основою для ефективного менеджменту будь-якої національної організації. Запропонована авторська методика оцінювання репутаційної складової корпоративної соціальної відповідальності з метою соціально-відповідального менеджменту українських компаній. Подальших досліджень потребує визначення системи інституційних форм соціальної відповідальності вітчизняних підприємств, розробка моделей КСВ національних підприємницьких структур, створення доступних і зрозумілих науково-практичних методик, які дозволять однозначно оцінювати стан КСВ українських підприємств і перетворювати соціальну відповідальність національних виробників на конкурентоспроможний ресурсний актив на глобальних ринках.
Енергозбереження як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможності продукції
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Вашків, Олександр Павлович; Смерека, Світлана Богданівна
Метою статті є дослідження особливостей енергозбереження на виробничому підприємстві та встановлення наслідкового взаємозв’язку між енергозбереженням і конкурентоспроможністю продукції. У процесі аналізу й узагальнень наукових напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених систематизовано погляди дослідників на процес енергозбереження в рамках виробничого підприємства, встановлено зростання ролі енергозбереження у забезпеченні енергоефективності, отже, й конкурентоспроможності продукції. У результаті дослідження встановлено, що енергозбереження на підприємстві є одним із найважливіших його активів, вплив якого на рівень конкурентоспроможності продукції в умовах загострення енергетичної та екологічної криз стає щораз вагомішим. Енергозбереження, у своїй основі орієнтуючись на інтенсифікацію процесів виробництва і використання енергії та енергетичних ресурсів, з одного боку, сприяє зниженню рівня питомих енерговитрат, а отже, і ціни готового продукту при збереженні, а то й зростанні рівня його якості; з іншого – зниженню вуглецевого навантаження на довкілля, що сприяє зростанню іміджу підприємства серед споживачів і партнерів. Обидві складові є найважливішими чинниками у забезпеченні конкурентоспроможності продукції. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є розроблення і впровадження на виробничих підприємствах заходів з енергозбереження, які враховуватимуть галузеву специфіку суб’єктів господарювання, кон’юнктуру ринку та вимоги екологічних стандартів.
Теоретичні та науково-методичні аспекти оцінки портфеля новизни й ефективності його процесу управління на промислових підприємствах, орієнтованих на зовнішній ринок
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Бондар-Підгурська, Оксана Василівна; Хоменко, Ірина Іванівна; Кравченко, Володимир Володимирович; Карангва, Чарльз
Метою статті є дослідження теоретичних і науково-методичних засад процесу управління та оцінки портфеля новизни на промислових підприємствах, орієнтованих на зовнішній ринок, а також розробка рекомендацій щодо підвищення їх ефективності. Досліджено, розмежовано та дістало подальшого розвитку поняття «портфель новизни» («портфель інтелектуальної власності»), «портфель інновацій», «інноваційний портфель». Обґрунтовано місцe та роль процесу управління портфелем новизни у забезпеченні ефективної зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства та його сталого розвитку. Розроблено та запропоновано до використання авторський макет оцінки портфеля новизни й ефективності його процесу управління на підприємствах промисловості, що планують вихід на зовнішній ринок, як основу забезпечення їх конкурентоспроможного та сталого розвитку в умовах діджиталізації економіки та зростаючої кількості викликів і загроз. Висвітлено такі перспективні напрями досліджень цієї проблематики, як розробка програм оптимізації портфеля новизни відповідно до специфіки галузі промисловості, удосконалення процесу формування портфеля новизни у діяльності промислових підприємств за рахунок впровадження маркетингових і патентно-кон’юнктурних досліджень як інструменту гармонізації інтересів стейкхолдерів, а також створення сприятливих умов для реалізації сформованого портфеля новизни за рахунок вчасної реалізації відповідних стратегій у діяльність промислових підприємств.
Цифрова економіка як середовище розвитку інноваційної діяльності малих підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Білозубенко, Володимир Станіславович; Городницький, Роман Олександрович
Сучасні економічні системи трансформуються під впливом нових технологічних трендів. Ряд важливих технологічних трендів пов’язані з інформаційними технологіями (ІТ). Їх широке використання призводить до виникнення нового типу економіки – цифрової економіки (ЦЕ), що визначає сферу та нові напрями розвитку інновацій та бізнесу. ЦЕ відкриває великі можливості для малих інноваційних підприємств, які можуть відігравати велику роль у її становленні. Мета роботи: уточнити сутність і сегментацію ЦЕ та представити її як середовище розвитку інноваційної діяльності малих підприємств. Уточнено сутність ІТ, програмного забезпечення, інформаційних систем. Роз’яснено концепцію ЦЕ, уточнено сутність цифровізації та цифрових трансформацій. Визначено сутнісні особливості ЦЕ, а також уточнено її компоненти (ІТ, інфраструктура, бізнес) та основу (соціальні мережі, пристрої великі обсяги даних тощо). ЦЕ заснована на технологічному «ядрі» (ІТ, різна технічна інфраструктура, фізичні технології); має функціональне «ядро» (цифрові платформи, системи колективної роботи, автоматизації процесів); охоплює економічну діяльність; включає ряд товарів та послуг, які критично залежить від ІТ. Обґрунтовано, що ЦЕ створює особливе віртуальне середовище та нові форми ринків. Запропоновано сегментацію ЦЕ з виокремленням: електронної торгівлі; електронного маркетингу; електронних закупівель; електронних аукціонів; електронних інфраструктур; електронної логістики; електронної медицини; електронної освіти; електронного трейдингу; електронного банкінгу; електронного страхування. Також зазначено виникнення FinTech, «розумних ферм», «розумних заводів», «розумних складів», «розумних речей», «розумного дому», «розумних робочих місць» тощо. Отримана сегментація визначає напрями структурного розвитку ЦЕ. Обґрунтовано, що ЦЕ створює можливості для інноваційної діяльності малих підприємств та повинна розглядатись як відповідне середовище. Уточнено розуміння розвитку інноваційної діяльності та її напрями у ЦЕ. У цьому контексті визначено напрями державного регулювання ЦЕ.
Інноваційні підходи до розвитку «розумних» міст: нормативно-правова база в Україні та європейський досвід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Ярошенко, Ігор Васильович; Семигуліна, Ірина Борисівна
З часом роль міст як центрів економічного, політичного та культурного життя значно посилилась, вони є серйозними учасниками процесу глобалізації, впливають на економічне зростання і політику країн. Міста виступають головними елементами у багатьох сферах суспільного життя – визначають рівень і тенденції освіти, в них або поблизу них розташовані найбільші виробничі потужності, жителі міст є управлінцями різного рівня та формують політику країн. Отже, питання урбанізації, життя та розвитку великих міст, містечок та територій навколо них займають центральне місце при розгляді питань самоврядування. На сьогодні результативне місцеве управління, а отже, ефективний розвиток і забезпечення добробуту громадян розглядається через призму досягнення рівноваги між економічним розвитком, охороною навколишнього середовища і соціальним розвитком. Завдяки високій щільності населення в містах зосереджено значний потенціал креативності та інновацій, енергозбереження, екологічності, соціокультурного різноманіття тощо, тому саме фактична взаємодія цих елементів міста є драйвером європейського розвитку. Досягнення сталого розвитку міст і територій робить актуальним урахування європейського досвіду не лише у вирішенні існуючих проблем їх функціонування, а й у виборі пріоритетів для розвитку сучасних міст на основі інноваційних підходів та запровадження елементів «розумності». Значущість формування необхідної законодавчої бази для функціонування окремої адміністративно-територіальної одиниці (регіону, території, міста, громади тощо), оцінювання її стану з метою подальшого використання в публічному управлінні територіальним розвитком, визначає важливість розробки і впровадження ефективної системи нормативно-правових документів для вирішення соціально-економічних проблем і стимулювання сталого регіонального (територіального) розвитку в Україні.
Стратегічні пріоритети бюджетної політики розвитку територій України в умовах реалізації стратегії регіонального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Пелехатий, Андрій Олегович; Патицька, Христина Олегівна
Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів бюджетної політики розвитку територій України в умовах реалізації стратегії регіонального розвитку на період 2021–2027 рр. Обґрунтовано стратегічні пріоритети бюджетної політики розвитку територій в координатах формування стратегії регіонального розвитку та стратегій розвитку територій на період 2021–2027 рр. та переходу від акценту на просторово орієнтовані заходи, тобто стимулювання розвитку проблемних територій, до політики розвитку територій на засадах активізації невикористаного потенціалу, спрямованої на підвищення регіональної та національної конкурентоспроможності, з особливою увагою на інноваціях. Доведено потребу дотримання вертикальної та горизонтальної інтегрованості формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій та необхідність її здійснення при поєднанні проблемно-орієнтованого та загального підходів до напрямів бюджетного забезпечення розвитку територій (бюджетне забезпечення розвитку територій на основі конкурентних переваг функціональних типів територій, розвитку проблемних територій, розвитку регіонів на засадах смарт-спеціалізації, розвитку прикордонних територій в контексті транскордонного співробітництва). Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є спроба формування бюджетної політики розвитку територій в Україні на основі визначення стратегічних пріоритетів регіонального розвитку та розвитку територій різних рівнів, спрямована на зниження міжрегіональних і внутрішньо регіональних асиметрій, забезпечення повсюдного підвищення якості життя людей, переходу територій до розвитку на основі сталості, інклюзивності, інноваційності та максимізації використання і нарощення наявного потенціалу.
Науково-методичне забезпечення вирішення проблемних ситуацій в регіонах України (на прикладі Харківської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кизим, Микола Олександрович; Бєлікова, Надія Володимирівна; Беккер, Марк Львович
Формулювання цілей регіонального розвитку є важливим елементом державної регіональної політики, яка за своєю сутністю має цілеспрямований характер, що відображається в постійному впливі держави на соціально-економічний розвиток регіонів країни. Аналіз сучасних досліджень у межах цієї проблематики показав необхідність поглиблення теоретичних засад та інструментарію вирішення проблемних ситуацій в регіонах, що і визначено за мету дослідження. Обґрунтовано теоретичне підґрунтя визначення цілей (цілепокладання) регіонального розвитку. Доведено, що когнітивний підхід є одним із найбільш потужних інструментів дослідження слабоструктурованих систем і ситуацій, та обґрунтовано доцільність застосування нечіткого когнітивного моделювання задля формування сценаріїв розвитку регіонів і вирішення проблемних ситуацій у них. Розроблено аналітичну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного регіонального розвитку та формування нечіткої когнітивної моделі. На основі цієї схеми побудовано нечітку когнітивну модель соціально-економічного розвитку регіонів України. Проведено імпульсне моделювання на нечіткій когнітивній моделі соціально-економічного розвитку регіонів України за сценарієм саморозвитку. Реалізовано сценарне моделювання щодо підвищення рівня стратегічних цілей соціально-економічного розвитку Харківського регіону на основі імпульсного моделювання. Обґрунтовано доцільність ввести критерій сумарної ефективності впливу визначених сценаріїв на досягнення цільових орієнтирів Харківського регіону на основі адитивної зваженої згортки темпів приросту рівня цільових факторів відносно сценарію саморозвитку. Проведене на основі побудованої за розробленим підходом когнітивної моделі сценарне моделювання соціально-економічного розвитку Харківського регіону дозволило обґрунтувати, що для досягнення найшвидшого рівня цільових орієнтирів регіону необхідно впроваджувати сценарії розвитку, в основі яких є ефективне зростання наукового потенціалу регіону та його комбінації з іншими внутрішніми потенціалами.

Browse

Recent Submissions