Журнал «Бізнес Інформ»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1748

Browse

Now showing 1 - 14 of 14

Transformation of the Global GM Crop Market: New Production Centers and Regional Trends
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Цимбал, Людмила Іванівна; Мурaховський, Мaксим Вікторович
У статті досліджено трансформацію глобального ринку генетично модифікованих (ГМ) культур в умовах посилення продовольчих, кліматичних і технологічних викликів сучасності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю виявлення нових тенденцій розвитку світового ринку ГМ-культур, зміною географії їх виробництва та посиленням ролі країн, що розвиваються, у глобальній агропродовольчій системі. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених економічній ефективності та регулюванню генетично модифікованої продукції, недостатньо вивченими залишаються процеси просторової трансформації ринку та формування нових регіональних центрів виробництва. Метою дослідження є систематизація та оцінка трансформаційних процесів на глобальному ринку ГМ-культур, визначення змін у територіальній структурі виробництва та ідентифікація нових центрів розвитку під впливом економічних, технологічних і інституційних факторів. Методологічною основою дослідження стали методи статистичного, порівняльного, структурного та динамічного аналізу, а також узагальнення даних міжнародних організацій і галузевих аналітичних звітів. У результаті дослідження встановлено, що протягом 2014–2024 рр. світові площі вирощування ГМ-культур збільшилися з 179,4 до 209,8 млн га. Визначено, що ринок перебуває на стадії зрілого розвитку, характеризується високою концентрацією виробництва та домінуванням декількох культур, насамперед сої та кукурудзи. Виявлено зміщення центрів виробництва від традиційних лідерів до країн Глобального Півдня, зокрема Бразилії, Аргентини, Індії та окремих держав Азії й Африки. Доведено, що країни Латинської Америки забезпечують майже половину світових площ посівів ГМ-культур, тоді як США зберігають лідерські позиції у сфері наукових розробок, патентування та комерціалізації біотехнологій. Встановлено посилення інтеграції ГМ-технологій із цифровими рішеннями, технологіями точного землеробства, штучним інтелектом та інструментами аналізу великих даних. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі сучасної трансформації глобального ринку ГМ-культур через призму зміни регіональної структури виробництва та формування нових центрів агробіотехнологічного розвитку. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для прогнозування розвитку світового аграрного сектора, формування державної політики у сфері біотехнологій та оцінки перспектив інтеграції інноваційних агротехнологій у міжнародні продовольчі системи.
Агропромислові ринки України: трансформація, виклики, перспективи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Щербак, Анатолій Васильович
АПК України може в повному обсязі задовольнити потреби населення нашої країни та забезпечити широкомасштабний експорт продукції. Водночас існуючий потенціал використовується недостатньо. Це багато в чому пояснюється нерівністю умов конкуренції на агропромислових ринках. Тому мета статті – на основі дослідження світового досвіду та ситуації в Україні визначити заходи, необхідні для формування ефективного конкурентного середовища на агропромислових ринках. Проаналізовано сучасний стан агропромислових ринків України, які, попри війну та структурні дисбаланси, демонструють високу стійкість і значний експортний потенціал. Досліджено трансформацію агропромислових ринків, що відбулася внаслідок аграрної реформи кінця 1990-х років, яка привела до розвитку конкуренції та суттєвого підвищення ефективності. Проаналізовано причини та наслідки домінуючого становища агрохолдингів на агропромислових ринках України. Показано, що вони дозволили суттєво збільшити ефективність виробництва. Водночас підкреслено обмеженість такої моделі, що сформувалася за зразком країн Латинської Америки, і обґрунтовано доцільність поступового переходу до європейської моделі з акцентом на кооперацію та довгострокові контракти. З’ясовано, що формування ефективного конкурентного середовища на агропромислових ринках вимагає коригування державної політики. Необхідно здійснення комплексу заходів щодо підтримки малого та середнього бізнесу на цих ринках. Водночас ще більш важливе значення вдосконалення інституційних механізмів, формування правового поля, яке обмежить недобросовісні торгові практики, буде сприяти розвитку рівноправних відносин. Обґрунтовано необхідність запровадження відповідальності за недобросовісні торгові практики шляхом імплементації у вітчизняне законодавство Директиви ЄС 2019/633 «Про недобросовісну торговельну практику у відносинах між підприємствами в ланцюзі постачання сільськогосподарської продукції та харчових продуктів».
Галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортно-орієнтованої продукції аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Петрушов, Василь Володимирович
У статті досліджено галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортоорієнтованої продукції аграрних підприємств України в умовах воєнних, економічних і геополітичних викликів. У сучасних умовах господарювання практична реалізація стратегій такого управління ускладнюється через значні витрати, безпекові та геополітичні особливості, а також логістичні ризики. Встановлено, що аграрний сектор залишається ключовим джерелом експортних надходжень держави, проте його конкурентоспроможність значною мірою залежить від логістичних, інфраструктурних, регуляторних і зовнішньоторговельних чинників. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку товарної структури агроекспорту, зокрема виробництва та експорту зернових культур, і визначено особливості формування цінової конкурентоспроможності пшениці та кукурудзи. Обґрунтовано, що світовий ринок зернових характеризуватиметься високою невизначеністю під впливом геополітичних ризиків, кліматичних змін, трансформації міжнародної торговельної політики та зміни логістичних маршрутів, що посилюватиме цінові коливання. Доведено визначальну роль логістичного чинника у формуванні експортної ціни продукції та зниженні прибутковості аграрних підприємств унаслідок зростання транспортних витрат. Виявлено негативний вплив торговельних обмежень на європейському ринку та посилення конкуренції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Обґрунтовано, що підвищення цінової конкурентоспроможності експортоорієнтованої агропродукції потребує переходу від сировинної моделі експорту до розвитку виробництва продукції з високою доданою вартістю, диверсифікації товарної структури експорту, модернізації логістичної інфраструктури та впровадження інноваційних підходів до управління ціновими й товарними аспектами діяльності українських аграрних підприємств. Такі цілі мають стати основою партнерств на принципах маркетингу з представниками переробних галузей і тваринництва на засадах сталого розвитку. Щоб залишатися конкурентоспроможним, українському агробізнесу потрібно перейти від експорту сировини до переробки та розвитку тваринництва. Продукція з доданою вартістю дозволить компенсувати витрати на логістику, обійти митні бар’єри та забезпечити стабільний валютний дохід.
Зелені інновації в агропродовольчій сфері як драйвер екологічних трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Крюкова, Ірина Олександрівна; Селіхов, Сергій Володимирович
Успішне функціонування та розвиток сучасних бізнес-суб’єктів вимагають урахування екологічних орієнтирів, які постають ключовими орієнтирами створення стратегічних конкурентних переваг. Метою статті є визначення перспектив здобуття стратегічних переваг підприємствами агропродовольчої сфери на основі зелених інновацій і вуглецевої нейтральності. Проведено аналіз сучасного рівня інноваційної активності українських агропродовольчих підприємств у контексті порівняння з практикою країн ЄС. Результати показали, що частка інноваційно активних агропродовольчих компаній зростає та становить 29,1%. Питома вага підприємств, що на постійній основі реалізують інноваційну продукцію, становить 40,1%, і за роки війни збільшилася вдвічі. Разом із тим, порівняно з європейською практикою, ступінь інноваційної активності українських компаній залишається значно нижчою. Визначено, що одним із ключових напрямів екологізації агропродовольчого виробництва у глобальному та національному масштабі є його декарбонізація. Інновації, спрямовані на зменшення вуглецевого сліду, мають довгостроковий системний вплив на екологічну, економічну та інституційну складові конкурентоспроможності агропродовольчого сектора. Вони мають потужний потенціал для формування проактивної моделі декарбонізації, яка забезпечує зниження викидів без втрати продуктивності та підвищує ресурсну ефективність агровиробництва. Визначено, що в сільському господарстві основним джерелом викидів вуглецю є рослинництво, яке забезпечує 99% їх загального обсягу. У тваринництві основним джерелом викидів СО2 є галузь скотарства. Обґрунтовано механізм створення довгострокових конкурентних переваг на основі зниження викидів вуглецю у агропродовольчому виробництві та перетворення викидів на інвестиційні активи бізнес-суб’єктів галузі. Визначено, що імплементація екологічних вуглецевих інновацій потребує системної інтеграції учасників агропродовольчих ланцюгів та впровадження екологічних цінностей у їхні бізнес-стратегії. Систематизовано перелік основних перспективних інструментів декарбонізації вітчизняної агропродовольчої сфери: технології мінімального обробітку ґрунтів, їх біорегуляції та відновлення, використання сучасних кормових добавок у тваринництві, технологій прецизійної ферментації в харчовій промисловості, впровадження у виробництво автоматизованих систем контролю викидів вуглецю, перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), впровадження та поширення у вітчизняній практиці використання вуглецевих сертифікатів.
Методологічні аспекти стрес-тестування фінансового планування у вертикально інтегрованих структурах тваринницького сектора
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Поліщук, Олександр Анатолійович; Поліщук, Олена Тимофіївна
У статті науково обґрунтовано та практично реалізовано методику стрес-тестування фінансового планування для суб’єктів агробізнесу з вертикально інтегрованою структурою. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентною волатильністю сировинних ринків, енергетичними кризами та геополітичними викликами, що потребують від менеджменту тваринницьких комплексів переходу від статичного планування до динамічного сценарного моделювання. Метою дослідження є розробка та наукове обґрунтування методики стрес-тестування фінансових планів вертикально інтегрованих тваринницьких комплексів для забезпечення їхньої стратегічної стійкості в умовах системної невизначеності на період 2026–2028 рр. Розроблено комплексну фінансову модель функціонування свинокомплексу за принципом замкненого циклу. Модель базується на поєднанні трьох ключових ланок: рослинництва (сировинна автономія), тваринництва (біологічне перетворення) та глибокої переробки м’ясної продукції. Особливу увагу приділено етапу переробки як інструменту хеджування ризиків падіння цін на живу вагу. У межах дослідження проведено серію стрес-тестів за чотирма основними сценаріями: критичне зростання вартості кормової бази (зернової групи), обвал ринкових цін на м’ясну сировину, зростання логістичних витрат та форс-мажорні обставини воєнного стану (енергетичний терор та блокади експорту). Шляхом імітаційного моделювання доведено, що вертикальна інтеграція дозволяє підприємству зберігати позитивний показник NPV та стабільний операційний грошовий потік (Cash Flow) навіть за умови відхилення ключових параметрів на 25–30 % від базового плану. Результатом роботи є побудована матриця стратегічного реагування, яка демонструє життєздатність моделі. Доведено, що наявність власної переробки та продукції з тривалим терміном зберігання мінімізує залежність від енергетики, логістики та забезпечує високий запас фінансової міцності. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих алгоритмів агрохолдингами для оптимізації інвестиційної стратегії та підвищення стратегічної адаптивності бізнесу в умовах невизначеності на 2026–2028 рр. Отримані результати можуть бути використані менеджментом агрохолдингів для проведення внутрішнього аудиту ризиків та оптимізації інвестиційних програм. Запропонована матриця стратегічного реагування дозволяє керівникам приймати обґрунтовані рішення щодо доцільності нарощування потужностей зберігання та переробки як інструментів виживання в умовах турбулентного ринку 2026–2028 рр.
Передумови формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гарбажій, Катерина Станіславівна
Статтю присвячено вивченню теоретичного базису формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в умовах сучасних трансформацій національної економіки, глобалізації продовольчих ринків та посилення міжнародної конкуренції. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю забезпечення стійких конкурентних переваг вітчизняної агропродовольчої продукції в умовах євроінтеграційних процесів, цифровізації аграрного виробництва, підвищення вимог до якості та безпечності продукції, а також зростання ролі аграрного сектора в забезпеченні продовольчої безпеки держави та розвитку експортного потенціалу України. Дослідження має на меті поглибити теоретичні засади щодо формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в сучасних умовах розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої мети в статті вивчено специфічні особливості функціонування аграрного виробництва, що визначають умови формування конкурентних переваг агропродовольчої продукції. Проаналізовано характерні риси аграрного сектора, зокрема комплексність використання ресурсного потенціалу, сезонність виробництва, залежність результатів господарювання від природно-кліматичних чинників, особливості техніко-технологічного забезпечення, соціальну значущість сільського господарства та його роль у розвитку сільських територій. Досліджено наявні підходи до трактування сутності агропродовольчої сфери як багаторівневої соціально-економічної системи. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність агропродовольчої продукції формується в межах усього ланцюга створення доданої вартості та визначається ефективністю взаємодії виробничих, технологічних, інноваційних, логістичних, організаційних та інституційних складових. Виявлено, що в сучасних умовах конкурентоспроможність агропродовольчої продукції дедалі більше залежить не лише від виробничих характеристик підприємств, а й від рівня інтеграції всіх учасників агропродовольчого ланцюга, здатності швидко адаптуватися до змін ринкового середовища, впроваджувати інноваційні технології та забезпечувати відповідність продукції вимогам внутрішніх і зовнішніх ринків. Систематизовано ключові чинники, що впливають на формування конкурентних переваг продукції агропродовольчої сфери, серед яких виокремлено рівень ресурсного забезпечення, технологічний розвиток виробництва, інноваційну активність, цифровізацію бізнес-процесів, розвиток коопераційних зв’язків, ефективність логістичної інфраструктури, якість і безпечність продукції, екологічну орієнтацію виробництва та відповідність міжнародним стандартам.
Потенціал конкурентоспроможності аграрних бізнес-суб’єктів за умов сталого розвитку та зелених трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Крюкова, Ірина Олександрівна; Потишняк, Олена Миколаївна; Волощук, Максим Володимирович
У статті досліджено сутність і зміст категорії «потенціал конкурентоспроможності» на прикладі бізнес-суб’єктів аграрного сектора. Визначено ключові проблемні аспекти його формування за сучасних реалій господарської діяльності агрокомпаній України. Наведено авторське трактування змісту категорії «потенціал конкурентоспроможності аграрних підприємств» як сукупної спроможності аграрних підприємств формувати й реалізовувати довгострокові конкурентні переваги на основі ресурсної забезпеченості, соціально відповідальних управлінських компетенцій та екологічно-інноваційної орієнтації, спрямованої на забезпечення їх сталого розвитку в трансформованому економічному середовищі. Джерелом формування і нарощування такого потенціалу стає здатність ресурсів і активів до сталого відтворення у довгостроковій перспективі. На основі локальної систематизації результатів наукових досліджень наведено авторське бачення архітектурного складу потенціалу конкурентоспроможності аграрних підприємств за умов імплементації в систему їхнього агроменеджменту орієнтирів сталого розвитку та «зелених» трансформацій бізнесу. До складу елементів архітектури потенціалу конкурентоспроможності запропоновано включити: ресурсно-виробничий потенціал, фінансово-інвестиційний потенціал, управлінсько-інституційний, соціально-кадровий та екологічний потенціал. Доповнено методичні засади оцінювання рівня конкурентоспроможності аграрних бізнес-суб’єктів на основі виведення логічного взаємозв’язку сучасних індексів оцінювання із часткою доданої вартості аграрної сфери. Визначено, що додана вартість є економічним (фінансовим) базисом створення довгострокових сталих конкурентних переваг аграрного бізнесу. Обґрунтовано ключові напрями формування і нарощування потенціалу конкурентоспроможності підприємницьких структур агросектора України за умов стратегічної орієнтації на засади сталого розвитку. Серед них виокремлено: технологічне оновлення агровиробництва, його подальшу цифровізацію та екологізацію, підвищення якості людського капіталу, а також зміну стратегічних орієнтирів агроменеджменту у бік сприйняття нових соціоекологічних цінностей суспільства й підвищення рівня соціальної відповідальності господарювання.
Проблемні питання розвитку каналів постачання сільськогосподарської техніки в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Тараканов, Микола Леонідович
У статті представлено результати дослідження, присвяченого розробці науково-прикладних пропозицій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму впливу ланки збуту сільськогосподарської техніки на функціонування аграрних ринків України. Головною особливістю використання розподільчої ланки у воєнний період є задоволення споживчого попиту шляхом збільшення частки каналів вживаної іноземної техніки та нової вітчизняної техніки при одночасному зменшенні частки каналів нової імпортної техніки. Було наголошено, що ця тенденція потребує подальшого вдосконалення шляхом збільшення частки розподільчого каналу нової української техніки та зменшення частки каналів нової та вживаної іноземної техніки. Передбачається, що збалансованість усього ланцюга руху сільськогосподарської техніки вирішальною мірою залежить від ефективності розподільчої ланки. У статті зосереджено увагу на доцільності поширення інструментів організаційно-економічного механізму на інші розподільчі канали, які характеризуються проблемами задоволення споживчого попиту. Запропоновано подальше вдосконалення бартерних операцій (інструменту tradе-in) на основі поглиблення преференцій при використанні лізингових операцій у період, найбільш сприятливий для обміну старої техніки на нову як для продавців, так і для покупців. Пропозиції, надані для задоволення споживчого попиту на передпродажне тестування сільськогосподарської техніки, передбачають врахування природно-сільськогосподарського зонування угідь з метою тестування техніки, максимально наближеного до умов фермерів, що усуне необхідність проведення тестування на кожному окремому господарстві. Було доведено необхідність надання послуг аутсорсингу сільськогосподарської техніки фермерам структурними підрозділами підприємств, що виробляють техніку. Це забезпечить гнучкість в адаптації техніки до вимог споживачів аутсорсингових послуг. Пропонується створити аутсорсингові платформи – місця для розміщення обладнання, де потенційні споживачі аутсорсингових послуг матимуть можливість обрати обладнання та отримати юридичну допомогу в укладенні договорів з аутсорсером.
Ринок насіння та садивного матеріалу в Україні: сучасні тренди зовнішньої торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соколюк, Катерина Юріївна; Соколюк, Ігор Юрійович
У статті розглянуто сучасні тренди зовнішньої торгівлі на ринку насіння та садивного матеріалу. Проведено аналіз ринків насіння країн із найбільшим об’ємом внутрішнього ринку й окреслено 6 основних із них, а саме: ринок США, Китаю, Франції, Бразилії, Індії, Німеччини. Визначено, що за період війни відбулися значні зміни у структурі зовнішньої торгівлі в секторі насінництва та садивного матеріалу. Встановлено, що у 2019–2024 рр. імпортні операції зовнішньої торгівлі здійснювалися більш ніж із 59 країнами світу. Основними імпортерами насіння та садивного матеріалу до України є Нідерланди (602 УКТЗЕД), США та Франція (1007 УКТЗЕД), Індія (за рахунок імпорту готових плодів, що йдуть під одним кодом УКТЗЕД) та Німеччина (1209 – насіння та спори для сівби). Географія експорту насіння, плодів і інших олійних культур досить широка та налічує 68 країн. Серед основних партнерів, за підсумками 2022–2024 рр., є Німеччина, Угорщина та Італія. Для більш об’єктивної оцінки зовнішньоекономічної діяльності у сфері насіння та садивного матеріалу доцільно провести порівняння експорту й імпорту за основними товарними групами як у натуральному, так і у вартісному вимірі. Під час проведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності у секторі насінництва та садивного матеріалу виявлено, що як у довоєнний період, так і у воєнний основним слабким місцем є ціна на насіння та посадковий матеріал. За підсумками проведених розрахунків протягом періоду дослідження можна зазначити, що у натуральному вираженні експорт понад утричі перевищує імпорт (зернові – у сотні разів), але у вартісному вираженні експорт не покриває імпорту за тими самими товарними групами. Це потребує розробки заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світових стратегічно важливих ринках насіння та садивного матеріалу.
Стратегічне моделювання продовольчої безпеки аграрного сектора Полтавського регіону: SWOT- і PESTEL-аналіз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ткаченко, Володимир Сергійович
Статтю присвячено комплексному дослідженню стану та стратегічних перспектив забезпечення продовольчої безпеки Полтавської області в умовах воєнного стану та глобальних економічних трансформацій. Полтавський регіон визначено як стратегічний аграрний хаб України, що володіє унікальним природно-ресурсним потенціалом, проте стикається з безпрецедентними викликами безпекового та логістичного характеру. У роботі застосовано синтезований підхід, що базується на поєднанні методів PESTEL-аналізу та SWOT-моделювання з використанням експертних оцінок. Оцінювання проводилося групою з 7 провідних експертів за 5-бальною шкалою. За результатами SWOT-аналізу розраховано коефіцієнт продовольчої стійкості (0,93), що вказує на стан «активного захисту» регіону, де зовнішні загрози дещо переважають наявний внутрішній потенціал. Проведено геометричне моделювання стійкості через побудову багатокутника (пелюсткової діаграми). Розрахована площа фактичного потенціалу (Sp = 45,8 кв. од.) порівняно з ідеальною моделлю дозволила визначити коефіцієнт реалізації потенціалу (Kr = 0,71). Це математично підтверджує, що 29 % ресурсних можливостей регіону нівелюються через низьку частку глибокої переробки, енергетичну вразливість і технологічне відставання. У межах PESTEL-аналізу ідентифіковано 20 ключових факторів впливу, серед яких найбільш вагомими визначено політичні (30,1 %) та економічні чинники (29 %). Визначено високий рівень турбулентності середовища (89 % від максимально можливого). Основними драйверами ризику визначено воєнний стан, цінову волатильність на світових ринках і кадрову кризу, спричинену міграційними процесами. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні стратегічних рекомендацій: перехід від експортно-сировинної моделі до створення кластерів глибокої переробки, розвиток біоенергетичної автономності агрохолдингів та прискорене впровадження стандартів HACCP для інтеграції у європейський продовольчий простір.
Стратегічний маркетинговий аудит як інструмент довгострокової конкурентоспроможності аграрних бізнес-суб’єктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Крюкова, Ірина Олександрівна; Потишняк, Олена Миколаївна; Волощук, Максим Володимирович; Шерстюк, Олександр Валерійович
У статті досліджено сутність, роль і значення маркетингового аудиту в контексті формування стратегічних конкурентних переваг бізнес-суб’єктів аграрного сектора. Визначено, що маркетинговий аудит надає бізнес-суб’єктам ринкові орієнтири розвитку та формує передумови для максимального врахування ринкових трендів і вимог. Представлено сукупність якісних ознак стратегічного маркетингового аудиту, завдяки яким можуть бути створені довгострокові конкурентні переваги агропідприємств. Серед них виділено такі: комплексність і системність, орієнтація на стратегічне управління, експортна орієнтованість, інституційно-орієнтований підхід, інтеграційний характер. Нові парадигми агроменедмженту, пов’язані з досягненням цілей сталого розвитку та екологічної орієнтованості бізнесу, посилюють значення стратегічного маркетингового аудиту, який постає адаптаційним інструментом коригування стратегій розвитку агроформувань. Надано авторське визначення концептуального змісту стратегічного маркетингового аудиту аграрних формувань у контексті врахування в управлінні засад сталого розвитку. Доведено, що маркетинговий аудит слід розглядати як інструмент діагностики зовнішнього середовища, зниження репутаційних ризиків, коригування маркетингових стратегій, підвищення гнучкості маркетингового управління та інтеграції екологічних чинників і принципів сталого розвитку у стратегічні плани та завдання бізнесу. Проведений локальний аналіз сучасного стану розвитку ринку аудиторських послуг України, зокрема в частині послуг для бізнесу з маркетингу. Результати аналізу засвідчили, що ринок аудиторських послуг України є конкурентним із домінуванням частки компаній великої четвірки. Вітчизняний ринок маркетингових аудиторських послуг також активно розвивається та має значні перспективи завдяки використання цифрових маркетингових інструментів. Обґрунтовано перелік потенційних вигід і бонусів, які в контексті формування довгострокових стійких конкурентних переваг надає застосування у практичній діяльності аграрних формувань стратегічного маркетингового аудиту. Серед основних із них: зміцнення довгострокової конкурентоспроможності, оптимізація ресурсів і підвищення ефективності маркетингових витрат, адаптація до змін ринкового середовища, підвищення прозорості та довіри з боку стейкхолдерів та додаткові можливості виходу на цільові ринки.
Структурно-динамічний регіональний аналіз розвитку сільського господарства у світі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Марущенко, Олександр Олександрович
Метою статті є проведення структурно-динамічного регіонального аналізу розвитку сільського господарства у світі. За даними FAO та World Bank оцінено динаміку світової структури земель сільськогосподарського призначення, динаміку світової та регіональної частки зайнятих у сільському господарстві в загальній зайнятості, динаміку світової та регіональної частки доданої вартості сільського господарства у ВВП, динаміку світової та регіональної частки сільського господарства у державних витратах; наведено країни-лідери за обсягом випуску, експорту, імпорту та ємності ринку продукції сільського господарства. Проведений структурно-динамічний регіональний аналіз розвитку світового сільського господарства показав суттєве зростання виробництва, торгівлі та розміру ринку, що супроводжується зниженням зайнятості в цьому секторі. Азія стала світовим лідером у розширенні виробництва та торгівлі продукцією сільського господарства, тоді як у Європі відбулося відносне скорочення. Урядова підтримка розвитку сільського господарства знизилася в усіх регіонах, за винятком Азії. Аграрний сектор України у період 2000–2023 рр. демонстрував стійку позитивну динаміку за ключовими показниками розвитку, зокрема обсягами валового виробництва, експортним потенціалом і продуктивністю на душу населення. Останні десятиліття характеризуються суттєвими змінами у використанні сільськогосподарських земель, продуктивності галузі та міжнародній торгівлі. Зокрема, спостерігається зростання валової продукції сільського господарства, що супроводжується зменшенням частки зайнятих у цьому секторі, особливо в регіонах з високим рівнем економічного розвитку. Ці тенденції підкреслюють важливість технологічних інновацій та переходу до інтенсивних методів ведення господарства. Проведений аналіз дозволив виявити низку ключових тенденцій, що мають важливе значення для формування глобальної та національної аграрної політики.
Трансформація транспортної логістики зернового ринку України в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кулєшова, Ольга Сергіївна
У статті досліджено трансформацію транспортної логістики зернового ринку України в умовах повномасштабної війни та визначено ключові структурні зміни, що вплинули на функціонування внутрішніх і зовнішніх логістичних потоків. Обґрунтовано, що блокада морських портів і руйнування транспортної інфраструктури призвели до різкого зміщення пропорцій між видами транспорту, посилення ролі автомобільних і залізничних перевезень, а також активізації альтернативних експортних маршрутів через дунайські порти та сухопутні коридори ЄС. На основі аналізу динамічних рядів за 2018–2024 рр. показано зміни у структурі перевезень зернових культур, зокрема падіння частки морського транспорту у 2022 році, зростання навантаження на автомобільний та залізничний транспорт, а також поступове відновлення морської логістики у 2024 році. Проведено оцінку впливу логістичних обмежень на вартість транспортування та визначено, що логістична складова стала критичним чинником конкурентоспроможності українського зерна на міжнародних ринках. На основі структурного, порівняльного та ситуаційного аналізу визначено ключові ризики транспортної системи та перспективи її відновлення у післявоєнний період. Сформульовано висновки щодо підвищення стійкості логістичної інфраструктури та забезпечення сталого функціонування зернового ринку України.
Інновації як основа сталого розвитку аграрних підприємств України в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Цвігун, Інна Анатоліївна; Білянський, Юрій Олександрович
Досліджено роль інновацій у забезпеченні сталого розвитку аграрних підприємств України в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена тривалими воєнними діями з 2022 року, які суттєво ускладнили функціонування аграрного сектора, посилили фінансові, інфраструктурні, кадрові та екологічні ризики та водночас підвищили значущість інновацій як інструменту адаптації та збереження економічної стійкості. Метою статті є обґрунтування ролі інновацій як функціональної основи забезпечення економічної стійкості, екологічної збалансованості та соціальної стабільності аграрних підприємств України в умовах воєнного стану, а також систематизація ключових напрямів інноваційної діяльності, що формують потенціал сталого розвитку в кризових умовах. Завданнями дослідження є узагальнення наукових підходів до інноваційного розвитку аграрного сектора, виокремлення основних напрямів інновацій та визначення їх впливу на складові сталого розвитку. Методичною основою дослідження стали системний і комплексний підходи, методи аналізу, узагальнення та логічного структурування. У процесі дослідження систематизовано напрями інноваційного розвитку аграрних підприємств з урахуванням впливу воєнних обмежень на фінансові ресурси, інфраструктуру, ринки збуту та людський капітал. У результаті дослідження встановлено, що інноваційна діяльність аграрних підприємств у період воєнного стану має переважно адаптаційний характер, однак водночас формує основу для післявоєнної модернізації аграрного сектора. Обґрунтовано, що найбільш значущими в умовах війни є цифрові, технологічні, ресурсозберігаючі, екологічні та організаційні інновації, які забезпечують безперервність виробництва, зниження витрат ресурсів і збереження людського капіталу. Зроблено висновок, що інновації виступають ключовою умовою інтеграції економічних, екологічних і соціальних складових сталого розвитку аграрних підприємств у воєнних умовах. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання під час розроблення стратегій інноваційного розвитку аграрних підприємств і формування політики підтримки сталого розвитку аграрного сектора України.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ» by Subject "FORESTRY, AGRICULTURAL SCIENCES and LANDSCAPE PLANNING::Area economics::Agricultural economics"

Results Per Page

Sort Options