Журнал «Бізнес Інформ»
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Журнал «Бізнес Інформ» by Subject "SOCIAL SCIENCES"
Now showing 1 - 7 of 7
Results Per Page
Sort Options
Item Волонтерство як траєкторія професійного розвитку в соціальному підприємництві(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Столярук, Христина Сергіївна; Федоркович, Марія ВасилівнаСтаттю присвячено аналізу волонтерства як діяльності, що потребує розвитку конкретних компетентностей і перспектив перерости в новий професійний напрямок на ринку праці. Встановлено, що волонтерство передбачає ряд функцій, які формують в людини певні знання та навички, що диференціює істинного волонтера від особи, яка займається псевдоволонтерством. Задля закріплення цієї тенденції в роботі здійснено дослідження ролі закладів вищої освіти, які у свої освітньо-професійні програми інтегрували дисципліни, що присвячені розвитку компетентності у сфері волонтерства. Проведено теоретичний аналіз думок і підходів до значення та змісту діяльності волонтерів і зроблено висновок про те, що така діяльність може бути хорошим трампліном у розвиток кар’єри в напрямку соціального підприємництва. Останнє передбачає розширення компетентностей, якими має володіти волонтер, і розвиток нових – у рамках вищої освіти, які б задовольняли умови ефективного соціального менеджменту. Здійснено аналіз освітньо-професійних програм у закладах вищої освіти, які інтегрували спеціалізації та конкретні дисципліни, що безпосередньо спрямовані на формування та розвиток компетентностей соціального підприємця. За результатами дослідження запропоновано враховувати три ключові компоненти кадрового потенціалу соціального підприємства: освітній – забезпечує формування базових і спеціалізованих компетентностей, необхідних для створення та запуску соціальних підприємств; кар’єрний – гарантує стійкість професійного шляху, можливість вертикальної та горизонтальної мобільності, а також здатність до постійних інновацій; мотиваційний – підвищує внутрішню та зовнішню залученість до соціальних проєктів, сприяє збереженню довгострокової відданості соціальній місії. Встановлено, що волонтерський досвід сприяє розвитку підприємницької ідентичності, посилює мотивацію до створення стійких соціальних моделей і формує унікальний компетентнісний профіль, який поєднує соціальну чутливість, управлінські навички та здатність до інновацій у сфері суспільного блага, що робить волонтерів привабливими кандидатами для ролі засновників або ключових менеджерів соціальних підприємств.Item Вплив структурних соціально-економічних змін на резильєнтність якості життя населення: регіональний вимір(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Васильців, Тарас Григорович; Біль, Мар’яна МихайлівнаУ статті досліджено вплив структурних соціально-економічних змін на резильєнтність якості життя населення України в умовах повномасштабної війни з урахуванням регіональної диференціації. Обґрунтовано, що в сучасних кризових умовах традиційне трактування якості життя як досягнення високих соціальних стандартів поступається підходу, орієнтованому на забезпечення її резильєнтності, тобто здатності населення адаптуватися до шоків, зберігати базові умови життєдіяльності та відновлюватися після деструктивних впливів. Показано, що структурні соціально-економічні трансформації мають суттєві відмінності залежно від типу регіону: у прифронтових регіонах вони проявляються через руйнування інфраструктури, втрату економічного потенціалу та масову міграцію; у центральних регіонах – через перерозподіл трудових ресурсів, адаптацію економіки та зростання навантаження на соціальні системи; у західних прикордонних регіонах – через демографічний тиск, розвиток сфери послуг і загострення інфраструктурних обмежень. Доведено, що зазначені зміни безпосередньо впливають на рівень резильєнтності якості життя населення, формуючи різні виклики для регіональної політики. Особливу увагу приділено ролі регіональних органів влади у зміцненні адаптаційного потенціалу територій. Обґрунтовано доцільність упровадження диференційованих управлінських рішень, спрямованих на відновлення критичної інфраструктури, підтримку зайнятості, інтеграцію внутрішньо переміщених осіб, розвиток соціальної та житлової інфраструктури, а також використання потенціалу транскордонного співробітництва. Зроблено висновок, що посилення інституційної спроможності регіональних органів влади та системний моніторинг індикаторів резильєнтності якості життя є необхідними передумовами сталого розвитку регіонів України в умовах воєнних і повоєнних трансформацій.Item Особливості побудови комунікації волонтерів з населенням у кризових умовах(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Степанова, Ека РамінівнаУ статті комплексно досліджено специфіку комунікативної взаємодії волонтерських ініціатив із населенням в умовах воєнних дій та інших масштабних суспільних потрясінь. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі волонтерського руху в Україні в період повномасштабної війни та необхідністю забезпечення ефективної, структурованої й етично виваженої комунікації як ключового чинника результативності гуманітарного реагування та підтримки соціальної стабільності. Метою дослідження є всебічний аналіз особливостей кризової комунікації волонтерів, виявлення її психологічних, інформаційних, поведінкових, етичних та організаційних компонентів, а також визначення чинників, що впливають на ефективність взаємодії з населенням в умовах підвищеної невизначеності та соціальної напруги. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема теоретичний аналіз наукових джерел, систематизацію підходів до кризової комунікації, міждисциплінарний аналіз положень соціальної психології, теорії соціальної роботи та організаційної комунікації, а також методи узагальнення, структурного аналізу й інтерпретації практичного досвіду волонтерських ініціатив. Результати дослідження дозволили встановити, що комунікація волонтерів у кризових умовах має комплексний характер і виконує не лише інформаційну, а й психологічно-регулятивну, координаційну та стабілізаційну функції. Доведено, що ефективність взаємодії значною мірою залежить від рівня довіри, структурованості повідомлень, адаптивності комунікативних стратегій до різних соціальних груп, а також поєднання інформаційної точності з емоційною підтримкою. Визначено ключові організаційні форми комунікації (інформаційні пункти, мобільні групи, цифрові канали, координаційні зустрічі, механізми зворотного зв’язку) та обґрунтовано доцільність їх комплексного застосування. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності кризової комунікації, зокрема розвитку комунікативної компетентності волонтерів, упровадження структурованих алгоритмів інформування, забезпечення інформаційної відповідальності та створення систем психологічної підтримки як для населення, так і для самих волонтерів.Item Реінтеграція військових ветеранів як стратегічний ресурс бізнес-резильєнтності підприємств при формуванні підприємницьких екосистем повоєнної економіки України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шимановська-Діанич, Людмила Михайлівна; Лозова, Оксана Василівна; Молько, Роман Валерійович; Ястреба, Валерій ВіталійовичУ статті узагальнено теоретичні підходи та практичні напрацювання щодо реінтеграції військових ветеранів у бізнес-середовище як стратегічного ресурсу підвищення бізнес-резильєнтності підприємств і розвитку підприємницьких екосистем повоєнної економіки України. Обґрунтовано, що в умовах воєнної та поствоєнної нестабільності, багатовимірної невизначеності, кадрового дефіциту та структурної трансформації економіки людський капітал ветеранів набуває особливої цінності як чинник адаптивності, операційної стійкості та організаційної трансформації підприємств. У роботі систематизовано сучасні підходи до трактування бізнес-резильєнтності та підприємницьких екосистем і доведено доцільність їх інтеграції для аналізу економічної реінтеграції ветеранів. Визначено специфіку ветеранського людського капіталу, що формується в умовах високого ризику, невизначеності та командної взаємодії, а також окреслено основні інституційні та організаційні бар’єри його ефективного залучення в цивільну економіку. Показано, що домінування соціально-компенсаційного підходу до ветеранської політики обмежує використання цього потенціалу у стратегіях розвитку бізнесу та підприємницьких екосистем. Запропоновано авторську концептуальну модель VetRes-ECO (Veterans’ Reintegration for Enterprise Resilience & Entrepreneurial Ecosystems), яка інтерпретує ветерана як «резильєнтний модуль» підприємницької екосистеми та розкриває механізми впливу реінтеграції ветеранів на стійкість підприємств на рівні організаційних процесів, мережевих взаємодій і державної політики підтримки. Обґрунтовано роль цільової перекваліфікації, інклюзивних HR-практик, ветеранського та соціального підприємництва, а також приватних інвестицій у ветеранські ланцюги створення цінності як взаємодоповнюючих чинників формування резильєнтних бізнес-моделей. Результати дослідження свідчать, що інтеграція ветеранської політики у стратегії управління людськими ресурсами, плани безперервності бізнесу та програми розвитку підприємницьких екосистем сприяє скороченню часу відновлення діяльності підприємств, підвищенню командної згуртованості, стабілізації зайнятості та формуванню довгострокових передумов стійкого економічного розвитку. Практична значущість статті полягає в можливості використання отриманих висновків органами державної влади, бізнесом та інституціями підтримки підприємництва при формуванні політик повоєнної відбудови та реінтеграції ветеранів в економіку України.Item Розвиток судово-експертної діяльності в Україні в умовах воєнного стану(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шушакова, Ірина Костянтинівна; Гершман, Юрій ВалерійовичУ статті досліджено, як повномасштабна війна та режим воєнного стану трансформували діяльність судових експертів в Україні, перетворивши її з переважно процесуальної допоміжної функції на ширший компонент правової стійкості, планування відновлення та механізмів притягнення до відповідальності. Метою дослідження є виявлення та систематизація ключових векторів розвитку національної системи судово-експертної діяльності в умовах воєнного тиску, а також окреслення практичних напрямів її подальшої модернізації. Дослідження ґрунтується на комплексному підході, що включає порівняльний аналіз довоєнних і воєнних показників, використання описової статистики для оцінювання інституційного навантаження та кадрових тенденцій, а також системно-структурну інтерпретацію організаційних, методичних і технологічних змін. Отримані результати свідчать про: (1) перехід від загального кількісного скорочення до поступової структурної адаптації та часткової стабілізації інституційної діяльності; (2) помітну переорієнтацію попиту на спеціалізовані види експертиз, пов’язані з наслідками війни, зокрема оцінювання шкоди та збитків, безпекові й військово-релевантні дослідження та інші напрями підвищеного суспільного значення; (3) тенденцію до диверсифікації кадрового складу, що проявляється у зростанні ролі недержавних експертів у межах змішаної моделі забезпечення; (4) безперервне розширення методичного інструментарію, що сприяє стандартизації та підвищенню відтворюваності експертних висновків; (5) прискорену цифровізацію експертних процедур, супроводжувану зростанням інтересу до інструментів на основі штучного інтелекту для аналізу великих масивів даних, обробки аудіо- та відеоматеріалів, а також дослідження складних економічних і цифрових доказів. Водночас у статті наголошується, що впровадження технологій має узгоджуватися з вимогами прозорості, перевірюваності, належної професійної підготовки та етичних запобіжників з метою недопущення упередженості, порушення конфіденційності чи надмірної автоматизації експертного судження. Практична цінність статті полягає у формуванні структурованої системи тенденцій та інтерпретаційних положень, які можуть бути використані експертною спільнотою для визначення пріоритетів реформ, посилення механізмів забезпечення якості та розроблення цифрових рішень, що відповідають як потребам воєнного часу, так і довгостроковим очікуванням європейської інтеграції України.Item Стратегічне управління розвитком критичної інфраструктури в умовах економічних шоків і загроз(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Трушкіна, Наталія ВалеріївнаУ статті досліджено проблематику стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури в умовах зростаючої невизначеності та посилення економічних і безпекових викликів. Сучасні трансформації, які зумовлено воєнними діями, макроекономічною нестабільністю, енергетичними кризами та цифровими ризиками, формують нову конфігурацію загроз, що істотно ускладнює забезпечення безперервності функціонування інфраструктурних систем і потребує переосмислення підходів до їх управління. Метою дослідження є розвиток теоретико-методичних засад стратегічного управління критичною інфраструктурою та обґрунтування концептуальної моделі, спрямованої на підвищення її стійкості, адаптивності та здатності до відновлення в умовах економічних шоків і загроз. У процесі дослідження узагальнено сучасні підходи до стратегічного управління, систематизовано економічні шоки за їх змістом і характером впливу, а також визначено їх роль як системного чинника трансформації розвитку інфраструктурних систем. Встановлено, що економічні шоки мають комплексний і взаємопов’язаний характер та формують середовище множинних ризиків, які спричиняють каскадні порушення у функціонуванні критичної інфраструктури. Доведено, що традиційні підходи до управління є недостатніми в умовах такої складності, що обумовлює необхідність інтеграції стратегічного, ризик-орієнтованого, інституційного та цифрового підходів. Науковий результат дослідження полягає в розробленні концептуальної моделі стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури, яка відображає взаємозв’язок між економічними шоками, аналітичними процесами, формуванням стратегічних рішень і механізмами їх реалізації. Запропонована модель забезпечує перехід від реактивного до проактивного управління та створює основу для підвищення стійкості інфраструктурних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання органами державного управління, регіональними структурами та операторами стратегічних секторів інфраструктури для формування стратегій розвитку, впровадження систем управління ризиками, розвитку цифрових платформ, підвищення рівня кібербезпеки та забезпечення резильєнтності критичної інфраструктури.Item Удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях на основі міжнародних практик управління персоналом(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Віштак, Інна Вікторівна; Майданевич, Леонід ОлександровичУ статті досліджено теоретичні та прикладні засади удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях з урахуванням міжнародних практик управління персоналом. Підкреслено, що соціально-психологічний клімат є системним індикатором організаційної культури, який визначає рівень задоволеності працівників, їх залученість, інноваційну активність і продуктивність праці. На основі узагальнення підходів розкрито сутність сучасних стандартів створення безпечного та орієнтованого на розвиток людського потенціалу робочого середовища. Ідентифіковано ключові проблеми адаптації міжнародних принципів управління персоналом до українських реалій: обмеженість фінансових ресурсів, недостатня управлінська компетентність, низький рівень довіри всередині колективів, а також відсутність ефективних механізмів зворотного зв’язку та моніторингу стану соціально-психологічного клімату. Аргументовано, що для підвищення соціально-психологічного клімату на українських підприємствах доцільно орієнтуватися на сучасні тенденції країн ЄС, зокрема розвиток корпоративних програм підтримки ментального здоров’я та професійного добробуту працівників; впровадження моделей партисипативного управління, що передбачають активну участь персоналу у прийнятті рішень; формування систем наставництва, коучингу та постійного навчання; запровадження цифрових інструментів комунікації для підвищення відкритості та прозорості внутрішніх процесів; розбудову корпоративної культури довіри, партнерства та етичної відповідальності. Наукова новизна дослідження полягає у запропонуванні інтегрованої моделі адаптації міжнародних HR-практик до українського соціально-економічного контексту, яка поєднує організаційно-управлінські, психологічні та цифрові інструменти розвитку персоналу. Запропоновано концептуальну модель удосконалення соціально-психологічного клімату, засновану на принципах корпоративної соціальної відповідальності, адаптивного лідерства, розвитку людського капіталу та підвищення гнучкості організацій. Визначено, що реалізація цих підходів сприяє зменшенню емоційного вигорання, підвищенню залученості працівників, зміцненню командної взаємодії, формуванню позитивного іміджу роботодавця та посиленню конкурентоспроможності підприємства у глобальному середовищі. Встановлено, що поєднання міжнародного досвіду з національними особливостями управління персоналом створює основу для формування соціально орієнтованої організаційної культури, яка забезпечує сталість, ефективність і соціальну відповідальність українських підприємств у контексті євроінтеграційних процесів.