Економічний вісник Донбасу

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1714

Browse

Now showing 1 - 20 of 29

Агентська проблема та розвиток бізнес-асоціацій у корпоративному середовищі
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Сердюк, Олександр Сергійович; Ануфрієв, Максим Юрійович
У статті досліджено еволюційні зміни у функціонуванні бізнес-асоціацій у контексті розвитку корпоративних форм організації бізнесу. Показано, що історично ці інститути формувалися як об’єднання власників капіталу для захисту їхніх економічних інтересів, проте з поширенням корпоратизації дедалі частіше представляли інтереси найманого управлінського корпусу. Це призвело до зміни характеру стимулів та пріоритетів у діяльності асоціацій: від орієнтації на довгостроковий розвиток та примноження капіталу – до зосередження на досягненні короткострокових фінансових і репутаційних результатів. У роботі підкреслено, що така трансформація посилює прояви агентської проблеми, яка зумовлює конфлікт інтересів між власниками та менеджментом і супроводжується зростанням трансакційних витрат на контроль. Зроблено висновок, що подальший розвиток бізнес-асоціацій потребує врахування цих суперечностей та пошуку інституційних рішень для мінімізації агентських ризиків і підвищення стійкості корпоративних структур.
Безпекові та екологічні ризики інноваційного розвитку промисловості України в контексті забезпечення економічної безпеки та переходу до Індустрій 4.0 і 5.0
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Хандій, Олена Олексіївна
Дослідження присвячено критичному аналізу взаємопов’язаних безпекових та екологічних викликів, що супроводжують інноваційний розвиток та цифрову трансформацію промисловості України в умовах переходу до парадигм Індустрії 4.0 та Індустрії 5.0. Актуальність роботи зумовлена посиленням цих викликів на тлі повномасштабної війни, необхідності післявоєнного відновлення, завдань європейської інтеграції та участі в глобальній конкуренції. У роботі проведено систематизацію комплексних загроз, властивих кожній з концепцій. Для Індустрії 4.0 це, перш за все, технологічно детерміновані ризики: кібервразливість кіберфізичних систем та Інтернету речей, залежність від іноземних цифрових платформ, невизначеність регуляторного середовища та вразливість ланцюгів поставок. Екологічний вимір трансформації представлено через призму високої енергоємності, зростаючого вуглецевого сліду цифрової інфраструктури та проблеми електронних відходів. Індустрія 5.0 робить акцент на людиноцентричності, сталому розвитку та соціальній відповідальності, формує новий простір ціннісно орієнтованих ризиків. До них віднесено загрози, пов’язані з безпекою та етикою людино-машинної взаємодії, соціальною справедливістю трансформації, психофізіологічним добробутом працівників, а також необхідністю інтеграції принципів ESG (екологічні, соціальні, управлінські критерії) у промислову політику. В умовах війни ці структурні проблеми загострюються через масштабне руйнування інфраструктури, забруднення довкілля та критичну втрату людського та інтелектуального капіталу, що формує додаткові обмеження для модернізації. Обґрунтовано, що для реалізації потенціалу Індустрій 4.0 та 5.0, як драйверів довгострокової економічної безпеки, необхідна комплексна державна політика, що синхронізує післявоєнне відновлення з екологічною реабілітацією, прискореною декарбонізацією, розвитком «зеленої» енергетики, побудовою кіберстійких екосистем та системними інвестиціями в людський капітал.
Вектори підвищення адаптивності та конкурентоспроможності підприємств корпоративного сектору в умовах нестабільності
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Зайвий, Анатолій Віталійович
У статті досліджено проблематику функціонування підприємств корпоративного сектору економіки в умовах підвищеної економічної нестабільності, зумовленої макроекономічними коливаннями, трансформацією ринкового середовища, посиленням конкуренції та зростанням рівня невизначеності. Обґрунтовано, що за таких умов ключовими факторами забезпечення сталого розвитку корпоративних підприємств є їхня адаптивність до змін зовнішнього та внутрішнього середовища, а також здатність зберігати й посилювати конкурентні позиції на ринку. Узагальнено наукові підходи до трактування понять «адаптивність» і «конкурентоспроможність» підприємств корпоративного сектору та визначено їх взаємозв’язок у контексті стратегічного управління. Виявлено основні чинники, що впливають на рівень адаптаційних можливостей корпоративних структур, зокрема організаційну гнучкість, якість корпоративного управління, фінансову стійкість, інноваційну активність та ефективність управління ресурсами. Запропоновано систему векторів підвищення адаптивності та конкурентоспроможності підприємств корпоративного сектору, серед яких виокремлено вдосконалення організаційно-економічних механізмів управління, розвиток стратегічного та антикризового менеджменту, цифровізацію бізнес-процесів, підвищення інвестиційної привабливості та формування партнерських відносин зі стейкхолдерами. Обґрунтовано доцільність комплексного підходу до реалізації зазначених векторів як передумови забезпечення стійкого функціонування корпоративних підприємств у довгостроковій перспективі. Результати дослідження можуть бути використані в практиці управління підприємствами корпоративного сектору, а також у процесі розроблення стратегій розвитку та програм підвищення конкурентоспроможності в умовах економічної нестабільності.
Використання економіко-математичних методів і моделей в досягнені глобалізаційних цілей зеленої економіки та управлінні екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Ус, Галина Олександрівна; Марцішевський, Богдан Ростиславович
У статті досліджено роль економіко-математичних методів і моделей у досягненні глобалізаційних цілей зеленої економіки та забезпеченні ефективного управління екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору. Актуальність теми зумовлена посиленням міжнародних вимог до сталого виробництва, декарбонізації, раціонального природокористування та підвищення екологічної відповідальності агробізнесу в умовах глобальної конкуренції й кліматичних викликів. Розглянуто можливості застосування оптимізаційних, балансових, економетричних, імітаційних та прогнозних моделей для обґрунтування управлінських рішень у сфері використання земельних, водних і біологічних ресурсів, а також для оцінювання наслідків впровадження екологічних інновацій. Обґрунтовано, що використання кількісного моделювання сприяє підвищенню прозорості та результативності управління аграрними біоресурсами, дозволяє визначати пріоритети природоохоронних заходів, мінімізувати витрати та екологічні ризики, прогнозувати зміни продуктивності екосистем і формувати стратегії адаптації до кліматичних змін. Особливу увагу приділено інтеграції показників екологічної ефективності у систему економічного аналізу (викиди, втрати біорізноманіття, деградація ґрунтів, рівень відновлюваності ресурсів), що забезпечує комплексне бачення ефективності аграрного виробництва. Визначено, що впровадження економіко-математичних підходів дозволяє узгодити національні механізми управління біоресурсами з міжнародними стандартами сталого розвитку та ESG-принципами, а також підвищити рівень екологічної безпеки та ресурсної стійкості аграрного сектору. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою інтегрованих моделей оцінювання екологічних збитків і економічних вигод, а також цифровізацією моніторингу та управління біоресурсами.
Динаміка розвитку афіліат-маркетингу в корпоративних партнерських відносинах: ключові гравці та ринки
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Терещенко, Максим Володимирович
У статті досліджено динаміку розвитку афіліат-маркетингу в системі корпоративних партнерських відносин в умовах цифрової трансформації економіки. Проаналізовано еволюцію афіліат-моделей як ефективного інструменту просування товарів і послуг, що ґрунтується на взаємовигідній співпраці між рекламодавцями, афіліат-партнерами та споживачами. Особливу увагу приділено ролі афіліат-маркетингу у формуванні довгострокових партнерських стратегій корпорацій, оптимізації маркетингових витрат і підвищенні показників рентабельності інвестицій. У роботі визначено ключових гравців афіліат-ринку, зокрема глобальні та регіональні афіліат-мережі, цифрові платформи, рекламодавців і контент-провайдерів, а також охарактеризовано їхні функції у партнерській екосистемі. Проаналізовано основні ринки афіліат-маркетингу з урахуванням географічних, галузевих та технологічних чинників, зокрема ринки електронної комерції, фінансових послуг, SaaS-продуктів і туристичної індустрії. Окремо розглянуто вплив сучасних цифрових технологій – великих даних, штучного інтелекту, автоматизованих платформ відстеження та аналітики – на підвищення прозорості й ефективності афіліат-партнерств. Результати дослідження свідчать, що афіліат-маркетинг стає важливим елементом корпоративних маркетингових стратегій, сприяючи розширенню ринкової присутності компаній, зміцненню партнерських відносин та адаптації бізнесу до змін споживчої поведінки. Отримані висновки можуть бути використані при розробці та вдосконаленні корпоративних партнерських програм і стратегій цифрового маркетингу.
Економічна політика просторового розвитку територій: корпоративізація міських систем як інструмент смарт-спеціалізації в стратегічному плануванні, маркетингу та управлінні
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Гуцалюк, Олексій Миколайович; Бондар, Юлія Анатоліївна; Наволокіна, Алла Сергіївна; Пузік, Оксана Миколаївна
У статті досліджується економічна політика просторового розвитку територій у контексті трансформації міських систем та впровадження підходів смарт-спеціалізації. Обґрунтовано, що корпоративізація міських систем виступає ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності територій, концентрації ресурсів і координації стейкхолдерів розвитку. Розкрито сутність корпоративізації як форми інституційної організації управління міським розвитком, що поєднує публічні та приватні інтереси, сприяє залученню інвестицій, розвитку інноваційної інфраструктури та реалізації стратегічних пріоритетів територій. Проаналізовано взаємозв’язок між корпоративними моделями управління міськими системами та механізмами смартспеціалізації, зокрема через ідентифікацію унікальних активів, підтримку кластерних ініціатив, розвиток людського капіталу та цифрових рішень. Визначено роль місцевої влади у формуванні сприятливого інституційного середовища для корпоративізації, забезпеченні партнерств і підвищенні ефективності просторової економічної політики. Окрема увага приділена аналізу механізмів фінансування та стимулювання інновацій на рівні територіальних громад, зокрема через публічно-приватні партнерства, грантові програми, податкові стимули та інструменти розвитку смарт-інфраструктури. Запропоновано концептуальні підходи до інтеграції корпоративних інструментів у стратегії просторового розвитку територій з урахуванням принципів сталості, інклюзивності та інноваційності. Результати дослідження можуть бути використані при розробленні регіональних і міських стратегій розвитку, програм смарт-спеціалізації та вдосконаленні механізмів управління територіальним розвитком.
Економічна футурологія як науковий напрям: сутність, підходи, інструменти
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Остапенко, Володимир Валентинович
У статті досліджено економічну футурологію як міждисциплінарний науковий напрям, спрямований на осмислення довгострокових трансформацій соціально-економічних систем у контексті глобальних викликів, технологічних зрушень та просторового розвитку. Розкрито сутність економічної футурології як системи наукових поглядів, методів і аналітичних інструментів, що забезпечують формування альтернативних уявлень про можливі, ймовірні та бажані траєкторії економічного розвитку. Обґрунтовано відмінність економічної футурології від традиційного економічного прогнозування та стратегічного планування, що полягає у фокусі на невизначеності, нелінійності розвитку та багатоваріантності майбутнього. Систематизовано основні підходи економічної футурології, зокрема сценарний, форсайтний, системний, інституційний та просторовий, які дозволяють комплексно аналізувати динаміку економічних процесів і взаємодію суб’єктів розвитку. Особливу увагу приділено інструментарію економічної футурології, серед якого виокремлено методи експертних оцінок, технологічного та соціально-економічного форсайту, економіко-математичного моделювання, аналізу трендів і «слабких сигналів», а також використання великих даних і цифрових платформ. Доведено, що економічна футурологія формує теоретико-методологічне підґрунтя для розроблення адаптивних стратегій просторового планування та розвитку територій, зокрема на засадах смарт-спеціалізації. Зроблено висновок, що застосування футурологічних підходів сприяє підвищенню обґрунтованості управлінських рішень, зменшенню ризиків та формуванню довгострокової конкурентоспроможності економічних систем.
Екосистема економічного відновлення України: координація державних політик у парадигмі Індустрії 5.0.
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Азьмук, Надія Анатоліївна
У статті обґрунтовано концептуальні засади формування екосистеми відновлення економіки України в парадигмі Індустрії 5.0. Запропоновано модель, що синхронізує темпи індустріалізації з освітніми, міграційними та цифровими процесами на основі координації державних політик. Визначено три засадничі компоненти резильєнтності екосистеми: інтелектуальну (Промисловість – Талант – Освіта – Цифровізація), соціальну (Промисловість – Талант – Захист (трудова політика) – Цифровізація) та мережеву (Промисловість – Талант – Міграція – Цифровізація). Проаналізовано узгодженість політик за кожною компонентою та надано рекомендації щодо посилення їхньої взаємодії. Результати дослідження створюють підґрунтя для стратегічного планування повоєнної модернізації та забезпечення довгострокової стійкості держави.
Кластеризація партнерств університету як інструмент управління взаємодією в моделі «Education–Science–Industry»
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Кухар, Володимир Валентинович; Мойсеєнко, Костянтин Євгенійович; Малій, Христина Василівна
У статті обґрунтовано управлінський підхід до формування та розвитку партнерської екосистеми корпоративного технічного університету в моделі «Education–Science–Industry» на основі кластеризації партнерств як інструменту інституціоналізації взаємодій у воєнний час та в період повоєнного відновлення. Метою дослідження є формування структурованої моделі партнерської екосистеми університету, що відображає перспективи розвитку співпраці та забезпечує керованість взаємодій між освітнім, науковим і індустріальним сегментами. Методологічною основою є системний та структурно-функціональний аналіз партнерських взаємодій із переходом від опису окремих угод до оцінювання цілісної мережі як керованої системи. Емпіричну базу становлять меморандуми та договори про співпрацю ТОВ «Технічний університет «Метінвест Політехніка» за 2021 – листопад 2025 рр., а також дані щодо реалізованих і поточних спільних освітніх, наукових та інноваційних проєктів. Застосовано контент-аналіз договірної бази, класифікацію партнерів за кластерами «Education–Science–Industry», матричний аналіз інтенсивності взаємодій у вигляді теплової карти за інноваційними пріоритетами MIX, OID, DTiK та кластерне моделювання для виокремлення інтеграційного ядра (R&D Core). Отримані результати засвідчили стале зростання партнерської мережі у 2021–2025 рр. із піком активізації у 2024–2025 рр., а також нерівномірність навантаження між сегментами мережі. На основі виявлених функціональних асиметрій ініційовано створення науково-технічної ради як постійного механізму прямої договірної взаємодії з виробничими активами Групи Метінвест та переведення фактичних запитів промислового партнера (орієнтовно 14–18 тем щороку) у керований портфель R&D-проєктів із визначеними пріоритетами та показниками результативності. Запропоновано комплекс напрямів удосконалення управління партнерською мережею, що включає інституціоналізацію кластера, формування пулу стратегічних партнерів, уніфікацію договірної бази з робочими пакетами R&D, посилення наукового сегмента, розвиток міжнародних проєктів і впровадження цифрової CRM-платформи управління партнерствами. Наукова новизна полягає у розвитку підходу до управління партнерствами університету, інтегрованого у бізнес-структуру, через кластеризацію мережі та оцінювання інтенсивності взаємодій між сегментами «Education–Science–Industry» з обґрунтуванням ролі університету як інтеграційного R&D-ядра.
Критерії, показники та індикатори оцінювання організаційно-економічного розвитку корпоративних структур бізнесу
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Смаглюк, Іван Володимирович
У статті розглянуто теоретико-методичні підходи до формування системи критеріїв, показників та індикаторів, що забезпечують комплексне оцінювання організаційно-економічного розвитку корпоративних структур. Обґрунтовано необхідність удосконалення існуючих підходів з огляду на зростання масштабів корпоративної інтеграції, ускладнення управлінських процесів та підвищення вимог до економічної стійкості бізнес-утворень. Визначено ключові критерії оцінювання, серед яких – рівень організаційної узгодженості, ефективність використання ресурсів, динаміка інноваційного розвитку, конкурентоспроможність та адаптивність корпоративної структури до змін зовнішнього середовища. Запропоновано систему показників, що охоплює структурно-організаційні, фінансово-економічні, операційні та стратегічні індикатори, а також виокремлено специфічні параметри, притаманні інтегрованим корпоративним утворенням. Розроблено узагальнену модель оцінювання, яка базується на поєднанні кількісних і якісних характеристик розвитку, що дозволяє отримати комплексний діагностичний результат. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованої методики для виявлення диспропорцій у розвитку корпоративних структур, підвищення результативності управлінських рішень та формування стратегій довгострокового зростання.
Людинозамінні технології як напрямок підвищення продуктивності праці в гірничо-металургійному комплексі
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Середа, Ганна Володимирівна
У статті досліджено вплив людинозамінних технологій на продуктивність праці в гірничо‑металургійному комплексі України в умовах дефіциту робочої сили та структурних змін ринку праці. Проаналізовано механізацію, автоматизацію, роботизацію, цифровізацію та AI‑аугментацію, а також їхній прямий та опосередкований ефект через зростання сукупної факторної продуктивності. Показано необхідність інвестицій у людський капітал та врахування соціально‑ергономічних аспектів при впровадженні технологій.
Механізми зниження інноваційно-інвестиційних ризиків у конфліктній економіці: досвід України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Ткаченко, Алла Михайлівна; Межерицький, Данило Анатолійович
У статті досліджено механізми зниження інноваційно-інвестиційних ризиків, що застосовуються в Україні в умовах повномасштабної війни. Проаналізовано систему багаторівневих гарантійних інструментів, включаючи механізми Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій (MIGA), Фінансової корпорації розвитку США (DFC) та Рамкової програми інвестування України (Ukraine Investment Framework). Виявлено мультиплікативний ефект донорського фінансування та оцінено ефективність залучення приватного капіталу. В роботі дана оцінка впливу інноваційно- інвестиційних ризиків на зайнятість, а також обґрунтовано механізм переходу від екстреної підтримки до довгострокового розвитку після завершення конфлікту.
Місто як суб’єкт економічних і соціальних відносин в корпоративному середовищі
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Малишко, Сергій Олександрович
У статті досліджується місто як активний суб’єкт економічних і соціальних відносин у сучасному корпоративному середовищі. Обґрунтовано, що в умовах децентралізації, глобалізації та трансформації публічного управління міста перестають виступати виключно як адміністративно-територіальні одиниці та набувають ознак повноцінних економічних агентів, здатних формувати власні стратегії розвитку, управляти активами та залучати інвестиційні ресурси. Розкрито сутність корпоративного середовища міста, яке поєднує механізми корпоративного управління, публічні інтереси громади та соціальну відповідальність міських інституцій. Особливу увагу приділено ролі муніципальних підприємств, публічно-приватного партнерства та корпоративізованих міських структур у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку. Доведено, що корпоративізація міського управління сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, прозорості прийняття рішень та формуванню нових форм соціального підприємництва. Водночас акцентовано на ризиках надмірної комерціалізації міських функцій і необхідності збереження балансу між економічною доцільністю та соціальним призначенням міста. Зроблено висновок, що місто в корпоративному середовищі виступає багатовимірним суб’єктом, який інтегрує економічні, соціальні та управлінські функції, формуючи нову модель взаємодії між владою, бізнесом і громадою.
Нормативно-правові засади інвестиційної складової промислової політики України в парадигмі Індустрій 4.0/5.0
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Петрова, Ірина Павлівна
У статті досліджено інвестиційну складову державної промислової політики України з позицій її нормативно-правового забезпечення в умовах переходу до індустріальних парадигм Індустрій 4.0/5.0. Проаналізовано систему чинних нормативноправових актів, що визначають інструменти залучення та стимулювання інвестицій у промисловості, а також оцінено їх відповідність принципам цифрової трансформації, інноваційного розвитку та екологічної модернізації. Встановлено, що чинна нормативно-правова база формує розгалужену систему інструментів підтримки інвестицій, яка охоплює загальні режими інвестування, спеціальні інвестиційні проєкти, індустріальні парки, механізми локалізації, кредитно-фінансові інструменти та публічно-приватне партнерство. Водночас переважна частина цих інструментів спрямована на загальне залучення капіталу та підтримку підприємницької активності без чітко визначених технологічних, інноваційних і екологічних пріоритетів. Показано, що інституційна конфігурація інвестиційної політики характеризується фрагментарністю, відсутністю технологічної селективності та недостатнім узгодженням із промисловою й інноваційною політиками. Обґрунтовано необхідність трансформації інвестиційної складової державної промислової політики у напрямі підтримки цифрових, інноваційних і «зелених» інвестицій, інтеграції принципів Індустрій 4.0/5.0 до базових нормативно-правових актів, а також формування цілісної системи інструментів технологічної модернізації промисловості.
Особливості адаптивного управління реалізацією SMART-стратегії в умовах цифрової трансформації
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Милян, Юліан Володимирович
У статті досліджено особливості адаптивного управління реалізацією SMART-стратегії в умовах цифрової трансформації економіки. Обґрунтовано, що динамічні зміни зовнішнього середовища, розвиток цифрових технологій, зростання рівня невизначеності та конкуренції зумовлюють необхідність переходу від традиційних моделей стратегічного управління до адаптивних підходів, орієнтованих на гнучкість, швидкість реагування та результативність. Розкрито сутність адаптивного управління як процесу безперервного коригування стратегічних цілей, інструментів і управлінських рішень відповідно до змін цифрового середовища. Проаналізовано специфіку SMART-стратегії як інструменту стратегічного розвитку, що базується на чіткій визначеності цілей, вимірюваності результатів, досяжності, релевантності та часовій обмеженості. Визначено, що ефективна реалізація SMART-стратегії в умовах цифрової трансформації потребує впровадження адаптивних механізмів управління, зокрема цифрових платформ, аналітики великих даних, систем моніторингу ключових показників ефективності та сценарного планування. Окреслено основні особливості адаптивного управління реалізацією SMART-стратегії, серед яких інтеграція цифрових технологій у процес прийняття рішень, оперативне коригування стратегічних параметрів, управління ризиками та забезпечення зворотного зв’язку. Визначено очікувані результати застосування адаптивного підходу, зокрема підвищення ефективності стратегічного управління, інноваційної активності та стійкості підприємств до цифрових і ринкових викликів. Зроблено висновок про доцільність використання адаптивного управління як ключової умови успішної реалізації SMARTстратегії в сучасному цифровому середовищі.
Особливості оцінки організаційної структури та бізнес-процесів підприємств галузі індустрії гостинності
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Височин, Валентина Вікторівна
У статті досліджено особливості оцінки організаційної структури та бізнес-процесів підприємств галузі індустрії гостинності в умовах динамічного ринкового середовища та зростаючої конкуренції. Обґрунтовано, що ефективність функціонування готельних, ресторанних і туристичних підприємств значною мірою залежить від раціональної побудови організаційної структури управління та результативності бізнес-процесів, орієнтованих на створення якісного сервісного продукту. Проаналізовано специфічні риси організаційних структур підприємств індустрії гостинності, зокрема високий рівень клієнтоорієнтованості, сезонність діяльності, значну роль персоналу та необхідність швидкого реагування на зміни попиту. У роботі розглянуто основні підходи до оцінки організаційних структур і бізнес-процесів, серед яких функціональний, процесний, системний та клієнтоорієнтований підходи. Визначено ключові показники оцінки ефективності, зокрема рівень узгодженості управлінських рішень, швидкість обслуговування клієнтів, витратомісткість процесів, гнучкість організаційної структури та якість комунікацій між підрозділами. Окрему увагу приділено застосуванню сучасних інструментів аналізу бізнес-процесів, таких як BPM, KPI, CRM-системи та цифрові платформи управління. Зроблено висновок, що комплексна оцінка організаційної структури та бізнес-процесів дозволяє виявити «вузькі місця» в управлінні, підвищити ефективність використання ресурсів і сприяти сталому розвитку підприємств індустрії гостинності. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності підприємств галузі, а також у подальших наукових дослідженнях з проблем управління сервісними організаціями.
Передумови впровадження інтелектуальних колаборативних систем у національну промисловість: роль екосистеми talent-data-infrastructure
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Логвіненко, Богдан Ігорович
Сучасна цифрова трансформація промисловості вимагає створення збалансованої екосистеми talent-data-infrastructure, яка інтегрує кадровий потенціал, промислові дані та цифрову інфраструктуру. Інтелектуальні колаборативні системи (ІКС) розглядаються як соціотехнічні комплекси, що підвищують продуктивність, інноваційність та стійкість виробництва завдяки взаємодії людини й алгоритмів. У статті проаналізовано наукові підходи і зарубіжний досвід формування таких екосистем, розглянуто виклики та можливості для України, зокрема в умовах повоєнного відновлення та інтеграції у глобальні ланцюги створення вартості. Показано, що недостатність хоча б однієї зі складових (таланту, даних чи інфраструктури) створює системні обмеження для масштабування інновацій. Зроблено висновок про необхідність розробки практичних рекомендацій із розвитку екосистеми talent-data-infrastructure як чинника цифрової трансформації української промисловості.
Розвиток конкурентного потенціалу промислових підприємств у контексті формування організаційно-економічного механізму інноваційного управління
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Шерстюк, Роман Петрович; Островська, Галина Йосипівна
Стаття присвячена питанням управління конкурентним потенціалом (КП) промислових підприємств на засадах формування організаційно-економічного механізму (ОЕМ). Трансформація економічного середовища та цифровізація виробництва призводить до того, що підприємства змушені постійно підвищувати ефективність власної діяльності та адаптуватися до змін зовнішнього середовища. Визначено роль ОЕМ як основи для формування, розвитку та підтримки КП підприємства. Запропоновано структуру основних складових КП та їх взаємозв’язок із ресурсами, управлінськими процесами та інноваційними компонентами. Обґрунтовано необхідність впровадження цифрових технологій і принципів Індустрії 5.0 для підвищення адаптивності та стійкості підприємства. Розкрито ключові переваги застосування ОЕМ для оптимізації управлінських процесів та ресурсного потенціалу. Зазначено, що інтеграція інноваційних і управлінських складових механізму сприяє підвищенню продуктивності, ефективності діяльності та забезпеченню довгострокової конкурентоспроможності підприємства. У статті розкрито та наведено основні компоненти КП промислових підприємств, зокрема ресурси, організаційну структуру, управлінські процеси, інноваційний потенціал, маркетингову стратегію та зовнішні комунікації. В умовах стрімкої цифровізації та глобальної нестабільності зростає необхідність інтеграції інноваційних рішень у виробничі та управлінські процеси. Досліджено структуру та функції ОЕМ, а також його роль у формуванні унікальних конкурентних переваг. Зосереджено особливу увагу на цифрових трансформаціях, що забезпечують ефективне управління ресурсами, підвищення продуктивності та швидку адаптацію до ринкових змін. Аналізуються сучасні підходи до управління інноваційними промисловими підприємствами, а також значення оптимальної організаційної структури та гнучких управлінських практик. Вказано, що ефективний механізм дозволяє підприємству забезпечити синергію між ресурсними, управлінськими та інноваційними складовими, що зміцнює його позиції на ринку та підвищує стійкість у довгостроковій перспективі. Результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності управління КП промислових підприємств, що сприятиме оптимізації використання ресурсів, розвитку інноваційного потенціалу та зміцненню стійких конкурентних позицій на національному та глобальному ринках.
Стале та стійке повоєнне відновлення на місцевому рівні
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Сущенко, Олександр Миколайович; Куліш, Ганна Ігорівна
У статті досліджено підходи до стійкого та сталого повоєнного відновлення громад в умовах масштабних соціальних, економічних та екологічних втрат. Теоретичною основою дослідження є концепція стійкості (resilience), а також підходи building back better і building forward better, які розглядають відновлення як можливість не лише відтворення втрачених функцій, а й трансформаційного розвитку територій. Основну увагу зосереджено на відновленні громад як комплексних соціально-економічних систем, здатних протистояти майбутнім ризикам і забезпечувати довгостроковий розвиток на засадах сталості. На основі аналізу національних і міжнародних планів відновлення України визначено, що переважна більшість ініціатив орієнтована на формування стійкої операційної спроможності громад через інтеграцію екологічних, соціальних та управлінських (ESG) компонентів. Виявлено, що фрагментованість відновлювальних заходів знижує їхню ефективність та обумовлює потребу у створенні цілісної рамки сталого відновлення, узгодженої з принципами сталого розвитку, європейськими стандартами та Таксономією ЄС, зокрема принципом Do No Significant Harm. Обґрунтовано роль цифровізації, сталих технологій, інноваційних фінансових інструментів і багаторівневої взаємодії стейкхолдерів у підвищенні стійкості громад. Практичні результати дослідження можуть бути використані при розробці стратегій повоєнного відновлення громад, програм територіального розвитку та механізмів залучення сталого фінансування.
Стратегічні аспекти забезпечення фінансової стійкості підприємства
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Стецюк, Петро Антонович; Бабушкін, Юрій Сергійович
Стаття присвячена дослідженню стратегічних аспектів забезпечення фінансової стійкості підприємства в умовах макроекономічної нестабільності, воєнних ризиків та прискореної цифрової трансформації. Авторами узагальнено концептуальні підходи до трактування фінансової стійкості – класичний, фінансовий, адаптаційний та комплексний – і запропоновано власне інтегральне трактування цього поняття, що підкреслює динамічну здатність підприємства до розвитку, генерування грошових потоків, а також підтримувати платоспроможність і фінансову незалежність. Розглянуто систему чинників впливу, що охоплюють зовнішнє середовище, фінансовий потенціал, управлінські та організаційні ресурси. Проаналізовано традиційні та прогнозні методики оцінки фінансової стійкості та визначено їх недоліки – статичність, обмежене врахування зовнішніх ризиків, низьку галузеву адаптивність і складність трактування результатів. Запропоновано експрес-підхід до діагностики фінансової стійкості. Обґрунтовано структуру комплексного механізму забезпечення фінансової стійкості, що включає підсистеми управління джерелами фінансування, ліквідністю, витратами, ризиками та стратегічним плануванням, реалізація яких дозволяє підприємству адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

Browse

Browsing Економічний вісник Донбасу by Title

Results Per Page

Sort Options