Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/713

Browse

Now showing 1 - 20 of 21

The Mathematical Modeling of Exchange Rate Dynamics as a Basis for the State Regulatory Policy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Malyarets, Lyudmyla M.; Voronin, Anatolii V.; Lebedeva, Irina L.; Lebedev, Stepan S.
Успішність державного регулювання валютного ринку, від якого залежить стабілізація економіки країни, підтримка конкурентоспроможності експорту, контроль інфляції тощо, визначається тим, яку модель покладено в основу прийняття управлінських рішень. У роботі запропоновано два підходи до розв’язання задачі оптимального регулювання курсу валют. Один із підходів базується на використанні рівномірночастотного критерію якості управління, а інший – на застосуванні інтегрального квадратичного критерію якості управління процесом балансування між попитом та пропозицією на валютному ринку. Мета роботи полягала в побудові математичної моделі, яка б дозволяла визначати оптимальні параметри валютного ринку і умови, за яких відхилення реального валютного курсу від необхідного фіксованого курсу було б мінімальним. У межах запропонованої в роботі математичної моделі вважається, що всі процеси, які розглядаються, є неперервними у часі. Це дозволяє застосовувати для побудови моделі елементи інтегрального та диференціального числення. Отримана математична модель являє собою систему диференціальних рівнянь і містить два типи критеріїв якості, які на основі аналізу можливих коливань валютного курсу дозволяють вибрати способи його регулювання. Однак ці критерії мають різну спрямованість. Так, застосування рівномірночастотного критерію спрямовано на зниження коливності курсових відхилень від необхідного значення за найгіршого впливу сезонних коливань валютного попиту. Тоді як реалізація регулювання курсу за допомогою інтегрального квадратичного критерію якості керування дозволяє оптимізувати витрати на стабілізацію курсу на тривалі часові інтервали. Отримані результати дозволяють використовувати запропоновану математичну модель для обґрунтування вибору шляхів оптимізації регуляторної політики держави на валютному ринку.
Гібридна сегментація ринку електромобілів України методами Data Science
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Андрусик, Євгеній Валерійович; Гур’янова, Лідія Семенівна
У статті розглянуто актуальну проблему ефективної сегментації ринку електромобілів України. Цей ринок, з одного боку, демонструє експоненційне зростання, а з іншого – розвивається в умовах значних економічних і соціальних викликів, що формує унікальну споживчу поведінку. Проведений аналіз показав, що традиційні підходи до сегментації, які базуються переважно на соціально-демографічних чи цінових характеристиках, є недостатніми, оскільки не дозволяють зрозуміти глибинні драйвери та мотивацію, що стоять за вибором споживачів. Метою дослідження є розробка та апробація комплексної гібридної моделі сегментації, яка інтегрує об'єктивні кількісні показники ринку та суб'єктивні психографічні й поведінкові характеристики споживачів. Емпіричною базою роботи виступили два масиви даних: структуровані дані про державну реєстрацію електромобілів в Україні за період з 2020 по 2025 рік та неструктуровані дані, що включають близько 6000 текстових відгуків реальних власників із провідних українських автомобільних ресурсів. Для вирішення поставлених завдань було застосовано комплексний підхід, що містить методи Data Science: дескриптивну статистику, збір даних методами Data Scraping, обробку природної мови (NLP) для проведення тематичного моделювання та аналізу тональності відгуків, а також кластерний аналіз за алгоритмом k-середніх. На першому етапі аналіз структурованих даних дозволив виявити ключові ринкові тенденції та виявив парадоксальну поляризацію попиту: споживачі переважно обирають або бюджетні моделі з малим запасом ходу, або преміальні авто з максимальним. На другому етапі аналіз неструктурованих даних дав пояснення цьому явищу, показавши, що домінуючим сценарієм використання є "поїздки в місті", для яких велика автономність не є критичною. Синтез цих двох підходів у фінальній гібридній моделі дозволив ідентифікувати чотири повноцінні, якісно відмінні споживчі сегменти: • "Ентузіасти та індивідуалісти" (33 % ринку), для яких пріоритетом є емоції від динаміки та дизайну; • "Прагматичні оптимізатори" (28 %), сфокусовані на раціональному співвідношенні ціни та функціональності для щоденних завдань; • "Технологічні лідери" (25 %), що обирають статус, інновації та технологічну перевагу; та • "Сучасна сім'я" (13 %), для якої ключовими є якість, комфорт і безпека. Дослідження доводить, що лише гібридний підхід, який поєднує "що" (кількісні дані) і "чому" (якісні дані), дозволяє отримати повне та глибоке розуміння сучасного ринку. Найважливішим висновком є те, що найбільший сегмент ринку (33 %) керується емоційно-іміджевими, а не суто раціональними факторами, що надає учасникам ринку практичні інструменти для розробки більш точних та ефективних маркетингових стратегій.
Забезпечення сталого розвитку туризму в регіонах України в контексті стратегії смарт-спеціалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кулиняк, Ігор Ярославович
У сучасних умовах децентралізації, інтеграції України до європейського простору та посилення регіональної конкуренції особливого значення набуває забезпечення сталого розвитку туризму як одного з драйверів економічного зростання територій. У контексті реалізації стратегій смарт-спеціалізації (S3) туризм здатен виступати інструментом економічної диверсифікації, збереження локальної ідентичності та залучення інновацій. Метою статті є дослідження можливостей інтеграції туристичної сфери до стратегій регіонального розвитку на засадах смарт-спеціалізації з акцентом на забезпечення сталого розвитку, з урахуванням ресурсного потенціалу регіонів, запитів стейкхолдерів та європейських підходів до стратегування. У дослідженні використано методи контент-аналізу регіональних стратегій розвитку на період 2021–2027 рр., порівняльного аналізу, системний підхід, а також метод узагальнення для виявлення пріоритетів і проблем реалізації смарт-спеціалізації у туристичному секторі. Проведений аналіз показав, що лише п’ять областей України (Вінницька, Запорізька, Полтавська, Херсонська, Чернівецька) визначили туризм як пріоритетний напрям смарт-спеціалізації. Встановлено, що основними бар’єрами є фрагментарне бачення туризму в регіональних стратегіях, недостатнє залучення стейкхолдерів і відсутність механізмів практичної реалізації туристичних ініціатив. Розглянуто можливості диверсифікації туристичних послуг з урахуванням вузької спеціалізації територій, що дозволяє ефективніше використовувати наявні природні, історико-культурні та людські ресурси. Обґрунтовано доцільність визначення туризму як пріоритетного напряму у стратегіях смарт-спеціалізації, з огляду на його мультиплікативний ефект, здатність стимулювати розвиток суміжних секторів економіки та створювати нові робочі місця. Запропоновано модель взаємодії між основними стейкхолдерами (владою, бізнесом, громадськістю, науковими установами) у процесі розроблення стратегій сталого розвитку туризму, яка базуються на принципі «знизу вгору» і спрямована на формування ефективної туристичної політики на місцевому рівні. Результати дослідження можуть бути використані при оновленні або розробленні стратегічних документів, а також слугувати основою для формування політик підтримки сталого туризму в межах смарт-спеціалізації.
Ключові концепції та моделі стратегічного управління інноваціями в Україні: сучасні підходи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Скрипник, Світлана Валентинівна
Сучасний етап розвитку економіки характеризується безпрецедентними темпами технологічних змін, глобалізацією ринків і посиленням конкурентного тиску, що ставить перед підприємствами нові складні виклики у сфері управління інноваціями. Ця стаття присвячена комплексному аналізу сучасних концепцій та моделей стратегічного управління інноваціями через призму трансформаційних змін, що відбуваються в українській та світовій економіці. Особливу актуальність дослідженню надає необхідність адаптації традиційних підходів до умов цифрової економіки, глобальних криз (таких як пандемія COVID-19 і війна в Україні) та зростаючих вимог до сталого розвитку. Аналіз базується на системному вивченні наукових праць провідних українських дослідників, що дозволило виявити та класифікувати три ключові напрями розвитку теорії стратегічного управління інноваціями. Перший напрям пов’язаний з адаптивними моделями управління, які набувають особливого значення в умовах нестабільності та невизначеності. Другий напрям охоплює цифрову трансформацію інноваційних процесів, зокрема впровадження штучного інтелекту, технологій великих даних та інтернету речей. Третій напрям акцентує увагу на інтеграції принципів ESG (екологічних, соціальних та управлінських) в інноваційні стратегії підприємств. Важливим аспектом дослідження є аналіз специфіки українського контексту, зокрема впливу війни на інноваційні процеси та необхідності розробки спеціальних антикризових моделей управління. Результати дослідження демонструють, що традиційні лінійні моделі інноваційного менеджменту втрачають свою ефективність і поступаються місцем більш гнучким підходам, таким як Agile, Lean Startup та іншим ітеративним методам. Окрему увагу приділено аналізу перешкод на шляху впровадження інноваційних стратегій в українських умовах, включаючи недостатнє фінансування, слабку інтеграцію науки і бізнесу, а також обмежений доступ до міжнародних ринків технологій. Стаття містить детальну систематизацію сучасних моделей стратегічного управління інноваціями, що враховує їх сильні та слабкі сторони, а також сфери найефективнішого застосування. Особливу практичну цінність мають пропозиції щодо розробки гібридних моделей, які поєднують елементи екосистемного підходу, відкритих інновацій та цифрових рішень. Запропонована автором модель стратегічного фінансування інновацій спрямована на стимулювання інноваційної активності та забезпечення сталого економічного зростання. Дослідження також висвітлює перспективні напрями подальшого розвитку теорії стратегічного управління інноваціями в Україні, зокрема необхідність розробки комплексної методології, що враховувала б специфіку вітчизняної економіки та окремих галузей.
Механізми забезпечення економічної безпеки страхового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Лупак, Руслан Любомирович; Куницька-Іляш, Марта Василівна
У статті обґрунтовано ключове значення процесів забезпечення економічної безпеки страхового ринку в контексті вирішення завдань посилення стабільності та стійкого його функціонування і активізації розвитку. При використанні комплексного підходу до механізмів забезпечення економічної безпеки страхового ринку віднесено інституційний, фінансово-економічний, організаційно-управлінський, інформаційно-аналітичний та соціально-комунікаційний. Розкрито змістовне наповнення, інструментарій впливу та відповідні об’єкти регулювання, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про механізми забезпечення економічної безпеки страхового ринку. Акцент зроблено на забезпеченні нормативно-правового супроводу страхових операцій, фінансової стійкості та прозорості діяльності учасників страхового ринку, підвищенні якості внутрішнього управління страхових компаній, розвитку цифрових технологій, актуарної та аналітичної підтримки, а також на зміцненні довіри до страхування з боку населення та бізнесу. Зазначено, що в інституційному аспекті механізми охоплюють страхові компанії, посередників страхового ринку, регуляторні органи та професійні об’єднання; фінансово-економічному – активи страховиків, страхові резерви, страхові премії та виплати; організаційно-управлінському – керівні органи страхових компаній, внутрішні служби контролю, операції андерайтингу та аудиту, кадровий потенціал галузі; інформаційно-аналітичному – фінансову та статистичну звітність, інформаційні потоки, бази даних, системи аналітики й актуарних розрахунків; соціально-комунікаційному – взаємодію із страхувальниками, громадськістю, цільовими споживчими групами, медіа. Встановлено, що ефективність механізмів забезпечення економічної безпеки страхового ринку підтверджується їх здатністю підвищувати стійкість і прозорість ринкових відносин, зміцнювати довіру учасників ринку та сприяти стабільному розвитку галузі страхування.
Нелінійні коливання на ринку криптовалют: сучасні підходи до аналізу та прогнозування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кочорба, Валерія Юріївна
Стаття присвячена комплексному дослідженню сучасних методів аналізу та прогнозування динаміки ринку криптовалют. Автор розглядає еволюцію криптовалютного ринку від нішевої технологічної інновації до значущого сегмента глобальної фінансової системи, що характеризується високою волатильністю та чутливістю до широкого спектра зовнішніх факторів. Дослідження базується на аналізі історичних даних провідних криптовалют за період 2015–2025 рр. та систематизації наукових публікацій останніх років. Проведено аналіз історичної динаміки цін провідних криптовалют (Bitcoin, Ethereum, Litecoin) за період 2015–2025 рр., який підтвердив експоненційне зростання ринку з надзвичайно високою волатильністю та циклічними коливаннями. Особливу увагу приділено виявленню циклічних патернів та факторів, що визначають цінову динаміку. Проведено SWOT-аналіз ринку, що дозволив систематизувати внутрішні сильні та слабкі сторони, а також зовнішні можливості та загрози. Основний акцент зроблено на порівняльному аналізі моделей прогнозування від класичних статистичних методів до сучасних підходів машинного та глибокого навчання. Автор демонструє еволюцію від простих лінійних моделей до складних нейронних мереж, що краще враховують нелінійний характер ринку. Систематизовано основні класи моделей прогнозування: від класичних статистичних підходів (ARIMA, GARCH) до сучасних методів машинного та глибокого навчання (LSTM, GRU, Transformers). Дослідження виявляє, що моделі глибокого навчання демонструють вищу точність на коротко- та середньострокових горизонтах прогнозування, проте довгострокове прогнозування залишається складним завданням через вплив фундаментальних факторів. Робота має практичне значення для інвесторів, трейдерів та аналітиків, надаючи структуровану інформацію про особливості функціонування ринку та інструментарій для його аналізу.
Обґрунтування моделі управління адаптивністю галузей до викликів сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іванченков, В’ячеслав Сергійович
За сучасних умов соціально-економічної трансформації, цифровізації та поглиблення екологічних ризиків зростає потреба в ефективному управлінні адаптивністю галузей національної економіки. Наявні виклики сталого розвитку вимагають нових підходів до управління, орієнтованих на довгострокову стійкість і конкурентоспроможність. Відсутність інтегрованих моделей, що враховують екологічні, соціальні, енергетичні та цифрові аспекти, зумовлює фрагментарність управлінських рішень, що підсилює актуальність комплексного дослідження механізмів адаптації галузей до викликів сталого розвитку. Актуальність дослідження та наявність невирішених раніше частин загальної проблеми обумовлюють мету дослідження, а саме аналіз, систематизацію та узагальнення наявного теоретико-методичного забезпечення щодо адаптивного управління та розробку моделі управління адаптивністю галузей до викликів сталого розвитку, що ґрунтується на системному, інтегративному та проактивному підходах та враховує структурні трансформації економіки. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс наукових методів, що забезпечили системне та багатовимірне вивчення адаптивності галузей національної економіки в умовах викликів сталого розвитку, зокрема: системний аналіз для виявлення взаємозв’язків між економічними, соціальними та екологічними чинниками галузевого розвитку; порівняльний та структурний аналіз для оцінки валової доданої вартості та міжгалузевих диспропорцій; методи індукції та дедукції для обґрунтування теоретико-методичної моделі управління адаптивністю; графічний метод для візуалізації структурних характеристик економіки, динаміки показників та елементів моделі управління. Комплексне застосування зазначених методів дозволило обґрунтувати результати дослідження, зокрема: на основі комплексного аналізу валової доданої вартості в міжгалузевому розрізі виявлено збереження структурних дисбалансів у національній економіці, які знижують адаптивний потенціал окремих секторів до зовнішніх шоків; обґрунтовано модель управління адаптивністю галузей до викликів сталого розвитку, яка ґрунтується на принципах системності, інтегрованості, гнучкості, прозорості, підзвітності та інклюзивності, передбачає інтеграцію стратегічних, тактичних та операційних рівнів управління, включає аналітико-діагностичний, прогностично-сценарний, стратегічно-нормативний, інституційно-організаційний, інструментальний та оціночно-регуляторний компоненти. Реалізація запропонованої моделі дозволить підвищити адаптивний потенціал галузей економіки, забезпечити збалансований розвиток міжгалузевих зв’язків, інвестиційну привабливість, посилити інституційну спроможність управлінської системи та досягнути стратегічних орієнтирів сталого розвитку на макро- та мезорівнях.
Організаційно-економічне забезпечення формування антикризового управління підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Мушникова, Світлана Анатоліївна; Аберніхіна, Ірина Георгіївна
У статті розглядається важливість організаційно-економічного забезпечення як ключового елементу системи антикризового управління підприємством в умовах нестабільного зовнішнього середовища та внутрішніх дисфункцій. Акцент зроблено на комплексному підході, який включає організаційні структури, фінансові механізми, нормативно-правове регулювання, кадрові ресурси, інформаційно-аналітичні системи та технологічні інструменти. Обґрунтовано роль адаптивної організаційної структури, що забезпечує гнучкість прийняття рішень, делегування повноважень і координацію антикризових підрозділів. Висвітлено значення інформаційно-аналітичних систем, що базуються на сучасних цифрових технологіях (Big Data, ERP, Business Intelligence), для оперативного виявлення ризиків і прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Окремо виділено фінансово-економічні інструменти, спрямовані на стабілізацію грошових потоків, оптимізацію витрат і забезпечення платоспроможності, а також важливість нормативно-правового забезпечення, що регламентує антикризові дії відповідно до чинного законодавства. Автори наголошують на критичній ролі компетентного і стресостійкого управлінського персоналу, для якого рекомендовано спеціалізоване навчання і формування антикризових команд зі стратегічним баченням. Особливу увагу приділено внутрішній комунікації як чиннику зниження невизначеності та підтримки командного духу в кризових умовах. Вказано, що інноваційний підхід, зокрема цифрова трансформація та розвиток нових бізнес-моделей, підвищують конкурентоспроможність підприємств у кризові періоди. У статті запропоновано концептуальну схему формування системи антикризового управління на основі взаємодії шести ключових компонентів організаційно-економічного забезпечення: організаційного, економічного, нормативно-методичного, кадрового, інформаційного та технологічного. Підкреслено, що така система повинна бути багаторівневою, адаптивною та інтегративною, здатною враховувати специфіку галузі, тип загроз і внутрішні резерви підприємства. На практичному рівні проаналізовано досвід українських компаній «Нова Пошта», АТБ-Маркет, Rozetka та Укрпошта, які успішно реалізували всі складові організаційно-економічного забезпечення в умовах пандемії та воєнного стану. Показано, що ефективне функціонування кризових штабів, оптимізація фінансових ресурсів, впровадження сучасних інформаційних систем і підтримка персоналу забезпечують безперервність діяльності, підвищують довіру клієнтів і зміцнюють ринкові позиції. Порівняльний аналіз підтверджує, що комплексний підхід до антикризового управління є універсальним і адаптованим до різних галузей.
Організація державного фінансового контролю у сфері закупівель
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сорока, Ростислав Степанович
У статті розглянуто комплексну проблематику організації державного фінансового контролю у сфері публічних закупівель в Україні, що в умовах сучасних соціально-економічних викликів набуває особливої актуальності. Метою дослідження є теоретичне осмислення організації державного фінансового контролю у сфері публічних закупівель в Україні з урахуванням сучасних викликів і законодавчих новацій. У статті проаналізовано інституційну структуру органів державного фінансового контролю, де ключову роль відведено Державній аудиторській службі України. Здійснено детальний огляд елементів державного фінансового контролю, що включають законодавче регулювання, інституційні органи, різновиди контролю, ефективні інструменти запобігання порушенням та види відповідальності. Показано відмінності між окремими видами контролю: моніторингом процедур закупівель, перевіркою закупівель, інспектуванням і державним фінансовим аудитом. Особливу увагу автор приділяє моніторингу процедур закупівель як найбільш превентивному виду контролю, що дозволяє дистанційно виявляти та запобігати порушенням до моменту звітування замовника. У роботі висвітлено підстави для проведення моніторингу закупівель. Окремо підкреслюється роль громадського контролю та електронного механізму оскарження порушень через Антимонопольний комітет України. Визначено, що впровадження прозорих механізмів моніторингу та розширення автоматичних індикаторів ризику є запорукою підвищення ефективності державного фінансового контролю. Сформульовано рекомендації щодо розширення сфери застосування моніторингу на всі види закупівель, а також посилення кадрового потенціалу контролюючих органів. Підкреслюється, що запровадження дієвих механізмів контролю та забезпечення невідворотності відповідальності за порушення є основою довіри до державних інститутів та стимулом для дотримання законодавства замовниками. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є оцінка ефективності заходів контролю та удосконалення автоматизованих механізмів ідентифікації порушень у публічних закупівлях.
Прогнозування зміни ресурсного потенціалу соціально-економічного відновлення України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іляш, Ольга Ігорівна; Шевчук, Олена Анатоліївна; Рощина, Надія Василівна; Лазаренко, Ірина Сергіївна; Колішенко, Руслан Олександрович
Метою статті є розроблення науково обґрунтованих підходів до прогнозування змін ресурсного потенціалу соціально-економічного відновлення України з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу. Стаття присвячена дослідженню прогнозування зміни ресурсного потенціалу соціально-економічного відновлення України в умовах повномасштабної війни, розпочатої у 2022 році. Проведено оцінку впливу воєнних дій та міграційних процесів на ключові складові ресурсного потенціалу – працю, капітал, інновації та підприємництво, з акцентом на їхню взаємодію та роль у формуванні економічного зростання. Встановлено, що руйнування інфраструктури, окупація територій, втрата промислового потенціалу, масована міграція, послаблення інноваційної активності суттєво підривають соціально-економічний розвиток та унеможливлюють економічний прорив. Водночас підкреслено потенціал повоєнної відбудови за умови технологічної модернізації, ефективного використання ресурсів і створення сприятливого інституційного середовища. Обґрунтовано потребу у комплексній політиці, яка включає стимулювання повернення мігрантів, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, підвищення інноваційної активності через реформування наукової сфери та підтримку малого й середнього бізнесу як основи економічної мобільності. Запропоновано рекомендації щодо формування стратегій повоєнного відновлення України, спрямованої на подолання сучасних викликів і забезпечення переходу до моделі сталого розвитку з високою доданою вартістю.
Пріоритети бюджетно-податкової політики в забезпеченні повоєнного відновлення економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Мороз, Павло Андрійович
Метою статті є теоретичне обґрунтування вибору пріоритетів, зокрема із визначенням дієвих механізмів та інструментів реалізації бюджетно-податкової політики для забезпечення прискореного повоєнного відновлення України та встановлення макрофінансової стабільності в країні. У статті узагальнено законодавчі зміни у бюджетно-податковій сфері в Україні щодо сплати єдиного податку та військового збору для фізичних осіб – підприємців (ФОП); проаналізовано динаміку кількості відкритих і закритих ФОПів за 2021–2024 роки; доведено негативний вплив податкових новацій на ділові очікування вітчизняних суб’єктів господарювання через зростання податкового навантаження. На основі аналізу складу та структури доходів Зведеного бюджету України було визначено чинники впливу на динаміку бюджетоутворюючих доходів у період воєнного стану; виявлено тенденцію до скорочення частки податкових надходжень через низьку ефективність чинних фіскальних механізмів, починаючи від регулювання ставок податків та зборів до заходів щодо їх адміністрування. Наголошено на відсутності належних умов ведення підприємницької діяльності в Україні та ефективних бюджетно-податкових механізмів стимулювання ділової активності та залучення інвестицій у розвиток вітчизняного бізнесу. Досліджено структуру державного та гарантованого державою боргу України за 2021–2024 роки як складової бюджетно-податкової політики держави. Наголошено на значному зростанні питомої ваги зовнішнього боргу в період збройної агресії. Передбачено, що в повоєнний період вітчизняний уряд зіштовхнеться із проблематикою обслуговування державного боргу. Розкрито взаємозв’язок бюджетно-податкової та монетарної політики держави при визначенні джерел фінансування дефіциту бюджету у контексті їх впливу на інфляційні процеси в країні. Наголошено на відсутності належної їх координації, що не сприяє активізації ділової активності в Україні, та забезпеченні відновлення економіки. Обґрунтовано пропозиції щодо вибору інструментів і механізмів реалізації бюджетно-податкової політики повоєнного відновлення України. Наголошено, що впровадження ініціатив щодо підвищення податкового тиску на платників доцільно відкласти до мирного часу. В умовах воєнного стану макрофінансову стабільність слід забезпечувати за допомогою бюджетного маневрування та переорієнтації витрат бюджету на пріоритетні потреби – обороноздатність держави та соціальний захист населення. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі є обґрунтування вибору бюджетних, податкових і боргових інструментів реалізації бюджетно-податкової політики повоєнного відновлення задля досягнення синергетичного ефекту щодо їх застосування.
Регіональні аспекти диверсифікації розвитку малого бізнесу в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іванов, Юрій Борисович
Метою статті є виявлення регіональних відмінностей у розвитку малого бізнесу та його диверсифікації в просторовому й внутрішньорегіональному вимірах, що має слугувати основою для конкретизації стратегічних документів державної регіональної політики, регіональних стратегій і програм підтримки підприємництва. У статті проаналізовано розподіл суб’єктів малого підприємництва за регіонами та видами економічної діяльності у регіонах, роль малого підприємництва у забезпеченні зайнятості та залученні найманої праці. Аналіз здійснювався за даними ДССУ за 2010–2023 рр. щодо кількості суб’єктів, зайнятості, обсягів реалізації, галузевий аспект досліджувався у розрізі ФОП за 2014–2023 рр. Показано, що мале підприємництво переважає у кількості суб’єктів господарювання, але не є основним суб’єктом у забезпеченні робочих місць і за обсягами реалізації продукції (товарів, послуг). Визначено, що головні відмінності між регіонами полягають у продуктивності праці зайнятих осіб. Найбільший обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) на 1 зайнятого припадає на м. Київ, а серед інших регіонів лише у п’ятьох продуктивність переважає середню по Україні. Висунуто гіпотезу, яка частково підтверджена, що галузеве спрямування малого бізнесу і рівень його диверсифікації всередині регіонів визначає загальну продуктивність. У цілому рівень просторової та регіонально-галузевої диверсифікації розвитку малого бізнесу є низьким, і зберігаються тенденції концентрації ділової активності. Малий бізнес є висококонцентрованим у всіх регіонах на сфері послуг, з якої головною є оптова та роздрібна торгівля. Транспортні послуги, професійна діяльність та інші послуги населенню виходять на другий план у більшості регіонів. Як позитивну рису розвитку зазначено структурний зсув діяльності ФОП зі сфери торгівлі у високотехнологічну сферу комп’ютерного програмування в усіх регіонах, але розподіл цього виду економічної діяльності за регіонами залишається висококонцентрованим.
Реструктуризація економіки країни: бібліометричний аналіз досліджень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна; Проноза, Павло Володимирович; Юденко, Євген Володимирович
На сучасному етапі глобальних економічних трансформацій проблеми реструктуризації економіки країн світу є надзвичайно важливими. І ці питання особливо актуальні в умовах мінливого, нестабільного зовнішнього середовища і кризових ситуацій у світі. Для України реструктуризація економіки має стати одним із стратегічних завдань повоєнної відбудови та розвитку держави, забезпечення резильєнтності економічної системи. Як стверджують експерти, економічна система України продовжує свою трансформацію в умовах глобальної нестабільності, геополітичних викликів і внутрішніх структурних змін. При цьому найбільш помітні структурні зміни спостерігаються в останні роки у таких секторах економіки, як аграрний (перехід від сировинної моделі до виробництва готової продукції з високою доданою вартістю); ІТ-індустрія (стратегічний напрям експорту послуг); енергетичний (рух у напрямку декарбонізації та зеленої енергетики); оборонно-промисловий комплекс (зміцнення інноваційного потенціалу); транспортно-логістичний комплекс (розвиток сучасної транспортної та логістичної інфраструктури) тощо. Слід зазначити, що нові виклики, ризики, зовнішні загрози та кризові явища, які впливають на структурні трансформації національної економіки, вимагають пошуку й обґрунтування теоретико-методичних підходів до визначення пріоритетних напрямів реструктуризації економіки й розроблення відповідного інструментарію та прикладних рекомендацій щодо їх реалізації у практичній площині. Тому це дослідження присвячено аналізу взаємозв'язку між реструктуризацією та економікою країни з використанням бібліометричного підходу. Метою статті є визначення тенденцій і ключових напрямків досліджень з реструктуризації економіки країни на основі бібліометричного аналізу з використанням програмного забезпечення VOSviewer. Встановлено, що реструктуризація економіки країни здебільшого розглядається з позицій системного, інноваційного, циркулярного та стратегічного підходів. Це, своєю чергою, вимагає формування принципово нової моделі економіки на стратегічних, інноваційних, зелених, цифрових, безпекових засадах. Результати дослідження дозволять отримати цілісне уявлення про поточний стан і перспективи розвитку досліджень з реструктуризації економіки країни. Це, своєю чергою, може сприяти визначенню першочергових заходів щодо стабілізації соціально-економічної ситуації під час воєнного стану, а також формуванню більш ефективної стратегії відновлення економіки України у повоєнний період.
Стратегії цифрового маркетингу для залучення нового покоління туристів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Богдан, Наталія Миколаївна; Ясинська, Анна Олександрівна; Шевцова, Аріна Володимирівна
У статті досліджено особливості споживчої поведінки туристів покоління Z, які переважно користуються смартфонами, надають перевагу Instagram серед інших соціальних мереж, таких як Facebook, YouTube та Twitter, і проводять значну частину свого часу в онлайн-просторі, використовуючи соціальні мережі як джерело інформації перед подорожжю та для планування своїх поїздок. Метою статті є дослідження особливостей споживчої поведінки покоління Z у туризмі та розроблення цифрових маркетингових пропозицій для залучення покоління Z. Під час дослідження виявлено значення маркетингу впливу, оскільки споживачі частіше довіряють рекомендаціям незалежних експертів, а не безпосередньо брендам. Визначено, що динамічний характер туристичної індустрії вимагає гнучкості у відповідь на ринкові зміни та розробки оригінальних маркетингових підходів, а отже, викликає необхідність реалізації стратегії інфлюенсер-маркетингу в соціальних мережах, що сприятиме впливу на рішення споживачів, зокрема, покоління Z, щодо покупок, що робить його важливим інструментом у туристичному секторі. В результаті дослідження виявлено низку специфічних характеристик покоління Z як перспективної групи активних туристів, а саме: цифровізація подорожей, орієнтація на досвід, активність у соцмережах, високі очікування до персоналізації, орієнтація на сталий туризм, цінова чутливість, гнучкість у плануванні, схильність до подорожей у компанії, довіра до відгуків і рекомендацій, багатофункціональність. Це дозволило розробити маркетингові напрями для ефективної роботи з цим сегментом ринку: цифрова присутність і мобільність, співпраця з інфлюенсерами, екологічна відповідальність, індивідуалізація пропозицій, досвід понад комфорт, гейміфікація взаємодії з клієнтами, формати для digital nomads, швидкий та зручний сервіс, гнучка цінова політика, програми “Bring a friend”. Також ці напрями адаптовано до українських сучасних умов. Реалізація цих маркетингових пропозицій дозволить підвищити ефективність залучення покоління Z до туристичних подорожей. Загалом дослідження дозволило зробити внесок у наявні знання про маркетинг впливу та особливості поведінки покоління Z у сфері подорожей, надаючи цінну інформацію для фахівців галузі щодо залучення зазначеної категорії споживачів і поглиблюючи розуміння цієї динамічної та впливової демографічної групи.
Сучасні особливості впровадження цифровізації у малому бізнесі у сфері торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Попов, Олександр Сергійович; Макаров, Сергій Анатолійович
У статті досліджено вплив цифровізації на конкурентоспроможність малого бізнесу у сфері торгівлі. Розглянуто основні можливості та виклики, що виникають у процесі впровадження цифрових технологій; проаналізовано, як вони сприяють зростанню підприємств, підвищенню продуктивності та розширенню ринків збуту. Визначено ключові тренди цифрової трансформації, серед яких автоматизація бізнес-процесів, персоналізація клієнтського досвіду та впровадження хмарних технологій. Аналіз літературних джерел свідчить, що цифровізація є ключовим фактором успішного розвитку малого бізнесу, проте потребує комплексного підходу. Впровадження сучасних технологій сприяє підвищенню ефективності бізнес-процесів, зниженню витрат і зміцненню конкурентних позицій на ринку. Визначено, що важливими елементами успішної цифрової трансформації є інтеграція цифрових платформ, використання аналітичних інструментів для прийняття управлінських рішень та підвищення цифрової грамотності підприємців. Окрему увагу приділено бар'єрам цифрової трансформації, серед яких фінансові обмеження, брак цифрової грамотності, складність впровадження технологій і зростання конкуренції. Досліджено проблему адаптації малого бізнесу до швидких змін у цифровому середовищі, а також необхідність стратегічного підходу до цифрової трансформації. Наведено рекомендації щодо подолання цих викликів, зокрема, через навчання персоналу, залучення доступних цифрових інструментів та інтеграцію омніканальних стратегій. Окремо розглянуто питання державної підтримки цифровізації малого бізнесу, у тому числі фінансові стимули, освітні програми та розвиток цифрової інфраструктури. Запропоновано напрями для подальших досліджень, зокрема розробку інтегрованої методики оцінки рівня цифрової зрілості підприємств. Дослідження цифрової конкурентоспроможності малого бізнесу потребує подальшого емпіричного аналізу, що дозволить оцінити ефективність різних підходів та визначити оптимальні стратегії цифрової адаптації підприємств у сфері торгівлі.
Сучасні тенденції переробки продукції тваринництва: проблеми та перспективи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Глушков, Олег Анатолійович
Стратегічна роль переробки продукції тваринництва у забезпеченні продовольчої безпеки, підвищенні конкурентоспроможності агропромислового комплексу та формуванні доданої вартості в аграрному виробництві зумовлюють актуальність дослідження. Водночас галузь стикається з низкою викликів, що зумовлюють потребу в комплексному дослідженні сучасного стану переробної галузі тваринництва. Актуальність тематики та наявність невирішених раніше частин загальної проблеми обумовлюють мету дослідження, яка полягає в аналізі сучасного стану та тенденцій розвитку переробки продукції тваринництва в Україні з урахуванням зовнішніх і внутрішніх викликів. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів, що забезпечив системність та обґрунтованість дослідження розвитку переробної галузі тваринництва, зокрема: метод статистичного аналізу для оцінки динаміки надходження сировини та показників доданої вартості; метод порівнянь для аналізу змін у галузі та міжнародного досвіду; графічний метод для візуалізації тенденцій та отриманих результатів; системний аналіз для визначення ролі галузі у формуванні ланцюгів доданої вартості та забезпеченні продовольчої безпеки; метод економіко-математичного моделювання для розрахунку показників за окремими видами продукції. Комплексне використання методів дало змогу глибоко проаналізувати сучасні процеси переробки тваринницької продукції. Проведено статистичний аналіз обсягів надходження тваринницької сировини на переробні підприємства. Обґрунтовано посилення ролі промислових підприємств як основних постачальників сировини для переробки, що зумовлено високою продуктивністю та стабільною закупівельною політикою. Наведено статистичні показники, що свідчать про трансформацію структури постачальників молока та м’яса: зменшення частки особистих селянських господарств та нарощування обсягів закупівель у промисловому секторі. Виявлено суттєве зростання обсягів переробки продукції птахівництва як підтвердження економічної доцільності та високої ефективності цього напряму. Дослідження надходження молока на переробні підприємства дозволило виявити кризові явища в молочній галузі, зокрема скорочення загального обсягу виробництва молока в Україні та зменшення частки молока від населення, що обумовлено низькою ефективністю господарств та відсутністю стимулів до модернізації. Аналіз розвитку молокопереробної галузі продемонстрував скорочення кількості підприємств, що пов’язано з тривалим спадом виробництва, зниженням внутрішнього попиту та негативним впливом повномасштабної війни. Проаналізовано обсяги виробництва основних видів молочної продукції, серед яких зафіксовано різке скорочення випуску незбираного молока, вершкового масла, сиру та згущеного молока, натомість виробництво сухого молока демонструє стабільність, що свідчить про його потенціал на зовнішніх ринках.
Теоретико-методичні засади формування якості людського капіталу в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Журавльова, Ірина Вікторівна
Метою статті є обґрунтування і розвиток теоретико-методичного забезпечення якості людського капіталу (ЛК) в умовах цифрової трансформації. У статті розкрито теоретичні засади формування поняття «якість людського капіталу» на основі аналізу його родових категорій – «людський капітал» і «якість». Узагальнення наукових джерел дозволило визначити ЛК як сукупність знань, навичок, досвіду, цифрових та м’яких компетентностей, що створюють економічну цінність для підприємства, суспільства та економіки в цілому. Показано еволюцію концепції ЛК: від класичних підходів А. Сміта, Г. Беккера, Т. Шульца до сучасного розуміння, що враховує цифрові компетентності (робота з великими даними, штучним інтелектом, блокчейном), адаптивність, інноваційність та етичність. Поняття якості розглянуто через призму економічної ефективності, адаптивності, відповідності стандартам і здатності до інновацій. Зміст якості ЛК охарактеризовано через такі детермінанти, як ступінь відповідності знань, навичок і мотивації працівників вимогам цифрової економіки, ринку праці, організаційним цілям і технологічним викликам, через наявність таких ознак, як адаптивність до технологічних змін, інноваційний потенціал, етичність і здатність до захисту даних. У роботі систематизовано основні теоретичні підходи: інвестиційний, ресурсний, системний, компетентнісний, інноваційний, а також узагальнено концепції адаптивної та етичної якості. Показано, що сучасні вимоги до якості ЛК формуються під впливом цифровізації, що вимагає розвитку аналітичних навичок, кіберграмотності та здатності до швидкої перекваліфікації. Також проаналізовано актуальні методичні інструменти оцінки якості ЛК, зокрема сертифікації (CFA, CISSP), KPI, ROI, аналіз цифрових кейсів. Особливу увагу приділено міжнародним практикам розвитку ЛК (на прикладі Klarna, Revolut, N26, Monobank), що демонструють ефективність інтеграції цифрових навичок у HR-стратегії. Визначено зв’язок якості ЛК з концепцією інтелектуального капіталу та економічної архітектоніки. Зроблено висновок про необхідність комплексного, міждисциплінарного, етично орієнтованого підходу до розвитку ЛК як ключового чинника конкурентоспроможності та інноваційного розвитку в умовах цифрової трансформації економіки.
Технологічні інновації як драйвери змін у глобальній фешн-індустрії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Галенко, Оксана Миколаївна; Вербицька, Олена Олександрівна
Стаття присвячена аналізу процесів цифрової трансформації глобальної індустрії моди під впливом впровадження новітніх технологій. Розкрито вплив цифровізації на основні етапи модного бізнесу – від розробки концепцій колекцій до процесів виробництва, маркетингу і продажів. Зазначено, що інтеграція штучного інтелекту, машинного навчання, технологій доповненої та віртуальної реальності сприяє появі нових бізнес-моделей і змінює традиційні механізми взаємодії зі споживачами. Акцентовано увагу на розвитку цифрового одягу, появі метавсесвітів для модного ритейлу, а також на використанні блокчейн-технологій для забезпечення прозорості ланцюгів постачання. Показано, що цифрова трансформація веде до пришвидшення обігу продукції, персоналізації пропозицій та збільшення залучення клієнтів через нові комунікаційні канали. Окрему увагу приділено екологічним аспектам цифровізації, зокрема можливостям зменшення надвиробництва та скорочення вуглецевого сліду за рахунок використання цифрових прототипів і віртуальних шоурумів. Досліджено вплив електронної комерції та омніканальних стратегій на підвищення ефективності ринкової діяльності брендів. Проаналізовано також ризики, пов'язані із кібербезпекою, нерівністю доступу до технологій між великими корпораціями і малими підприємствами, а також проблемами захисту інтелектуальної власності в цифровому середовищі. Підкреслено необхідність формування цифрових компетентностей працівників, розвитку партнерства між фешн-компаніями і технологічними стартапами, впровадження гнучких стратегій цифрової адаптації. У висновках обґрунтовано, що цифровізація є визначальним чинником трансформації фешн-індустрії, сприяючи не лише підвищенню її конкурентоспроможності, але й забезпечуючи стійкість бізнесу в умовах глобальних викликів і змін споживчих очікувань. Вказано на стратегічну важливість інноваційного розвитку для формування майбутнього глобального модного ринку.
Тріада парадигми забезпечення антикризового управління стійким розвитком підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Прохорова, Вікторія Володимирівна; Юхман, Ярина Василівна; Щербина, Євген Валерійович
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового обґрунтування і практичної реалізації механізмів інтеграції антикризового управління зі стратегіями стійкого розвитку. Формування ефективної тріади управління стає запорукою не лише збереження життєздатності підприємств у кризовий період, але й створення основ для їхнього сталого зростання в посткризовій перспективі. Метою статті є розроблення концептуальної моделі тріади парадигми забезпечення антикризового управління стійким розвитком підприємства, що інтегрує стратегічні, тактичні та операційні рівні управлінських рішень і дозволяє підвищити ефективність антикризових заходів у поєднанні з довгостроковими цілями розвитку. Обґрунтовано парадигму управлінської тріади, що інтегрує стратегічний, тактичний та операційний рівні антикризового управління в єдину когерентну систему. Така структура дозволяє забезпечити системну керованість підприємством в умовах змін зовнішнього середовища та сприяє стійкому розвитку навіть за високого рівня невизначеності й ризиків. На стратегічному рівні тріади визначаються довгострокові цілі стійкого розвитку, формуються антикризові політики, сценарії розвитку подій і механізми адаптації до мегатрендів. Тактичний рівень концентрується на адаптації внутрішніх ресурсів, розробці управлінських рішень, синхронізації змін та координації взаємодії між підсистемами підприємства. Операційний рівень охоплює впровадження кризових заходів у реальному часі, забезпечення оперативного контролю, звітності та підтримки критичних бізнес-процесів. Запропоновано прикладну модель тріади, адаптовану до специфіки діяльності підприємства, яка базується на поєднанні сценарного планування, цифрових інструментів моніторингу, ефективного оцінювання та автоматизованих механізмів зворотного зв’язку. Це дозволяє впроваджувати тріаду не лише як концепт, а як практичний механізм управління в умовах постійної динаміки змін. Розроблено систему комплексного оцінювання ефективності впровадження тріади, що враховує фінансові, операційні, організаційні та стратегічні індикатори стійкості. У фокусі - інтегральні коефіцієнти реагування, адаптивності та довготривалого зростання. Доведено, що запропонована тріада забезпечує уникнення фрагментації управлінських процесів, мінімізує дублювання функцій і втрати управлінської цілісності. Вона формує стратегічно керовану й технологічно гнучку систему, здатну ефективно функціонувати в умовах кризи й невизначеності.
Інвестиційний потенціал страхових компаній: український та європейський досвід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Лютий, Ігор Олексійович; Лялькін, Олександр Сергійович
У статті досліджено інвестиційний потенціал страхових компаній як чинник стабілізації фінансової системи країни. Основний акцент здійснюється на аналізі регуляторних вимог, що діють в Європейському Союзі, і можливості їх імплементації на страховому ринку України. Страхові компанії, особливо ті, що здійснюють страхування життя, традиційно вважаються потужними інституційними інвесторами, які володіють значними фінансовими ресурсами та мають змогу здійснювати довгострокове інвестування реального сектора економіки держави. Встановлено, що страховики Європейського Союзу здійснюють інвестиції в реальний сектор шляхом купівлі корпоративних облігацій, при цьому їх частка у структурі їх інвестиційних портфелів становить приблизно 25 відсотків (якщо не враховувати інвестиції у компанії колективного інвестування). В інвестиційних портфелях європейських страхових компаній найбільшу частку займають державні цінні папери, водночас частка акцій є відчутно низькою. В Україні як інвестиції в акції, так і вкладення в корпоративні облігації займають мізерні частки в інвестиціях страховиків. Акцентовано увагу на тому, що регуляторні вимоги можуть виступати одним із чинників формування інвестиційної стратегії страховика. У країнах Європейського Союзу регуляторні вимоги щодо розрахунку капіталу платоспроможності визначено у Директиві 2009/138/ЄС (Solvency II) та Регламенті (ЄС) № 2015/35. Модуль ринкового ризику як складова капіталу платоспроможності містить у собі такі суб-модулі ризику, як ризик процентної ставки, ризик власного капіталу, ризик спреду, майновий ризик, валютний ризик і ризик ринкової концентрації. У статті зазначено, що Європейською Комісією було запроваджено низку нововведень, які стосувалися модифікації окремих вимог до капіталу платоспроможності з метою заохочення страховиків інвестувати у реальний сектор економіки. Зокрема, вони стосувалися зменшення рівнів вимог до капіталу платоспроможності для таких інвестицій, як інвестиції в інфраструктурні проєкти; інвестиції у власний капітал, який не допущений до лістингу; довгострокові інвестиції у власний капітал. У статті надано оцінку ефективності таких нововведень. Зроблено висновок, що досвід запровадження таких нововведень може бути релевантним і для імплементації в Україні, з огляду на те, що у 2027 році частина українських страхових компаній буде розраховувати капітал платоспроможності за правилами, гармонізованими з Solvency II.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 2 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics"

Results Per Page

Sort Options