Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 20 № 3 (2024)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 20 № 3 (2024) by Issue Date
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Роль публічної сфери науки у формуванні суспільної довіри до науки в Україні(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Кармадонова, Т. М.Вступ. Війна в Україні ускладнила середовище для наукових досліджень, оскільки багато науковців та установ опинилися у обмежених умовах та ресурсах. Крім того, спостерігається зниження суспільної довіри до інституцій в Україні разом з науковою спільнотою. Проблематика. В Україні довіра суспільства до науки впродовж останніх років стабільно низька. Це може мати негативні наслідки для розвитку науки і техніки в країні, а також для рішень державної політики, яка ґрунтується на наукових доказах. Тому необхідно зміцнювати суспільну довіру до української науки. Мета. Виявити основні інструменти та технології публічної сфери науки, які можуть сприяти формуванню довіри до науки в цілому серед української громадськості. Матеріали й методи. Використано методи аналізу, синтезу, порівняння, структурного, функціонального, системного аналізу, інтеграції. Результати. Встановлено важливість ролі публічної сфери науки у процесі формування суспільної довіри до наукових досліджень в Україні. Проаналізовано її основні інструменти та технології, які можуть бути використані для залучення громадськості та підвищення довіри до науки в Україні. Розглянуто роль соціальних медіа-платформ, наукових вебінарів, наукових платформ та фестивалів у цьому процесі та їхніх можливостей для залучення громадськості до наукових знань і досліджень. Висновки. Залучення громадськості до процесів наукового рішення та взаємодії з нею є можливим через публічні обговорення та дискусії. Важливим кроком є забезпечення відкритого доступу до наукової інформації, що сприяє прозорості, а також співпраця між науковими організаціями, громадськістю, урядом та іншими стейкхолдерами, яка допомагає розробляти ефективні наукові політики. Використання інноваційних технологій і цифрових інструментів полегшує взаємодію між наукою та громадськістю, а гарантування доступу до наукових знань i наукової освіти сприяє підвищенню рівня довіри до науки.Item Сталий розвиток України як інноваційний підхід до її повоєнного відновлення(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Замула, І. В.; Шавурська, О. В.; Кірейцева, Г. В.Вступ. Основною метою міжнародного економічного співробітництва у досягненні цілей сталого розвитку є вирішення глобальних проблем щодо подолання бідності, збереження планети та економічний розвиток в цілому. Проблематика. Додаткових досліджень потребує оцінка досягнень та окреслення можливостей України у реалізації цілей сталого розвитку як інноваційного підходу до її повоєнного відновлення, що є актуальним для залучення імпакт-інвестицій як інноваційного інструменту інвестування. Мета. Оцінка досягнень та окреслення можливостей України у реалізації економічних, соціальних і екологічних цілей сталого розвитку в умовах повоєнного відновлення. Матеріали й методи. В основу дослідження покладено концепцію сталого розвитку. Для вивчення сучасного стану досягнення сталого розвитку Україною та окреслення повоєнних перспектив використано емпіричні (спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення) методи наукового дослідження. Результати. Аналіз соціальних та екологічних цілей сталого розвитку в Україні свідчить про позитивну динаміку до 2022 року та ілюструє високий потенціал у досягненні цілей сталого розвитку. З 2022 року ситуація у всіх складових сталого розвитку є кризовою. Через війну стрімко зросла міграція населення та рівень безробіття, зросла смертність і скоротилася народжуваність, знизилися економічні показники розвитку країни. Найгірша ситуація в України у реалізації екологічних цілей. Висновки. Для повоєнного відновлення необхідним є створення умов для залучення інвестицій, більша частина яких має бути імпакт-інвестиціями. Для цього необхідно врегулювати на законодавчому рівні імпакт-інвестування, сприяти розкриттю у звітності підприємств інформації про їхню соціальну та екологічну діяльність, а також формувати посередницькі платформи для інвесторів, які бажають здійснювати капіталовкладення у сталий розвиток.