Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 22 № 2 (2026)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 22 № 2 (2026) by Subject "TECHNOLOGY"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Аналіз термодинамічних та конденсаційних процесів в низкопотенційній частині парових турбін та засоби підвищення їх ефективності(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Тарелін, А. О.; Аннопольська, І. Є.; Хінєвіч, О. Є.Вступ. Питання підвищення ефективності роботи низькопотенційної частини потужних вологопарових турбоустановок, від якої суттєво залежить якість роботи турбоустановки загалом, є актуальним. Незважаючи на використання новітніх методів їх моделювання та проєктування, дотепер залишається низка невирішених питань. Проблематика. Обґрунтоване визначення нетрадиційних засобів зниження додаткових втрат енергії, які виникають тільки у низькопотенційній частині турбіни: на останніх ступенях циліндрів низького тиску (ЦНТ) і пов’язані з фазовим переходом та появою вологи (зарядоутворення і переохолодженням пари), а також у вихлопному патрубку й конденсаторі, акцентуючи увагу на вплив електризації потоку вологої пари. Мета. Розробка методики підвищення ефективності та надійності роботи низькопотенційної частини потужних паротурбінних установок на основі цілеспрямованого керування теплоелектрофізичними процесами. Матеріали й методи. Електризована та іонізована волога пара. Проведено аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження на термодинамічному стенді ІЕМС НАН України, результати натурних експериментів, проведених на ТЕС і ТЕЦ України та США. Застосовано аналітичні методи, які базуються на класичних законах термодинаміки складних систем, електрофізики й теорії турбомашин. Результати. На основі розрахункових та експериментальних досліджень показано позитивні наслідки цільового керування електрофізичними впливами від останніх ступенів ЦНТ до конденсатору. Запропоновано використання іонізації потоку вологої пари для зменшення втрат від переохолодження й постійного електричного поля на вході в конденсатор для збільшення теплового навантаження і зниження нерівномірності поля швидкостей, а також нейтралізацію потоку за останнім ступенем для зниження тиску і збільшення теплоперепаду. Висновки. Вдосконалення теплоелектрофізичних процесів у низькопотенційній частині паротурбінної установки дозволить підвищити її ефективність роботи на 1,5—2%.Item Дослідження стабільності процесу переносу електродного металу та формоутворення швів при підводному ручному дуговому зварюванні(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Ярос, Ю. О.; Бойко, І. О.; Максимов, С. Ю.Вступ. Підводне зварювання — це унікальний спосіб з’єднання металів під водою, але умови роботи водолаза-зварювальника надважкі, а налаштування оптимального для якості шва режиму зварювання ускладнено низкою специфічних чинників процесу. Окрім цього не кожен фахівець може оцінити якість зварювання органолептично. Проблематика. За умов роботи зварювальний струм, напруга та погонна енергія мають особливості впливу на стабільність дуги, формування і забрудненість металу зварного шва неметалевими включеннями. Порушення балансу параметрів режиму зварювання може привести до збільшення кількості дефектів шва та погіршенню його формоутворення. Мета. Дослідження переносу електродного металу, формоутворення швів, стабільності процесу підводного мокрого ручного дугового зварювання та визначення мінімальних зварювальних режимів, необхідних для забезпечення стабільності процесу та якості шва. Матеріали й методи. Дослідження проведено за допомогою установки плавлення електроду типу УПЕ 500, з використанням спеціалізованого джерела живлення для підводного зварювання НМ 1000П та спеціального обладнання, що забезпечує можливість зварювання під водою. Фіксування показників зварювального струму та напруги на дузі виконано за допомогою осцилографа та програмного забезпечення PicoScope, що дозволило отримати й математично обробити статистичні дані про електричні параметри процесу зварювання. Форми швів оцінено за допомогою темплетів, їх підготовки, протравлювання та подальшому дослідженні (×100). Результати. Для досягнення гарантованої технологічної стабільності в реальних умовах зварювання рекомендовано нижню межу з більш високими показниками (200 А, 27 В), а дотримання рекомендованих параметрів режиму зварювання дозволяє покращити якість формування швів, уникнути «трикутності» швів при підводному мокрому зварюванні та зменшити забрудненість металу шва неметалевими включеннями приблизно вдвічі. Висновки. Результати досліджень можуть бути використані при налаштуванні режимів підводного зварювання у складних умовах.Item Розроблення технології отримання біогазу та органічних добрив із відходів виробництва біоетанолу(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Кулічкова, Г. І.; Іванова, Т. С.; Баєр, О. О.; Блюм, Я. Б.; Циганков, С. П.Вступ. Одним із шляхів доповнення та заміни природного газу є біогаз. Його отримують з органічної сировини при біометаногенезі, він аналогічний природному газу. Проблематика. Виробництво 1 м3 біоетанолу супроводжується утворенням 10—15 м3 вінаси, відходу, що скидається на поля фільтрації. Її можна використовувати як сировину для отримання біогазу, що дає біоетанольним заводам енергонезалежність. Витрати на створення біогазових установок окуповуються через отримання енергії та уникнення штрафних санкцій за забруднення довкілля. Мета. Розробити біотехнологію використання вінаси та лігноцелюлозного ко-субстрату для отримання біогазу та органічних добрив на підприємствах біоетанолу, щоб вирішити проблеми альтернативних енергоносіїв біоетанольних заводів України й утилізації відходів. Матеріали й методи. Визначали вологість висушуванням при 105 oС, зольність — спалюванням при 550 oС, нітроген — методом К’єльдаля, сірку — комплексометричним методом, мікроелементний склад — атомно-абсорбційною спектрометрією. Досліджували сировину для біогазу: вінасу, багасу сорго, а також дигестат. Метанове ферментування вивчали у мезофільних умовах, при періодичному завантажуванні. Кількість біогазу визначали об’ємним витісненням соляного розчину та у Methane Tube, а вміст метану в біогазі — автоматичним газоаналізатором та газовим хроматографом Aglient 7890B GC System. Результати. Визначено фізико-хімічні показники нативної та концентрованої вінаси, багаси цукрового сорго, дигестату як сировини для отримання біогазу. Спільне використання бурякової вінаси та багаси цукрового сорго призводить до збільшення кількості активної метаногенної мікрофлори в реакторі й підвищує продуктивність процесу. Висновки. Створено технологічну схему виробництва біогазу та органічних добрив з вінаси та лігноцелюлозної біомаси з урахуванням сучасних техніко-економічних вимог підприємств України. Технологія є перспективною і може бути застосована на спиртових, біоетанольних та цукрових виробництвах.