Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1710

Browse

Now showing 1 - 20 of 74

Аналіз економіко-математичних моделей монетарного стимулювання розвитку смарт-промисловості
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Логвіненко, Богдан Ігорович
У статті розглянуто економіко-математичні моделі в контексті монетарного стимулювання фінансово-економічного розвитку смарт-промисловості. Проаналізовано моделі AD-AS, DSGE , VAR , CAPM, RBC, Phillips Curve та модель Кобба-Дугласа. Виявлено переваги та недоліки моделей в контексті монетарного стимулювання розвитку смарт-промисловості. Проведений аналіз виявив, що у всіх розглянутих моделях існують певні недоліки, такі як складність використання та недостатня ясність у тлумаченні результатів, а також обмеженість урахування факторів, які є важливими при монетарному стимулюванні розвитку смарт промисловості. Розглянута модель VAR обмежена у врахуванні всіх факторів, що впливають на економічні змінні, та проявляє чутливість до специфікації, що призводить до значних змін кінцевих результатів в залежності від включених змінних та їхньої специфікації. Модель CAPM ґрунтується на припущеннях про ринкову ефективність, які не завжди відповідають реальності, тоді як RBC характеризується відсутністю нестабільності та нереалістичними припущеннями про ринкову поведінку. Модель Phillips Curve проявляє нестабільність у випадку, коли інфляція та безробіття реагують на економічні шоки неоднаково, що не припустимо, в контексті монетарного стимулюванні розвитку смарт промисловості. В рамках аналізу було виявлено переваги та недоліки всіх моделей, що дозволило об’єктивно оцінити реальні умови роботи моделей. Проведений аналіз показав, що враховуючи вищезазначені недоліки та специфіку сучасного економічного середовища, модель Кобба-Дугласа є найбільш ефективною для аналізу та прогнозування розвитку смарт промисловості в Україні. Інші розглянуті моделі, можуть бути також корисними для процесів стимулювання розвитку смарт промисловості, проте вони не забезпечують такої ж гнучкості і простоти в застосуванні, як модель Кобба-Дугласа. Проведений порівняльний аналіз дозволив запевнитися, що модель Кобба-Дугласа видається найвідповіднішим інструментом для аналізу та прогнозування монетарного стимулювання розвитку смарт промисловості в Україні. Вона дозволяє врахувати широкий спектр факторів виробництва та є простою в аналізі та інтерпретації кінцевих результатів, що робить її найбільш придатною для вирішення складних питань монетарного стимулювання в контексті розвитку смарт промисловості.
Базовий сценарій довгострокового розвитку національної промисловості до 2035 року
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Охтень, Олексій Олександрович; Дасів, Алла Федорівна
У статті здійснено формулювання припущень для базового сценарію розвитку промисловості України, які стосуються динаміки світової економіки, світових індексів продовольчих і сировинних цін, чисельності населення України, курсів гривні до долару та євро, динаміки заробітної плати в Україні та ЄС, схильності до інвестування в економіці України, значення світового дефлятору ВВП. Визначено вихідні дані для базового сценарію розвитку промисловості України у 2020-2035 pp. Базовий сценарій є консервативним та відображає продовження у вітчизняній промисловості тенденцій, що спостерігалися до 2019 року. Представлено основні результати моделювання базового сценарію розвитку національної промисловості на 2020-2035 роки за галузями. Обчислено темпи зростання доданої вартості за галузями, а також темпи зростання ВВП з 2010 по 2035 рр. Наведено зміни у частці галузей економіки України за 2011-2020 роки (факт) та з 2021 по 2035 рр. (базовий сценарій). При розробці сценаріїв за основу приймалося продовження тенденцій 2010-2019 років без урахування непередбачуваних факторів (таких як пандемія коронавірусу чи бойові дії), тому основною метою є оцінка загальних економічних тенденцій та дії факторів, а не точне прогнозування тих чи інших показників у конкретних умовах. Розраховано та здійснено аналіз динаміки відносних показників, що свідчать про структурні особливості процесу створення доданої вартості, таких як фондоозброєність, фондовіддача, ефективність витрат на оплату праці та продуктивність праці у розрізі галузей. Встановлено, що в базовому сценарії у економіці України спостерігатиметься стійке зростання за основними галузями: у добувній промисловості в середньому на 1% на рік, у сільському господарстві – на 2-2,5% на рік, а найбільше зростання спостерігатиметься у переробній промисловості – від 4% на рік. Це в цілому відповідає тенденціям у світовій економіці: зростання відбувається в основному за рахунок переробних галузей, а не галузей, що витягують природні ресурси. Щорічне зростання ВВП, згідно з результатами моделювання, становитиме в межах 3-5%, що приблизно відповідає прогнозам різних світових інститутів.
Використання потенціалу DIY для забезпечення економічної резильєнтності регіонів України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Солдак, Мирослава Олексіївна
Деіндустріалізація регіонів, особливо традиційних промислових, що спричинена руйнуванням підприємств, інфраструктурних об’єктів, релокацією бізнесу до більш безпечних регіонів країни значно знижує економічний потенціал, створюючи перешкоди для забезпечення гідного рівня життя у воєнний час та повоєнного відновлення. Нові виклики та загрози формують запит на пошук шляхів розвитку резильєнтної економіки, яка у широкому сенсі означає здатність системи справлятися з несприятливими потрясіннями та відновлюватися після них. В межах еволюційної економічної географії наголошується на необхідності поряд із традиційними інноваційними акторами, такими як фірми, дослідні організації та державні органи, вирізняти нових учасників інноваційної діяльності, зокрема громадян, які здатні відігравати значну роль у розробці, застосуванні та масштабуванні інноваційних рішень місцевих проблем. В статті пропонується звернути увагу на потенціал сучасного формату діяльності «Зроби сам» − DIY 4.0 або DIY Третьої хвилі як потенціалу забезпечення економічної резильєнтності регіонів України. DIY 4.0/DIY Третьої хвилі спирається на функціональні можливості інтерактивного і соціального інтернету Web 2.0, цифрове проєктування та адитивне виробництво, що дозволяє звичайним людям винаходити, проєктувати, виробляти та продавати створені ними товари. Нові переваги значно розширюють можливості регіональних акторів для просьюмерізму, інновацій та підприємництва, що є важливими складовими відновлення економічної активності, розвитку людського капіталу та зростання економіки на основі внутрішнього потенціалу територій. Автором визначено напрями стимулювання місцевою владою культури DIY у населення і висловлена думка щодо можливих ускладнень у практичній реалізації запропонованого підходу, насамперед через брак функціональної грамотності населення, проблеми з доступом до виробничого обладнання та ресурсів фінансування діяльності DIY. Пропонується розглянути доцільність внесення до програм повоєнного відновлення регіонів проєктів зі створення умов для розвитку культури DIY, що не виключає широкої підтримки цього руху на державному рівні з чим можуть бути пов’язані подальші дослідження.
Воднева енергетика в Україні: передумови, потенціал та перспективи європейської інтеграції
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Криль, Ярослав Миколайович
Статтю присвячено дослідженню проблем розвитку виробництва відновлюваного водню в Україні, як складової вирішення завдань декарбонізації промисловості та інтеграції до європейської енергетичної системи. Проаналізовано потенціал України щодо переходу до виробництва «зеленого» водню з використанням відновлюваних джерел енергії. Охарактеризовано географічні переваги західних і південних регіонів країни, які мають сприятливі умови для розміщення інфраструктури сонячної та вітрової енергетики. Акцентовано увагу на європейських ініціативах, зокрема програмі «REPowerEU», що визначає Україну важливим постачальником водню для Європейського Союзу та містить відповідні інфраструктурні проєкти, пов’язані з Центральноєвропейським водневим коридором. Розглянуто ключові стратегії, що спрямовані на збільшення виробництва водню, а також виклики, з якими зіштовхується Україна у процесі інтеграції в європейські енергетичні ринки. Деталізовано існуючі інвестиційні можливості для розвитку водневої економіки України через міжнародні ініціативи, такі як «Партнерство Чистого Водню». Представлено інноваційні технології та інфраструктурні рішення, спрямовані на зниження витрат на транспортування водню, що робить Україну стратегічним гравцем у забезпеченні енергетичної безпеки Європи. Інтеграція технологій блокчейну для сертифікації та прозорості у виробництві, транспортуванні та споживанні водню дозволить Україні підвищити свою конкурентоспроможність на глобальному ринку нового енергетичного носія. Висвітлено конкретні водневі проєкти, що реалізуються в Закарпатській та на Одеській областях, які мають значний потенціал для масштабування та представлені як ключовий фактор на шляху до енергетичної незалежності України. Ці проєкти спрямовані на виробництво зеленого водню та його транспортування до країн центральної Європи, що дозволить Україні стати важливим гравцем на європейському водневому ринку. Розглянуто вплив розвитку водневої енергетики на економіку України, зокрема за рахунок створення нових робочих місць, збільшення валового внутрішнього продукту та залучення інвестицій. Подано рекомендації щодо активізації переговорів на міжнародному рівні з метою включення українських водневих проєктів до європейських програм підтримки, таких як Європейський водневий банк.
Вплив війни на зовнішню торгівлю України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Сімахова, Анастасія Олексіївна
У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти впливу війни на зовнішню торгівлю України. Вибір теми зумовлений необхідністю пошуку нових шляхів мінімізації негативного впливу війни на зовнішню торгівлю країни. У статті використано загальнонаукові методи: синтезу та аналізу, систематизації та порівняння даних. Інформаційну базу статті склали статистичні дані Державної служби статистики України, статті науковців, Інтернет-джерела У статті проаналізовано зміни у структурі зовнішньої торгівлі товарами України у 2022 році порівняно з 2021 роком. Проведено аналіз змін у регіональній структурі зовнішньої торгівлі України. Виявлено, що експорт Вінницької, Волинської, Закарпатської, Львівської, Одеської, Рівненської, Тернопільської, Черкаської та Чернівецької областей у 2022 році був вищим, ніж у 2021 році. Саме в цих регіонах під час війни був сконцентрований значний експортний потенціал. Визначено основні деструктивні фактори розвитку зовнішньої торгівлі України під час війни. До них належать: зменшення обсягів експорту та імпорту; від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі; логістичні проблеми, обмеження на переміщення товарів, руйнування інфраструктури. Прогнозовано, що внаслідок війни зміниться товарна структура виробництва в Україні, перевага надаватиметься оборонним галузям. Запропоновано рекомендації для українського уряду щодо мінімізації негативного впливу війни на зовнішню торгівлю України, серед яких: податкові пільги для українських підприємців, підтримка малого та середнього бізнесу, диверсифікація ринків збуту продукції, розвиток внутрішнього ринку та стимулювання внутрішнього споживання, сприяння високотехнологічному експорту, реконструкція та відновлення інфраструктури України тощо. Практична цінність статті полягає в розробці відповідних рекомендацій. Встановлено, що розвиток зовнішньої торгівлі в Україні сприятиме стабілізації національної економіки та забезпеченню економічного зростання у післявоєнний період.
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП: статистичний аналіз
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Липницький, Денис Володимирович; Липницька, Поліна Денисівна
Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП досліджується активно. Проте, не всі аспекти цього процесу досить вивчені. Це, зокрема, пов'язано з «новою нормальністю», що склалася в останні роки, особливості якої не дозволяють використовувати класичні концепції та моделі для формування ефективної монетарної політики. Тим більше у специфічних умовах емерджентних економік, до яких належить Україна. Метою дослідження є визначення взаємозв'язку грошових агрегатів, інвестицій та ВВП у нових умовах, за допомогою аналізу часових рядів економічних даних. Як інформаційну базу дослідження взято статистику Світового банку країн світу з показниками “широких” грошей (М3) і валових інвестицій. Статистичний аналіз дозволив встановити, що понад 71% аналізованих країн показали суттєву кореляцію між М3 та валовими інвестиціями. Було з'ясовано, наскільки сила кореляції залежить від рівня соціально-економічного розвитку. Для цього на основі методу «найближчих сусідів» було проведено класифікацію країн у двомірному просторі: за параметрами доходу на душу населення та щільності зв'язку М2 та інвестицій. Аналіз показав, що 79% з усіх аналізованих країн опинилися в класі з доведеною високою кореляцією, причому незалежно від рівня їхнього багатства та розвитку. У цьому ж просторі ознак був виконаний кластерний аналіз країн методом «зсуву середнього». Цей метод дозволив з точністю 91% розділити країни на п'ять кластерів із різними соціально-економічними умовами. У тому числі виділити окрему групу країн, особливо чутливих до зниження рівня монетизації, аж до негативних наслідків для економіки. Дослідження дозволило зробити висновок, що незалежно від рівня розвитку економіки, зростання «широкої» грошової маси є фактором, що істотно впливає на зростання ВВП. Хоча, цей фактор розглядається як необхідний, проте він не є достатнім для зростання економіки, особливо в період четвертої промислової революції, коли держави мають відігравати більш активну та складну роль у прискоренні національного техніко-технологічного розвитку.
Вплив податку на нерухоме майно на економічне зростання
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Чекіна, Вікторія Денисівна
Виявлення впливу податків на економічне зростання набуває особливого значення в умовах загострення соціально-економічних, технологічних, екологічних та інших проблем сучасності. Податки на майно, як найменш спотворюючі економічну поведінку, привертають все більшу увагу багатьох дослідників і розглядаються з позицій потенціального інструменту фіскальної політики у забезпеченні позитивної динаміки економічного розвитку в умовах цифровізації. Метою статті є узагальнення сучасних підходів та результатів досліджень з питань впливу податку на нерухоме майно на економічне зростання з метою виявлення можливостей використання податкових інструментів для стимулювання розвитку економіки. Встановлено, що зарубіжними дослідниками вплив податків на нерухомість зазвичай вивчається з позицій спотворення розподілу ресурсів у економіці, зміни рішень економічних агентів у питаннях інвестування, темпів зростання житлового фонду, вирівнювання нерівності доходів, підвищення стійкості податкових систем до зовнішніх потрясінь тощо. Визначено, що більшість авторів розглядає податок на нерухоме майно як один із найбільш неспотворюючих, що при правильно розробленому механізмі оподаткування практично не чинить негативного впливу на економічну діяльність, а отже, мало перешкоджає економічному зростанню, зате сприяє скороченню нерівності у доходах, зростанню зайнятості та доходів, ефективному використанню землі. Як місцевий податок найчастіше він розглядається з позицій фінансування місцевих бюджетів і відіграє роль корисного інструменту збільшення доходів і управління державними фінансами, оскільки підвищення ефективних ставок та розширення бази податку на майно може компенсувати скорочення інших податків, які більшою мірою спотворюють економічну поведінку. В Україні увагу авторів зосереджено на підвищенні ролі майнових податків у забезпеченні доходами місцевих юрисдикцій та зміцненні їхньої фінансової стійкості. Спостерігається значний дефіцит вітчизняних досліджень з питань впливу податку на нерухоме майно на економічне зростання. Подальші дослідження щодо функціонування податку на нерухоме майно в умовах зміни парадигм економічного розвитку та міжнародних відносин, та щодо впливу податку на нерухомість на економічне зростання в Україні могли б розкрити нові аспекти його використання у вітчизняній податковій системі.
Вплив штучного інтелекту як підривної та закриваючої технології на економіку промисловості: перелік завдань для наукового осмислення та вирішення
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2025) Залознова, Юлія Станіславівна; Вишневський, Олександр Сергійович; Череватський, Данило Юрійович; Божик, Марина Сергіївна
У статті розглянуто вплив штучного інтелекту (ШІ) на економіку промисловості з двох різних позицій: як підривної та закриваючої технології. Визначено такі ключові поняття: економіка промисловості, ШІ, підривна та закриваюча технологія. Здійснено порівняльний аналіз впливу ШІ на ринки, продукти, домінуючі компанії на ринку, інститути й інвестиційну привабливість. Обґрунтовано, що ШІ має ознаки обох технологій, і сформульовано перелік ключових завдань для наукового осмислення та вирішення проблем визначення впливу ШІ на економіку промисловості, зокрема щодо розроблення відповідної економічної теорії, методики оцінювання впливу, мінімізації ризиків та актуалізації державної промислової політики.
Відновлення спеціальних економічних зон в Україні: курс на реіндустріалізацію та структурну перебудову економіки у воєнно-повоєнному періоді
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Підоричева, Ірина Юріївна; Баш, Антоніна Сергіївна
Обґрунтовано доцільність та умови відновлення діяльності спеціальних економічних зон в Україні як інструменту структурної перебудови економіки у воєнно-повоєнному контексті на основі аналізу вітчизняного та міжнародного досвіду їх функціонування, сучасних глобальних тенденцій їх розвитку під впливом Четвертої промислової революції. Розроблено пропозиції щодо доопрацювання змісту Глави 39 Господарського кодексу України в частині посилення економічних стимулів для інвесторів, які здійснюють виробничу діяльність у спеціальних економічних зонах, реалізація яких сприятиме підвищенню якості прийняття управлінських рішень щодо формування інвестиційних та інфраструктурних умов забезпечення економічної відбудови України. Мова статті - українська.
Галузевий аспект промислової політики в умовах Індустрії 4.0 та 5.0 (на прикладі приладобудування)
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2025) Омельяненко, Віталій Анатолійович
Сучасне приладобудування розвивається на основі глобальних індустріальних трендів конвергенції цифрових технологій і є важливою складовою кіберфізичних систем, що підтримують Індустрію 4.0 та поступовий перехід до Індустрії 5.0. Інтеграція «розумних» сенсорів, штучного інтелекту, цифрових двійників і рішень Інтернету речей фундаментально змінила логіку функціонування приладів, забезпечуючи збір даних у реальному часі, автономний аналіз, прогнозне обслуговування та оптимізацію виробничих і дослідницьких процесів. Це сприяє формуванню «розумних», взаємопов’язаних екосистем, де фізичні вимірювання безпосередньо інтегруються у віртуальні моделі для підтримки процесу прийняття рішень. Розвиток приладобудівної промисловості в контексті Індустрії 4.0 та 5.0 формує нову логіку функціонування галузі, де аналітичні системи стають невід’ємною частиною кіберфізичного простору, сприяючи сталому, технологічно гнучкому та орієнтованому на людину розвитку. Проєкти у приладобудуванні є ключовим інструментом розвитку галузі в контексті переходу до Індустрії 4.0 та 5.0. Створення експериментальних фабрик, освітньо-наукових кластерів, інноваційних і технологічних парків, ініціатив «розумних міст» і публічно-приватних партнерств дозволяє одночасно впроваджувати передові технології та вдосконалювати організаційні й управлінські моделі. Розвиток приладобудування визначається не лише технологічними інноваціями, а й специфікою національної промислової політики. Досліджено моделі розвитку приладобудівної індустрії крізь призму промислової політики в контексті переходу до Індустрії 4.0 та 5.0. Аналіз моделей розвитку галузі (американської, європейської, японської та китайської) свідчить, що кожна країна формує унікальний підхід до розвитку приладобудування, який поєднує стратегічні пріоритети держави, роль приватного бізнесу, наукові школи та міжнародну інтеграцію. Для України перспективним є формування гібридної моделі, що поєднуватиме європейські підходи до стандартизації та «зеленої» трансформації, американсько-японську орієнтацію на комерціалізацію, китайський підхід до масштабного виробництва. Така модель дозволить інтегрувати українське приладобудування у глобальні ланцюги Індустрії 4.0 і підготувати його до вимог Індустрії 5.0. Для забезпечення ефективного розвитку приладобудівної галузі України доцільно реалізувати промислову політику, що поєднує підтримку наукових досліджень, розвиток людського потенціалу та створення сучасної нормативно-інституційної бази, адаптованої до вимог Індустрії 4.0 та 5.0. Промислова політика має охоплювати стимулювання міжнародної кооперації, підтримку цифрової трансформації виробництва та інтеграції у глобальні інноваційні мережі, а також оновлення галузевих стандартів. При цьому важливо орієнтувати розвиток приладобудування на принципи сталого розвитку, поєднуючи індустріальне зростання з екологічною відповідальністю та «зеленою» модернізацією.
Гнучкі форми зайнятості в системі інжинірингу бізнес-процесів управління персоналом вітчизняних підприємств у сучасних умовах
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2025) Олійник, Олександр Миколайович; Головань, Ольга Олексіївна; Бікулов, Дамір Тагірович
У статті комплексно досліджено роль гнучких форм зайнятості як інструменту збереження робочих місць і стабілізації ринку праці України в умовах війни. Проаналізовано соціально-економічні наслідки воєнних дій, що спричинили зміну традиційних трудових відносин, масову міграцію кадрів, мобілізацію та економічну нестабільність. Визначено основні моделі гнучкої зайнятості, а саме: дистанційна зайнятість, часткова зайнятість (гнучкий графік), проєктна зайнятість (тимчасові контракти) та внутрішній аутсорсинг (ротації персоналу), їхні особливості та структурні елементи. Сформовано механізми впливу форм зайнятості на ринок праці в умовах воєнного часу. Розкрито роль та основну проблему економічного бронювання працівників, а також важливість застосування методів інженерії бізнес-процесів управління персоналом в умовах воєнного часу. Проаналізовано тенденції зміни рівня безробіття, структури доходів за різними формами працевлаштування, динаміки ринку праці та чинників, що спричинили прискорений перехід до гнучких моделей зайнятості. Визначено, що попри загальне зниження рівня безробіття, ринок праці залишається нестабільним, а частина працездатного населення перейшла в неформальний сектор. Розглянуто проблему дефіциту кваліфікованих кадрів та стратегії підприємств щодо його подолання, включаючи перекваліфікацію співробітників, автоматизацію процесів і залучення молодих фахівців. Досліджено міжнародний досвід державної підтримки нестандартних форм зайнятості, зокрема механізми субсидування заробітної плати, кредитування бізнесу за умови збереження штату та програми перекваліфікації працівників. Окреслено можливості адаптації цих практик до українських реалій для забезпечення соціального захисту нестандартно зайнятих працівників. Запропоновано комплексні заходи щодо вдосконалення законодавчого регулювання гнучких трудових відносин, розширення програм соціального страхування для фрілансерів і тимчасово зайнятих, а також стимулювання бізнесу до використання цифрових платформ для управління персоналом. Встановлено, що гнучкі форми зайнятості є не лише кризовим механізмом, а й перспективним напрямом трансформації ринку праці, здатним забезпечити стійкість економіки та її адаптацію до нових викликів. Мова статті - английська.
Довгострокові фактори та тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Череватський, Данило Юрійович; Вольчин, Ігор Альбінович
Метою роботи є визначення довгострокових тенденцій і факторів розвитку світової енергетики та переломлення їх до українських реалій. Статтю складено зі вступу, висновків та трьох розділів, а саме: головні тенденції розвитку світового паливно-енергетичного комплексу, аналіз теперішнього стану і довгострокові тенденції та фактори розвитку національного паливно-енергетичного комплексу України. Стосовно світової енергетики показано, що її сучасні зміни – Grand Transit – обумовлені ідеологією сталого розвитку і мають характер позачергової зміни техноценозу, переходу від використання викопного палива до енергетики на відновлюваних джерелах, переважно вітрової та фотовольтаїчної природи. Наряду з відзначеним головними тенденціями Великого переходу є також трилемизація і політизація енергетики. Складовими трилемизації є: Енергетична безпека, Рівність енергетичного доступу та Екологічна сталість. Існують три сценарії розвитку глобальної енергетичної сфери – Незакінчена симфонія; Сучасний джаз і Хардрок, які розрізняються ступенем екологізації та доступністю енергетичного доступу. Політичні мотиви стають все більше значущими на всіх рівнях – від глобального до місцевого, великі актори лобіюють свої інтереси, відзначається активність структур з атомної енергетики, потужних паливних компаній, власників газотранспортних та газорозподільчих компаній. В Україні трансформаційні процеси проходять на тлі низької екологічної придатності та великої зношеності паливно-енергетичного сектору й інфраструктури, політичної й економічної нестабільності. Вимоги декарбонізації створюють виклики самому існуванню вугільної енергетики, яка є основною складовою енергогенеруючому фонду країни, та регіонам з розміщення шахт. Як перспективні розглянуто варіанти розвитку водневої/амонійної енергетики у вигляді вертикально-інтегрованих енергетико-хімічних систем за участю АЕС і реформованих вугільних ТЕС; енергетичної диверсифікації шахтарських регіонів; створення віртуальних електростанцій базі установок гідродинамічного нагріву води.
Довгострокові фактори та тенденції розвитку хімічної промисловості України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Шевцова, Ганна Зіївна
Хімічна індустрія є вагомим промисловим сектором глобальної економіки й одним з головних драйверів її інноваційного розвитку. Сьогодні галузь знаходиться у пошуку відповідей на сучасні кліматичні, енергетичні та технологічні виклики, опрацьовує секторальні особливості цифрового переходу, імплементації парадигми сталого розвитку. Метою статті є аналіз сучасного стану української хімічної промисловості та визначення перспектив її розвитку під впливом ключових довгострокових факторів і трендів. Доведено, що національний хімічний сектор перебуває у довгостроковому низхідному тренді, обумовленому структурними дисбалансами та глибокою кризою традиційної моделі галузевого виробництва. Водночас виявлено декілька нових позитивних трендів і точок зростання, здатних стати основою довгострокового розвитку українського хімічного виробництва. Запропоновано авторський концептуальний підхід до визначення факторів і тенденцій розвитку української хімічної промисловості, що базується на (1) обґрунтуванні великого міжгалузевого значення хімічного виробництва як системоутворювального фактору, (2) дослідженні ключових глобальних мегатрендів і їх впливу як довгострокових національних факторів, (3) урахуванні внутрішнього і зовнішнього вимірів трансформацій, (4) аналізі синергії трендів і міжгалузевої синергії, (5) виявленні специфічних пріоритетів за сегментами галузі. Показано, що рушійною силою довгострокових трансформацій хімічного бізнесу є взаємопідсилюючий вплив двох глобальних мегатрендів – розвитку технологій четвертої промислової революції та досягнення цілей сталого розвитку. Довгострокові орієнтири розвитку української хімічної галузі пов’язані з цифровізацією, кастомізацією, циркулярністю, кліматичною нейтральністю, ресурсоефективністю та міжгалузевою інтеграцією. На основі аналізу сучасного стану національної хімічної промисловості і її окремих сегментів та визначення детермінант довгострокового розвитку у статті окреслено декілька тенденцій, що мають довгостроковий потенціал реалізації в Україні: створення малотоннажних виробництв диференційованої хімічної продукції з інноваційним складником і потенціалом імпортозаміщення; поглиблення взаємодії виробників хімікатів зі споживачами на основі використання цифрових платформ; розвиток регіональних інноваційних екосистем, активізація кластерних ініціатив і розроблення стратегій смарт-спеціалізації з акцентом на міжгалузеву інтеграцію; декарбонізація, збільшення продукції на основі біотехнологій, поглиблення інших екологічних і безпекових компонентів виробництва і споживання хімікатів; реформування системи технічного регулювання виробництва та обігу хімікатів відповідно до вимог Європейського Союзу.
Довгострокові фактори і тенденції розвитку металургії України
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Нікіфорова, Віра Анатоліївна
Статтю присвячено дослідженню довгострокових факторів і тенденцій розвитку металургійної промисловості України у контексті впливу глобальних галузевих трендів. Його актуальність пояснюється значимістю галузі у світовій та українській економіці та необхідністю урахування сучасних економічних, технологічних, суспільних та кліматичних викликів і можливостей її майбутнього розвитку. Визначено, що провідними факторами розвитку світової металургії у довгостроковій перспективі є попит на металопродукцію, впровадження новітніх технологій та посилення державної промислової політики. Їх вплив проявлятиметься у збільшенні споживання сталевих виробів внаслідок зростання чисельності населення, пріоритетному впровадженні розумних технологій для підвищення ефективності металургійних виробництв та посиленні державної підтримки галузі, зокрема за рахунок протекціоністських заходів. Основними довгостроковими тенденціями розвитку металургії у глобальному масштабі, зумовленими дією цих факторів, є зміни географічної та продуктової структури світового металоринку у бік лідерства азійського регіону та збільшення використання високоміцних сталей; підвищення екологічності галузі з метою досягнення кліматичної нейтральності внаслідок впровадження проривних технологій; збільшення металоємності ВВП через зростання обсягів виробництва сталі, що демонструє досить міцні позиції металургійної промисловості в економіці. Дослідження показало деяке зниження ролі таких традиційних факторів розвитку сталеливарної галузі, як ціни на металопродукцію, інвестиції та сировина з причини підвищення значимості засобів і напрямів використання ресурсів замість їх простої наявності. Виявлено, що головними факторами розвитку української металургії у довгостроковій перспективі, які здебільшого тотожні світовим внаслідок її надмірної експортоорієнтованості, виступають зміни на глобальному металоринку, розвиток новітніх технологій та покращення конкурентного середовища, а довгостроковими тенденціями – зміни попиту на металопродукцію, підвищення екологічності галузі та зниження металоємності ВВП. Вплив цих факторів і тенденцій в основному має негативний характер і може призвести до зменшення ролі металургії в економіці з причини значного відставання країни за темпами впровадження новітніх технологій на тлі зростання конкуренції на зовнішньому ринку, відсутності дієвої промислової політики в умовах нерозвиненості внутрішнього металоринку, можливого зменшення попиту на металопродукцію у контексті скорочення чисельності населення і зниження обсягів виробництва металу. Покращенню ситуації сприятиме поліпшення конкурентного середовища за допомогою розробки довгострокової стратегії розвитку галузі у вигляді окремого нормативного акту, активізація внутрішнього ринку, розвиток фундаментальної та галузевої науки для розробки передових технологій Індустрії 4.0 та підтримка органів державної влади в просуванні металургійної продукції на ринки іноземних держав.
Дослідження математичних методів і моделей довгострокового розвитку промисловості
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Турлакова, Світлана Сергіївна
Обґрунтовано актуальність дослідження відповідних математичних методів і моделей довгострокового розвитку національної промисловості. Доведено, що каузальні економетричні моделі виробництва є відносно простим і зручний у використанні та найбільш поширеним інструментарієм дослідження довгострокового економічного майбутнього. Визначено, що виробничі функції, пристосовані до окремих обставин, довели свою спроможність вирішувати поставлені завдання. Проте проблема більш точного налаштування на особливості модельованого об'єкта досліджень є особливо актуальною в теперішніх умовах розвитку України, в умовах концентрації уваги на окремих секторах, зокрема промисловості, та у зв'язку з революційними трансформаціями виробничих сил і відносин відповідно поширенню кіберфізичних технології Четвертої промислової революції. У таких специфічних обставинах є сенс ставити питання про використання більш складних комплексних моделей. З одного боку вони є кращими, оскільки дозволяють точніше налаштовуватись на модельований об'єкт, у тому числі за рахунок додавання важливих чинників, які знаходяться за межами виробничої системи. З іншого боку, – гіршими, оскільки ускладнюють аналіз і суттєво збільшують кількість змінних, потрібних для опису динаміки економічного зростання. У цьому зв'язку не можна нехтувати експертними методами дослідження. Вибір типу моделі, кола факторів впливу, можливих сценаріїв розвитку тощо потребує, як правило, експертних оцінок (часто неявних). Тому, при аналізі довгих факторів і тенденцій розвитку важливо дотримуватись головного методологічного посилу експертних підходів в побудові форсайтів: для далеких часових горизонтів в умовах суттєвої невизначеності доцільно ставити питання не про розрахунок "правильного майбутнього", а про оцінку спектру вірогідних сценаріїв розвитку, розширення і переосмислення його нових можливостей і викликів, зокрема для уникнення потенційно згубних ідей і очікувань, закладених в поточну політику.
Еволюція концепції публічно-приватного партнерства у 1980-2020-х роках
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Петрова, Ірина Павлівна
Еволюція змін концепції публічно-приватного партнерства має велику актуальність у сучасному світі. Зростання глобальних проблем, таких як фінансові кризи, зміни клімату, соціальні дисбаланси та економічні перетворення, створює необхідність у нових стратегіях та концепціях співпраці між різними секторами суспільства. Публічно-приватне партнерство є ключовим механізмом для вирішення цих викликів, оскільки воно забезпечує механізми взаємодії між державними та приватними суб’єктами для досягнення спільних цілей. Метою дослідження є обґрунтування еволюційних змін концепції публічно-приватного партнерства. Використовуючи бібліографічний аналіз та візуалізацію даних з Web of Science на основі VOSviewer, виділено та проаналізовано десять кластерів досліджень, які відображають різноманітні теми та їх взаємозв’язок, сприяючи систематизації змін у концепції публічно-приватного партнерства. Виявлено фази еволюційної трансформації концепції публічно-приватного партнерства: Public-Private Partnership 1.0. Традиційне публічно-приватне партнерство (Traditional Public-Private Partnership); Public-Private Partnership 2.0. Публічно-приватне партнерство на користь людей (People-first Public-Private Partnership); Public-Private Partnership 3.0. Кліматично-розумне публічно-приватне партнерство (Climate-smart Public-Private Partnership); Public-Private Partnership 4.0. Стале публічно-приватне партнерство для повоєнної відбудови (Sustainable PPPs for post-war reconstruction). Визначено, що у використанні публічно-приватного партнерства в промисловості спостерігається зміна ролі цієї сфери. У «Традиційному публічно-приватному партнерстві» промисловість має ключову роль у будівництві інфраструктури, забезпечуючи матеріали і передові технології для інфраструктурних проєктів; «Публічно-приватному партнерстві на користь людей» - забезпеченні якісної медичної допомоги та покращенні системи охорони здоров’я; «Кліматично-розумному публічно-приватному партнерстві» - зменшенні впливу змін клімату на виробництво шляхом інвестицій у екологічно чисті технології та забезпеченні сталості поставок харчових продуктів; «Сталому публічно-приватному партнерстві для повоєнної відбудови» - повоєнному відновленні, надаючи необхідні матеріали та ресурси для будівництва та реконструкції інфраструктури. Також, під час пандемії COVID-19, промисловість, зокрема фармацевтична, співпрацює з урядом та іншими секторами для розробки нових методів лікування та вакцин. Ці спільні зусилля допомагають подолати кризи та покращують умови життя на постраждалих територіях. Виявлено, що в Україні недостатній розвиток концепції публічно-приватного партнерства. «Традиційне публічно-приватне партнерство», незважаючи на 20 річне впровадження, так й не отримало активної реалізації проєктів в інфраструктурі. «Публічно-приватне партнерство на користь людей» тільки починає свій розвиток. Зазначено, що для повоєнних умов актуалізується «Стале публічно-приватне партнерство для повоєнної відбудови», оскільки сприяє залученню міжнародних ресурсів для економічного та соціального відновлення, але вимагає системного підходу та адаптації до специфіки української ситуації. Впровадження ППП в Україні потребує системних рекомендацій та врахування міжнародного досвіду для ефективного використання у відновленні та відбудові інфраструктури й стратегічних об’єктів.
Еволюція корпоративної соціальної відповідальності в науковому дискурсі: бібліографічний аналіз
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2025) Олійник, Oлена Олександрівна
Метою статті є дослідження еволюції корпоративної соціальної відповідальності на основі бібліографічного аналізу наукових досліджень із використанням наукометричної бази даних Scopus. Бібліографічний аналіз виконано за допомогою програмного продукту VOSviewer 1.6.20 за ключовим словом «корпоративна соціальна відповідальність». Виявлена еволюція демонструє її поступовий розвиток від локальних ініціатив до глобальних стратегій. Практична цінність даного дослідження полягає у формуванні комплексного розуміння розвитку корпоративної соціальної відповідальності в різних часових контекстах, що дозволить зацікавленим сторонам ефективніше реагувати на виклики сучасності. Мова статті - українська.
Економіко-математичне моделювання обсягу інвестицій в Україні
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Гаркушенко, Оксана Миколаївна
Інвестиції, насамперед виробничі, є запорукою того, що підприємства зможуть своєчасно оновити виробничі потужності та зберегти або, навіть, посилити свої позиції на ринках товарів та послуг. Втім, питання визначення факторів, які впливають на обсяги і динаміку інвестицій, є досить проблематичним, що ускладнює створення відповідних економіко-математичних моделей. Зарубіжні та українські вчені давно займаються визначенням таких факторів. Зазвичай до їх складу відносять: ВВП на душу населення країни; темпи економічного зростання; національні заощадження; курс валюти; інфляцію; облікову ставку; рівень податкового навантаження (в першу чергу – податку на прибуток підприємств); індекс цін на продукцію виробничого призначення; рівень доходів на вкладений капітал (коефіцієнт окупності інвестицій); заробітну плату; продуктивність праці тощо. Але в кожній країні сила впливу різних факторів може розрізнятися. Так само ускладнює процес моделювання інвестицій і те, що деякі фактори (наприклад, ВВП на душу населення) самі по собі є складними та залежать від інших чинників. Тому метою статті є визначення факторів впливу на інвестиції в Україні та розробка відповідних економіко-математичних моделей, які в подальшому передбачається використати для побудови комплексної системно-динамічної моделі впливу цифровізації на забезпечення сталого розвитку України. Така комплексна модель може стати не лише зручним інструментом визначення наслідків для промисловості зміни обсягів інвестицій під впливом дії різних факторів, але і рівня захворюваності трудящих та забруднення довкілля. За результатами дослідження було встановлено, що на обсяг інвестицій в промисловість України найбільше впливає облікова ставка НБУ. У роботі запропоновано відповідну модель інвестицій та обґрунтовано її адекватність. На інвестиції в цифровий капітал виробничого призначення певний вплив мають також фактори індексу долара США та податкового навантаження, а на інвестиції в цифровий капітал природоохоронного призначення – фактор податкового навантаження. Проте через дуже приблизні статистичні дані, на яких виконувалися розрахунки, відповідні моделі не є надійними. Зважаючи на результати проведеного дослідження обґрунтовано рекомендації щодо розробки методики збору та представлення статистичної інформації, яка стосується інвестицій в цифрові техніку та технології підприємствами країни та цифрового капіталу природоохоронного та виробничого призначення (за структурою). Це дозволить в подальшому проводити більш точні розрахунки та створювати надійніші економіко-математичні моделі, які можуть стати зручним інструментом для визначення напрямів розвитку економіки країни.
Економічна сутність та види сучасних індустріальних парків
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Чекіна, Вікторія Денисівна; Ліщук, Олександр Васильович
Ідея створення оптимального середовища та екосистеми для розвитку бізнесу, технологій та інновацій не нова, проте з роками не втрачає актуальності, адже на сьогодні функціонують вже більше 700 індустріальних парків у різних країнах світу, які є стратегічним інструментом політики нового економічного розвитку. В статті проаналізовано роботи, присвячені змісту поняття «індустріальний парк», визначення його функцій, класифікації індустріальних парків тощо з метою узагальнення підходів та результатів досліджень щодо економічної сутності індустріальних парків та надання сучасного визначення поняття «індустріальний парк». Встановлено, що зарубіжні автори, як правило, не акцентують увагу на визначенні поняття «індустріальний парк», використовуючи дефініцію для виявлення відповідності індустріального парку критеріям, означеним міжнародними асоціаціями та об’єднаннями. Трактування терміну «індустріальний парк» вітчизняними дослідниками майже тотожні до визначення, наданого в Законі України «Про індустріальні парки» з деякими відмінностями, пов’язаними з методологічними аспектами досліджень авторів. Визначено, що індустріальні парки класифікують за наявністю готових виробничих приміщень для здійснення економічної діяльності резидентами (Greenfield, Brownfield, Greyfield), також вони відрізняються за масштабами і переліком послуг. До індустріальних парків можуть відноситися й дослідницькі парки, інноваційні центри, наукові парки та технопарки. В результаті узагальнення наведених у роботах дослідників визначень та характеристик індустріальних парків, автором надано визначення терміну «індустріальний парк» як спеціально організованої і керованої спеціалізованою компанією території для розміщення нових виробництв з розподілом за певними новітніми галузевими функціями, яка забезпечена інфраструктурою, енергоносіями, необхідними адміністративно-правовими умовами для створення пулу користувачів (орендарів або власників) з єдиною концепцією розвитку і системою управління. Виділено спільні риси індустріальних парків – підтримка місцевого та/або регіонального економічного розвитку; створення середовища, що сприяє роботі з базою знань, налагодженню контактів та обміну ідеями; надання приміщень та інших допоміжних послуг; зв’язок з одним або кількома вищими навчальними закладами, дослідницькими інститутами; сприяння інноваціям та конкурентоспроможності клієнтів; сприяння інвестиціям наукомісткого бізнесу та розробок стартапів. Подальший аналіз та оцінку функціонування індустріальних парків доцільно зосередити на розкритті нових аспектів їхнього використання у вітчизняній економічній системі в умовах загострення геополітичного протистояння, яке прямо впливає на економіку України.
Залучення еко-індустріальних парків в циркулярну економіку: державна підтримка підприємств з переробки продуктів руйнації
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Лазаренко, Дмитро Олександрович; Белінська, Яніна Василівна; Папук, Дмитро Олександрович
Актуальність даного дослідження полягає в необхідності вирішення економічної, екологічної та енергетичної криз України, що загрожує стійкості її економіки. Еко-індустріальні парки пропонують інноваційний підхід до вирішення економіко-екологічних проблем. Ціль статті полягає у дослідженні ролі еко-індустріальних парків та вивчення доцільності функціонування підприємств переробки будівельного сміття в Україні у контексті впровадження принципів циркулярної економік та їх державної підтримки. Предметом дослідження є еко-індустріальні парки, зокрема виробництва з переробки будівельного сміття. Використано загально наукові методи системного і порівняльного аналізу, статистичних розрахунків, метод узагальнень. Серед отриманих результатів слід відзначити наступні: визначено переваги ЕІП щодо створення нових робочих місць у високотехнологічних секторах економіки; залучення інвестицій, оскільки вони дозволяють знизити виробничі витрати та підвищити конкурентоспроможність підприємств; зміцнення технологічної бази шляхом розвитку нових технологій та інновацій у сфері екологічно чистого виробництва; поліпшення екологічної ситуації через зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, очищення водних ресурсів та збереження біорізноманіття; підвищення енергоефективності завдяки використанню відновлюваних джерел енергії та інших енергоефективних технологій, що дозволяє знизити залежність від традиційних енергоносіїв. Доведено, що одним з пріоритетних напрямів відбудови України відповідно до кращих світових стандартів та практик циркулярної економіки має стати переробка великої кількості будівельного сміття, що потребує розробки відповідної стратегії. Проведений аналіз практичних прикладів проєктів рециклінгу будівельних відходів із використанням міжнародного досвіду надав підстав стверджувати, що кожна гривня, вкладена у переробку будівельного сміття, може збільшити ВВП України на 6,25 гривень за рахунок мультиплікативного ефекту (прямого і непрямого). Зроблено висновки щодо необхідності розвитку в Україні еко індустріальних парків, для чого уряд України запровадив такі заходи як звільнення учасників парків від податку на прибуток, від імпортного мита та податку на додану вартість на ввезення обладнання для виробництва в таких парках, надання пільг зі сплати земельного податку та податків на нерухомість, надання коштів на безповоротній основі для облаштування та/або будівництва об’єктів суміжної інфраструктури індустріальних парків, компенсації відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування тощо.