Журнал «Бізнес Інформ»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1748

Browse

Now showing 1 - 20 of 32

HR-маркетинг і HR-брендинг компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Куцмус, Наталія Миколаївна; Прокопчук, Оксана Андріївна
Стаття присвячена дослідженню методології HR-маркетингу компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів, ідентифікації його функціонального інструментарію з фокусуванням уваги на процесуальних аспектах формування та просування HR-бренду. Встановлено, що HR-маркетинг є функціональною складовою системи управління людськими ресурсами, спрямованою на формування сильного бренду компанії як роботодавця та формування лояльності потенційних і наявних співробітників. Досягнення цих цілей є результатом використання маркетингових методів та інструментів, за умови одночасної ефективної реалізації супутніх функцій HR-менеджменту, таких як онбординг, мотивація, розвиток персоналу, управління благополуччям. Залежно від фокусу спрямування маркетингових зусиль і комунікацій HR-маркетинг бізнес-компанії має внутрішню та зовнішню складові, які реалізуються через виконання двох ключових функцій: інформаційної та комунікаційної. Доведено, що в системі заходів HR-маркетингу центральне місце займає HR-брендинг – процес формування та просування бренду компанії як роботодавця, ядром якого є ціннісна пропозиція роботодавця (EVP, унікальний набір матеріальних і нематеріальних вигод, які компанія пропонує співробітникам і які визначають мотиви кандидатів обирати саме цього роботодавця). Чинником сильного HR-бренду компанії в умовах глобальної економіки є інтернаціоналізація бізнес-процесів, яка підвищує привабливість компаній для співробітників з огляду на перспективи для кар’єрного та професійного розвитку, набуття досвіду та міжкультурних компетентностей. Однак інтернаціоналізація бізнес-процесів стає джерелом конкурентної переваги компаній на ринку праці за умови адаптації стратегій і практик HR-менеджменту та маркетингу до кроскультурних умов, вимог і стандартів.
Navigating Structural Duality in Seaports: Trade Patterns and Hinterland Interfaces of Antwerp-Bruges
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дзеніс, Олексій Олександрович; Шестакова, Олена Андріївна; Піддубна, Людмила Іванівна
European maritime hubs currently navigate a complex structural duality: maintaining the strict cadence of regional short-sea networks while simultaneously absorbing the growing volatility of intercontinental deep-sea corridors. To understand how major nodes physically and strategically reconcile these conflicting pressures, this study conceptualizes the trade patterns and underlying logistics structures of the Port of Antwerp-Bruges within the broader International Supply Chain Management framework. Drawing on 2024 operational statistics, Eurostat datasets, and UNCTAD macro-assessments, the research quantifies the port’s origin-destination profile. It strategically contrasts its stable intra-European base (42.5% of total maritime freight) against highly concentrated global exposures across key intercontinental corridors, such as the Far East and North America. The empirical evidence indicates that sustained gateway competitiveness relies on systemic coherence rather than mere quayside capacity. Specifically, the port's dual-platform configuration and multimodal hinterland synchronization act as a robust buffering ecosystem. Furthermore, integrated governance mechanisms and compliance protocols ensure operational discipline during periods of high cargo bunching. By actively managing shared terminal assets and access regimes, the node effectively prevents schedule disruptions in long-haul routes from spilling over into regional distribution chains. Ultimately, the findings shift the strategic focus of port evaluation from pure throughput maximization to end-toend interface reliability, offering a concrete framework for assessing operational resilience in an era of persistent supply chain instability.
The Assessment and Analysis Models for Digital Development of Territories
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чаговець, Любов Олексіївна; Чаговець, Віта Віталіївна; Бутенко, Тетяна Андріївна; Проценко, Наталія Миколаївна
У статті розглядається комплексний підхід до оцінки й аналізу цифрового розвитку територій України в умовах відновлення, починаючи від розробки проєкту цифровізації міста, оптимізації завдань, до розробки моделей оцінки та аналізу різних чинників взаємозв’язку цифрового та економічного розвитку територій країни. У роботі проаналізовано доцільність використання методів Data Science та управління проєктами як інструментів для досягнення сталого цифрового розвитку територій. Розробка стратегії управління цифровим розвитком територій, сегментованої за конкретними секторами, включає низку етапів та завдань, що інтегровані в базову модель проєкту. У статті пропонується перелік етапів та завдань проєкту управління цифровізацією міста та уточнюється відповідна базова модель організаційної структури відділу цифровізації. Розглянуто ключові компоненти системи управління: управління розвитком, управління інформацією, підтримка додатків цифровізації та технічна підтримка. Розроблено проєкт стратегії цифрового розвитку та обговорюються етапи алгоритму оптимізації моделі проєкту за критерієм часу, питання вартості проєкту, а також оптимізації статей витрат. Оскільки реалізація складних проєктів управління цифровим містом адаптується до особливостей економічного розвитку кожної територіальної громади, у статті також розглядається адаптація проєктних завдань, на прикладі розробки моделі оцінки стану цифровізації по всій території країни в цілому. Методологія дослідження ґрунтується на побудові математичних моделей оцінки й аналізу цифровізації країни як на макро-, так і на мезорівні методами Data Science, зокрема методами не-супервайзерного агломеративного та ітеративного машинного навчання, що дозволило виявити суттєві диспропорції в цифровізації країни, асиметрію в розвитку телекомунікацій її територій та нерівномірну інтенсивність впровадження цифрових технологій у різних секторах економіки України. Здобуті результати доводять необхідність удосконалення комплексних програм цифрового розвитку та створення нових напрямків розвитку цифровізації територій. Результати можуть бути використані в практиці управління цифровим розвитком у регіональних і міських органах виконавчої влади. Застосування запропонованої моделі стратегічного управління цифровим розвитком підвищить якість формування та ухвалення управлінських рішень із діджиталізації найважливіших напрямків розвитку територій України.
The Role of Financial Systems in Economic Growth through Savings and Investment Accumulation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудевська, Вікторія Ігорівна; Уханьова, Катерина Олегівна
Мета статті – дослідити роль фінансових систем у забезпеченні економічного зростання шляхом акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції на основі порівняльного аналізу країн з різними моделями економічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі фінансових систем у забезпеченні економічного зростання в умовах зростаючої макроекономічної нестабільності, структурних зрушень і глобальних шоків. У сучасній світовій економіці традиційні джерела зростання дедалі більше вичерпують свій потенціал, що підвищує значущість механізмів внутрішньої акумуляції заощаджень і їх ефективного перетворення в інвестиції як ключових чинників довгострокового розвитку. Особливої актуальності проблема набуває у контексті нерівномірності економічного розвитку країн і відмінностей у моделях функціонування фінансових систем. Порівняльний аналіз економік із високими рівнями заощаджень та інвестицій, розвинених індустріальних країн і посткризових економік дозволяє виявити структурні обмеження та можливості фінансових систем у стимулюванні економічного зростання. Водночас уповільнення темпів зростання в країнах з високою інвестиційною активністю свідчить про необхідність переосмислення ролі фінансового посередництва та якості інвестицій, а не лише їх кількісних параметрів. У цій статті розглянуто роль фінансових систем у сприянні економічному зростанню шляхом накопичення внутрішніх заощаджень і їх перетворення на інвестиції. Дослідження поєднує теоретичну базу з порівняльним емпіричним аналізом окремих економік, що перебувають на різних стадіях розвитку: країн з високим рівнем заощаджень, розвинених промислових держав та економік, які відновлюються після кризи. Використовуючи макроекономічні показники, такі як валові внутрішні заощадження, валове накопичення капіталу та реальний приріст ВВП, дослідження визначає структурні відмінності в моделях фінансового накопичення та їх вплив на динаміку довгострокового зростання. Результати показують, що економіки зі стабільними та значними внутрішніми заощадженнями мають більше можливостей для підтримки інвестицій та довгострокового зростання. Однак сила цього взаємозв'язку зменшується у міру просування розвитку до розвинених стадій. Натомість країни, що зазнають структурних потрясінь, стикаються з постійним дефіцитом інвестицій через ослаблення спроможності до заощадження, що значно обмежує економічне відновлення. Результати дослідження підкреслюють, що фінансові системи сприяють економічному зростанню не тільки завдяки обсягу накопичених ресурсів, а й завдяки ефективності фінансового посередництва та якості інституцій. У дослідженні зроблено висновок, що зміцнення механізмів внутрішнього заощадження та підвищення ефективності інвестицій мають вирішальне значення для посилення економічної стійкості та підтримки сталого зростання, особливо в посткризових і перехідних економіках.
Актуальні проблеми розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Жиленко, Катерина Миколаївна; Сливенко, В’ячеслав Альбертович; Ходак, Ольга Віталіївна
У статті досліджено актуальні питання розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини), виокремлено та проаналізовано позитивні та негативні тенденції в галузі. Основою дослідження став аналіз тенденцій і проблем розвитку туризму та гостинності, нових умов розвитку подорожей, висновків експертів про проблеми та можливі напрями розвитку галузі після останніх змін і нововведень у Європейському Союзі. На підставі аналізу актуальних питань розвитку індустрії гостинності та туризму Німеччини встановлено, що міжнародний туризм у 2025 році майже відновився до рівня 2019 року. Але останнім часом на шляху розвитку індустрії гостинності та туризму відбулися як позитивні, так і негативні зміни. Зокрема, до позитивних змін можна віднести такі: відбулося подальше поступове зростання в'їзного туризму; на фоні прогресуючої цифровізації галузі було посилено регулювання діяльності великих технологічних компаній (онлайн-платформ із бронювання місць у готелях); статистика бронювань засвідчила істотне зростання популярності альтернативних варіантів відпочинку у більш сприятливу пору року – зростання попиту на подорожі у міжсезонні та взимку; масштабні зміни у сфері гостинності у Європейському Союзі – повна відмова від використання одноразової упаковки для певних видів продукції; запровадження нових правил подорожей у Європі – новий прикордонний контроль, туристичні податки та моніторинг поведінки; популяризація нової моделі роботи туристичних агентств – незалежний туристичний консалтинг. До негативних змін можна віднести зростання вразливості авіаперевезень на фоні збільшення світового пасажиропотоку та перманентний дефіцит кваліфікованих робітників у галузі. Практичне значення результатів полягає у використанні цього досвіду для здійснення обґрунтованого довгострокового прогнозування сталого розвитку вітчизняного туризму та сфери гостинності, а також для аналізу проблем і формування інноваційних конкурентних переваг підприємств галузі.
Вихід на ринок і глибина інтеграції: теоретико-методологічний синтез моделей інтернаціоналізації міжнародного бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ніколенко, Олександр Віталійович; Піжук, Ольга Іванівна
У статті досліджується проблема теоретичного осмислення інтернаціоналізації міжнародного бізнесу в контексті розмежування понять «вихід на ринок» і «глибина інтеграції». Метою дослідження є розроблення концептуального підходу до аналізу глибини інтеграції міжнародного бізнесу як самостійного аналітичного виміру міжнародної економічної присутності. Обґрунтовано, що традиційні моделі інтернаціоналізації зосереджуються переважно на формах входу на ринок і мотивах експансії, що не дозволяє повною мірою оцінити якість інтеграції компанії в національну економіку приймаючої країни. Методологічну основу дослідження становлять системний аналіз, порівняльний підхід і теоретичний синтез класичних моделей інтернаціоналізації (Упсальської моделі, еклектичної парадигми OLI, підходу Born Global). На основі узагальнення положень зазначених теоретичних напрямів запропоновано чотиривимірну структуру глибини інтеграції міжнародного бізнесу, що включає виробничий, інноваційно-технологічний, кадровий та інституційний виміри. Розроблено систему індикаторів для їх операціоналізації та сформовано типологію конфігурацій інтеграції (поверхнева, виробничо-орієнтована, інноваційно-орієнтована, системна). Основним результатом дослідження є формування концептуальної рамки, яка встановлює взаємозв’язок між формою входу на ринок, розвитком окремих вимірів інтеграції, типом конфігурації та характером економічних наслідків для економіки, що приймає. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованого підходу для оцінювання якості міжнародної присутності компаній, а також для обґрунтування рішень у сфері державної політики стимулювання інтеграції міжнародного бізнесу. Запропонована концепція створює теоретичну основу для подальшої емпіричної апробації та розвитку інструментів стратегічного вибору форм інтеграції.
Вплив валютного режиму на експортну діяльність: кейс України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Котенок, Дарія Михайлівна; Котенок, Анастасія Андріївна
Статтю присвячено оцінюванню впливу валютного режиму на експортну діяльність України в умовах підвищеної шоковості та структурної залежності від зовнішніх ринків. Метою дослідження є визначення та кількісна оцінка того, як зміни режиму курсоутворення трансформують умови експорту через ціновий канал конкурентоспроможності та канал валютного ризику. Методологічна база поєднує інституційний аналіз режимних рішень і інструментів Національного банку України з прикладними кількісними методами. Ідентифікацію валютного режиму здійснено в де-факто логіці з урахуванням міжнародної класифікації курсових режимів. Емпіричний блок спирається на відкриті статистичні ряди щодо середньорічного курсу гривні до долара США, експорту, інфляції та міжнародних резервів. Оцінювання конкурентоспроможності виконано за показником реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) у динаміці 2000–2023 рр., а структурні ризики експорту виміряно коефіцієнтом Герфіндаля – Хіршмана (HHI) за 2023 рік на основі товарних груп. Зв’язок «курс – експорт» перевірено кореляційним аналізом (2013–2022 рр.), а детермінанти курсу оцінено багатофакторною регресійною моделлю (2010–2022 рр.), де курс описано як функцію експорту, резервів, інфляції та зовнішніх шоків. Результати дослідження засвідчили, що РЕОК у 2023 році становив 109,2 (база 2000 р. = 100), що відображає реальне зміцнення та потенційний тиск на цінову конкурентоспроможність експорту за умов інфляційних диференціалів. Розрахунок HHI дорівнює 0,198205, що відповідає 1982,05 у шкалі 0–10 000 та характеризує помірну концентрацію експорту й підвищену чутливість валютних надходжень до шоків домінуючих товарних груп. Кореляційна оцінка показала сильний від’ємний зв’язок між курсом і експортом (r = –0,85), що вказує на домінування шокового контексту, коли девальваційні епізоди збігаються зі спадом експорту через виробничі та логістичні обмеження. Регресійна модель має високу пояснювальну здатність (R? = 0,89) і статистичну значущість (F = 19,76), а знаки коефіцієнтів підтверджують стабілізаційну роль експорту та резервів і девальваційний вплив інфляції та зовнішніх шоків. Практична цінність результатів полягає в обґрунтуванні доцільності режиму керованої гнучкості за умови достатніх резервів, прозорих принципів інтервенцій і узгодженості з антиінфляційною політикою, а також у формуванні рекомендацій щодо управління валютним ризиком експортерів через хеджування та сценарне планування. Перспективи подальших розвідок пов’язано з галузевою деталізацією ефектів курсу, тестуванням нелінійностей і структурних зламів та оцінюванням ефективності інтервенцій на високочастотних даних.
Геополітичний перерозподіл українського людського капіталу: наслідки для національної кадрової безпеки та чинники повернення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Перегудова, Тетяна Вячеславівна
Стаття присвячена дослідженню геополітичного перерозподілу українського людського капіталу, зумовленого воєнними діями на території України, його впливу на систему національної кадрової безпеки та обґрунтуванню чинників повернення людського капіталу в контексті зміцнення державної стійкості України. Збільшення частки людського капіталу у структурі національного багатства є визначальною умовою прискорення економічного зростання, забезпечення підвищення конкурентоспроможності економіки в умовах повоєнного відновлення країни. Визначено ключові виклики, пов’язані з масовою втратою людського капіталу для України, зокрема відтік висококваліфікованих фахівців, демографічні дисбаланси, регіональні кадрові диспропорції, дефіцит кадрів та послаблення інституційної спроможності держави. Окреслено наслідки для країн-реципієнтів українських мігрантів, включно з інтеграційними викликами, навантаженням на соціальні системи та трансформацією ринків праці. Обґрунтовано економічні та соціальні вигоди для приймаючих держав, зокрема посилення трудового потенціалу, заповнення дефіцитних професійних ніш, зростання податкових надходжень і розвиток людського капіталу через освітню інтеграцію. Здійснено SWOT-аналіз наслідків геополітичного перерозподілу українського людського капіталу, що дозволило окреслити стратегічні ризики для повоєнного відновлення та визначити потенційні можливості інституціалізації політики щодо забезпечення національної кадрової безпеки. Ідентифіковано чинники, що можуть стимулювати повернення українських громадян, серед яких: гарантії безпеки, відновлення інфраструктури, створення робочих місць, конкурентна оплата праці, ефективна державна політика реінтеграції та перспективи професійної самореалізації. Отримані результати формують аналітичне підґрунтя для розроблення державної стратегії збереження, відновлення та розвитку людського капіталу як ключового ресурсу національної безпеки та сталого соціально-економічного розвитку України.
Децентралізована енергетика як відкрита екосистема: нові підходи до формування концепції енергетичної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гораль, Ліліана Тарасівна; Онищенко, Володимир Олександрович; Хом’як, Олег Володимирович; Шкварилюк, Марта Володимирівна
Дане дослідження стало продовженням наших напрацювань щодо енергетичної безпеки. У ньому ми намагалися узагальнити ті тенденції, які намітилися в галузі енергетики. Переконані, що дослідження енергетичної безпеки, її економічного змісту та впливу на економіку й суспільство необхідно пов’язувати з національною та економічною безпекою як результуючою функцією даного впливу. У статті здійснено огляд останніх напрацювань українських і зарубіжних учених, присвячених економічній безпеці, розвитку даної дефініції, її місця в системі безпеки, стратегічного планування та конкурентоспроможності економіки. Проведено аналіз моделей регулювання сфери економічної безпеки ЄС, США, Японії та Китаю – як ключових центрів світової економіки та політики. Порівняння підходів у законодавстві України та інших країн щодо економічної безпеки дозволило виявити резерви до змін у нормативно-правовому полі України. У розвитку дослідження наведено основну характеристику нормативно-правової бази з питань енергетичної безпеки України. Доведено, що енергетична безпека в ЄС, США, Японії та Китаї регулюється комплексом нормативно-законодавчих актів, які визначають стратегії розвитку, захист критичної інфраструктури та перехід до «зеленої» енергетики. Проведено порівняння нормативно-правової бази з питань енергетичної безпеки в Україні та названих державах і підкреслено, що українське законодавство у сфері енергетичної безпеки поступово гармонізується з європейським, але ще потребує посилення інструментів захисту критичної інфраструктури та розвитку технологічної бази. Наведено концептуальну модель енергетичної безпеки, що формує новітній погляд на систему заходів, основним посилом якої є децентралізація джерел енергії, мінімізація об’єктів генерації та максимізація використання локальних ресурсів. Запропонована модель формує чотирьохрівневу систему енергетичної безпеки макро-, мезо-, міні- та нанорівня, яка синтезується в цілісну парадигму децентралізованої енергетики. Наведено ключові характеристики кожного з рівнів. Вперше запропоновано в системі енергетичної безпеки виділяти нанорівень – як рівень особистості (індивідуума) та домогосподарства. Також звернено увагу на локальні енергетичні системи, які формують мінірівень енергетичної безпеки на муніципальному та громадському просторах. Загалом, дана концептуальна модель енергетичної безпеки дозволить формувати багаторівневу систему стійкості, де кожен рівень підсилює інший – від державної політики до індивідуальних рішень.
Еволюція моделей клінічного аутсорсингу на світовому фармацевтичному ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Зоідзе, Діана Романівна
На сьогодні фармацевтичні компанії прагнуть пришвидшити час виходу лікарських засобів на ринок із найменшими витратами, для чого вони все більше співпрацюють з контрактними дослідницькими організаціями (CRO) в усіх питаннях: від розробки досліджень та набору пацієнтів до подання документів до регуляторних органів та управління даними. Метою статті є узагальнення та систематизація етапів розвитку моделей клінічного аутсорсингу на основі дослідження особливостей діяльності світового ринку CRO. У роботі розкрито сутність CRO та клінічного сайту (CRS). Встановлено фактори зростання світового ринку CRO, а саме: зростання фінансування досліджень і розробок, збільшення кількості клінічних випробувань і закінчення терміну дії патентів на відомі препарати. Проаналізовано фази клінічних випробувань за змістом, кількістю учасників, тривалістю, вартістю та успішністю. З’ясовано ризики клінічних досліджень, серед яких: значна вартість, високий рівень відсіювання, істотна тривалість, складність регуляторних нормативних актів. Розглянуто регіональні особливості проведення клінічних досліджень. Охарактеризовано топ-10 лідерів на світовому ринку СRO у 2024 році. Узагальнено моделі співробітництва між CRO та спонсорами. Встановлено переваги, недоліки та приклади застосування наявних моделей клінічного аутсорсингу. Систематизовано етапи розвитку моделей клінічного аутсорсингу: від точкового аутсорсингу до стратегічного партнерства та трансформаційного аутсорсингу. Визначено актуальні напрями вдосконалення діяльності CRO. Метою подальших досліджень у цьому напрямку мають стати шляхи розширення співробітництва між CRO та провідними IT-компаніями щодо впровадження цифрових технологій охорони здоров’я в роботі з учасниками клінічних досліджень і штучного інтелекту для управління даними під час його перебігу.
Зелені облігації та інші інструменти сталого розвитку в ЄС: практика застосування та перспективи для післявоєнного відновлення України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шубенко, Інна Андріївна; Куровська, Наталія Олександрівна
Посилення кліматичних викликів та необхідність переходу до низьковуглецевої економіки зумовлюють зростання ролі інструментів зеленого фінансування. У країнах Європейського Союзу сформовано розвинену систему сталих фінансів, у якій важливе місце займають зелені облігації та інші фінансові механізми підтримки екологічно орієнтованих інвестицій. Для України, особливо в умовах післявоєнного відновлення, актуальним є вивчення європейського досвіду використання таких інструментів. Мета дослідження полягає в дослідженні основних інструментів зеленого фінансування в Європейському Союзі, зокрема зелених облігацій, та обґрунтуванні перспектив їх використання у процесі післявоєнного відновлення України. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів до зеленого фінансування; порівняльний аналіз – для зіставлення практики застосування інструментів сталого фінансування у країнах ЄС і в Україні; економіко-статистичний метод – для аналізу динаміки випуску зелених облігацій у ЄС; метод систематизації та узагальнення – для класифікації інструментів зеленого фінансування. У статті досліджено основні інструменти сталого фінансування, серед яких: зелені кредити, екологічні податки, зелене страхування, зелений лізинг та зелені облігації. Проаналізовано динаміку розвитку ринку зелених облігацій у країнах ЄС, визначено роль регуляторної бази, зокрема Таксономії ЄС та Європейського стандарту зелених облігацій. Обґрунтовано значення цих інструментів для мобілізації інвестицій у проєкти з енергоефективності, відновлюваної енергетики та екологічної модернізації економіки. Встановлено, що інструменти зеленого фінансування є важливим механізмом забезпечення сталого економічного розвитку та можуть стати ефективним джерелом фінансування післявоєнної відбудови України. Імплементація європейських стандартів і розвиток національного ринку зелених фінансових інструментів сприятимуть залученню інвестицій та інтеграції України в європейський фінансовий простір.
Компаративний аналіз демографічної безпеки України та країн ЄС як складової економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пакін, Ростислав Маркович; Гур’янова, Лідія Семенівна
Статтю присвячено компаративному аналізу демографічної безпеки України та країн ЄС. Доведено, що людський капітал є безальтернативним фундаментом для забезпечення фіскальної стійкості та виробничого потенціалу національної економіки. Розкрито трансмісійний механізм перетворення демографічних загроз на економічні дисбаланси через вплив на структуру ринку праці, податкову базу та соціальне навантаження. Здійснено компаративний аналіз демографічної ситуації в Україні та країнах ЄС за уніфікованою системою індикаторів (демографічне навантаження, відтворення населення, міграційні процеси) у двох часових зрізах: до 2022 року та після початку війни. Виявлено, що у довоєнний період Україна рухалася в межах загальноєвропейського тренду старіння населення, проте мала гірші показники якості людського капіталу, зокрема стану здоров’я та продуктивності праці. Встановлено, що війна спричинила шоковий розрив трендів: якщо країни ЄС компенсують старіння міграцією та технологіями, то Україна зазнає критичного скорочення ринку праці, зростання демографічного навантаження та падіння сумарного коефіцієнта народжуваності. Акцентовано увагу на тому, що в умовах загострення глобальної конкуренції за людський капітал, збереження та розвиток демографічного потенціалу стає ключовим фактором національного суверенітету та економічної незалежності України. Обґрунтовано необхідність впровадження двовекторної стратегії протидії демографічним загрозам, зокрема: стимулювання репатріації (пільгове кредитування, грантові програми, визнання кваліфікацій); структурну адаптацію економіки (зміщення фокусу з Lifespan на Healthspan, автоматизацію виробництва, селективну міграційну політику). Продемонстровано, що війна трансформувала демографічну кризу для України з еволюційної, характерної для ЄС, в екзистенційну, а відновлення економічної безпеки неможливе без реалізації превентивної державної стратегії демографічного розвитку.
Концепт проактивної політики трансформації ринку праці Карпатського регіону України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лупак, Руслан Любомирович; Градюк, Наталія Михайлівна
У статті обґрунтовано концепт проактивної політики трансформації ринку праці Карпатського регіону України, яка спрямована на інтеграцію регуляторно-координаційних, структурних, професійно-кваліфікаційних, міграційно-демографічних, цифрових і соціально-резильєнтних компонентів. Проведено аналіз специфіки регіонального ринку праці, зокрема впливу галузевої асиметрії, коливань економічної активності, інтенсивної трудової міграції, демографічних тенденцій, старіння населення та цифрового розриву на зайнятість, продуктивність праці та сформованість трудового потенціалу. Визначено ключові трансформаційні виклики, що зумовлюють необхідність впровадження адаптивних управлінських стратегій, здатних реагувати на економічні, соціальні та інші зміни в регіоні. Запропоновано комплекс тактичних і стратегічних інструментів реалізації проактивної політики, серед яких: оптимізація галузевої та професійної структури; модернізація системи професійної та вищої освіти на засадах дуальної моделі; розвиток програм випереджальної перекваліфікації та безперервного навчання; стимулювання інноваційної та гнучкої зайнятості; підтримка малого та середнього підприємництва; розвиток регіональних кластерів і смарт-спеціалізованих територій; соціальні програми для вразливих категорій населення. Особлива увага приділена поєднанню локальних особливостей Карпатського регіону – нерівномірність розвитку територій, специфіка трудової міграції та обмежений доступ до ресурсів та ін. – з інтеграцією регіонального ринку праці до національних і глобальних цифрових платформ. До очікуваних результатів проактивної політики віднесено підвищення ефективності управління зайнятістю, формування стійкого трудового потенціалу, зміцнення соціальної та економічної резильєнтності регіону, створення передумов для довгострокового, збалансованого та інклюзивного розвитку регіональної економіки.
Моделювання стану розвитку будівельного сектора країн ЄС методом дерев класифікації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Орєхова, Тетяна Євгенівна; Чаговець, Любов Олексіївна
У статті розглянуто питання моделювання стану розвитку будівельного сектора країн Європейського Союзу методом дерев класифікації. На основі попереднього дослідження тенденції динаміки будівництва за 2015–2024 рр. виявлено, що розвиток будівельного сектора в межах Європейського Союзу має неоднорідний характер, значною мірою залежить від структури сегментів діяльності, знаходиться під впливом низки факторів і ситуації на ринку в умовах сучасної економічної нестабільності, а отже, перебуває у стані стагнації. Для його подолання одним із ключових напрямів визначено розвиток інновацій та цифрових технологій. У цьому сенсі набуває актуальності упровадження сучасних методів моделювання стану розвитку будівельного сектора країн ЄС методами машинного навчання у процес розробки економічних стратегій. У статті описано етапи побудови моделі з використанням методу дерев класифікації, зокрема алгоритму CART, який є одним із найбільш поширених методів у сфері інтелектуального аналізу даних і результативним засобом для побудови аналітичних моделей, здатних на основі вхідних даних формувати ефективні рішення, у тому числі визначити, у якому стані (високому, достатньому або середньому) перебуває будівельний сектор країн ЄС. У результаті проведеного дослідження отримано правила розпізнавання стану будівельного сектора країн ЄС з віднесенням країн до певного кластера, що допоможе спрогнозувати подальший стан будівельного сектора. Висока якість побудованої моделі класифікації підтверджує можливість розподілу країн ЄС на основі побудованого дерева на три кластери з високим, достатнім або середнім станом розвитку будівельного сектора. Одержані результати свідчать про те, що всі аналізовані країни ЄС було правильно класифіковано відповідно до встановлених правил дерева: розподіл продемонстрував високу якість розпізнання об’єктів за побудованою моделлю.
Нові аспекти інвестування в післявоєнне відновлення України у світлі зміни ери глобалізації світового ринку на ринковий етатизм держав
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колосов, Андрій Миколайович; Кучеренко, Сергій Костянтинович; Шаповалов, Михайло Вікторович
В очікуванні неминучого закінчення російсько-української війни все активніше обговорюються питання щодо можливих форм іноземного інвестування в післявоєнне відновлення України. Але у зв’язку із тарифною політикою США, яка проводиться за ініціативою президента США Д. Трампа, суттєво змінюється загальна картина іноземного інвестування на світовому ринку, коли інвестовані в інші країни капітали вимушені повертатися додому через нові, підвищені митні тарифи. Це може свідчити про закінчення ери глобальної економіки, головними гравцями якої на світовому ринку були корпорації, і про початок нового тренду, коли головними суб’єктами на ринку стають уряди держав, і який може бути названий ринковим етатизмом. Показано, що стосовно іноземного інвестування в Україну можна розглядати три можливі сценарії. За звичайною практикою іноземне інвестування здійснювалося за згодою двох сторін: зарубіжного інвестора – у вигляді компанії або корпорації – та українського реципієнта, що відбувалося весь період незалежності України. З початком повномасштабного вторгнення РФ до України організація іноземного інвестування в післявоєнне відновлення України розглядалася за новими умовами, у вигляді так званого «плану Маршалла для України». Але на фоні нової економічної політики США на світовому ринку, яка припиняє еру його глобалізації, складаються нові умови формування міжнародного фонду інвестування в післявоєнне відновлення України під егідою США із певними умовами приєднання до нього інших учасників. Це вимагає від України: 1) готувати ефективний проєкт післявоєнного відновлення України, найбільш здатний використати всі переваги запроваджених умов інвестування; 2) створити рівні, прозорі та якомога простіші умови участі в проєкті післявоєнного відновлення України максимальної кількості українських компаній; 3) провести за об’єктивних конкурсних умов експертизу пропозицій українських учасників з метою створення єдиного стратегічного плану післявоєнного відновлення України.
Особливості побудови комунікації волонтерів з населенням у кризових умовах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Степанова, Ека Рамінівна
У статті комплексно досліджено специфіку комунікативної взаємодії волонтерських ініціатив із населенням в умовах воєнних дій та інших масштабних суспільних потрясінь. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі волонтерського руху в Україні в період повномасштабної війни та необхідністю забезпечення ефективної, структурованої й етично виваженої комунікації як ключового чинника результативності гуманітарного реагування та підтримки соціальної стабільності. Метою дослідження є всебічний аналіз особливостей кризової комунікації волонтерів, виявлення її психологічних, інформаційних, поведінкових, етичних та організаційних компонентів, а також визначення чинників, що впливають на ефективність взаємодії з населенням в умовах підвищеної невизначеності та соціальної напруги. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема теоретичний аналіз наукових джерел, систематизацію підходів до кризової комунікації, міждисциплінарний аналіз положень соціальної психології, теорії соціальної роботи та організаційної комунікації, а також методи узагальнення, структурного аналізу й інтерпретації практичного досвіду волонтерських ініціатив. Результати дослідження дозволили встановити, що комунікація волонтерів у кризових умовах має комплексний характер і виконує не лише інформаційну, а й психологічно-регулятивну, координаційну та стабілізаційну функції. Доведено, що ефективність взаємодії значною мірою залежить від рівня довіри, структурованості повідомлень, адаптивності комунікативних стратегій до різних соціальних груп, а також поєднання інформаційної точності з емоційною підтримкою. Визначено ключові організаційні форми комунікації (інформаційні пункти, мобільні групи, цифрові канали, координаційні зустрічі, механізми зворотного зв’язку) та обґрунтовано доцільність їх комплексного застосування. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності кризової комунікації, зокрема розвитку комунікативної компетентності волонтерів, упровадження структурованих алгоритмів інформування, забезпечення інформаційної відповідальності та створення систем психологічної підтримки як для населення, так і для самих волонтерів.
Особливості формування класифікації загроз регіональному розвитку з урахуванням їх впливу на життєдіяльність територій в Україні та функціональність соціально-економічних сфер
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Управління регіональним (територіальним) розвитком в Україні в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз, зокрема спричинених війною та потребою повоєнної відбудови, ґрунтується на спроможності взаємодії між собою таких факторів, як: поєднання наявних ресурсних можливостей територій, створення умов для ефективного та цілеспрямованого їх використання, здатності влади, бізнесу та населення реагувати на зовнішні виклики й можливості, зберігання внутрішньої стабільності, створення сприятливих умов для стійкого розвитку економіки та достойного рівня життя власних громадян, та, головне, потребує безпечного життєвого середовища. Метою дослідження є теоретичні та практичні аспекти щодо формування класифікації загроз регіональному (територіальному) розвитку, що ґрунтуються на використанні причинно-наслідкових взаємозв’язків між безпековими, інституційними, інфраструктурними, економічними, соціальними й екологічними видами загроз, враховуючи їх вплив на життєдіяльність територій та функціональність соціально-економічних сфер, що дозволяє в подальшому формувати актуальні управлінські рішення та використовувати ефективний інструментарій для їх попередження та подолання. Також вивчено питання структури загроз регіональному (територіальному) розвитку за видами, з урахуванням їх впливу на життєдіяльність територій та функціональність соціально-економічних сфер; встановлено, на основі характеристики видів загроз, взаємозв’язки між різними їх видами, що виникають у процесі організації управління регіональним (територіальним) розвитком; запропоновано методичний підхід до групування загроз регіональному (територіальному) розвитку за видами, з урахуванням їх впливу на життєдіяльність територій та функціональність соціально-економічних сфер. Таким чином, дослідження питань формування класифікації загроз за видами набуває суттєвого практичного значення, враховуючи потребу суспільства у володінні якомога повнішою інформацією щодо їх наявності, а також часової мінливості, та є актуальним у процесі пошуку ефективних управлінських рішень, зокрема на основі залучення альтернативних можливостей за умови обмеженості власних територіальних спроможностей (безпекових, географічних, інституціональних, виробничих, економічних, логістичних, інфраструктурних, фінансових, соціальних, екологічних тощо).
Оцінка рівня каскадного використання деревини в Україні та країнах світу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Перепеліцин, Григорій Борисович
Метою статті є розробка методичного підходу до оцінки рівня каскадності деревообробної промисловості України та країн світу. Визначено, що збільшення каскадного використання деревини сприятиме підвищенню ефективності використання ресурсів і, як наслідок, зменшенню тиску на навколишнє середовище. Сформовано систему показників для інтегрального оцінювання рівня каскадності деревообробної промисловості країн світу. Запропоновано здійснювати інтегральну оцінку рівня каскадності деревообробної промисловості країн світу за чотирма компонентами: сталість ресурсної бази для деревообробної промисловості; ефективність первинної переробки деревини; використання вторинної та рекуперованої сировини; енергетичне використання біомаси. Результати розрахунків інтегрального показника показали суттєву диференціацію країн світу за рівнем каскадного використання деревини. Україна зі значенням інтегрального показника 0,2870 посіла 24 місце серед 36 досліджуваних країн та увійшла до групи країн із низьким рівнем каскадності деревообробної промисловості. Найкращі позиції Україна мала за компонентами «Сталість ресурсної бази» (22 місце) та «Енергетичне використання біомаси» (16 місце), а низькі позиції – «Ефективність первинної переробки» (29 місце) та «Використання вторинної та рекуперованої сировини» (28 місце). З використанням кластерного аналізу (k-середніх) було здійснено класифікацію країн світу за значенням компонент інтегрального показника оцінки рівня каскадності деревообробної промисловості. За результатами проведеної кластеризації досліджувані країни було розділено на два кластери. На групування країн у виділені кластери найбільший вплив чинили компоненти «Сталість ресурсної бази» та «Енергетичне використання біомаси», а найменший – «Використання вторинної та рекуперованої сировини». Україну віднесено до другого кластера, куди увійшли країни, які мають низькі значення за всіма компонентами, що дозволяє класифікувати їх як групу з низьким рівнем каскадності деревообробної промисловості.
Оцінювання гідної праці українських мігрантів у країнах ЄС: результати непараметричного аналізу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Куч, Остап Романович; Степура, Тетяна Михайлівна
У статті представлено результати порівняльного аналізу сприйняття елементів гідної праці українськими мігрантами у трьох країнах Європейського Союзу (Німеччині, Польщі та Нідерландах) на основі опитування та непараметричного статистичного тестування. Основна увага зосереджена на виявленні міжкраїнових відмінностей у суб’єктній оцінці умов праці за структурованими індикаторами, узгодженими з ILO Decent Work Framework. Дослідження ґрунтується на опитуванні 214 українських трудових мігрантів (Німеччина – 115, Польща – 71, Нідерланди – 28), проведеному у 2024–2025 рр. шляхом анонімного онлайн-анкетування. Для статистичної перевірки наявності значущих відмінностей використано непараметричний тест Conover-Iman з корекцією Холма для множинних порівнянь, що дозволяє коректно аналізувати порядкові дані без припущень про нормальність розподілу. Результати показали, що за більшістю з 19 індикаторів гідної праці статистично значущих міжкраїнових відмінностей не виявлено, що підтверджує гіпотезу про інституційну конвергенцію умов праці в межах єдиного європейського простору. Єдина статистично значуща різниця стосується додаткових матеріальних винагород: українці в Польщі частіше відзначали наявність бонусів, премій і додаткових стимулів порівняно з респондентами в Німеччині. Тенденційні відмінності спостерігаються також у показниках гнучкості робочого часу, що свідчить про відносно вищу суб’єктивну оцінку автономності праці в Польщі. Відсутність значущих відмінностей у базових параметрах праці пояснюється трьома взаємопов’язаними чинниками: уніфікованими трудовими стандартами ЄС (Директива з охорони праці – Working Time Directive, антидискримінаційне законодавство), секторальною концентрацією українських мігрантів у схожих галузях зайнятості та спільними структурними бар’єрами, з якими стикаються мігранти незалежно від країни перебування. Результати демонструють, що якісні характеристики гідної праці варіюються між країнами більше, ніж базові параметри, що вказує на визначальну роль національних інституційних особливостей і типу трудових контрактів. Дослідження має практичне значення для розробки політики інтеграції мігрантів у країнах ЄС, зокрема щодо забезпечення доступу до професійного розвитку, підвищення прозорості систем додаткових винагород і розширення можливостей гнучких форм зайнятості за збереження базових соціальних гарантій.
Перспективи публічного управління просторовим розвитком на засадах «зеленої» економіки: місцеві та регіональні інструменти підтримки розробки і реалізації проєктів «зеленої» металургії для відновлення регіонів та територій України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Підтримка Україною на всіх світових майданчиках ідей і принципів сталості знаходить відображення й імплементується в прийнятих законодавчих документах, закладається в пріоритетах і напрямах розвитку всіх без виключення галузях національної економіки, серед яких важливе місце займає і металургійна галузь. Впровадження на засадах сталості принципів «зеленої» економіки в систему публічного управління просторовим розвитком стають вирішальними при формуванні стратегічних документів національного, регіонального та місцевого рівнів, що знаходить відображення в програмах і проєктах територіального розвитку та виборі ефективних інструментів із залученням «зелених» ініціатив для їх подальшої реалізації. Метою статті є узагальнення теоретичних і практичних підходів щодо ефективності публічного управління просторовим розвитком за рахунок використання місцевих і регіональних інструментів підтримки розробки та реалізації проєктів «зеленої» економіки, зокрема в індустрії «зеленої» металургії, для подальшого їх використання в процесі повоєнного відновлення та відбудови регіонів і територій в Україні. У статті розглянуто світові тенденції в реалізації ініціатив щодо сталості розвитку на умовах упровадження концепції «зеленої» економіки, проведено аналіз сучасних тенденцій розвитку «зеленої» економіки в Україні, узагальнено інформацію щодо використання в публічному управлінні місцевих і регіональних інструментів підтримки розробки та реалізації проєктів «зеленої» металургії для відновлення регіонів і територій України. Враховуючи особливі умови функціонування українських регіонів і територій в умовах довготривалої війни, що мають негативний вплив на стан навколишнього середовища (зокрема, рівень забрудненості довкілля, замінованість територій, якість повітря, води, ґрунтів, лісів, збереження численності видів флори і фауни тощо) та небезпечні для населення країни можливості проживати й функціонувати на цих територіях, дослідження питань сталості розвитку, спроможності впровадження принципів «зеленої» економіки, зокрема і для індустрії «зеленої» металургії, набувають ще більшої актуальності, враховуючи перспективи для України та її регіонів щодо майбутньої відбудови та відновлення територій і галузей з використанням новітніх технологій, європейських пріоритетів, дотримання принципу «краще, ніж було» тощо.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ» by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"

Results Per Page

Sort Options