Журнал "Проблеми економіки" 2022, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/891

Browse

Now showing 1 - 16 of 16

Бідність в Україні: реалії сьогодення і прогнози щодо її подолання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Лучик, Світлана Дмитрівна; Лучик, Маргарита Василівна
Мета статті полягає у дослідженні проблем бідності в Україні й обґрунтуванні шляхів її подолання. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи звітні дані Державної служби статистики України, Державної служби зайнятості України та державних інституцій, автори статті розкривають ситуацію з бідністю населення, яка мала місце в країні станом на початок 2022 року, визначають вплив на неї демографічних чинників, рівня зайнятості, оплати праці та соціального захисту. У статті висвітлено проблеми різкого поглиблення бідності українського населення, що спричинено руйнуванням національної економіки внаслідок розгортання повномасштабної війни в країні. Проаналізовано складові доходів населення у воєнний час, зокрема, виплати заробітної плати, соціальні виплати (пенсії, допомоги з безробіття, вимушеним переселенцям тощо). Досліджено ситуацію з інфляцією в країні, різке зростання якої призвело до катастрофічного зниження доходів українців. Розглянуто та проаналізовано розроблені міжнародними і вітчизняними організаціями, а також урядом країни прогнозні оцінки на коротку перспективу щодо динаміки ВВП України та рівня інфляції. Це дозволило окреслити можливі шляхи зниження рівня бідності українців через ефективне використання фінансової допомоги, що надходить з боку міжнародних організацій і різних країн, шляхом спрямування її на відновлення національної економіки на новому технологічному рівні. Це, насамперед, подальший розвиток ІТ-сфери, а також запровадження і розвиток високотехнологічних виробництв в Україні, що буде спроможне оживити ринок праці, розширити його, збільшити податкові надходження до бюджету та забезпечити підвищення доходів українців, а отже, зменшити рівень бідності населення і повернути людський капітал в країну. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є подальше дослідження державних економічних політик різних країн щодо подолання бідності населення.
Використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Полтавець, Анатолій Миколайович
У статті досліджено питання використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств. Проаналізовано такі показники, як чисельність населення, частка сільського населення, частка трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, частка працездатного сільського населення, площі сільськогосподарських угідь на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві, а також обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві. Так, за 2010–2021 рр. коефіцієнт працездатності сільського населення скоротився незначно, з 0,59 до 0,58, що свідчить про те, що в сільській місцевості досить невисокий трудовий потенціал. Коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2011 р. становив лише 0,22, що вказує на те, що в сільській місцевості лише кожен четвертий мешканець зайнятий трудовою діяльністю або ж працює не в сільському господарстві. Зростає навантаження на одну працездатну людину. Знижується як загальний рівень економічної активності населення сільській місцевості, так і рівень економічної активності працездатного населення. Щорічно скорочується чисельність зайнятих у сільському господарстві. Так, у 2010 р. кількість працюючих у сільській місцевості становила 2870,6 тис. осіб, у 2019 р. – 3010,4 тис. осіб, а в 2021 р. – лише 2692,7 тис. осіб. Рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою. Проте значне скорочення чисельності зайнятих у сільськогосподарському виробництві позитивно не вплинуло на динаміку продуктивності праці загалом по країні, оскільки робоча сила з галузі була витіснена в особисті підсобні господарства, де більше використовується ручна праця, а отже, спостерігається нижчий рівень його продуктивності. Встановлено основні тенденції у динаміці показників коефіцієнта працездатності сільського населення, коефіцієнта використання трудових ресурсів, рівня економічної активності населення сільській місцевості та ін. Встановлено, що рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою.
Концептуальні засади розвитку теорії міжнародного бізнесу в умовах підвищення глобальної технологічної динамічності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Данько, Тарас Володимирович
Метою статті є розробка концептуальних засад розвитку теорії міжнародного бізнесу в умовах підвищення глобальної технологічної динамічності. У статті розглянуто зв'язок між підвищенням технологічної динамічності в сучасному світі та проблемними питаннями в теорії міжнародного бізнесу щодо крихкості або недовговічності специфічних переваг країн і специфічних переваг фірм, які лежать в самій основі існування мультинаціональних корпорацій, їхніх бізнес-моделей та, відповідно, їхньої стійкості. Пропонується комплексне розв’язання цієї якісно нової проблеми міжнародного бізнесу шляхом вирішення загальної задачі забезпечення стійкості фірми в умовах підвищення технологічної динамічності в галузі та визначення, за рахунок яких специфічних переваг ті фірми, які демонструють відповідний рівень стійкості, здатні успішно інтернаціоналізуватися та продовжувати конкурувати на світових ринках у теперішніх умовах, незважаючи на дизрупцію класичної парадигми існування міжнародних фірм. Досліджено еволюцію теорій менеджменту конкурентоспроможності фірми в умовах підвищення динамічності середовища, яка призвела до появи динамічного стратегічного менеджменту на основі інтеграції теорії динамічних здатностей та інституціонального підходу з традиційним інструментарієм розробки та імплементації корпоративних стратегій. Дістало подальшого розвитку обґрунтування концепції специфічних переваг глобальних інноваційних екосистем у теорії міжнародного бізнесу. Практичне застосування запропонованих концептуальних засад розвитку теорії міжнародного бізнесу з урахуванням безперервного підвищення технологічної динамічності в сучасному світі полягає у запровадженні міжнародними фірмами в своїй діяльності засобів динамічного стратегічного менеджменту включно з розробкою та втіленням стратегій своєї участі у глобальних інноваційних екосистемах.
Модернізація інноваційної інфраструктури як інституційна передумова структурної перебудови економіки регіонів України у поствоєнний період
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Вахович, Ірина Михайлівна; Погуляйко, Юрій Михайлович
У статті обґрунтовано доцільність модернізації інноваційної інфраструктури як інституційної передумови структурної перебудови економіки регіонів України у воєнний період з проєкцією активізації інноваційних процесів у поствоєнний період. Обґрунтовано, що інноваційна інфраструктура в Україні охоплює надто звужену специфікацію елементів генерування та комерціалізації інновацій, що не дає можливості прискорити процеси інноваційного оновлення матеріально-технічної бази базових ланок національного господарства та регіональних господарських комплексів. Встановлено, що основними структурними елементами регіональної інноваційної інфраструктури виступають технологічне, комерційне та підтримуюче ядро, які, взаємодіючи, забезпечують прискорення процесів продукування та комерціалізації інноваційних розробок і їх впровадження у сфери виробництва й обігу. Виявлено, що створення бізнес-інкубаторів і стартап-шкіл вже у короткостроковій перспективі дозволить усунути дефіцит інноваційних ідей та розробок, що у післявоєнний період забезпечить їх комерціалізацію і впровадження у практику інноваційного оновлення економіки регіонів України. Дослідження показали, що інноваційна інфраструктура України не відзначається критично необхідним рівнем ефективності функціонування через нерозвиненість інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової компонент, що не дає можливості забезпечити результативну пропаганду кращих іноземних і вітчизняних практик інноваційного та наукомісткого розвитку структуроутворюючих ланок національного господарства, зокрема, реалізації перших етапів цифрової трансформації процесів прийняття управлінських рішень у секторі публічного управління. Встановлено, що програмування пріоритетних напрямів модернізації регіональної інноваційної інфраструктури доцільно здійснювати у воєнний період, щоб відразу після завершення війни сформувати алгоритм системного оновлення економіки регіонів України для забезпечення прискореного відновлення зруйнованих ворожими атаками цілісно-майнових комплексів і формування сучасних індустріальних, постіндустріальних та інформаційних полюсів зростання.
Напрями підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Запорожець, Ганна Володимирівна; Краснокутський, Євген Сергійович
У статті визначено напрями підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту. Зазначено, що на сьогодні транспортний сектор України переживає вкрай складні часи, викликані як посиленням внутрішніх протиріч розвитку суб’єктів цієї сфери, так і впливом зовнішніх негативних факторів, пов’язаних з економічною і політичною нестабільністю в країні та світі. Своєю чергою, перспективи розвитку залізничного транспорту потребують вирішення питань щодо інтеграції залізничної галузі України в Європейську транспортну систему та підвищення якості послуг, що надаються підприємствами. Визначено що організація робіт по управлінню якістю на підприємствах залізничного транспорту передбачає створення систем менеджменту якості і вживання необхідних заходів по забезпеченню їх ефективного функціонування. У цьому напряму необхідним вважається встановлення та реалізація таких процедур: розробка; затвердження; ведення та забезпечення всіма документами і даними, які належать до системи. Зазначено, що динаміка прибутку підприємств залізничного транспорту багато в чому залежить не тільки від його техніко-технологічних можливостей, але й від соціально-економічних факторів, тобто від потреби і здатності населення користуватися якісною транспортною послугою. Виділено п’ять основних розбіжностей і проблем, які є причинами незадоволеності споживачів послугами підприємств залізничного транспорту. З’ясовано, що наявність наведених розбіжностей і проблем суттєво впливає на рівень управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту. Усунення розбіжностей між очікуваннями та сприйняттям якості надання послуг споживачами можливе лише за умови чіткого усвідомлення проблем, характерних для цього процесу на сучасному етапі інтеграції залізничної галузі України в Європейську транспортну систему. Зроблено висновок про необхідність підвищення ефективності управління якістю послуг підприємств залізничного транспорту на основі використання сучасних підходів щодо ретельного вивчення запитів споживачів (попиту населення на транспортні послуги) і подальшого вдосконалення споживчих якостей транспортної послуги для отримання прибутку, підвищення соціальної значущості залізничних перевезень та отримання конкурентних переваг у перспективі.
Податкова політика в умовах війни та її вплив на формування доходів місцевих бюджетів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Дуб, Андрій Романович; Мединська, Тетяна Володимирівна
Пом’якшення податкового законодавства після початку війни було скеровано на підтримку бізнесу та забезпечення функціонування економіки. Проте його вплив на формування податкових надходжень місцевих бюджетів був неоднозначний. Окремі зміни до податкового законодавства на час воєнного стану негативно вплинули на доходи місцевих бюджетів, інші – навпаки. Мета статті – виявити вплив податкової політики на формування доходів місцевих бюджетів під час війни й оцінити перспективи наповнення місцевих бюджетів податковими надходженнями в короткостроковому періоді. У роботі охарактеризовано запроваджені після початку війни податкові зміни в розрізі податків, які мають безпосередній вплив на формування доходів місцевих бюджетів – податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку, плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, акцизного податку з пального, алкогольних та тютюнових виробів. Проведено аналіз тенденції до зміни податкових надходжень місцевих бюджетів у розрізі регіонів. Виявлено, що запроваджені податкові зміни негативно вплинули на наповнення місцевих бюджетів надходженнями від майнового податку (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку) та акцизного податку на пальне. Водночас зростання обсягів податкових надходжень від податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку, акцизного податку з алкогольних і тютюнових виробів у загальному підсумку забезпечили зростання податкових надходжень місцевих бюджетів на 13,5 % порівняно з попереднім, довоєнним роком. Однак на фоні загального зростання податкових надходжень місцевих бюджетів у регіонах, частини яких перебувають під воєнною окупацією росії (Запорізькій, Харківській, Херсонській, Донецькій, Луганській областях), відбулося їх падіння. Критично оцінено й обґрунтовано перспективи наповнення місцевих бюджетів податковими надходженнями в короткостроковому періоді. В найближчій перспективі можна очікувати зростання податкових надходжень місцевих бюджетів з огляду на можливе скасування податкових «послаблень» на фоні успіхів ЗСУ, які позитивно впливають на ділові очікування підприємств та активізацію ділової активності.
Підходи до оцінки впливу криз неекономічного походження на соціально-економічну систему України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Полякова, Ольга Юріївна
Метою статті є розробка методичного підходу до оцінки наслідків криз неекономічного походження та їх синергетичного ефекту для України. У статті здійснено аналіз сучасних підходів до виявлення економічних наслідків криз природного, біологічного та воєнного походження і показано, що ситуація в Україні характеризується нашаруванням наслідків криз воєнного та біологічного походження, що ускладнює оцінку. Запропоновано класифікацію наслідків криз неекономічного походження, яка включає сферу прояву наслідків, швидкість і черговість, масштабність, тривалість впливу та час виникнення і спрямована на здійснення вибору методів оцінки та прогнозування наслідків. Розроблено принципову схему науково-методичного підходу до оцінки наслідків криз неекономічного походження, який передбачає оцінку у чотирьох вимірах: напрям оцінки (відповідно до сфери проявів кризи), суб’єктивно-об’єктивний (відповідно до використовуваних методів оцінки), часовий (відповідно до етапів виникнення і розгортання кризи) та макро-мезоекономічний (відповідно до масштабності кризи) виміри, і дозволяє сформувати когнітивну карту наслідків різної етіології кризи. Показано, що для України у наявній кризі доцільним є виділення двох етапів оцінки: 1-й – розгортання пандемії, 2-й – воєнна агресія на тлі пандемії, а також застосування експертних методів оцінки на другому етапі. На основі аналізу світового досвіду запропоновано індикатори оцінки наслідків кризи. Розроблений науково-методичний підхід дозволяє визначити найбільш вразливі сектори економіки, виявити причинно-наслідкові зв’язки у процесі поширення в економіці та соціальній сфері країни кризи, спричиненої пандемією та військовою агресією, має універсальний характер і може застосовуватися для криз різного неекономічного походження, а також для розробки системи моніторингу та попередження поширення криз.
Рейтинговий аналіз розвитку цифрової економіки в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Якушко, Інна Валеріївна
Розвиток цифрової економіки є об’єктивним процесом, який сьогодні активно відбувається у всьому світі. У результаті цього сформувалися базові центри продукування та експорту інформаційно-комунікаційних технологій, що призвело до формування конкуренції між країнами у сфері цифровізації, розвитку цифрової економіки. Україна сьогодні активно залучена до світових процесів цифровізації. Проте рівень використання цифрових технологій є недостатнім, що обумовлює важливість проведення наукових досліджень зарубіжного досвіду у цьому напрямку, конкретизації актуальних тенденцій розвитку цифрової економіки в країні. У статті проведено рейтинговий аналіз сучасного стану розвитку цифрової економіки в Україні. Такий аналіз проведено за рахунок вивчення найбільш поширених світових рейтингів, які розроблені та використовуються вченими, аналітиками для опису базових трендів цифровізації суспільства в різних країнах і регіонах світу. Зокрема, було використано інформацію про рейтинг цифрової конкурентоспроможності, рейтинг країн світу за Індексом мережевої готовності, рейтинг країн світу за рівнем свободи інтернету, Індекс цифрової економіки та суспільства, Індекс цифрової якості життя. У результаті встановлено, що найкращі позиції в цих рейтингах у переважній більшості випадків посідають країни з високим соціально-економічним розвитком, у яких сформовані умови для інноваційного розвитку, включаючи розробку, впровадження та експорт сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Україна в згаданих рейтингах залишається на посередніх позиціях. Це свідчить про значний потенціал розбудови цифрової економіки в країні, що можливо реалізувати через активне втручання органів державної влади у формування сприятливих умов для залучення інвестицій у сфері ІКТ. Також встановлено, що важливим елементом забезпечення розвитку такої сфери є трансформація роботи державних інституцій, оскільки за багатьма критеріями саме напрямок регулювання є найбільш нерозвиненим.
Розвиток стартапів у сфері енергетики: світовий досвід і можливості для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Хаустов, Микита Миколайович
Метою дослідження є визначення сутнісних характеристик стартапів, а також виявлення особливостей, тенденцій і перспектив їх розвитку в енергетичному секторі у світі та можливостей розвитку в Україні. На основі проведеного дослідження показано, що сьогодні стартапи є каталізатором економічного розвитку та процеси їх створення у світі динамічно розвиваються. Визначено важливість енергетичного сектора у розвитку стартапів через важливість для держав і людства досягнення цілей переходу на чисту енергію, а також необхідності забезпечення енергетичної незалежності та безпеки країн світу, та їх національної безпеки зокрема. Сформовано розуміння сутності поняття «стартап». Виявлено, що стартапи базуються на низькотехнологічних, високотехнологічних і глибокотехнологічних інноваціях, досліджено їх особливості. Виділено специфічні особливості енергетики, що визначають процеси технологічних змін у секторі та впливають на особливості створення та впровадження стартапів, динаміку їх розвитку та ризики. Досліджено кількісні показники розвитку стартапів (в тому числі енергетичних) у світі загалом та по країнах, їх структуру за напрямами, особливості розвитку стартапів у сферах «чистої» та «цифрової» енергетики. Розглянуто досвід окремих країн у побудові ефективної екосистеми стартапів. Обґрунтовано, що в сучасних умовах розвиток країни потребує використання різноманітних інструментів національної політики формування та розвитку екосистеми стартапів, відповідного інституційного середовища. Це дозволить створити базис економічного зростання, що є вкрай актуальним і для України в умовах повоєнного відновлення економіки. Визначено, що масштабні руйнування в енергетичній сфері обґрунтовують високу значущість розвитку стартапів у ній, це сприятиме покриттю певних потреб, наприклад, у рідкому паливі, ефективному теплопостачанні та ін.
Стратегії виходу підприємств на міжнародні ринки за рівнями управління
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Ковбатюк, Марина Володимирівна; Шкляр, Вікторія Вікторівна; Ковбатюк, Георгій Олександрович
Глобалізаційні тенденції сьогодення відкривають і розширюють торгово-економічні взаємозв’язки підприємств різних країн світу. Українському бізнесу на сьогодні належить мала частка глобального ринку. Це спричинено насамперед невпевненістю перед невідомим ринком, вимогами його споживачів, закордонним законодавством, умовами сертифікації та стандартизації тощо. Процеси виходу підприємств на міжнародні ринки збуту викликані рядом причин, серед яких найпоширенішими є: збільшення обсягів реалізації товарів чи надання послуг, підвищення прибутковості, довгострокове забезпечення дохідності, підвищення інноваційного потенціалу, підвищення досвідченості, конкурентна боротьба, наявність державних стимулів. Узагальнення підходів до процесу виходу підприємства на міжнародні ринки дозволило сформулювати його етапи планування: діагностика підприємства, вибір стратегії, вибір міжнародного ринку, пошук партнерів, відкриття локальних представництв і створення єдиної інформаційної бази підприємства. Ці етапи не переобтяжені аналітичними дослідженнями та розрахунками і є максимально наближеними до практичної діяльності підприємства. У статті звернено увагу на те, що ефективне функціонування на міжнародних ринках передбачає масштабування всіх процесів діяльності підприємства, а не проведення разових експортно-імпортних операцій. Тому системність виходу підприємства на міжнародний ринок передбачає проведення стратегічного аналізу та формування стратегічного плану. Правильно спланована діяльність та обрана стратегія виходу чи розширення на міжнародні ринки є гарантом опанування нових сегментів і підвищення прибутковості. На базі цього систематизовано види стратегій виходу на міжнародні ринки за рівнями управління, що дозволяє правильно скоординувати та встановити взаємозв’язок між ними і реалізувати поставлені стратегічні цілі підприємства.
Сутнісні характеристики відновлення країн світу після збройних конфліктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Череп, Алла Василівна; Лещенко, Анатолій Анатолійович
Метою статті є аналіз міжнародного досвіду країн у період післявоєнного відновлення, визначення основних чинників, що впливали на розвиток економіки, та формування на основі отриманих даних плану реконструкції та розвитку держави. Україна протягом 2014–2021 рр. потерпала від агресії на сході країни з боку банд-формувань, фінансованих Російською Федерацією, все це справляло значний вплив на всі сектори економіки країни, проте на початку 2022 р. Росія вдалась до повномасштабного вторгнення, що призвело до колосальних людських жертв, зруйнування соціальної інфраструктури, виробничого комплексу й економіки в цілому. Тепер від збройної агресії потерпають не окремі регіони, а територія всієї держави, значна частина країни окупована, по більшості регіонів завдаються удари з різних видів озброєння. Хоча бойові дії ще не закінчені, а масштабність наслідків і збитків вже важко підрахувати, проте після закінчення війни настане період відновлення, тому було б доцільним завчасно проаналізувати історичні події минулого та вивчити досвід країн світу зруйнованих під час воєнних дій. У статті було розглянуто практику відбудови й економічного розвитку країни у післявоєнний період. Визначено головні фактори забезпечення економічного зростання таких країн, як Західна Німеччина, Японія, Італія, Південна Корея та Ізраїль. Проаналізовано засоби, реалізувавши які, вдасться розробити план дій реконструкції економіки та реалізувати потенціал розвитку України. Розглянуто проєкт Держбюджету України на 2023 рік та плани по залученню коштів для фінансування економіки країни з боку міжнародних організацій та урядів іноземних держав. Наведено приклади післявоєнного відновлення України, котрі запроваджені урядом та вже реалізуються, задля стабілізації економіки держави зараз і відновлення зруйнованої країни у подальшому.
Сценарії прогнозування адекватності розвитку генеруючих потужностей і механізми підтримки розвитку електроенергетики ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Губарєва, Ірина Олегівна; Салашенко, Тетяна Ігорівна
Наведено узагальнене тлумачення адекватності генеруючих потужностей. Досліджено методи оцінки адекватності генеруючих потужностей відповідно до регламентів і стандартів ЄС. Розкрито особливості прогнозування адекватності розвитку генеруючих потужностей на різних часових інтервалах (довгостроковому, середньостроковому та короткостроковому) за методологічним підходом ENTSO-E. Подано основні сценарії прогнозування адекватності розвитку генеруючих потужностей на середньостроковому та довгостроковому часових інтервалах. Зосереджено увагу на ключових етапах побудови ринкових стохастичних моделей прогнозування попиту та пропозиції електричної енергії відповідно до методологічного підходу ENTSO-E до прогнозування адекватності розвитку генеруючих потужностей: прогнозування погодинного навантаження в електроенергетичній системі; визначення ймовірнісних характеристик електрогенерації на основі кліматичної бази даних; оцінка гнучкості електроенергетичної системи; прогнозування розвитку транскордонних перетоків електричної енергії; оцінка критеріїв адекватності розвитку генеруючих потужностей. Наведено основі методологічні аспекти прогнозування й оцінки адекватності розвитку генеруючих потужностей за кожним з етапів. Для підтримки адекватного розвитку європейської електроенергетики запроваджуються ринкові механізми підтримки, а саме ринку потужностей і ринку відновлюваної електроенергії. Наведено основні типи механізмів функціонування ринку потужностей в ЄС. Розглянуто схеми державної підтримки розвитку відновлюваної електроенергетики в ЄС.
Технічні й економічні аспекти створення підгалузі з виробництва синтетичного рідкого палива в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Шпілєвський, Володимир Вікторович; Котляров, Євген Іванович
У статті доведено, що сьогодні Україна опинилася в стані, за якого задоволення потреб у моторному паливі залежить виключно від імпортних поставок світлих нафтопродуктів, що є неприйнятним з точки зору енергетичної і навіть національної безпеки країни, а вирішення цієї проблеми знаходиться в площині організації виробництва моторного палива з власних природних ресурсів. Метою дослідження є обґрунтування технічних та економічних засад створення підгалузі з виробництва синтетичного моторного палива в Україні. Задля досягнення мети дослідження було: визначено класифікацію видів альтернативного моторного палива; подано порівняльну характеристику енергонасиченості і сфери використання різних видів моторного палива, а також надано порівняльні характеристики синтетичної і кращих сортів природної нафти; оцінено відповідність синтетичного бензину і дизельного палива стандарту Euro-4; розглянуто техніко-експлуатаційні переваги синтетичних аналогів нафтового палива над іншими його альтернативами. На основі проведеного аналізу в статті доведено, що, зважаючи на обмеженість ресурсних можливостей забезпечення виробництва в Україні моторного палива з нафти і природного газу, до освоєння в країні слід рекомендувати виробництво синтетичного рідкого моторного палива (СРП) з вугільної сировини; досліджено сировинну базу виробництва синтетичного рідкого палива. Також у статті проаналізовано особливості способів і конкретних технологій отримання СРП із вугілля та визначено, що до освоєння в Україні доцільною є технологія синтезу СРП за методом Фішера-Тропша з попереднім отриманням синтез-газу у спосіб парокисневої газифікації вугілля. З урахуванням цього сформовано ресурсно-продуктовий баланс повного циклу виробництва синтетичного рідкого палива, розроблено загальну виробничу схему підгалузі СРП в Україні, надано техніко-економічні характеристики національного та регіональних промислових комплексів з виробництва СРП і запропоновано структуру підгалузі з виробництва СРП у країні.
Фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації: сутність, принципи та регіональний вимір
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Недопад, Григорій Вікторович
У статті обґрунтовується доцільність формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування як необхідної передумови активізації процесів утилізації вторинної сировини в умовах децентралізації. Дослідження показали, що фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування являє собою логічно упорядковану сукупність методів, інструментів і важелів фіскального, бюджетного, кредитного, цінового та відшкодувально-штрафного впливу на процеси залучення у господарський обіг вживаної сировини промислового та побутового спрямування з метою використання ресурсної цінності її матеріально-речової субстанції. Обґрунтовано, що наявна система фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування, яка функціонує на загальнонаціональному рівні, має отримати свою модифікацію на регіональному та місцевому рівнях, щоб максимальною мірою використати переваги та можливості децентралізації у фінансово-інвестиційному забезпеченні модернізації інфраструктури поводження з відходами та процесів утилізації ресурсної цінності промислових і побутових відходів. Встановлено, що формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування має базуватися на комплексі фундаментальних принципів та принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій і кон’юнктурно-циклічних коливань. Обґрунтовано, що фундаментальними принципами формування системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації виступають принципи екологічної стійкості, економічної ефективності та соціальної відповідальності, а до переліку принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій та кон’юнктурно-циклічних коливань, відносять принципи врахування глобальних вигод, децентралізації і дерегуляції, дотримання фіскального оптимуму, альтернативної вартості, комплексності, превентивності і усунення негативних екстерналій.
Інноваційна трансформація поствоєнної економіки України: детермінація цілепокладання та регіональні особливості
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Матрунчик, Дмитро Миколайович
У статті сформульовано авторський концепт інноваційної трансформації поствоєнної економіки України для прискореного усунення наслідків військового вторгнення держави-агресора глобального масштабу та модернізації структуроутворюючих ланок національного господарства і регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що в умовах значної територіальної неоднорідності галузевої структури господарського комплексу вибір пріоритетів інноваційної трансформації поствоєнної економіки має враховувати особливості розвитку економіки регіонів України. Встановлено, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки має передбачати ідентифікацію основних детермінант (воєнних, інституційно-цифрових, ресурсно-виробничих і екологічних, соціальних, макроциклічних і макрофіскальних, глобальних), які на даний момент визначають базові тренди функціонування національного та регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що основними принципами інноваційної трансформації поствоєнної економіки України та регіональних господарських комплексів виступають: 1) принцип соціальної відповідальності; 2) принцип дирижизму; 3) принцип інклюзивності; 4) принцип коеволюції; 5) принцип конвергенції; 6) принцип глокалізації. Доведено, що визначений комплекс базових принципів здійснення трансформаційних процесів у поствоєнний період на інноваційних засадах детермінує такі основні цілі: 1) відновлення економіки та посилення господарської самодостатності; 2) зміцнення обороноздатності країни та відродження військово-промислового комплексу; 3) побудова соціальної держави; 4) чисте довкілля. Встановлено, що основні цілі (цілі першого порядку) мають конкретизуватися у цілях другого порядку: територіально-секторальних, еколого-енергетичних, соціально-демографічних і науково-технічних. Обґрунтовано, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки України має повною мірою враховувати регіональну специфіку виробничого та інфраструктурного комплексоутворення, щоб забезпечити максимально результативне використання ресурсно-виробничого потенціалу територіальних утворень та вигід і нових можливостей, зумовлених поглибленням децентралізаційних процесів.
Інфраструктурне забезпечення регіонального управління відходами у контексті циркулярної економіки (на прикладі Харківської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті запропоновано інтегрований підхід до оцінювання розвитку системи управління відходами на прикладі Харківської області. Цей підхід базується на застосуванні комплексу показників, які характеризують поточний стан функціонування даної системи з екологічної та економічної точок зору. На підставі одержаних результатів проведеної діагностики виявлено бар’єри, загрози, екологічні засади функціонування регіональної системи управління відходами. У результаті дослідження обґрунтовано, що для дієвого інфраструктурного забезпечення управління відходами доцільно впроваджувати логістичний підхід, суть якого полягає в інтеграції принципів трансформації системи управління відходами, пріоритетних напрямів рециклінгу відходів унаслідок руйнувань об’єктів критичної інфраструктури, впровадження алгоритму реверсивної логістики, основних складових організаційно-економічного механізму (функцій, методів, засобів управління, інформаційних систем, цифрових, «зелених» та інноваційних технологій), фінансових інструментів зеленого інвестування для реалізації регіональної стратегії управління відходами у Харківській області. Впровадження запропонованого підходу сприятиме прийняттю обґрунтованих інноваційних рішень з екологізації логістичної діяльності та екологічного менеджменту; своєчасному вирішенню проблем з управління зворотними потоками відходів виробництва із застосуванням принципів зеленої та реверсивної логістики; мінімізації негативного впливу на довкілля за рахунок скорочення обсягу утворення відходів, збільшення обсягу переробки та повторного використання відходів; дієвому впровадженню моделей циркулярної економіки, переходу до розширення відповідальності виробників; підвищенню рівня екологічної безпеки регіону; досягненню цілей сталого розвитку регіональної економіки. Встановлено, що задля вдосконалення системи управління відходами у регіоні доцільним є: впровадження новітніх технологій і устаткування зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів з урахуванням передової європейської практики; сприяння використанню рециклінгу відходів як вторинної сировини на засадах «зеленого» інвестування; розроблення фінансового механізму застосування публічно-приватного партнерства на основі залучення приватних інвестицій та інших позабюджетних джерел фінансування у сферу управління відходами; створення відповідної логістичної інфраструктури (наприклад, кластерної структури як організаційної форми партнерства) з управління відходами; розроблення й впровадження інструментів економічного стимулювання утилізації відходів; реалізація концепції реверсивної логістики у контексті циркулярної економіки.