Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 3

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/898

Browse

Now showing 1 - 14 of 14

Corona-test of the Real Economy and Financial and Economic Imperatives to Overcome the Effects of the COVID-19 Pandemic
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Прянишникова, Маргарита Валентинівна; Гуденко, Олександр Дмитрович
Метою статті є висвітлення фінансово-економічних імператив і семантики практичних заходів щодо подолання негативних наслідків пандемії COVID-19 в розрізі країн і потенційних можливостей їх імплементації в Україні з урахуванням результатів корона-тесту реальної економіки, вираженої в традиційній комбінації макроекономічних вимірників сталого й всеохоплюючого розвитку. У статті проаналізовано стан інституційно-секторальних ланок реального сектора економіки в період світової пандемії COVID-19, систематизовано ключові фактори негативного впливу на сталість економічного зростання на базі критеріальної інваріантності вимірників кількісно-якісних параметрів виробництва, логістики, наявності (вивільнення) робочої сили та банкрутства. В результаті дослідження запропоновано виокремлення двох видів заходів щодо подолання наслідків пандемії: на рівні підприємств і держави. До першої групи запропоновано віднести декомпозицію стратегії компаній щодо скорочення витрат, перепрофілювання їх діяльності, продуктову диверсифікацію з урахуванням потреб внутрішнього ринку, забезпечення мобільності співробітників, їх залучення в інтерактивно-дистанційному режимі (онлайн-обслуговування). Друга виражена у допомозі (підтримці) підприємствам і найманим працівникам, відстрочці податкових платежів, державних гарантіях по кредитах, надання безвідсоткових позик, одноразової фінансової допомоги, разових грантів для визначених секторів, які відносяться до найбільш чутливих у подоланні наслідків пандемії COVID-19. Проведений критичний аналіз кращих практик подолання наслідків пандемії у таких країнах, як: Франція, США, Німеччина, Велика Британія, Італія, Туреччина, Японія, Китай, Південна Корея та ін. Запропоновано практичні кроки щодо можливості їх застосування в Україні.
Активізація інноваційного розвитку соціально орієнтованих економік Білорусі та України: проблеми та чинники
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Кулаков, Геннадій Тихонович; Бондар-Підгурська, Оксана Василівна; Хоменко, Ірина Іванівна
Метою статті є дослідження та виокремлення основних проблем і чинників активізації інноваційного розвитку соціально орієнтованих економік України та Білорусі, а також формування шляхів усунення її причин. Виокремлено на підставі проведеного кореляційно-регресійного аналізу та характеристики складових архітектоніки індексу інноваційного розвитку України у 2007–2017 рр. основну проблему та вагомий чинник, який гальмує інноваційну активність економіки – «реалізація інноваційної продукції в об’ємі промисловості», тобто низький рівень комерціалізації результатів наукової та науково-технічної діяльності викликаний низьким рівнем патентного захисту та патентно-кон'юнктурних досліджень. На основі аналізу проведених маркетингових і патентно-кон'юнктурних досліджень в Україні доведено необхідність виконання низки таких завдань: 1) прийняття національного стандарту України «Патентно-кон'юнктурні дослідження»; 2) введення змін до національного стандарту ДСТУ 35-75-97 «Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення» щодо реалізації процесу патентно-кон'юнктурних досліджень; 3) затвердження Методики проведення патентно-кон'юнктурних досліджень; 4) вирішення питань щодо забезпечення підприємств і організацій сучасною кон'юнктурною та маркетинговою інформацією. Акцентовано увагу на недосконалості методики оцінки ефективності проєктів, пов’язаних із використанням інновацій, що привернуло останнім часом певний інтерес суб’єктів господарювання. У першу чергу, це стосується ліцензій, оскільки існує передача прав на використання винаходу або промислових зразків і ліцензій протягом встановленого терміну на окресленій території. Запропоновано методику оплати ліцензійних узгоджень (контрактів, договорів), яка ґрунтується на підставі оцінки чистого дисконтованого доходу від втілення та визначає вартість ліцензій і поточні витрати, котрі виплачуються авторам із прибутку ліцензії протягом узгодженого часу за умовами контракту. Це дозволить активізувати інноваційну діяльність господарюючих суб’єктів і створить відповідні умови для розвитку соціально орієнтованих економік Білорусі та України.
Детермінанти конкурентоспроможності туристської галузі України: готельний комплекс
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Богдан, Наталія Миколаївна; Гардаушенко, Наталія Анатоліївна; Скриль, Олена Русланівна
У статті досліджено діяльність готельного комплексу України як чинника конкурентоспроможності туристської галузі та розроблено підходи до визначення впливу діяльності готельного комплексу на розвиток туризму. Метою статті є наукове обґрунтування необхідності розвитку готельного господарства як чинника конкурентоспроможності туристської галузі України та розроблення підходів до оцінювання впливу діяльності готельного комплексу на розвиток туристської галузі. Для досягнення мети використано низку загальнонаукових і спеціальних методів досліджень, а саме: аналіз і синтез; абстрактно-логічний метод; метод порівняння; метод аналізу ієрархій; метод ентропії; метод економіко-математичного моделювання з використанням кореляційного та регресійного аналізу; комплексний підхід. У статті обґрунтовано необхідність розбудови туристської інфраструктури, до якої відноситься й готельний комплекс, що обумовлюється значенням туризму як одного із найбільш перспективних напрямів економічного розвитку України та її окремих місцевостей. Визначено, що, окрім туристських об’єктів, варто звернути увагу на забезпеченість туристської інфраструктури засобами розміщення. Для наукового обґрунтування впливу розвитку готельного комплексу на розвиток туристської галузі та оцінювання цього впливу проведено кореляційний аналіз чинників розвитку туристської галузі регіону, на основі аналізу здійснено оцінювання впливу діяльності готелів та інших закладів розміщення на доходи туристської галузі. В результаті проведеного дослідження встановлено, що туристська галузь сьогодні є важливим чинником соціально-економічного розвитку країн і регіонів, джерелом стабільного та динамічного збільшення надходжень до бюджету та чинником активізації цілої мережі галузей народного господарства, оскільки чинить мультиплікативний ефект на розвиток інших економічних галузей. Отже, важливим для України є об’єднання зусиль працівників туризму та наукових працівників різних сфер діяльності з метою створення програмного матеріалу для подальшого розвитку інфраструктури туризму в країні. Комплексні наукові дослідження у зазначеній сфері мають складати предмет подальших наукових розвідок.
Ефективність використання потенціалу транспортних послуг регіонів України: роль «тіньової» складової
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бабець, Ірина Георгіївна
У статті обґрунтовано методику оцінки ефективності використання потенціалу транспортних послуг з урахуванням показників частки послуг у валовій доданій вартості й обсягах випуску регіону, рівня зайнятості, забезпечення інвестиціями, міжнародної конкурентоспроможності, структури сплачених податків і коефіцієнта тінізації економічної діяльності. Виявлено позитивну динаміку інтегрального показника ефективності використання потенціалу транспортних послуг в більшості регіонів України у 2013–2018 рр. Розраховано коефіцієнт чутливості інтегрального показника ефективності використання потенціалу транспортних послуг до зміни кожного показника, що характеризує цю сферу діяльності. Для більшості регіонів України характерна істотна чутливість інтегрального показника до зміни рівня тінізації транспортних послуг. Групування регіонів України за коефіцієнтом чутливості інтегрального показника до зміни рівня тінізації транспортних послуг у 2018 р. дозволило виділити регіони з високою, середньою та низькою чутливістю та охарактеризувати особливості цих груп за основними ознаками. Виявлено основні чинники підвищення ефективності використання потенціалу транспортних послуг: детінізація діяльності підприємств; збільшення частки прибуткових підприємств у загальній кількості підприємств, що надають транспортні послуги; збільшення частки податку на доходи фізичних осіб у загальних обсягах сплачених податків підприємствами; рівень зайнятості. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності використання потенціалу транспортних послуг, що спрямовані на скорочення обсягів «тіньової» діяльності, збільшення прибутковості підприємств і зниження неформальної зайнятості.
Зелений туризм в умовах сталого розвитку та викликів світової економічної кризи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Зінчук, Тетяна Олексіївна; Усюк, Тетяна Вікторівна
Мета дослідження: обґрунтування соціально-економічної, екологічної, історично-культурної ролі та внеску зеленого туризму в реалізації Цілей сталого розвитку на засадах інноваційних тенденцій та потенційних можливостей туристичного бізнесу в умовах кризових викликів, зумовлених сучасним станом світової економіки внаслідок пандемії. Завдання дослідження спрямовувалися на розкриття теоретично-методологічних ы прикладних підходів до розвитку сегмента ринку туристичних послуг – зеленого туризму. Поглиблено зміст дефініції «зелений туризм» в органічному зв’язку з Цілями сталого розвитку. Проаналізовано мотивуючі чинники розвитку зеленого туризму виходячи з моделі багатофункціональності сільського господарства та його значення в політиці сільського розвитку. Обґрунтовано характер змін у сегменті ринку зеленого туризму з урахуванням особливостей сучасної ситуації у світі – пандемією, яка, з одного боку, стримує інтенсивність туристичних переміщень у світовому масштабі, з іншого, стимулює локальний туризм, який має переважно зелену орієнтацію на збереження навколишнього середовища, природних ресурсів і життєзабезпечення переважно сільських територій. Проведені дослідження свідчать про те, що зелений туризм може стати рушійною силою економічного зростання сільських територій, мотиватором зайнятості, чинником збереження сільської культури та традицій певної місцевості. Водночас результати досліджень доводять наявність зв’язку між зеленим туризмом і забезпеченням національної безпеки (економічної, екологічної, соціально-культурної, інтелектуальної, енергетичної) через його найхарактерніші пріоритети розвитку. Визначено перспективи розвитку зеленого туризму на основі досвіду країн світу, які найбільше постраждали під час пандемії. Додатковим стимулом для збереження потенціалу зеленого туризму виступають нова система партнерства між державою, бізнесом і громадянським суспільством. Розроблено стратегічні орієнтири розвитку зеленого туризму на інституційних пріоритетах в умовах сучасних викликів економічної кризи.
Концептуальні засади сталого розвитку місцевого самоврядування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чернихівська, Анна Володимирівна
У статті розкрито концептуальні аспекти реалізації сталого розвитку на місцевому територіальному рівні в Україні та інституційні механізми його впровадження в умовах децентралізації влади. Акцентовано увагу на важливості реформи місцевого самоврядування через концепцію сталого розвитку, яка сьогодні потрібна нашій державі на шляху до європейської інтеграції. Доведено необхідність комплексної роботи зі створення організаційних механізмів управління територіальним розвитком. Статтю присвячено актуальним, прикладним питанням впровадження та реалізації сталого розвитку на місцевому рівні. Досліджено теоретичну сутність і зміст поняття «сталий розвиток». Розкрито взаємозв’язок його основних трьох складових: екологічної, економічної, соціальної. Запропоновано концептуальні основи реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою в умовах децентралізації повноважень. Обґрунтовано доцільність змін у системі місцевого самоврядування, які сьогодні впроваджуються та передбачають реалізацію сталого розвитку на засадах відкритості, гласності органів державної влади, активної участі громадського суспільства у формуванні державної територіальної політики, дотримання екологічних прав громадян. Узагальнено принципи сталого розвитку місцевого самоврядування. Визначено стратегічні орієнтири розвитку місцевого самоврядування. Окреслено перспективи територіального розвитку. Обґрунтовано перехід до концепції сталого розвитку, яка передбачає побудову якісно нової соціо-еколого-економічної моделі розвитку суспільства, із вирішенням проблем сьогодення та майбутніх поколінь.
Країни АСЕАН у фокусі пріоритетних ринків України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Рахман, Махбубур Сидикович; Сокирко, Богдана Михайлівна
До АСЕАН входять країни з дуже різним рівнем економічного розвитку, чисельністю населення, площею, проте інтеграційне об’єднання досягло успіхів і є важливим гравцем у економічній та політичній сфері на міжнародній арені. Метою статті є дослідження стану макроекономічних показників ті тенденцій зовнішньої та внутрішньої торгівлі країн – членів АСЕАН, напрямів розвитку організації в цілому та кожної з країн окремо у співпраці з Україною. Розроблено проєкт рекомендацій щодо подальшого розвитку асоціації та пріоритетності цього ринку для України. У статті надано характеристику складу, основним цілям та напрямам спільної діяльності країн – учасниць АСЕАН. Обґрунтовано роль і становище окремих країн-учасниць в інтеграційному об’єднанні для країн Азії у Південно-Східному регіоні. Проаналізовано основні макроекономічні показники країн – учасниць АСЕАН: чисельність населення і структуру зайнятості по окремих країнах, обсяги ВВП (загального та у розрізі кожної країни) у динаміці; структуру та динаміку торгових відносин, структуру Extra- та Intra-експорту, товарну та географічну структуру експортно-імпортних операцій об’єднання. Надано оцінку обсягів експортно-імпортних операцій країн АСЕАН та України в розрізі товарної структури. Розроблено прогнозну модель розвитку обсягів ВВП, в результаті PEST-аналізу виявлено економічні, політичні, технологічні та соціальні чинники об’єднання, надано рекомендації щодо заходів з удосконалення співпраці країн – членів АСЕАН та України зокрема. Зроблено висновки про збільшення об’ємів торгівлі між країнами-членами та з країнами поза межами Асоціації, включаючи Україну.
Методичний підхід до оцінки рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Писаревський, Ілля Матвійович; Мелешко, Кристина Костянтинівна
У статті розроблено методичний підхід до оцінки рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону при врахуванні його наявних організаційно-економічних можливостей. Зазначено, що туристські ресурси України мають величезний вплив на розвиток регіональної економіки та національного господарства в цілому. Тобто визначення рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом регіонів України є одним із головних завдань сьогодення, оскільки є потреба у виявленні наявних резервів та організаційних недоліків в управлінні туристсько-рекреаційною сферою. Зазначено, що Харківський регіон завжди мав потужний економічний, науково-технічний та виробничий потенціал. Водночас, на жаль, мало уваги приділялося питанням розвитку туризму та рекреаційної діяльності, незважаючи на те, що за кількісними показниками роботи суб’єктів туристської галузі різних форм власності Харківська область впевнено входить у п’ятірку лідерів. Вказано, що аналіз туристських потоків демонструє збільшення громадян України, що користується послугами робітників туристської сфери, в Харківському регіоні в тому числі. Для оцінки рівня використання наявного туристсько-рекреаційного потенціалу автором було запропоновано ввести такі показники рівня туристського обслуговування: охоплення наявного населення Харківського регіону послугами внутрішнього туризму; охоплення наявного населення Харківського регіону послугами виїзного туризму; територіальна доступність за середньою теоретичною відстанню; територіальна доступність за площею об’єкта; асортиментна доступність; забезпеченість населення послугою; динаміка розвитку забезпеченості населення послугою (щодо попереднього року). Проведена оцінка дозволила виявити недоліки в управлінні туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону. Зроблено висновок про відсутність реального рівня інвестицій, який стримує розвиток туристської сфери в Харківському регіоні. Проведене дослідження Всесвітньої ради по туризму та мандрівках (WTTC) доводить, що в будь-якій країні світу кожен мільйон доларів, який був вкладений у туристську галузь, забезпечує найвищу віддачу у вигляді забезпечення робочими місцями та наступними внесками у ВВП порівняно з іншими секторами економіки.
Міжнародні системи оцінки економічної безпеки держави: комплексні підходи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Вашай, Юлія Володимирівна; Жемба, Алла Йосипівна
Статтю присвячено аналізу міжнародних підходів до оцінки стану економічної безпеки держав та їх рейтингування в світових економічних рейтингах. Актуальність теми зумовлена тим, що дедалі ширшого застосування для проведення макроекономічного аналізу набувають методики світових рейтингових агентств, які на підставі комплексу економічних індексів ранжують країни в певних економічних сферах. Це впливає на їх інвестиційну привабливість і потребує наукового аналізу для можливостей управління економічною безпекою. Метою статті є дослідження комплексних світових методик оцінки економічної безпеки задля оцінки можливостей їх застосування для макроекономічного аналізу в Україні. У статті систематизовано підходи до аналізу економічної безпеки в розрізі їх основних шкіл і фундаментальних положень. Визначено особливості оцінки глобальних економічних індексів, досліджено їх переваги та недоліки. Автори дійшли висновку, що оцінка економічної безпеки держави однобічно, із використанням лише одного із агрегованих індексів, не дасть змоги повноцінного макроекономічного аналізу. Застосування в міжнародній практиці показників, що базуються виключно на фінансових аналітичних даних, доцільне для оцінки кредитоспроможності, фінансової стійкості країни, проте є недостатнім для внутрішнього управління. Зв'язок економічної і національної безпеки має ієрархічний вигляд, якщо розглядати економічну безпеку складовою національної безпеки. Проте в сучасному світі потужного ускладнення суспільно-політичних зв’язків можна розглядати економічну та національну безпеку як тотожні поняття, зважаючи на те, що економічний контекст присутній практично у всіх сферах національної безпеки.
Оцінка участі галузей промисловості України в глобальних ланцюгах створення доданої вартості
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Решетняк, Олена Іванівна; Полякова, Ольга Юріївна; Шликова, Вікторія Олександрівна
Мета статті полягає в оцінці участі галузей промисловості України в глобальних ланцюгах створення доданої вартості та визначенні перспектив інтенсифікації цих процесів. Методи дослідження: статистичний аналіз, порівняння, графічний аналіз. Визначено підвищення ролі обсягів експорту продукції з високою доданою вартістю, а також їх вбудовування в глобальні ланцюжки виробництва доданої вартості. Запропоновано методичний підхід до оцінки участі галузей промисловості України в глобальних ланцюгах створення доданої вартості, який дозволяє визначити стан залучення країни в процес міжнародного розподілу праці за окремими галузями промисловості. Проведено аналіз структури експорту галузей промисловості України та визначено галузі, які мають суттєву частку експорту в загальному експорті та в структурі випуску. Розраховано основні індикатори участі країни у глобальних ланцюгах доданої вартості, а саме: національна додана вартість у експорті країни по галузях промисловості, внесок окремих галузей економіки в національну додану вартість валового експорту, частка національної доданої вартості експорту галузей в загальній національної доданої вартості валового експорту. Проведено позиціонування галузей промисловості в площині координат «частка в структурі експорту – частка національної доданої вартості в експорті». Визначено, що частка національної доданої вартості в експорті галузей добувної промисловості України вища порівняно з середнім показником країн світу, які було досліджено, тоді як у галузях обробної промисловості – нижчий, що підтверджує практичну відсутність наукомістких й інноваційних стадій виробництва обробної промисловості, що поглиблює спеціалізацію в експорті продукції низького ступеня переробки. Обґрунтовано напрями раціональної інтеграції економіки України у глобальні ланцюги створення вартості. Запропоновано заходи державної політики щодо інтенсифікації залучення українських товаровиробників у глобальні ланцюги доданої вартості.
Розвиток експортного потенціалу підприємства на європейському ринку FMCG в умовах ризиків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Хомич, Оксана Вікторівна; Манаєнко, Ірина Миколаївна
У статті розглянуто основні поняття та принципи функціонування суб’єктів господарювання FMCG-ринку. Зважаючи на те, що цей ринок представляє товари швидкого обороту та повсякденного вжитку, які характеризуються високим попитом і частотою покупки, у статті наведено основні закономірності динамічного розвитку цього ринку. На основі розглянутих принципів здійснення діяльності підприємств харчової галузі, що є складовою частиною FMCG-ринку, досліджено особливості експорту продукції молочної промисловості, зважаючи на сучасні економічні процеси в Україні та переорієнтацію експортних потоків з країн СНД до країн ЄС. З’ясовано, що реалізація експортної діяльності напряму залежить від експортного потенціалу. Проаналізовано ризики, пов’язані з відмінністю міжнародних і вітчизняних норм і регламентів експортного законодавства та законодавства сфери якості молочних харчових продуктів нетривалого зберігання, з якими можуть стикатися підприємства, що експортують продукцію молочної галузі на ринок ЄС чи планують відкрити для себе цей перспективний зовнішній ринок. Здійснено оцінку забезпечення конкурентоспроможності української продукції шляхом підвищення якості відповідно до міжнародних стандартів. Визначено детермінанти, які є домінуючими в експортних питаннях діяльності суб’єкта господарювання сфери FMCG на ринку ЄС з урахуванням потенційних ризиків. Доведено, що для нарощування експортного потенціалу господарюючих суб’єктів FMCG-ринку в умовах системних ризиків бізнес-середовища перспективним напрямом дослідження може бути питання вдосконалення інституційної бази у сфері стандартизації, оцінки відповідності та нагляду за ринком шляхом інтегрування українських інституцій у європейські та міжнародні структури.
Структурно-регіональні аспекти формування роздрібного товарообороту України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Кавун-Мошковська, Ольга Олександрiвна
Мета статті полягає у дослідженні структурних і регіональних особливостей формування роздрібного товарообороту в Україні протягом 1990–2019 рр. Результати дослідження показали, що у розвитку роздрібної торгівлі України за 1990–2018 рр. можна виділити чотири періоди, два з яких мають позитивну динаміку змін у галузі (2000–2013 рр. та 2016–2018 рр.), а два інші відображають негативні наслідки процесів, що відбувалися в економіці країни (1991–1999 рр. та 2014–2016 рр.). У структурі роздрібного товарообороту, за виключенням 1993–2001 рр., переважали непродовольчі товари. Їх питома вага зросла з 55,6 % у 1990 р. до 61,5 % у 2018 р. Регіональна структура роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі у 2005–2013 рр. мала нерівномірний розподіл: поряд із областями, де спостерігалося зростання значення показника, мало місце і падіння фізичного обсягу роздрібного товарообороту. Аналіз показав, що протягом 2005–2019 рр. у структурі роздрібного товарообороту України переважали споживчі товари, які вироблені на території країни, проте їх питома вага скоротилася з 70,5 % до 52,4 %. Реалізація споживчих товарів в Україні протягом досліджуваного періоду здійснювалася переважно через традиційні канали продажу (магазини). Встановлено, що частка товарообороту, здійсненого за допомогою платіжних карток, протягом 2017–2019 рр. зросла з 21,3 % до 30,8 %. При цьому на роздрібний товарооборот, оформлений за договорами банківського кредиту, припадала незначна частка, яка коливалася в межах 2,2–2,4 %. Перспективами майбутніх досліджень у цьому напрямі є вивчення товарної структури роздрібного товарообороту та регiональних особливостей прояву споживчих переваг покупців України.
Тенденції розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Безугла, Людмила Сергіївна
У статті виконано статистичний аналіз і розроблено прогнози основних показників діяльності суб’єктів господарювання у сфері екотуристичної діяльності на прикладі Дніпропетровської області. Розраховано коефіцієнти кореляції Пірсона, Спірмена і Фехнера для визначення кореляційного зв’язку між доходами від надання туристичних послуг і операційними витратами суб’єктів туристичної діяльності (туроператорів і турагентів) у регіоні. Визначено стратегічні напрями активізації розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області, серед яких: створення належних інституційних умов і відповідного правового середовища, що полягає у розробленні та прийнятті Закону України «Про сільський зелений туризм», регіональної програми розвитку екологічного туризму, внесенні змін і доповнень до Стратегії розвитку на період до 2027 року і Плану заходів з її реалізації у 2021–2023 роках; економічна підтримка розвитку екотуризму шляхом публічно-приватного партнерства задля залучення приватних інвестицій, краудфандингу, пільгового кредитування власників садиб для модернізації осель, підвищення кваліфікації, рекламування діяльності; реалізація стимулюючих і заохочувальних механізмів забезпечення функціонування об’єктів екотуристичної інфраструктури; формування дієвої системи забезпечення якості екотуристичних послуг, яка базуватиметься на потребах споживача, гарантуватиме базові стандарти, включатиме критерії захисту навколишнього природного середовища.
Теоретичні завдання визначення секторальної структури економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Дехтяр, Надія Анатоліївна
Метою статті є визначення методичного підходу щодо аналітичної оцінки структури національного господарства країни відповідно до секторальної типологізації теорії економічних формацій на прикладі галузі туризму. Відповідно до мети були вирішені основні завдання дослідження: проведено порівняльний аналіз основних вартісних показників функціонування глобального ринку у періоди стабільності та криз на основі групування галузей первинного, вторинного та третинного секторів; визначено основні тенденції динаміки та структури туристичної галузі України у розрізі обсягів реалізації виробництва підприємствами сільського господарства, промисловості та сфери послуг; надано характеристику структури пропозиції туристичного ринку України за допомогою виокремлення внеску до загальних обсягів реалізованої продукції малих і мікропідприємств; обґрунтовано необхідність використання додаткового підходу на основі структурного аналізу та вивчення міжгалузевих зв'язків до прогнозування методом екстраполяції чисельних рядів, що використовується Всесвітньою радою з подорожей і туризму для визначення трендів розвитку національних туристичних ринків. Огляд наукових праць, присвячених теоретичним аспектам типологізації національних економік, свідчить про переважне використання трисекторної моделі (сільське господарство, промисловість, сфера послуг), хоча вона вже не відповідає сучасним вимогам практичних досліджень. Тому зростає кількість публікацій, автори яких пропонують розширити перелік секторів. Запропоновано виділити додатковий самостійний сектор, який акумулює надлишкові ресурси та розподіляє їх між учасниками ринку. Аналіз світового ВВП свідчить про зростання частки первинного сектора та видобувної промисловості у кризові періоди, тоді як сфера послуг, зокрема туризм, вимагає макроекономічної стабільності. Такі ж тенденції спостерігалися і в Україні. Проведено кластеризацію країн світу за структурою національного господарства, Україна опинилася у найчисельнішій групі країн із розвиненим, проте непершочерговим у формуванні ВВП, агропромисловим комплексом; високою часткою сектора послуг і достатнім рівнем промислового виробництва.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 3 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"

Results Per Page

Sort Options