Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1710

Browse

Now showing 1 - 20 of 25

Базовий сценарій довгострокового розвитку національної промисловості до 2035 року
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Охтень, Олексій Олександрович; Дасів, Алла Федорівна
У статті здійснено формулювання припущень для базового сценарію розвитку промисловості України, які стосуються динаміки світової економіки, світових індексів продовольчих і сировинних цін, чисельності населення України, курсів гривні до долару та євро, динаміки заробітної плати в Україні та ЄС, схильності до інвестування в економіці України, значення світового дефлятору ВВП. Визначено вихідні дані для базового сценарію розвитку промисловості України у 2020-2035 pp. Базовий сценарій є консервативним та відображає продовження у вітчизняній промисловості тенденцій, що спостерігалися до 2019 року. Представлено основні результати моделювання базового сценарію розвитку національної промисловості на 2020-2035 роки за галузями. Обчислено темпи зростання доданої вартості за галузями, а також темпи зростання ВВП з 2010 по 2035 рр. Наведено зміни у частці галузей економіки України за 2011-2020 роки (факт) та з 2021 по 2035 рр. (базовий сценарій). При розробці сценаріїв за основу приймалося продовження тенденцій 2010-2019 років без урахування непередбачуваних факторів (таких як пандемія коронавірусу чи бойові дії), тому основною метою є оцінка загальних економічних тенденцій та дії факторів, а не точне прогнозування тих чи інших показників у конкретних умовах. Розраховано та здійснено аналіз динаміки відносних показників, що свідчать про структурні особливості процесу створення доданої вартості, таких як фондоозброєність, фондовіддача, ефективність витрат на оплату праці та продуктивність праці у розрізі галузей. Встановлено, що в базовому сценарії у економіці України спостерігатиметься стійке зростання за основними галузями: у добувній промисловості в середньому на 1% на рік, у сільському господарстві – на 2-2,5% на рік, а найбільше зростання спостерігатиметься у переробній промисловості – від 4% на рік. Це в цілому відповідає тенденціям у світовій економіці: зростання відбувається в основному за рахунок переробних галузей, а не галузей, що витягують природні ресурси. Щорічне зростання ВВП, згідно з результатами моделювання, становитиме в межах 3-5%, що приблизно відповідає прогнозам різних світових інститутів.
Вплив війни на зовнішню торгівлю України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Сімахова, Анастасія Олексіївна
У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти впливу війни на зовнішню торгівлю України. Вибір теми зумовлений необхідністю пошуку нових шляхів мінімізації негативного впливу війни на зовнішню торгівлю країни. У статті використано загальнонаукові методи: синтезу та аналізу, систематизації та порівняння даних. Інформаційну базу статті склали статистичні дані Державної служби статистики України, статті науковців, Інтернет-джерела У статті проаналізовано зміни у структурі зовнішньої торгівлі товарами України у 2022 році порівняно з 2021 роком. Проведено аналіз змін у регіональній структурі зовнішньої торгівлі України. Виявлено, що експорт Вінницької, Волинської, Закарпатської, Львівської, Одеської, Рівненської, Тернопільської, Черкаської та Чернівецької областей у 2022 році був вищим, ніж у 2021 році. Саме в цих регіонах під час війни був сконцентрований значний експортний потенціал. Визначено основні деструктивні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України під час війни. До них належать: зменшення обсягів експорту та імпорту; від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі; логістичні проблеми, обмеження на переміщення товарів, руйнування інфраструктури. Прогнозовано, що внаслідок війни зміниться товарна структура виробництва в Україні, перевага надаватиметься оборонним галузям. Запропоновано рекомендації для українського уряду щодо мінімізації негативного впливу війни на зовнішню торгівлю України, серед яких: податкові пільги для українських підприємців, підтримка малого та середнього бізнесу, диверсифікація ринків збуту продукції, розвиток внутрішнього ринку та стимулювання внутрішнього споживання, сприяння високотехнологічному експорту, реконструкція та відновлення інфраструктури України тощо. Практична цінність статті полягає в розробці відповідних рекомендацій. Встановлено, що розвиток зовнішньої торгівлі в Україні сприятиме стабілізації національної економіки та забезпеченню економічного зростання у післявоєнний період.
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП: статистичний аналіз
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Липницький, Денис Володимирович; Липницька, Поліна Денисівна
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП досліджується активно. Проте, не всі аспекти цього процесу досить вивчені. Це, зокрема, пов'язано з «новою нормальністю», що склалася в останні роки, особливості якої не дозволяють використовувати класичні концепції та моделі для формування ефективної монетарної політики. Тим більше у специфічних умовах емерджентних економік, до яких належить Україна. Метою дослідження є визначення взаємозв'язку грошових агрегатів, інвестицій та ВВП у нових умовах, за допомогою аналізу часових рядів економічних даних. Як інформаційну базу дослідження взято статистику Світового банку країн світу з показниками “широких” грошей (М3) і валових інвестицій. Статистичний аналіз дозволив встановити, що понад 71% аналізованих країн показали суттєву кореляцію між М3 та валовими інвестиціями. Було з'ясовано, наскільки сила кореляції залежить від рівня соціально-економічного розвитку. Для цього на основі методу «найближчих сусідів» було проведено класифікацію країн у двомірному просторі: за параметрами доходу на душу населення та щільності зв'язку М2 та інвестицій. Аналіз показав, що 79% з усіх аналізованих країн опинилися в класі з доведеною високою кореляцією, причому незалежно від рівня їхнього багатства та розвитку. У цьому ж просторі ознак був виконаний кластерний аналіз країн методом «зсуву середнього». Цей метод дозволив з точністю 91% розділити країни на п'ять кластерів із різними соціально-економічними умовами. У тому числі виділити окрему групу країн, особливо чутливих до зниження рівня монетизації, аж до негативних наслідків для економіки. Дослідження дозволило зробити висновок, що незалежно від рівня розвитку економіки, зростання «широкої» грошової маси є фактором, що істотно впливає на зростання ВВП. Хоча, цей фактор розглядається як необхідний, проте він не є достатнім для зростання економіки, особливо в період четвертої промислової революції, коли держави мають відігравати більш активну та складну роль у прискоренні національного техніко-технологічного розвитку.
Відновлення спеціальних економічних зон в Україні: курс на реіндустріалізацію та структурну перебудову економіки у воєнно-повоєнному періоді
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Підоричева, Ірина Юріївна; Баш, Антоніна Сергіївна
Обґрунтовано доцільність та умови відновлення діяльності спеціальних економічних зон в Україні як інструменту структурної перебудови економіки у воєнно-повоєнному контексті на основі аналізу вітчизняного та міжнародного досвіду їх функціонування, сучасних глобальних тенденцій їх розвитку під впливом Четвертої промислової революції. Розроблено пропозиції щодо доопрацювання змісту Глави 39 Господарського кодексу України в частині посилення економічних стимулів для інвесторів, які здійснюють виробничу діяльність у спеціальних економічних зонах, реалізація яких сприятиме підвищенню якості прийняття управлінських рішень щодо формування інвестиційних та інфраструктурних умов забезпечення економічної відбудови України. Мова статті - українська.
Довгострокові фактори та тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Череватський, Данило Юрійович; Вольчин, Ігор Альбінович
Метою роботи є визначення довгострокових тенденцій і факторів розвитку світової енергетики та переломлення їх до українських реалій. Статтю складено зі вступу, висновків та трьох розділів, а саме: головні тенденції розвитку світового паливно-енергетичного комплексу, аналіз теперішнього стану і довгострокові тенденції та фактори розвитку національного паливно-енергетичного комплексу України. Стосовно світової енергетики показано, що її сучасні зміни – Grand Transit – обумовлені ідеологією сталого розвитку і мають характер позачергової зміни техноценозу, переходу від використання викопного палива до енергетики на відновлюваних джерелах, переважно вітрової та фотовольтаїчної природи. Наряду з відзначеним головними тенденціями Великого переходу є також трилемизація і політизація енергетики. Складовими трилемизації є: Енергетична безпека, Рівність енергетичного доступу та Екологічна сталість. Існують три сценарії розвитку глобальної енергетичної сфери – Незакінчена симфонія; Сучасний джаз і Хардрок, які розрізняються ступенем екологізації та доступністю енергетичного доступу. Політичні мотиви стають все більше значущими на всіх рівнях – від глобального до місцевого, великі актори лобіюють свої інтереси, відзначається активність структур з атомної енергетики, потужних паливних компаній, власників газотранспортних та газорозподільчих компаній. В Україні трансформаційні процеси проходять на тлі низької екологічної придатності та великої зношеності паливно-енергетичного сектору й інфраструктури, політичної й економічної нестабільності. Вимоги декарбонізації створюють виклики самому існуванню вугільної енергетики, яка є основною складовою енергогенеруючому фонду країни, та регіонам з розміщення шахт. Як перспективні розглянуто варіанти розвитку водневої/амонійної енергетики у вигляді вертикально-інтегрованих енергетико-хімічних систем за участю АЕС і реформованих вугільних ТЕС; енергетичної диверсифікації шахтарських регіонів; створення віртуальних електростанцій базі установок гідродинамічного нагріву води.
Довгострокові фактори та тенденції розвитку хімічної промисловості України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Шевцова, Ганна Зіївна
Хімічна індустрія є вагомим промисловим сектором глобальної економіки й одним з головних драйверів її інноваційного розвитку. Сьогодні галузь знаходиться у пошуку відповідей на сучасні кліматичні, енергетичні та технологічні виклики, опрацьовує секторальні особливості цифрового переходу, імплементації парадигми сталого розвитку. Метою статті є аналіз сучасного стану української хімічної промисловості та визначення перспектив її розвитку під впливом ключових довгострокових факторів і трендів. Доведено, що національний хімічний сектор перебуває у довгостроковому низхідному тренді, обумовленому структурними дисбалансами та глибокою кризою традиційної моделі галузевого виробництва. Водночас виявлено декілька нових позитивних трендів і точок зростання, здатних стати основою довгострокового розвитку українського хімічного виробництва. Запропоновано авторський концептуальний підхід до визначення факторів і тенденцій розвитку української хімічної промисловості, що базується на (1) обґрунтуванні великого міжгалузевого значення хімічного виробництва як системоутворювального фактору, (2) дослідженні ключових глобальних мегатрендів і їх впливу як довгострокових національних факторів, (3) урахуванні внутрішнього і зовнішнього вимірів трансформацій, (4) аналізі синергії трендів і міжгалузевої синергії, (5) виявленні специфічних пріоритетів за сегментами галузі. Показано, що рушійною силою довгострокових трансформацій хімічного бізнесу є взаємопідсилюючий вплив двох глобальних мегатрендів – розвитку технологій четвертої промислової революції та досягнення цілей сталого розвитку. Довгострокові орієнтири розвитку української хімічної галузі пов’язані з цифровізацією, кастомізацією, циркулярністю, кліматичною нейтральністю, ресурсоефективністю та міжгалузевою інтеграцією. На основі аналізу сучасного стану національної хімічної промисловості і її окремих сегментів та визначення детермінант довгострокового розвитку у статті окреслено декілька тенденцій, що мають довгостроковий потенціал реалізації в Україні: створення малотоннажних виробництв диференційованої хімічної продукції з інноваційним складником і потенціалом імпортозаміщення; поглиблення взаємодії виробників хімікатів зі споживачами на основі використання цифрових платформ; розвиток регіональних інноваційних екосистем, активізація кластерних ініціатив і розроблення стратегій смарт-спеціалізації з акцентом на міжгалузеву інтеграцію; декарбонізація, збільшення продукції на основі біотехнологій, поглиблення інших екологічних і безпекових компонентів виробництва і споживання хімікатів; реформування системи технічного регулювання виробництва та обігу хімікатів відповідно до вимог Європейського Союзу.
Довгострокові фактори і тенденції розвитку металургії України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Нікіфорова, Віра Анатоліївна
Статтю присвячено дослідженню довгострокових факторів і тенденцій розвитку металургійної промисловості України у контексті впливу глобальних галузевих трендів. Його актуальність пояснюється значимістю галузі у світовій та українській економіці та необхідністю урахування сучасних економічних, технологічних, суспільних та кліматичних викликів і можливостей її майбутнього розвитку. Визначено, що провідними факторами розвитку світової металургії у довгостроковій перспективі є попит на металопродукцію, впровадження новітніх технологій та посилення державної промислової політики. Їх вплив проявлятиметься у збільшенні споживання сталевих виробів внаслідок зростання чисельності населення, пріоритетному впровадженні розумних технологій для підвищення ефективності металургійних виробництв та посиленні державної підтримки галузі, зокрема за рахунок протекціоністських заходів. Основними довгостроковими тенденціями розвитку металургії у глобальному масштабі, зумовленими дією цих факторів, є зміни географічної та продуктової структури світового металоринку у бік лідерства азійського регіону та збільшення використання високоміцних сталей; підвищення екологічності галузі з метою досягнення кліматичної нейтральності внаслідок впровадження проривних технологій; збільшення металоємності ВВП через зростання обсягів виробництва сталі, що демонструє досить міцні позиції металургійної промисловості в економіці. Дослідження показало деяке зниження ролі таких традиційних факторів розвитку сталеливарної галузі, як ціни на металопродукцію, інвестиції та сировина з причини підвищення значимості засобів і напрямів використання ресурсів замість їх простої наявності. Виявлено, що головними факторами розвитку української металургії у довгостроковій перспективі, які здебільшого тотожні світовим внаслідок її надмірної експортоорієнтованості, виступають зміни на глобальному металоринку, розвиток новітніх технологій та покращення конкурентного середовища, а довгостроковими тенденціями – зміни попиту на металопродукцію, підвищення екологічності галузі та зниження металоємності ВВП. Вплив цих факторів і тенденцій в основному має негативний характер і може призвести до зменшення ролі металургії в економіці з причини значного відставання країни за темпами впровадження новітніх технологій на тлі зростання конкуренції на зовнішньому ринку, відсутності дієвої промислової політики в умовах нерозвиненості внутрішнього металоринку, можливого зменшення попиту на металопродукцію у контексті скорочення чисельності населення і зниження обсягів виробництва металу. Покращенню ситуації сприятиме поліпшення конкурентного середовища за допомогою розробки довгострокової стратегії розвитку галузі у вигляді окремого нормативного акту, активізація внутрішнього ринку, розвиток фундаментальної та галузевої науки для розробки передових технологій Індустрії 4.0 та підтримка органів державної влади в просуванні металургійної продукції на ринки іноземних держав.
Екологічні податки в контексті викликів сучасності
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Гаркушенко, Оксана Миколаївна
Вже понад 50 років питання необхідності охорони довкілля та запобігання його забрудненню привертають увагу широкої громадськості, наукових та урядових кіл. Особливо посилилася ця стурбованість у зв’язку із скороченням поставок та зростанням цін на природний газ та нафту в світовому масштабі, а також тим, що в енергетичному секторі утворюються значні обсяги викидів парникових газів. Зважаючи на це, екологічне регулювання набуває все більшої актуальності. Одним з інструментів його здійснення виступають екологічні податки. Поширення екологічних податків світом відбувалося в умовах їх активної підтримки науковцями, активістами руху за охорону довкілля, представниками бізнесу та урядових агенцій. Проте, якщо раніше в публікаціях висвітлювався позитивний бік цих економічних інструментів екологічного регулювання (стимулювання забруднювачів до зниження рівня забруднення довкілля, формування надходжень до бюджетів, за рахунок яких можна фінансувати екологічні та соціальні програми), то в останні 3-5 років почали з’являтися окремі наукові публікації, в яких ефективність екологічних податків для регулювання стану довкілля ставиться під сумнів. Метою статті є визначення факторів та особливостей застосування екологічних податків, що знижують їх ефективність як інструменту екологічного регулювання економіки. В результаті аналізу динаміки надходжень від екологічних податків, особливостей їх застосування в деяких країнах світу та динаміки викидів забруднюючих речовин, було в черговий раз підтверджено, що самі по собі екологічні податки не можуть вирішити всі екологічні проблеми. Їх слід доповнювати іншими інструментами та підходами екологічного регулювання. Окрім цього, підвищити ефективність екологічних податків можливо за рахунок усунення з податкових систем країн пільг, звільнень та субсидій, що негативно впливають на довкілля та здійснювати індексацію ставок екологічних податків відповідно до темпів інфляції. В ідеалі також доцільно провести в світовому масштабі гармонізацію ставок екологічних податків, проте наразі здійснення цього навіть в середньостроковій перспективі є малоймовірним. Реалізація зазначених рекомендацій на практиці дозволить не лише знизити рівень забруднення довкілля, але і отримати додаткові кошти на реалізацію природоохоронних та соціальних програм, наприклад – в сфері енергозбереження, що має скоротити залежність країн від імпорту палива.
Економіко-математичне моделювання обсягу інвестицій в Україні
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Гаркушенко, Оксана Миколаївна
Інвестиції, насамперед виробничі, є запорукою того, що підприємства зможуть своєчасно оновити виробничі потужності та зберегти або, навіть, посилити свої позиції на ринках товарів та послуг. Втім, питання визначення факторів, які впливають на обсяги і динаміку інвестицій, є досить проблематичним, що ускладнює створення відповідних економіко-математичних моделей. Зарубіжні та українські вчені давно займаються визначенням таких факторів. Зазвичай до їх складу відносять: ВВП на душу населення країни; темпи економічного зростання; національні заощадження; курс валюти; інфляцію; облікову ставку; рівень податкового навантаження (в першу чергу – податку на прибуток підприємств); індекс цін на продукцію виробничого призначення; рівень доходів на вкладений капітал (коефіцієнт окупності інвестицій); заробітну плату; продуктивність праці тощо. Але в кожній країні сила впливу різних факторів може розрізнятися. Так само ускладнює процес моделювання інвестицій і те, що деякі фактори (наприклад, ВВП на душу населення) самі по собі є складними та залежать від інших чинників. Тому метою статті є визначення факторів впливу на інвестиції в Україні та розробка відповідних економіко-математичних моделей, які в подальшому передбачається використати для побудови комплексної системно-динамічної моделі впливу цифровізації на забезпечення сталого розвитку України. Така комплексна модель може стати не лише зручним інструментом визначення наслідків для промисловості зміни обсягів інвестицій під впливом дії різних факторів, але і рівня захворюваності трудящих та забруднення довкілля. За результатами дослідження було встановлено, що на обсяг інвестицій в промисловість України найбільше впливає облікова ставка НБУ. У роботі запропоновано відповідну модель інвестицій та обґрунтовано її адекватність. На інвестиції в цифровий капітал виробничого призначення певний вплив мають також фактори індексу долара США та податкового навантаження, а на інвестиції в цифровий капітал природоохоронного призначення – фактор податкового навантаження. Проте через дуже приблизні статистичні дані, на яких виконувалися розрахунки, відповідні моделі не є надійними. Зважаючи на результати проведеного дослідження обґрунтовано рекомендації щодо розробки методики збору та представлення статистичної інформації, яка стосується інвестицій в цифрові техніку та технології підприємствами країни та цифрового капіталу природоохоронного та виробничого призначення (за структурою). Це дозволить в подальшому проводити більш точні розрахунки та створювати надійніші економіко-математичні моделі, які можуть стати зручним інструментом для визначення напрямів розвитку економіки країни.
Забезпечення збалансованого соціально-трудового розвитку України: виклики та можливості
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Новікова, Ольга Федорівна; Остафійчук, Ярослав Васильович
Повоєнне відродження України визначатиметься набором параметрів, серед яких важливе місце належить соціально-трудовій сфері. Справедлива збалансованість прав і реальних можливостей роботодавців і найманих працівників має забезпечити ефективність каналів соціальної мобільності, накопичення людського та соціального капіталу. Мета статті – визначити вимоги та обґрунтувати можливості щодо забезпечення трудового розвитку на засадах збалансованості та стійкості в умовах повоєнної розбудови України. Соціально-трудовий розвиток інтерпретується як процес трансформації й адаптації інститутів соціально-трудової сфери, її суб’єктів, а також соціально-трудових відносин між ними та з іншими зацікавленими сторонами, у результаті чого набуваються якості, адекватні викликам зовнішнього та внутрішнього середовища. Встановлено, що нинішня державна політика у сфері праці в Україні ґрунтується на ідеології неолібералізму, переважно відображає інтереси роботодавців та істотно обмежує права працівників, що посилює ризики руйнування усталених інститутів соціально-трудових відносин, має негативні соціальні наслідки. Аргументовано необхідність орієнтації державної політики на принципи гідної праці, концепт якої має бути розширений з урахуванням нових процесів і явищ, що виникають у соціально-трудовій сфері під впливом цифровізації. Наголошено, що повоєнна соціально-трудова сфера має володіти потенціалом стійкості, адаптації та функціонування в умовах поновлення військового конфлікту. Зроблено висновок, що існуючі моделі забезпечення національної стійкості можуть набути нових якостей, врахувавши здобутки міждисциплінарних досліджень із проблематики резильєнтності, які особливу увагу приділяють соціально-поведінковим чинникам розвитку соціально-економічних систем. Проаналізовано наукові підходи до трактування резильєнтності, визначено коло проблем, що потребують подальшого дослідження.
Карбоноємність промисловості України: поточний стан та форсайтинг
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Заніздра, Марія Юріївна
В рамках оцінки поточної карбоноємності та форсайту перспектив декарбонізації промисловості України визначено найбільш вуглецево-містки (визначально утворюють значний карбоновий слід) та карбоново-вразливі (демонструють найбільші темпи зростання карбоноємності з часом) сектори. Обґрунтовано, що переробна промисловість, сільське господарство, транспорт та енергетика, які володіють обома негативними характерристиками, мають найбільше конкурентне значення для ВВП України та є найбільш перспективними галузями для пріоритетного розвитку. Визначено, що у період 1990-2020 рр. карбоноємність ВВП України є вищою за середньосвітовий та європейський рівні, незважаючи на певні сприятливі тенденції останніх років. Станом на 2022 р. карбоновий слід української промисловості не перевищує встановлену квоту, проте при збереженні існуючих тенденцій вона може бути вичерпана у 2040 р. При цьому, повільний прогрес декарбонізації енергетичного сектору України, спадна динаміка створення доданої вартості у промисловості, слабка мотивуюча роль екологічних податків та низька інвестиційна активність у промисловості не забезпечують сприятливих передумов для ефективної декарбонізації та цифровізації промислового комплексу. Встановлені позитивні тенденції скорочення карбоноємності зумовлено деструктивними у довгостроковій перспективі явищами (деіндустріалізацією економіки та економічною стагнацією внаслідок пандемії) та мають тимчасовий характер. Відповідно до базового сценарію декарбонізації промисловості України (збереженні поточних тенденцій та явищ) очікується вичерпання національної квоти на емісію парникових газів у 2040 р., подальша де-індустріалізація економіки, збільшення технологічних розривів з розвинутими країнами світу та зростання конкурентної вразливості вітчизняних товаровиробників-експортерів. Оптимістичний сценарій передбачає успішну декарбонізацію та цифровізацію технологічного укладу промислового комплексу. Його реалізація забезпечує досягнення "вуглецевої нейтральності" економіки у 2060 р. та виконання інших цільових індикаторів та якісних змін, запланованих у офіційних державних стратегіях екологічної політики та економічного розвитку на 2030 р. Проте, його втілення потребує значного посилення інноваційної активності – на рівні результатів низьковуглецевих лідерів ЄС, які прийняли підвищені зобов'язання щодо досягнення "вуглецевої нейтральності". Ключовою передумовою реалізації оптимістичного сценарію є участь України у міжнародних проектах щодо запобігання зміни клімату.
Методологічні засади визначення траєкторій економічної реконструкції територій в умовах тривалих загроз
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Амоша, Олександр Іванович; Солдак, Мирослава Олексіївна
На основі теоретичних положень еволюційної економічної географії та концепції стійкості (резильєнтності) запропоновано методологічні засади визначення траєкторій економічної реконструкції територій в умовах тривалих загроз, які передбачають осмислення історичної спадщини, фіксацію проявів резильєнтності в сучасності та бачення майбутнього, орієнтованого на поєднання економічних, соціальних й екологічних цінностей. Аргументовано важливість доповнення формальних інституційних рішень урахуванням емерджентної стійкості спільнот. Доведено, що культура промислової діяльності, сформована навколо концепції DIY 4.0, відкриває нові можливості для залучення громадян до локальних структурних трансформацій.
Моделювання впливу інвестицій у смарт-технології на розвиток переробної промисловості на прикладі Німеччини
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Охтень, Олексій Олександрович
На прикладі Німеччини проаналізовано вплив інвестицій у смарт-технології на розвиток переробної промисловості з використанням виробничої функції, яка додатково враховує чинник цифровізації у формі нематеріальних активів, які в обраній галузі складаються майже виключно з програмного забезпечення, баз даних, а також науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Посилення впливу цього чинника дає більший приріст доданої вартості, ніж зростання обсягу капіталу, тому стимулювання розвитку смарт-промисловості має здійснюватися шляхом спрямування інвестицій у проєкти, які сприяють цифровізації. Встановлено, що поточна структура інвестицій у переробну промисловість України демонструє більш ніж десятикратне відставання від Німеччини за показником співвідношення інвестицій у цифровізацію до інвестицій у машини та обладнання. Мова статті - українська.
Напрями удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України з позицій шумпетеріанства, інституційнолізму та девелопменталізму
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Вишневський, Олександр Сергійович; Рабошук, Софія Ярославівна; Лісовець, Ірина Сергіївна; Гончаренко, Максим Олегович
Смарт-спеціалізація входить до кола ключових сучасних економічних політик впроваджуваних у Європейському Союзі. Її сутність полягає у забезпеченні інноваційного розвитку в залежності від наявних умов та особливостей конкретного регіону. Смарт -спеціалізація спрямована на забезпечення регіонального розвитку країн, що входять до складу Європейського Союзу та тих країн, які мають угоду про співпрацю з ним. Цей інструмент передбачає враховувати особливості та можливості кожного регіону і виявляти конкурентні переваги, що допомагає розкрити економічний потенціал та ефективніше розвивати інновації на регіональному рівні. Смарт-спеціалізація має на меті: (1) виявлення найперспективніших областей інвестування за допомогою ретельного аналізу існуючих можливостей, активів, компетенцій, конкурентних переваг регіону; (2) більш ефективне витрачання державних ресурсів шляхом концентрації на основних галузях промисловості певного регіону; (3) усунення дублювання заходів, які можуть призвести до розтрати державних ресурсів; (4) впровадження механізмів, що забезпечують стратегічний розвиток, заснований на багатосторонній взаємодії. Метою дослідження є визначення напрямів удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України з позицій шумпетеріанства, інституційнолізму та девелопменталізму. Теоретичні положення забезпечення процесу смарт-спеціалізації регіонального розвитку України на практиці стикається з низкою проблем, які можуть бути систематизовані та вирішені з позицій різних шкіл економічної теорії на регіональному та національному рівнях. З позицій шумпетеріанської школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є поєднайте інноваційну політику з регіональними стратегіями смарт-спеціалізації, а також створення інноваційної інфраструктури для підтримки розумної спеціалізації. З позицій інституційної школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є систематичне узгодження інститутів з цілями смарт-спеціалізації, гармонізація нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності та стратегування регіонального розвитку, а також усунення інституційних недоліків у формулюванні стратегічних документів на державному та регіональному рівні, які перешкоджають застосування принципів смарт-спеціалізації. З позицій девелепменталістської школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є удосконалення економічної політика на загальнонаціональному рівні в сфері стимулювання високотехнологічного експорту.
Промисловість України у світовому «ландшафті»: тенденції у контексті завдань довгострокового розвитку
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Збаразська, Лариса Олександрівна
У статті викладено результати науково-аналітичного дослідження основних тенденцій у промисловості України, які характеризують особливості її функціонування й розвитку за останні два десятиліття на тлі аналогічних процесів у світі. Основні акценти зроблено на аналізі відповідності тенденцій в Україні світовим та європейським трендам динамічного та структурного розвитку промислового виробництва. Досліджено також процеси реалізації у національній промисловості секторальної цілі SDG-9 як комплексу завдань у межах концепції сталого та інклюзивного розвитку виробництва. Для порівняльних аналітичних досліджень використано інформаційно-аналітичні ресурси визнаних міжнародних інституцій, що системно здійснюють постійний моніторинг та рейтингові оцінки поточного стану й розвитку процесів у світовій економіці на єдиних методологічних засадах. Встановлено, що у промисловості України наразі домінують переважно короткострокові тенденції, які формуються та швидко змінюються під впливом кон’юнктурних коливань ринку. Починаючи з 2013 року, провідну роль у прискоренні розвитку негативних явищ відіграє зовнішньополітичний фактор - військова агресія РФ. Фактором, що суттєво погіршує поточний стан конкурентоспроможності та потенціал довгострокового промислового розвитку в Україні, є зниження частки технологічних виробництв в обробній промисловості. Це спричинило зниження темпів та відносних обсягів створення доданої вартості у промисловості України порівняно з загальносвітовими та регіональними показниками. На основі даних відомих світових рейтингів (CIP, SDG) виявлено найбільш проблемні зони вітчизняної промисловості у контексті розв’язання пріоритетних завдань довгострокового розвитку в умовах прискорення технологічних трансформацій. Запропоновано стратегічні напрямки, які мають потрапити у фокус довгострокової державної промислової політики, - структурний розвиток, стабільний внутрішній попит, збалансований експорт.
Розвиток промисловості регіонів Придніпров’я під час війни та потреба в її інноваційній модернізації
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Антонюк, Валентина Полікарпівна; Ляшенко, Вячеслав Іванович
Проаналізовано динаміку показників промисловості середнього Придніпров’я (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області) у 2020—2023 роках в умовах війни. Мета статті полягає у визначенні змін у переробній промисловості та регіональній політиці промислового розвитку з урахуванням інноваційної модернізації. Виявлено адаптацію бізнесу, відновлення його діяльності та разом із тим зменшення обсягу реалізації. Відзначено зростання частки переробної промисловості на тлі негативної тенденції до скорочення високотехнологічних секторів. У програмах розвитку регіонів недостатньо уваги приділено промисловості та інноваціям, що не відповідає потребам технологічної модернізації. Запропоновано заходи щодо вдосконалення регіональної політики. Мова статті - українська.
Смарт-спеціалізація промислових регіонів України: організаційно-економічний супровід
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Підоричева, Ірина Юріївна; Баш, Антоніна Сергіївна
Промислові регіони України, особливо прифронтові (Донецька, Луганська, Харківська і Запорізька області), зазнали найбільших збитків і втрат внаслідок повномасштабної війни. Потреби на їх відновлення, за спільною оцінкою міжнародних інституцій та уряду України, складають половину (50,46% або 207,2 млрд доларів США) потреб на відбудову України. Зважаючи на структурну відсталість економіки промислових регіонів, у якій переважають галузі зі слабкою інноваційною активністю та низькою технологомісткістю, продовження довоєнних траєкторій їх розвитку є абсолютно неприйнятним і неконкурентним на тлі розгортання у світі Індустрії 4.0-5.0. В умовах істотної зміни профілів промислових регіонів через війну з’являється шанс відродити їх економіку, але вже на принципово нових, інноваційних, засадах. Для цього може бути використаний підхід смарт-спеціалізації, націлений на структурну трансформацію економіки та розвиток на цій основі нових конкурентних переваг регіонів і країн. Наголошено на необхідності проведення критичного аналізу та переосмислення напрямів імплементації підходу смарт-спеціалізації в промислових регіонах України, що зумовлено різним ступенем врахування його основних засад в стратегіях регіонального розвитку на 2021-2027 рр. та потребою у структурній перебудові їх економік, подоланні наслідків війни для місцевого населення. Метою статті є ідентифікація ключових проблем у сфері організаційно-економічного забезпечення реалізації підходу смарт-спеціалізації у промислових регіонах України та визначення шляхів їх вирішення з урахуванням суто українських викликів і досвіду ЄС. Обґрунтовано роль організаційно-економічного супроводу імплементації підходу смарт-спеціалізації в національних умовах. Поглиблено наукові уявлення про основні організаційно-економічні проблеми та недоліки імплементації підходу смарт-спеціалізації в промислових регіонах України. Звернуто увагу, що замороження цих проблем та відсутність відповідних дій щодо їх усунення унеможливить структурно-інноваційні перетворення в економіці регіонів на засадах сталого розвитку і, як наслідок, виключить можливість подолання їх структурної відсталості. Обґрунтовано пропозиції щодо шляхів вирішення існуючих організаційно-економічних проблем з урахуванням суто українських викликів, а також знань, одержаних в країнах-членах ЄС при реалізації цього підходу протягом останніх десяти років. Практична реалізація цих пропозицій дасть змогу скоригувати смарт-орієнтовані цілі та секторальні фокуси стратегій регіонального розвитку, спрямувати стратегії на трансформацію економіки промислових регіонів через підтримку секторів і галузей, які мають потенціал розвитку нових конкурентних переваг.
Соціальна відповідальність у ланцюгах постачання підприємств цементної промисловості: міжнародний вимір
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Олійник, Oлена Олександрівна
У статті проаналізовано підходи до соціально відповідального управління ланцюгами постачання в цементній промисловості з використанням кодексів поведінки постачальників компаній Holcim, Heidelberg Materials та CRH. У результаті контент-аналізу визначено змістові акценти підходів трьох компаній до інтеграції соціальної відповідальності в ланцюги постачання. Практична цінність дослідження полягає в поглибленні розуміння механізмів формування соціально відповідального постачання в цементній промисловості, що може бути використано при вдосконаленні корпоративних політик та підвищення стійкості ланцюгів постачання.
Соціальний діалог і трудова сфера України в умовах воєнного стану, євроінтеграції, цифровізації: проблеми та перспективи для повоєнного відновлення
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Панькова, Оксана Володимирівна; Касперович, Олександр Юрійович
Авторами статті визначено комплекс проблем трудової сфери та системи соціального діалогу в умовах синергійного впливу таких чинників: 1) цифровізація (світовий тренд), 2) повномасштабна збройна агресія; 3) вплив внутрішніх хронічно невирішених проблем, що накопичувалися з 2014 р. по 2022 р.; 4) євроінтеграційний вектор розвитку України, та інтенсифікація цих процесів після набуття Україною статусу країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу (2022 р.). Авторами виявлено тенденцію щодо стрибкоподібної активізації уваги до проблем соціального діалогу, готовності до змін в нинішній період з боку вищого керівництва державою, соціальних партнерів та їх спільних представницьких органів у зв’язку з процесами форсованої євроінтеграції. Стаття містить ґрунтовний аналіз документів МОП при аналітиці стану і втрат трудової сфери внаслідок повномасштабної збройної агресії, а також рекомендаційну частину щодо досягнення критеріїв якості системи соціального діалогу. Розкрито роль соціального діалогу у забезпеченні стійкості трудової сфери України в нинішніх умовах, що обумовлюється необхідністю радикального оновлення системи взаємодії суб’єктів соціального діалогу, відновлення роботи спільного представницького органу національного рівня - Національної тристоронньої соціально-економічної ради, відповідно, територіальних тристоронніх соціально-економічних рад, активних взаємоузгоджених рішень і дій з боку соціальних партерів щодо модернізації чинної моделі соціального діалогу в Україні. Оновлена модель має відповідати базовим європейським вимогам, органічно вбудовуватися в систему повоєнного відновлення соціально-трудової сфери за принципом МОП «відбудувати краще, ніж було» (build back better). Обґрунтовано необхідність залучення ресурсів цифровізації для перспектив розвитку системи соціального діалогу через її оновлення на сучасній технологічній мережево-цифровій основі (авторська ідея). Реалізація на практиці оновленої системи соціального діалогу стає підґрунтям для створення інформаційно-комунікативної платформи взаємодії партнерів на міждержавному та внутрідержавному рівнях для реалізації стратегічних рішень щодо забезпечення стійкості і повоєнного відновлення сфери праці, економіки і країни в цілому, для досягнення визначених євроінтеграційних орієнтирів.
Стимулювання розвитку смарт-промисловості в просторовому аспекті: досвід для України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Залознова, Юлія Станіславівна; Чекіна, Вікторія Денисівна
У статті розглянуто стан цифрової трансформації промисловості В країнах ЄС на сучасному етапі розвитку. Встановлено причини зниження темпів «смартизації» промислових підприємств. Виявлено чинники, що вплинули на створення програм і проєктів стимулювання розвитку смарт-промисловості в різному просторовому середовищі (міжнаціональні, національні, регіональні, місцеві). Виконано аналіз деяких спеціальних програм розвитку країн Європи, а також проєктів і програм транснаціонального співробітництва, спрямованих на впровадження стратегій стимулювання розвитку смарт-промисловості. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення процесів «смартизації» вітчизняної промисловості. Мова статті - українська.