Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 3

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/894

Browse

Now showing 1 - 12 of 12

Hybrid Threats: Essence, Characteristics, Preconditions for Escalation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Калюжна, Наталія Геннадіївна; Ковтун, Тарас Костянтинович
Статтю присвячено уточненню сутності гібридних загроз на підставі систематизації їх ключових характеристик і визначення передумов ескалації. Розглянуто поширені визначення гібридних загроз і наголошено на відсутності єдиного підходу до їх трактування з огляду на різноплановість і всеохоплюючий характер. Обґрунтовано високий руйнівний потенціал гібридних загроз через їх прихований характер та орієнтованість на найбільш уразливі сторони об’єкта гібридної агресії. Розглянуто специфіку реалізації гібридних загроз в економічній площині та на прикладі зовнішньоторговельних відносин між Україною та Російською Федерацією засвідчено, що економічна сфера слугує простором для приховування та деформалізації гібридного конфлікту. Розглянуто сутність синергетичного ефекту від синхронної реалізації гібридних загроз у різних сферах протистояння. Визначено як ключову рису гібридних конфліктів їх перебування поза межами юридично виправданого втручання інших держав і міжнародних організацій. Акцентовано увагу на стрімкому поширенні гібридних загроз в економічній площині й особливі ризики, які гібридизація конфліктів створює для економічно слабких держав. Як важливу ознаку гібридних загроз визнано високу ймовірність їх ескалації унаслідок настання непрогнозованих подій, зокрема світової пандемії COVID-19. Обґрунтовано, що очікуваним ризиком постпандемічного періоду є перехід більшості національних економік до політики протекціонізму, що дозволяє прогнозувати зростання ризиків ескалації гібридних загроз для економічно слабких держав унаслідок прагнення більш потужних держав до захисту національних економічних інтересів. На підставі аналізу специфіки гібридних загроз та виходячи з розуміння гібридності як результату поєднання відмінних форм визначено ключові характерні риси гібридних загроз, які додатково поєднано відповідно до сутності в групи: загальні аспекти; специфіка методів та інструментів; сфери реалізації; передумови ефективності.
Види туризму за метою поїздки: сучасний стан і тенденції розвитку в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Савіцька, Ольга Петрівна
На туристичному ринку України наявна значна диспропорція у розподілі туристичних потоків у різних регіонах, що зумовлено різними природно-кліматичними умовами, традиціями та звичаями, наявністю історико-культурних та архітектурних пам’яток, різними пріоритетами у стратегічному економічному розвитку регіонів. Все це зумовлює диференціацію розвитку туристичних активностей за мотивом туриста та метою його подорожі. Враховуючи актуальність, у статті проведено дослідження сучасного стану та тенденцій розвитку в Україні видів туризму за метою поїздки. Зокрема, за статистичними даними Державної служби статистики України, оцінено динаміку розподілу туристів, обслугованих туроператорами і турагентами – юридичними особами та турагентами – фізичними особами-підприємцями, за метою поїздки та видами туризму за період 2011–2020 рр. На основі вивчення наукових статей вітчизняних і закордонних авторів з проблематики туризму у статті висвітлено теоретичні підходи до класифікації видів туризму та трактування таких видів, як діловий, освітній, лікувально-оздоровчий, спортивний туризм. Аналіз особливостей розвитку туристичної сфери України у 2011–2020 рр. у контексті видів туризму, визначених за метою подорожі показав, що найбільше туристів віддає перевагу туристичним подорожам, які організовані з метою дозвілля та відпочинку. Проаналізовано розподіл туристів за регіонами, обслугованих туроператорами та турагентами, які подорожували з метою дозвілля та відпочинку протягом 2019–2020 рр., та виокремлено регіони України, які характеризуються найвищим відсотком туристів, що здійснюють подорожі з метою дозвілля та відпочинку. Вивчення тенденцій розвитку туристичного сектора у розрізі видів туризму за метою подорожі дозволить виявити пріоритетні сфери, сильні та слабкі сторони розвитку туристичного ринку, проблеми, загрози та бар’єри у розвитку туристичного бізнесу, а також потенційні можливості, які сприятимуть ефективному позиціонуванню України на туристичному ринку.
Вплив «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Романовська, Юлія Анатоліївна
Метою статті є виклад положень методологічних засад оцінювання впливу «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста. Актуальність таких методологічних засад зумовлена зростанням ролі міст у соціально-економічному розвитку України і відсутністю будь-яких методологічних положень щодо впливу «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста. Наявні офіційні Методичні рекомендації розрахунку рівня тіньової економіки спрямовані на отримання оцінок «сірої» тіньової економіки на макрорівні, рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) щодо вимірювання неспостережуваної економіки застосування в Україні практично не знайшли. У статті викладено розроблені методологічні засади оцінювання впливу «сірої» тіньової економіки на бюджет міста, які поєднують взаємозумовлені концепти, принципи та категорії оцінювання, операціоналізація яких у вигляді розробленого алгоритму дозволила створити операційне середовище оцінювання. Методологічні засади оцінювання впливу неспостережуваної економіки на бюджет міста базуються на наданих принципах і передбачають внаслідок особливостей об’єкта оцінювання використанням низки припущень. Розрахунок величини ненадходжень коштів до бюджету кількох міст України за розробленим алгоритмом оцінювання показав, що бюджети досліджених міст через приховування доходів бізнесу, числа працюючих і виплати заробітної плати «у конвертах» протягом вибраного періоду недоотримали значні суми, які становлять помітну частину офіційних трансфертів. Звичайно, доцільно визнати деяку умовність величини коштів, які не надійшли до бюджету досліджених міст через наявність «сірої» тіньової економіки, навіть якщо наполовину зменшити їхню величину, то і тоді показники втрат міських бюджетів залишаться значними. Проте негативний вплив тіньової економіки у місті не зводиться лише до недоотримання міським бюджетом чималої суми коштів. Необхідно враховувати ще й віддалені загрози соціально-економічній системі міста через наявність тіньової економіки: свідоме обмеження потенціалу розвитку економіки міста та спотворення економічної конкуренції.
Вплив фінансових ринків, що розвиваються, на маркетингові програми: міжнародний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Балабуха, Катерина Євгенівна
Метою статті є дослідження впливу фінансових ринків, що розвиваються, на маркетингові програми виключно у міжнародному аспекті. Проаналізовано показники, що впливають на економічну складову ринків, які розвиваються: розвиток секторів послуг у міських районах країн, прийнятих до розгляду (Індія та Китай), розрив у зайнятості та доходах між організованими та неорганізованими секторами у міських районах, наявність міських нетрів. У результаті дослідження було систематизовано основні показники інфраструктури та порівняльної спроможності в Індії та Китаї та наголошено на національних культурних відмінностях обох країн. Підкреслено, що стійкість відмінностей у культурній цінності особливо актуальна для великих транснаціональних компаній, які у своїй повсякденній діяльності зазнають впливу різних національних культур. Обґрунтовано фактори впливу на нерівність доходів населення та підкреслено важливість інфраструктури в умовах зростання. Зазначається, що великі відмінності у доходах споживачів вказують на існування декількох сегментів з дуже різним рівнем купівельної спроможності, своєю чергою, сегменти з різними доходами дозволяють деяким компаніям створювати інноваційні можливості. Сформовано напрямки реалізації маркетингових програм в умовах фінансових ринків, що розвиваються. Зазначається, що, оскільки кожен окремий регіон відрізняється вимогами, смаком, звичками, засобами масової інформації, уподобаннями, свідомість цін змінюється, що може стати шляхом для розробки маркетингових програм всередині та за межами країн. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є розробка інноваційної маркетингової програми, націленої на український споживчий ринок, здатної сформувати стійку конкурентну перевагу в умовах міжнародної конкуренції.
Кліматичні ризики у фінансовому бізнесі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Краснова, Ірина Вікторівна; Примостка, Людмила Олександрівна; Лавренюк, Владислав Володимирович
Мета статті полягає у виявленні властивостей та напрямів впливу зміни клімату на профіль фінансового бізнесу, модифікації фінансових ризиків з урахуванням ризиків кліматичних змін. Зміни клімату мають глобальний характер, формуючи нові виклики як для корпорацій, фінансових установ і центральних банків, так і для економіки в цілому. Наведено статистику масштабів загрозливого впливу кліматичних ризиків на економіку та фінансовий сектор. Зазначено, що агрегований вплив кліматичних ризиків значно перевищує збитки від краху фінансових ринків. Зокрема, через природні катастрофи у 2020 році світова економіка зазнала збитків у розмірі близько 200 млрд дол США. Систематизовано й узагальнено властивості кліматичних ризиків, до яких віднесено: непередбачуваність, радикальна невизначеність, складна динаміка, ланцюговий ефект, незворотність, нелійнійність. Внаслідок високого рівня невизначеності проблема інтеграції кліматичних ризиків у систему ризик-менеджменту фінансових установ залишається особливо складною. Визначено напрями трансформації ризиків, що генеруються глобальними змінами клімату у фінансові ризики. Зазначено, що, незважаючи на загрозливий вплив збитків, спричинених надзвичайними погодними явищами та кліматичними катастрофами, управління цими ризиками все ще характеризується низьким рівнем проникнення в систему ризик-орієнтованого управління фінансовими установами. Для того щоб фінансовий бізнес ефективно управляв ризиками з урахуванням змін клімату, запропоновано інноваційні підходи, що мають стратегічне значення, зокрема, такі як «зелені» облігації та облігації катастроф. Від того, наскільки успішно фінансові установи зможуть реалізувати свою політику у цьому напрямі, залежатиме фінансова стабільність і сталий динамічний розвиток економіки.
Напрями реалізації регіональної політики в контексті забезпечення економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Джигора, Ольга Миколаївна
Мета статті полягає у визначенні основних напрямів реалізації регіональної політики в контексті забезпечення економічної безпеки. Доведено, що державна регіональна політика є невід'ємною частиною політики держави, спрямованої на просторову організацію території регіону, підтримання балансу, усунення регіональної диференціації. Розглянуто механізм забезпечення регіональної політики. Визначено повноваження суб’єктів регіональної політики в Україні. Охарактеризовано глобальні та локальні цілі регіональної політики, розроблено ієрархію цілей у контексті забезпечення економічної безпеки регіону. Визначено оцінки локальних цілей регіональної політики щодо досягнення стратегічної цілі регіональної політики. Виділено основні глобальні цілі регіональної політики, зокрема: територіальна цілісність, соціально-економічна інтеграція і просторовий розвиток, сталий розвиток багатогалузевої конкурентоспроможної економіки регіону, розвиток сільських і прилеглих до міст територій, розвиток людського капіталу та підвищення стандартів якості життя населення, ефективне управління регіональним розвитком. Визначено, що найвищі оцінки для досягнення стратегічної цілі регіональної політики мають такі локальні цілі: захист регіональних інтересів, єдність територіального простору, запобігання поглибленню диспропорцій регіонального розвитку, раціоналізація структури сільськогосподарського виробництва для підвищення його продуктивності, розвиток конкурентоспроможного промислового сектора.
Перехід до економіки знань у межах модернізаційної парадигми для країн ядра та напівпериферії глобальної економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Довгаль, Олена Андpiївна; Довгаль, Георгій Володимирович; Сердюк, Ганна Валеріївна
У статті проведено узагальнення особливостей сучасного переходу від індустріальної економіки до постіндустріальної (економіки знань) у межах модернізаційної парадигми для країн ядра та напівпериферії глобальної економічної системи. Доведено, що серед історичного різноманіття національних феноменів модернізації можна виділити дві альтернативні моделі: інноваційну та наздоганяючу. Обґрунтовано, що інноваційна модель найбільшою мірою характерна для країн, що формували ядро світової економічної системи, водночас для країн, що знаходилися на напівпериферії світового розвитку, більш характерним є реалізація наздоганяючої моделі. Виявлено, що сучасне інтелектуальне виробництво охоплює, перш за все, галузі економіки, продукцією яких є інформація і знання. Водночас інтелектуальний капітал функціонує і в галузях матеріального виробництва, також впливаючи на їх показники. Саме тому працівники інтелектуальної праці, що формують інтелектуальні верстви суспільства, розглядаються як суб'єкти нематеріального інтелектуального виробництва, що становить ядро економіки знань. Їх основна функція полягає у виробництві інтелектуальних продуктів (соціально цінного знання), на відміну від груп, суспільна функція яких полягає у матеріалізації цих цінностей і знань. При цьому конкретно-історичні форми об'єктивації знань, способи їх відтворення і, відповідно, історичні типи інтелектуальних верств можуть значно відрізнятися. Робиться висновок, що економіка знань розглядається як сфера господарської діяльності, яка у сучасних умовах характеризується інтенсивним використанням інтелектуального капіталу як основного економічного ресурсу, в тому числі й у галузях матеріального виробництва.
Суб’єкт та об’єкт процесу трансформації сільських територій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Пивовар, Петро Вікторович; Костюк, Людмила Петрівна
Одним із основоположних завдань розвитку України є забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку, як країни в цілому, так і найменших територіально-адміністративних одиниць. Своєю чергою, невід’ємним елементом (передумовою) розвитку будь-якого процесу чи явища є зміни, які дуже часто протікають у вигляді трансформаційних процесів. Мета цієї наукової роботи полягає в ідентифікації комплексу суб'єктів та об'єктів процесу трансформації сільських територій. До суб'єктів трансформації сільських територій нами було віднесено як виробників і споживачів суспільно необхідних благ, так і тих, хто забезпечує функціонування господарюючих суб’єктів на сільських територіях для досягнення суспільного добробуту. Суб'єкт трансформації сільських територій – це носій предметно-практичної діяльності, джерело соціально-економічної активності, спрямованої на предмет трансформації. Суб’єктом трансформації сільських територій може виступати як окремий житель сільських територій, так і різні соціально-економічні групи. Нами було ідентифіковано дві групи суб'єктів трансформації сільських територій: фізичні особи (сільське населення, домогосподарства, громада, підприємці) та юридичні особи (підприємства, органи управління сільськими населеними пунктами, громадські організації). До основних об’єктів трансформації сільських територій можна віднести: людський потенціал, природно-ресурсний потенціал, фінансовий потенціал, інтелектуальний потенціал, інформаційний потенціал, інфраструктура. Крім суб’єкта й об'єкта, в науковому пізнанні будь-якого соціально-економічного явища чи процесу потрібно розглянути предмет, що являє собою частину об'єкта. Нами було ідентифіковано такі основні предмети трансформації сільських територій: відносини соціуму з природою, земельні (ринкові) відносини, ринкове середовище, науково-технічний устрій, система менеджменту, фінансові відносини, соціальні відносини.
Сучасні тенденції розвитку туристичного бізнесу в регіонах України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Мацука, Вікторія Миколаївна
Мета статті полягає у дослідженні тенденцій розвитку туризму в регіонах України. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених, статистичні дані, було розглянуто стан і визначено тенденції розвитку туристичного бізнесу в регіонах України, виявлено проблеми регіонального розвитку туризму, обґрунтовано напрями розвитку туристичного бізнесу в Україні та її регіонах. У результаті дослідження було окреслено сучасні тенденції розвитку туризму в регіонах України: пожвавлення туризму чергується зі спадами; у світовій ринковій кон’юнктурі імідж України залишається ще невизначеним; домінують тенденції перевищення виїзного туристичного потоку над в’їзним; у структурі туристичних потоків за мотивами як з України, так і до України більша частка належить приватному туризму; у географічній структурі туристичних потоків домінують країни-сусіди; найбільше туризм розвинений у таких регіонах України: м. Київ, Київська, Львівська, Дніпропетровська, Одеська та Запорізька області; найменше – у Луганській, Кіровоградській, Житомирській, Тернопільській, Рівненській, Сумській областях. Проведене дослідження дозволило виявити проблеми розвитку туризму в регіонах України: проблеми логістичного характеру; ігнорування екологічних, санітарно-епідемічних питань; непрозорість ведення туристичного бізнесу; соціальна та політична нестабільність; світова пандемія коронавірусу; відсутність платоспроможного попиту тощо. Наукове дослідження дало змогу визначити перспективи розвитку туристичного бізнесу в регіонах України: досягнення європейських і світових стандартів співвідношення якості послуг і цін на туристичні послуги; адаптацію нормативно-правових і законодавчих актів туристичної галузі до стандартів, прийнятих у європейському та світовому співтоваристві; залучення інвестицій в туристичний бізнес; створення привабливого туристичного іміджу регіонів і просування регіональних турпродуктів на національний та міжнародний туристичний ринки; розвиток інфраструктури регіональних туристичних ринків тощо.
Фінансові важелі державної підтримки сільського розвитку: європейський досвід і вітчизняні реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Абрамова, Ірина Вячеславівна
Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування фінансових важелів державної підтримки сільського розвитку з урахування європейського й вітчизняного досвіду та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. Дослідження здійснювалося за загальнометодологічною схемою системного підходу з використанням методів: порівняльного аналізу; статистико-економічного; розрахунково-конструктивного; абстрактно-логічного тощо. У статті проаналізовано європейський досвід державної підтримки сільського розвитку й окреслено шляхи його адаптації до українських реалій. З огляду на структуру витрат спільного бюджету Європейського Союзу з’ясовано, що вирішенню економічних, екологічних і соціальних питань у контексті сталого сільського розвитку країни – члени Європейського Союзу приділяють особливу увагу. Встановлено, що сільські громади в Україні перебувають у вкрай складних умовах: поширеними залишаються безробіття та бідність, низький рівень соціально-побутового, медичного, освітнього та культурного обслуговування сільського населення, незадовільний інфраструктурний розвиток сільських населених пунктів. Зроблено наголос на тому, що фінансова підтримка сільського господарства та сільських територій в Україні зорієнтована переважно на їх економічний розвиток. Доведено, що сталий сільський розвиток буде можливим за умов органічного поєднання його економічної, соціальної та екологічної компоненти. Визначено, що ключова роль у цьому процесі належить державі. Аргументовано, що через такі важелі впливу, як бюджетне фінансування, пільгове кредитування, податкове й інвестиційне стимулювання тощо, держава може позитивно вплинути на диверсифікацію та розвиток підприємництва, збільшення робочих місць і зайнятого населення в сільських населених пунктах. Акцентовано увагу на необхідності формування системи соціального захисту та культурної основи сільського розвитку, підтримці та поліпшенні екологічної ситуації у сільських населених пунктах.
Шляхи управління земельними активами територіальних громад в умовах відкриття ринку землі в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Патицька, Христина Олегівна
Вагомим результатом децентралізації в Україні стала передача на рівень територіальних громад відповідальності за власний розвиток, що вимагає комплексного підходу до управління активами на місцевому рівні. Серед ключових і найбільш дискусійних у цій сфері – питання управління земельними активами. Метою статті є визначення практичних шляхів управління земельними активами територіальної громади в умовах відкриття ринку землі в Україні. У статті акцентовано увагу на визначенні практичних шляхів управління земельними активами територіальної громади в умовах відкриття ринку землі в Україні. Аргументовано основні проблеми, які загострилися в умовах активізації земельних відносин і зростання ролі місцевого самоврядування в управлінні земельними активами, та визначено основні шляхи їх подолання. Обумовлено роль інвентаризації у контексті отримання повної достовірної інформації щодо наявних на території громади земельних активів, акцентовано на шляхах нарощення економічного потенціалу територіальних громад через виявлення випадків самовільного зайняття земель, тіньової оренди земельних ділянок, невикористання земель комунальної форми власності, випадків використання земель несільськогосподарського призначення у сільськогосподарських цілях, визначення невитребуваних земельних часток (паїв), земельних ділянок відумерлої спадщини. Розкрито потребу використання інструменту комплексного просторового планування розвитку громади. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є використання запропонованих у статті механізмів для розвитку територіальних громад, зокрема зважаючи на тенденції децентралізації та відкриття ринку землі в Україні.
Європейський досвід адаптації соціально-економічного розвитку до кризових умов: програми та фінансові інструменти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Корнівська, Валерія Олегівна
У роботі подано аналіз європейських програм контркризового реагування: інвестиційних ініціатив у відповідь на коронавірус; пакета заходів REACT-EU; довгострокової програми відновлення (бюджет на 2021–2027 роки) і Next Generation EU; банківського пакета заходів «Supporting businesses and households amid COVID-19». Охарактеризовано джерела фінансових інструментів відновлення та адаптації країн ЄС до транскризового стану, показано найбільш ефективні механізми підтримки підприємництва в умовах кризи COVID-19. На прикладі Словаччини та Польщі продемонстровано європейський досвід організації кредитного процесу, надання гарантій, активізації соціального підприємництва в умовах триваючого епідеміологічного шоку. Визначено європейські інвестиційні тренди й участь фінансових посередників у посткризовому відновленні, на цій основі охарактеризовано одержавлення європейського довгострокового інвестиційного процесу. Обґрунтовано особливу роль держави та формування державних фондів у процесі забезпечення ефективної адаптації українського фінансово-інституційного середовища до нових викликів; показано важливість розробки довгострокових програм пристосування української економіки та суспільства до викликів санітарного, гуманітарного, кліматичного та політико-економічного характеру з упровадженням відповідних інститутів. Зроблено висновок, що, зважаючи на особливості операційної поведінки українських банківських установ, зосереджених у сучасних умовах на операціях з державними цінними паперами та на комісійній діяльності, адаптаційний інвестиційний процес має бути забезпеченим саме державними фінансовими інститутами.