Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1807

Browse

Now showing 1 - 20 of 45

Виклики вимірювання ділових очікувань і невизначеності бізнесу в умовах трансформації до BANI-світу: статистичний підхід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чала, Тетяна Георгіївна; Юхименко, Марія Станіславівна
Розглянуто трансформацію ділових очікувань бізнесу в умовах сучасного BANI-світу (крихкий, тривожний, нелінійний, незрозумілий), що прийшов на зміну VUCA-середовищу. Досліджено значення ділових очікувань як ключового інструменту економічного аналізу, зокрема їхній вплив на прийняття рішень, інвестиційну активність, зайнятість і ціноутворення. Основну увагу приділено адаптації бізнесу в Україні до умов BANI-світу та методологічним підходам до вимірювання невизначеності й ділових настроїв. У статті визначено міжнародні та національні організації, які займаються розробкою методології збору даних щодо ділових очікувань. Особливу увагу приділено аналізу методик, таких як PMI (Purchasing Managers' Index), що використовується для визначення економічної активності, та гармонізованої програми ЄС BCS (Business and Consumer Surveys). Дослідження базується на огляді міжнародних і національних індикаторів, зокрема індексів довіри, економічних настроїв, зайнятості та невизначеності, які дозволяють оцінювати циклічні зміни в економіці. Наведено приклад індексу ділової впевненості, який наразі в Україні відображає загальну тенденцію до скорочення економічної активності в умовах кризи. Також авторами проаналізовано Барометр бізнесу, ініційований Торгово-промисловою палатою України, як важливий інструмент для прогнозування ринкових умов. Цей індекс враховує стан справ у ключових секторах економіки – виробництві, будівництві, торгівлі та послугах – і дозволяє оцінити поточний стан та очікування бізнесу. Методологія розрахунку Барометра бізнесу базується на PMI, що забезпечує зіставність із міжнародними стандартами. Загальний висновок статті полягає в тому, що вимірювання ділових очікувань у BANI-світі вимагає постійного вдосконалення методології і підходів. В умовах високої невизначеності особливе значення набувають адаптивність і здатність до швидкої реакції на зміну економічних умов. Український бізнес потребує подальшої підтримки та розвитку інструментів прогнозування, щоб ефективно інтегруватися у глобальні економічні процеси та подолати виклики сучасного світу.
Аналіз еволюції тематики та визначення напрямів досліджень у сфері територіального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Губарєва, Ірина Олегівна; Аведян, Людмила Йосипівна; Самойленко, Владислав Сергійович
Метою статті є аналіз тенденцій і визначення напрямів досліджень у сфері територіального розвитку шляхом проведення структурно-трендового та бібліометричного аналізу наукових публікацій. Для розв’язання поставленої мети проаналізовано структуру публікацій із використанням інструментів баз даних Scopus та Web of Science, а також сили зв’язків між ключовими словами для кластеризації тем за допомогою інструментарію VOSviewer. Представлено методичний підхід до проведення структурно-трендового та бібліометричного аналізу публікацій з проблем територіального розвитку. Тенденція до зростання кількості публікацій за обома базами даних свідчить про зацікавленість у створенні та публікації досліджень, пов'язаних із територіальним розвитком. Наведено загальний дослідницький профіль щодо продукування наукових статей у сфері досліджень територіального розвитку, який містить порівняння метаданих баз даних Scopus та Web of Science. Найбільш вживаними термінами, які використані в публікаціях із територіального розвитку, є: врядування, громада, сталий розвиток, територія, розвиток території, децентралізація. За допомогою програми VOSviewer ключові слова були згруповані в 7 кластерів. Частота використання ключових слів дозволяє визначити тематичні напрями досліджень у певній галузі. У рамках цього дослідження терміни згруповані відповідно до їхньої семантичної схожості, що дозволило виділити детермінанти досліджень у сфері розвитку територій. Для характеристики напрямів наукових досліджень у кожному кластері було виділено найбільш вживані ключові слова: розвиток територій, врядування, громада, території, сталий розвиток, регіональний розвиток, глобальний розвиток. Наукові дослідження з питань розвитку територій найбільш активно публікувалися у 2017–2021 роках. Якщо у 2017–2018 рр. дослідження фокусувалися на формуванні політики територіального розвитку, державному регулюванні, визначенні напрямів розвитку територій, то в останні роки почали активно досліджуватися питання екстрактивізму, використання ресурсів, місцевого самоврядування, розвитку сільських територій, урбанізації, політичної екології.
Розвиток компетенцій підприємства в умовах диджиталізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сергієнко, Олена Андріанівна; Іпполітова, Інна Ярославівна
Активізація процесів, пов’язаних із диджиталізацією – проникненням цифрових технологій в усі сфери діяльності, створює широкі можливості для покращення діяльності підприємств, зокрема, для розвитку їх компетенцій, що дозволяє формувати та зміцнювати власні конкурентні переваги, забезпечити належний рівень своєї конкурентоспроможності. Мета статті полягає у дослідженні теоретичних і ситуативних аспектів забезпечення розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації, побудові поведінкової моделі використання потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства, що формуються завдяки диджиталізації. Під час дослідження проаналізовано праці вітчизняних науковців, які висвітлювали актуальні питання забезпечення компетенцій підприємства та впливу на функціонування підприємств диджиталізації, застосовано ситуаційний та поведінковий підхід до управління підприємством, матричний аналіз, що дало змогу визначити сценарії трансформації потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації. Визначено основні вектори можливостей, які створює диджиталізація в контексті забезпечення розвитку компетенцій підприємств. Встановлено, що основними векторами можливостей є формування нових компетенцій, поліпшення існуючих компетенцій та підтримка нових і традиційних компетенцій підприємства. Побудовано поведінкову модель використання потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації та розроблено комплекс матриць трансформації можливостей розвитку компетенцій підприємств в умовах диджиталізації (трансформаційних матриць), залежно від стартової позиції підприємства за рівнем компетенцій в порівнянні з конкурентами. Встановлено, що майбутні дослідження мають бути присвячені розробці підходів до оцінки наявних компетенцій підприємства та прогнозуванню їх можливої зміни внаслідок впровадження цифрових технологій.
Екологічні інновації в контексті становлення концепції сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Власенко, Тетяна Анатоліївна; Ши Сяосі
Статтю присвячено вивченню аспектів екологічних інновацій у контексті становлення концепції сталого розвитку. Мета статті полягає в ґрунтовному аналізі процесу розвитку концепції екологічних інновацій у контексті становлення парадигми сталого розвитку того часу. Дослідження показало, що каталізаторами переосмислення взаємодії між промисловістю та довкіллям стали низка екологічних катастроф ХХ століття, зокрема аварії в Санта-Барбарі (США) та на заводі в м. Севезо (Італія). Виявлено, що ці події посилили суспільну та політичну увагу до необхідності впровадження екологічно безпечних рішень. Наведено приклади трансформації підходів до виробничої діяльності, що відбулися завдяки активізації екологічного руху, появі перших екологічних нормативів і законодавчих ініціатив. Ґрунтуючись на матеріалах звіту «Наше спільне майбутнє» (1987 р.), сформовано концептуальні ознаки екологічних інновацій у контексті становлення парадигми сталого того часу: важливість модернізації виробничих процесів із метою мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище та оптимізації використання природних ресурсів; інтеграція екологічних чинників у політичне управління та господарську діяльність, що призвело до впровадження ESG-підходів в бізнесі та інвестуванні; міжгалузевий підхід до вирішення екологічних проблем, який передбачає комплексне технологічне оновлення ключових секторів економіки; пріоритетність довгострокового ефекту від впровадження інновацій, орієнтованих на сталий розвиток, що здатні забезпечити позитивний екологічний результат у перспективі. У дослідженні проведено ґрунтовний аналіз внеску екологічних інновацій у досягнення Цілей сталого розвитку. Детально розглянуто три ключові ЦСР, що безпосередньо пов'язані з екологічними інноваціями, зокрема: Ціль 7 – забезпечення доступу до недорогих та стійких джерел енергії, Ціль 9 – сприяння стійкій індустріалізації та інноваціям, та Ціль 15 – збереження екосистем і біорізноманіття. Досліджено внесок екологічних інновацій у розвиток відновлювальних джерел енергії, підвищення енергоефективності, а також у підтримку циркулярної економіки та «чистих» виробничих технологій. Визначено роль екологічних інновацій у сфері збереження біорізноманіття та відновлення екосистем за допомогою біотехнологій, раціонального землекористування та моніторингу стану природних ресурсів. Аналіз показав, як екологічні інновації можуть стати важливим інструментом для реалізації стратегії сталого розвитку, сприяючи екологічно відповідальному виробництву та збереженню планетарних ресурсів.
Маркетингові стратегії активізації туристичних потоків у середземноморському регіоні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Тимощук, Олександр Олександрович
У статті досліджено тенденції розвитку туризму середземноморського регіону, котрі спрямовані на формування та просування комплексного туристичного продукту через реалізацію стратегій маркетингу, що містить широкий спектр інструментів самостійного вибору споживачами видів туристичних послуг, території та надання нових інноваційних продуктів індустрією відпочинку Середземномор’я. Зазначено, що стратегічний маркетинг реалізується на різних рівнях управління туристичною галуззю: по-перше, на рівні міжнародного співтовариства він дозволяє розробити довгострокові пріоритети розвитку та сформувати єдину стратегію сталого прогресу в індустрії відпочинку; по-друге, на рівні державної політики використання можливостей стратегічного маркетингу робить більш ефективним процес регулювання туристичної діяльності, визначає пріоритети розвитку туризму та розробки цільових програм; по-третє, на рівні керівництва фірмою маркетинг є основою розробки стратегії її розвитку, ідеології поведінки на ринку, інструментом дослідження туристичного ринку, способом організації збуту, просування товарів ринку, здійснення цінової політики. З огляду на надзвичайну важливість комплексу маркетингу в межах загальної маркетингової стратегії, розробляються окремі стратегії: продуктова стратегія, цінова, збутова, комунікаційна стратегія. Підтверджено, що маркетингові стратегії Середземномор'я як об'єднаного напряму індустрії відпочинку можуть бути привабливими і для закордонних туроператорів, однак такий маркетинг має прагнути зберегти унікальність та імідж бренду кожної національної держави. Доведено, що в умовах постійних викликів Середземноморські країни потребують спільних прогнозів для переоцінки потенційних можливостей власних туристичних галузей у контексті стратегій сталого розвитку та створення стратегічних альянсів для просування маркетингових зусиль з метою підтримки конкурентоспроможності на світовому ринку туристичних послуг.
Національні системи захисту прав інтелектуальної власності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Поворозник, Микола Юрійович
У статті досліджено особливості національних систем інтелектуальної власності (далі – ІВ) в контексті міжнародної інституціоналізації технологічного обміну. Аналіз національних систем захисту прав інтелектуальної власності показав, що найвищого рівня розвитку досягли країни-лідери світового інноваційного прогресу. Підтверджено, що найбільшу ефективність наразі демонструють системи захисту Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу завдяки високому рівню захисту ІВ. Їхні системи захисту надійні та прогнозовані, що підтверджено процедурами ідентифікації прав інтелектуальної власності. Основними особливостями системи захисту прав інтелектуальної власності, що діє в Німеччині, є, з одного боку, цілісність і комплексність її кримінально-правового захисту з максимальним урахуванням впливу економічних факторів, а з іншого боку – здійснення правосуддя за справедливою ціною, коли за умов доведення порушення суб’єктами господарювання прав ІВ чітко визначаються розмір виплат і порядок відшкодування завданих збитків. Особливості системи охорони прав інтелектуальної власності, що діє у Франції, випливають з кваліфікації патенту як найважливішого об'єкта ІВ, що охороняється законом. Визначено особливості японської системи охорони інтелектуальної власності, яка передбачає пріоритет суспільної корисності. Нині Японія характеризується значно вищою ефективністю впровадження результатів НДДКР у масове виробництво та швидкістю їх технічного вдосконалення. Зазначається, що в Китаї відбувся стрімкий прорив у розбудові національної системи захисту прав інтелектуальної власності, яка пройшла шлях від свого початкового стану до передових позицій у світі. Встановлено, що в результаті багаторічної співпраці держав у сфері охорони інтелектуальної власності створено розвинену та багатогранну нормативно-правову базу, яка регулює міжнародний науково-технічний обмін.
Динаміка та перспективи розвитку світового ринку природного газу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бабічев, Анатолій Валерійович; Рахматіллаєва, Каміла Баходіржонівна
Ринок природного газу – одна з основних складових паливно-енергетичного комплексу, розвиток і функціонування якого суттєво впливають на рівень енергетичної безпеки та забезпеченість джерелами енергії кожної країни. Метою статті є дослідження динаміки та перспектив розвитку світового ринку природного газу. У статті проаналізовано обсяги світової торгівлі трубопровідним газом та скрапленого природного газу (СПГ). Доведено, що за аналізований період міжнародна торгівля СПГ зростала значно швидшими темпами порівняно з торгівлею трубопровідним газом. Проаналізовано зміну попиту на природний газ по країнах та регіонах у 2000–2024 рр. Запропоновано прогнозне зростання світового ринку природного газу. Прогнозоване зростання пояснюється переходом до чистої та відновлюваної енергії, розвитком промислового сектору в економіках країн, що розвиваються, збільшенням використання газу в транспортному секторі, зростанням темпів і обсягів виробництва електроенергії на основі газу, а також розвитком транспортної інфраструктури та морського забезпечення для транспортування газу. Серед основних тенденцій, що характеризують глобальний ринок природного газу, слід зазначити інвестиції у відновлювані джерела енергії для сталого видобутку з родовищ, стратегічне співробітництво у виробництві пропану з відновлюваних джерел, а також злиття та поглинання нафтогазових підприємств. Загалом очікується, що в найближчі кілька років обсяг ринку природного газу істотно зросте та до 2029 року досягне 1670,84 млрд дол. США. Перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз стану та динаміки впливу розвитку відновлюваної енергетики на ринок природного газу, а також вивчення трансформації регіональних ринків.
Штучний інтелект і квантові технології та їх роль у розвитку економіки США
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ліхота, Олександр Валерійович
У статті детально розглядається вплив штучного інтелекту (ШІ) та квантових технологій на економіку США. Акцентовано увагу на їхній ролі у трансформації ключових секторів, таких як фінансовий, охорона здоров’я, промисловість, енергетика та оборона. Метою дослідження є не лише аналіз останніх наукових досягнень у цих сферах, але й визначення основних викликів, з якими стикається суспільство при впровадженні нових технологій. Зокрема, зауважено на ризиках для ринку праці, оскільки автоматизація може призвести до скорочення робочих місць, а також на питаннях кібербезпеки, оскільки зростає ймовірність атак на інформаційні системи, що використовують ці інновації. Не менш важливим чинником є необхідність етичного регулювання, адже розвиток ШІ може створити загрози для прав людини та конфіденційності даних. Для досягнення поставленої мети у дослідженні використано методи аналізу та синтезу, що дозволили глибше оцінити вплив нових технологій на економічні процеси. Результати дослідження свідчать про те, що ШІ та квантові технології здатні суттєво підвищити ефективність виробництв, зменшити витрати та покращити якість продукції у різних секторах. У висновках надаються рекомендації для державного та приватного сектора щодо стимулювання інновацій, підготовки кваліфікованих кадрів, розробки ефективного регуляторного забезпечення та сприяння міжнародному співробітництву. Ці заходи можуть стати запорукою успішного впровадження нових технологій, що сприятиме не лише економічному зростанню, але й соціальному розвитку, забезпечуючи стійкість та конкурентоспроможність економіки США у глобальному контексті. Таким чином, у статті підкреслено важливість комплексного підходу до впровадження ШІ та квантових технологій, що дозволить максимально ефективно використовувати їхній потенціал для покращення якості життя населення та розвитку країни в цілому.
Принципи забезпечення системи економічної безпеки підприємств в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Єрмоленко, Олексій Анатолійович; Насруллаєв, Раван Сабір огли
У статті обґрунтовано впровадження системного підходу до забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах цифровізації економіки, зростаючих ризиків і посилення глобальної конкуренції. Розкрито еволюцію наукових підходів до поняття системи, зокрема в контексті економічної безпеки, та окреслено її сучасне трактування як інтегрованого механізму захисту підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз. Розроблено структурно-логічну схему взаємозв’язку між елементами системи економічної безпеки та загальною стабільністю підприємства, що демонструє ключові чинники впливу безпеки на фінансову стійкість, інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність. Систематизовано основні цифрові технології, що впливають на підвищення рівня захищеності підприємства, зокрема Big Data, CRM-системи, блокчейн, штучний інтелект та автоматизовані системи управління ризиками. Обґрунтовано, що інтеграція цифрових рішень у систему управління безпекою дозволяє не лише мінімізувати загрози, але й підвищити ефективність стратегічного планування, прозорість фінансових процесів і швидкість прийняття рішень. Запропоновано авторське бачення принципів економічної безпеки, які є базовими для формування ефективної політики управління ризиками. Визначено, що система економічної безпеки підприємства охоплює фінансову, кадрову, інформаційну, технологічну та юридичну складові, функціонування яких має відбуватися на основі принципів комплексності, адаптивності, інтеграції, безперервного моніторингу та стратегічного управління. Розкрито, що принцип комплексності забезпечує узгоджену взаємодію всіх елементів системи безпеки, адаптивність – її гнучкість і здатність реагувати на динамічні виклики, інтеграція – включення системи безпеки в загальну структуру управління підприємством, безперервний моніторинг – постійний контроль за ризиками, а стратегічне управління – орієнтацію на довгострокову стійкість і розвиток.
Регулювання ринку страхування: чи змінила нова редакція Закону України «Про страхування» підходи доступу до генетичних даних людини для оцінки страхових ризиків?
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Арич, Михайло Іванович
У статті досліджено норми Закону України «Про страхування», які є найбільш дотичними до регулювання можливості доступу до та використання генетичних даних людини під час оцінки страхових ризиків та/або визначення будь-яких інших умов договору страхування, а також здійснено їх порівняння із аналогічними нормами, які були у старій редакції Закону. Визначено, проаналізовано та здійснено порівняння змісту статей старої та нової редакцій Закону України «Про страхування», які є найбільш дотичними до регулювання можливості доступу до та використання генетичних даних людини під час оцінки страхових ризиків та/або визначення будь-яких інших умов договору страхування. У результаті дослідження встановлено, що у чинній редакції Закону суттєво розширено можливості страхових компаній у доступі до генетичних даних людини для оцінки страхових ризиків під час укладення та дії договору страхування. Так, розширено право страхової компанії не тільки запитувати у страхувальника будь-які документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику, але й визначати основні критерії та вимоги до інформації, що має істотне значення для оцінки страхового ризику. При цьому жодних обмежень щодо використання саме генетичної інформації (у тому числі результатів генетичних досліджень) людини чинним законом наразі не передбачено. Розширено обов’язки страхувальника повідомляти страховику будь-які обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (наприклад, людина знає результат свого генетичного аналізу, який показує ймовірність розвитку захворювання) не тільки під час укладення страхового договору, але й під час його дії, якщо такі обставини змінились (наприклад, людини зробила новий генетичний аналіз). Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є проведення якісного дослідження діяльності страхових компанії, які страхують ризики життя та здоров’я щодо виявлення та аналізу практичних випадків (звичайно, якщо такі були) застосування страховиками генетичної інформації людини з метою оцінки її страхових ризиків життя та здоров’я та/або визначення будь-яких інших умов договору страхування.
Удосконалення управління розвитком критичної інфраструктури України на регіональному рівні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Портна, Оксана Валентинівна; Магдисюк, Сергій Володимирович
Метою статті є удосконалення управління розвитком критичної інфраструктури України на регіональному рівні. Дослідження обґрунтовує тези. По-перше, в умовах руйнівних подій і високих ризиків для критичної інфраструктури України, а також враховуючи процеси децентралізації, актуальним стає посилення ролі регіонів у забезпеченні стійкості, відновлення та розвитку критичної інфраструктури. По-друге, ефективне функціонування та розвиток критичної інфраструктури потребують відповідних механізмів управління. По-третє, до управління розвитком критичної інфраструктури важливо підходити з точки зору розвитку регіонів і громад, і воно стає найефективнішим, коли здійснюється як на державному, так і регіональному рівнях, спираючись на місцевий потенціал і досвід, коли регіональне співтовариство відіграє значну роль. Спочатку наведено дані щодо втрат і збитків інфраструктури під час воєнних дій із виокремленням втрат і збитків регіонів України. Далі проаналізовано чинники та світовий досвід країн стосовно регіонального рівня управління критичною інфраструктурою. Запропоновано удосконалення управління критичною інфраструктурою України на регіональному рівні на основі створення регіональних координаційних центрів розвитку критичної інфраструктури з робочими групами. Виокремлено функції регіональних координаційних центрів розвитку критичної інфраструктури. Перспективами подальших розвідок у цьому напрямку стає опрацювання питань інформаційного забезпечення управління критичною інфраструктурою України на регіональному рівні.
The Influence of the Conception of Green Economy on the Innovative Development of Export-Import Activities of Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Malyarets, Lyudmyla M.; Малярець, Людмила Михайлівна; Norik, Larisa O.; Норік, Лариса Олексіївна; Skliar, Tetiana P.; Скляр, Тетяна Петрівна; Molodetskyi, Hennadii H.; Молодецький, Геннадій Геннадійович
Зростаючі екологічні виклики та необхідність забезпечення сталого розвитку вимагають перегляду підходів до організації експортно-імпортної діяльності та стимулювання інноваційних процесів у міжнародній торгівлі. Концепція «зеленої» економіки стає важливим фактором трансформації світової економічної системи, визначаючи нові принципи ведення експортно-імпортної діяльності та сприяючи розвитку екологічно орієнтованих інновацій. Метою дослідження є аналіз впливу «зеленої» економіки на інноваційний розвиток експортно-імпортної діяльності, визначення основних напрямів екологізації експортно-імпортної діяльності, а також порівняння підходів України та ЄС до впровадження екологічних стандартів і регулювання в цій сфері. Для досягнення цієї мети здійснено аналіз наукових підходів до трактування «зеленої» економіки та її ролі у формуванні глобальних торговельних відносин, механізмів екологічного регулювання міжнародної торгівлі, впливу екологічних стандартів на структуру експорту та імпорту, а також можливостей інтеграції інноваційних технологій для підвищення екологічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Під час дослідження визначено ключові принципи «зеленої» економіки, що впливають на міжнародну торгівлю, серед яких сталий розвиток, ресурсоефективність, інноваційність, фінансове стимулювання та міжнародна гармонізація регулювань. Встановлено, що під впливом цих принципів відбувається трансформація експортно-імпортної діяльності через впровадження технологічних, продуктових, фінансових, процесних та інституційних інновацій. У роботі також проведено порівняння екологічних політик України та ЄС, що дозволило виявити основні розбіжності та можливості адаптації європейського досвіду для покращення експортно-імпортної діяльності України. Результатом дослідження є узагальнена структура взаємозв’язку між «зеленою» економікою, інноваціями та результатами розвитку експортно-імпортної діяльності, що дозволяє комплексно оцінити роль екологічних трансформацій у зовнішньоекономічній сфері. Зазначено, що екологічні інновації не лише сприяють зниженню негативного впливу на довкілля, а й відкривають нові можливості для підвищення конкурентоспроможності національної економіки, розширення ринків збуту та залучення інвестицій. Перспективами подальших досліджень є аналіз ефективності впровадження екологічних інновацій у міжнародній торгівлі, оцінка економічних і соціальних ефектів від екологізації експортно-імпортної діяльності, а також розробка стратегічних рекомендацій для адаптації української торговельної політики до вимог сталого розвитку та європейських екологічних стандартів.
Моделі стратегічного управління інноваціями в контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Седіков, Денис Вадимович
У статті висвітлено теоретичні засади та практичні аспекти стратегічного управління інноваціями в контексті підвищення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку. Розглянуто ключові моделі інноваційного менеджменту, насамперед модель Хендерсона – Кларка, яка класифікує інновації за рівнем змін у компонентах і архітектурі продукту, концепцію відкритих інновацій Г. Чесбро, що передбачає залучення зовнішніх партнерів та ідей, а також модель проривних (дисруптивних) інновацій К. Крістенсена, здатних суттєво трансформувати ринок. На основі огляду останніх досліджень наголошено, що впровадження зазначених моделей сприяє гнучкій адаптації агропідприємств до динамічного середовища, дозволяє оптимізувати витрати, збільшувати врожайність і формувати довгострокові конкурентні переваги. Проаналізовано досвід провідних українських агрохолдингів (МХП, Кернел), які поєднують інкрементальні (поступові) та радикальні (проривні) інноваційні стратегії, застосовують формалізовані механізми генерації і відбору ідей, а також втілюють цифрові технології для створення єдиного інформаційного простору. Продемонстровано, що розвиток відкритих інновацій, зокрема через партнерства з науковими установами та стартапами, є вагомим чинником прискорення інноваційного процесу та подолання ризиків, притаманних агровиробництву. Досліджено адаптовану модель стратегічного управління інноваціями, що враховує сезонність аграрного циклу, високу капіталоємність технологій і необхідність безперервного вдосконалення агротехнічних рішень. Застосування такого підходу дає змогу підприємствам зернового ринку підвищувати ефективність виробництва, одночасно мінімізуючи виробничі та ринкові ризики.
The Methodological Foundations for Developing New and Improving Existing Methods for Assessing the Probability of Bankruptcy of Ukrainian Enterprises
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Попов, Олександр Сергійович; Леонов, Віталій Сергійович
У статті досліджено методологічні засади розробки та вдосконалення методів оцінювання ймовірності банкрутства українських підприємств. В умовах економічної нестабільності, спричиненої глобальними кризами, війною та політичною невизначеністю, точне прогнозування банкрутства є критично важливим для забезпечення фінансової стабільності як на мікро-, так і на макрорівнях. У дослідженні проаналізовано праці українських економістів, що підкреслює необхідність адаптації існуючих моделей до унікальних економічних умов України, зокрема змінної інфляції, податкової політики та галузевих ризиків. У статті акцентовано увагу на важливості розробки спеціалізованих методик для різних секторів економіки – таких як сільське господарство, банківська сфера та промисловість – для врахування їхніх специфічних викликів. Запропоновано інтеграцію як кількісних, так і якісних показників для підвищення точності оцінювання ймовірності банкрутства. Крім того, визначено перспективний напрямок використання сучасних інструментів, таких як штучний інтелект і машинне навчання, що дозволяють аналізувати великі обсяги даних і виявляти складні взаємозв’язки. У статті обґрунтовано необхідність розробки національної моделі банкрутства, яка враховуватиме унікальні економічні умови, регуляторне середовище та соціально-політичні фактори України. Такий підхід сприятиме підвищенню точності прогнозування кризових ситуацій, зміцненню стійкості та фінансової стабільності українських підприємств.
Концептуальні засади оцінювання економічного потенціалу аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Маренич, Тетяна Григорівна; Кальченко, Микола Миколайович; Шерстюк, Олександр Валерійович
Статтю присвячено узагальненню невирішених проблемних теоретико-методологічних питань та обґрунтуванню концептуальних засад оцінки економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Стверджується, що наявний обсяг економічного потенціалу та темпи його зростання суттєво впливають на підвищення конкурентоспроможності, фінансової стійкості та ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Систематично контролюючи реалізацію економічного потенціалу, можна коригувати внутрішні можливості, виявляти приховані резерви, запобігати кризовим ситуаціям, формувати програму дій на майбутнє. Встановлено, що, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства, аналіз літературних джерел засвідчив невирішеність кола питань щодо: розмежування понять «оцінка» та «оцінювання», які часто ототожнюються та вживаються як синоніми; відсутність достатньо чіткої наукової позиції щодо визначення принципів оцінювання потенціалу; недостатня увага науковців до критеріїв оцінювання потенціалу підприємства; обґрунтування цільової спрямованості оцінювання економічного потенціалу підприємства та напрямів його оцінки; полеміка оцінки економічного потенціалу підприємства в натуральному та вартісному вираженні; значна кількість методів оцінювання потенціалу підприємства, що потребує системності; визначення окремих оціночних показників економічного потенціалу підприємства, що більш тісно пов’язано з ефективністю його реалізації. Оцінювання величини економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства представлено як упорядкований і цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості виробничо-технологічного, агроекологічного й інноваційно-інвестиційного потенціалів з урахуванням спрямованості динаміки показників ефективності їх реалізації. Якісна оцінка має передбачати відповідність принципам, методичним підходам, методам, процедурам оцінювання та обґрунтованим припущенням, які компанія може зробити в розрахунках. Концептуальна основа оцінки потенціалу підприємства включає сукупність принципів, цілей і завдань оцінки потенціалу, критеріїв, підходів і методів оцінки його вартості. Запропоновані принципи оцінювання потенціалу підприємства, які повністю корелюють з визначеними критеріями цих принципів, сприятимуть задоволенню потреб суб’єктів господарювання в актуальній та достовірній інформації щодо вартості та ефективності реалізації потенціалу для прийняття відповідних управлінських рішень. Обґрунтовано, що головним критерієм оцінювання економічного потенціалу аграрного підприємства є збільшення знов створеної вартості (чистої продукції), що генерується суб’єктом господарювання. Доведено, що методологічно некоректно в контексті оцінки економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства оцінювати його в натуральних вимірниках за обсягом економічних ресурсів, які використовує підприємство, та кількістю продукції, робіт і послуг, які підприємство може реалізувати. Зроблено висновок, що методологія оцінки економічного потенціалу підприємств поєднує три загальновизнаних підходи, для кожного з яких характерні свої методи та прийоми: дохідний підхід; порівняльний (ринковий) підхід; витратний підхід. Водночас окремі методики мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі при їх ідентифікації та використанні. Зазначається, що всі методи оцінювання потенціалу підприємства мають недоліки та обмеження. Загалом на сьогодні розроблено значну кількість методик оцінки потенціалу підприємства, але системності та системності у поглядах науковців немає, що створює проблемне поле для подальших досліджень у цій предметній галузі.
Шляхи та засоби удосконалення інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики в умовах війни та поствоєнної відбудови
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Куцик, Петро Олексійович; Бойко, Руслан Володимирович
У статті досліджено проблематику формування та реалізації регіональної інвестиційної політики. Вказано на те, що Україна перебуває в середовищі повномасштабної війни, яка призвела до дестабілізації соціально-економічної ситуації в країні, обумовила істотні воєнні ризики, а отже, в рази скоротила внутрішню інвестиційну активність і призвела до обмеження зовнішнього, особливо прямого іноземного, інвестування. Львівська область, хоча й відноситься до тилових регіонів, однак її економіка зіштовхнулася повною мірою з аналогічними викликами та загрозами. Доведено, що в системі регіональної політики формування якісного та безпечного інвестиційного середовища провідне місце посідає її інституціональне забезпечення. Відтак, метою публікації визначено обґрунтування шляхів і засобів удосконалення інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики в умовах війни та поствоєнної відбудови. Аргументовано, що дослідження інституціональної архітектоніки інвестиційної політики регіону передбачає аналіз формування та розвитку окремих її компонент. Серед них не лише класична система за типом «інституції (суб’єкти регулювання, інші учасники) – формальні інститути (норми, правила, закони, обмеження) – неформальні інститути (норми поведінки, звичаї, неформальні домовленості)», а й інші конкретні детермінанти, враховуючи регіональну специфіку проблеми. Визначено та представлено систему інституційно-організаційного забезпечення формування та реалізації інвестиційної політики Львівської області. Вказано на провідні завдання, які має реалізувати система інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики, а саме: розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, кластерів, індустріальних парків, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу у регіоні, підвищення інвестиційної привабливості та міжнародна промоція регіону, наближення системи підготовки кадрів відповідно до потреб регіональної економіки, підвищення ефективності та підзвітності публічного інвестування.
Цифровізація та антикризове управління: стратегічні зміни для розвитку конкурентоспроможної екосистеми
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Рибалко-Рак, Леся Андріївна; Гусаковська, Тетяна Олександрівна; Опришко, Володимир Іванович
Цифровізація кардинально змінює підходи до управління кризовими ситуаціями. Використання великих даних (Big Data), штучного інтелекту (ШІ, англ. artificial intelligence, AI), блокчейн-технологій (Blockchain або Block Chain) та автоматизації дозволяє організаціям і підприємницьким екосистемам швидше реагувати на виклики, ефективніше управляти ризиками та мінімізувати наслідки криз. У сучасних умовах глобальної нестабільності, яку викликають, зокрема, економічні кризи, пандемії, геополітичні конфлікти, цифрові технології стають не лише інструментом оптимізації, а й засобом виживання господарюючих суб’єктів на ринку. Впровадження цифрових рішень трансформує бізнес-моделі, що дозволяє підприємницьким екосистемам залишатися конкурентоспроможними. Тому дослідження наукової проблеми щодо впровадження стратегічних змін у сфері цифровізації та антикризового управління для розвитку конкурентоспроможної екосистем є актуальним завданням науковців і практиків в умовах сьогодення. Мета статті полягає в узагальненні та обґрунтуванні ключових стратегічних змін у сфері цифровізації та антикризового управління для розвитку конкурентоспроможної екосистем. У статті досліджено сучасні виклики та ризики, що впливають на стратегії цифровізації в умовах криз, визначено вплив цифрових технологій на антикризове управління підприємствами та економічними системами, ідентифіковано ключові стратегічні зміни у сфері цифрової трансформації, обґрунтовано роль цифрових екосистем у формуванні конкурентоспроможності. Завдання дослідження було досягнуто за допомогою системи методів. Зокрема, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції використовувалися для визначення сутності та особливостей об'єкта і предмета дослідження. Методи наукової абстракції, логічного аналізу та порівняння дали змогу встановити причини, фактори та наслідки впливу на об’єкт і предмет дослідження. Комплексний і системний підходи забезпечили всебічну оцінку досліджуваних процесів. Подальші наукові розвідки можуть зосереджуватися на поглибленому теоретичному аналізі, розвитку нових методів, практичних застосуваннях та інтеграції міждисциплінарних підходів.
Сучасний стан, виклики та перспективи розвитку тваринництва в Україні в контексті забезпечення продовольчої безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Глушков, Олег Анатолійович
У статті обґрунтовано значення тваринництва як ключової галузі агропромислового комплексу, що відіграє вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни, створенні робочих місць у сільській місцевості та розвитку суміжних галузей, зокрема рослинництва та переробної промисловості. Висвітлено основні виклики, з якими стикається вітчизняне тваринництво в умовах воєнного стану, економічної нестабільності, обмеженого фінансування та глобальних змін клімату. Детально проаналізовано динаміку змін поголів’я сільськогосподарських тварин і обсягів виробництва основних видів тваринницької продукції за останні два десятиліття. Звернено увагу на диспропорції у розвитку окремих підгалузей тваринництва, зокрема, зростання частки птахівництва за одночасного скорочення виробництва яловичини, баранини та вовни. Обґрунтовано ключові проблеми галузі, серед яких – старіння виробничої інфраструктури, низький рівень селекційно-племінної роботи, обмежена кормова база, деградація пасовищ, висока залежність від імпорту ветеринарних препаратів та кормових добавок. Розкрито причини зменшення поголів’я та зниження продуктивності тварин, а також проаналізовано регіональні особливості спеціалізації тваринництва в Україні. Акцентовано увагу на важливості збереження біорізноманіття порід тварин, що має стратегічне значення для адаптації галузі до нових умов і викликів. Висвітлено перспективні напрями розвитку галузі, зокрема, впровадження енергозберігаючих та екологічно сталих технологій, автоматизацію виробничих процесів, цифровізацію управління фермами, покращення ветеринарної підтримки, а також розвиток органічного та інноваційного тваринництва. Окреслено необхідність комплексної державної підтримки галузі, активізації інвестиційної діяльності та наукових досліджень, зокрема, у сфері селекції, годівлі, ветеринарії та екологічної безпеки.
Еволюція бюджетних видатків та бюджетного інвестування в контексті структурної трансформації національної економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іванченков, В’ячеслав Сергійович
Статтю присвячено дослідженню еволюції бюджетних видатків і бюджетного інвестування України у контексті структурної трансформації національної економіки. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності бюджетної політики для забезпечення сталого економічного зростання України. Розкрито важливість використання різноманітних методів і форм бюджетного механізму, серед яких ключову роль відіграють бюджетні важелі. Визначено, що основними інструментами впливу держави на економічні процеси є доходи, податки, міжбюджетні трансферти, дотації, субсидії та державні позики. Розкрито значення державного бюджету як ефективного інструменту бюджетної політики, здатного забезпечувати економічне зростання, зниження безробіття та покращення соціальних стандартів. Проаналізовано динаміку показників державних витрат у структурі ВВП України за 2019–2023 роки. Обґрунтовано, що значне зростання видатків у 2022–2023 роках зумовлено необхідністю фінансування оборонних потреб в умовах воєнного стану. Зроблено висновок щодо впливу бюджетних важелів на стимулювання економічної активності, створення робочих місць і забезпечення сталого розвитку. Показано, що витрати держави на інфраструктурні проєкти, освіту та охорону здоров’я виступають важливими чинниками зростання продуктивності праці й підвищення добробуту населення. Визначено, що в умовах збройної агресії пріоритетними залишаються фінансування військово-промислового комплексу, соціальних програм і підтримка вразливих верств населення. Розкрито особливості бюджетного інвестування як ефективного інструменту розвитку економіки, з урахуванням сучасних викликів і загроз. Встановлено, що державні капітальні видатки України у 2022 році суттєво зменшилися, однак у 2023 році спостерігається тенденція їх зростання, що пояснюється необхідністю відновлення зруйнованої інфраструктури. Акцентовано увагу на важливості забезпечення прозорості та підзвітності у сфері бюджетного інвестування для досягнення стратегічних цілей сталого розвитку.
Високотехнологічний експорт та економічні цикли: аналіз тенденцій в Японії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Макаренко, Петро Миколайович; Бєлов, Олександр Віталійович; Пілявський, Володимир Ілліч
Головною метою є вивчення та адаптація позитивного досвіду розвинених країн із урахуванням негативних тенденцій для здійснення післявоєнного економічного відновлення України. Метою дослідження є застосування авторського підходу до аналізу динаміки високотехнологічного експорту Японії. Як інструмент державного регулювання у сфері інновацій та науково-технічного розвитку авторами запропоновано нову методологію дослідження структурної динаміки високотехнологічного експорту. Ця методологія з’ясовує економічну сутність динаміки високотехнологічного експорту та визначає три ключові компоненти: стабільне зростання, прискорене зростання та циклічне зростання. Крім того, це дозволяє оцінити, як змінюється вплив циклічної складової, коли високотехнологічний експорт аналізується як частка загального промислового експорту або ВВП, і порівнює ці результати зі структурою загальної динаміки ВВП Японії. Дослідження демонструє, що динаміка високотехнологічного експорту Японії має циклічний характер розвитку. Визначено економічні цикли тривалістю 6,7 та 4,2 року та розраховано ступінь впливу циклічної складової на загальну тенденцію. Загальний зважений вплив циклічної складової на динаміку високотехнологічного експорту виявився суттєвим. Результати цього дослідження слугують основою для формування ефективної державної політики, спрямованої на економічне відродження України в післявоєнний період. Ці висновки підкреслюють важливість урахування циклічних складових у стратегічному плануванні розвитку сектора високих технологій. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням комплексу факторів, розрахунком їх циклічних характеристик і виявленням тих, які мають схожий період, фазу і циклічну частоту, та впливають на динаміку високотехнологічного експорту.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options