Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1807

Browse

Now showing 1 - 20 of 45

Оцінка впливу кризових ситуацій на регулювання процесу функціонування ринку логістичних послуг
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Самойленко, Богдан Віталійович
Сучасний світ вирізняється високою швидкістю змін і нестабільністю, що часто спричиняє виникнення кризових ситуацій. Логістична галузь, як одна з ключових складових економік, особливо чутлива до таких потрясінь. Кризові прояви впливають на обсяги перевезень, вартість логістичних послуг, ефективність ланцюгів постачання, а також вимагають змін у державній політиці в цій сфері. Кризу можна охарактеризувати як внутрішні або зовнішні шоки, що викликають порушення стабільності ринкових умов та діяльності підприємств. У контексті регулювання ринку логістичних послуг можна виділити декілька основних типів кризи: економічні, соціальні, політичні, екологічні та технологічні. Мета статті полягає у здійсненні оцінки можливого впливу кризових явищ на регулювання процесу функціонування ринку логістичних послуг. В основу дослідження було покладено системний та статистичний методи дослідження. Системний метод передбачає комплексний підхід до реалізації аналізу, де складові логістичної системи розглядаються як взаємопов’язані і взаємозалежні елементи. Своєю чергою, статистичний метод забезпечує реальними даними, що відображено в часі та дозволяє формувати вірні рішення, базуючись на реальній статистиці. Об’єднання зазначених методів створює умови для досягнення максимально збалансованого та ефективного оцінювання стану логістичної сфери. Таким чином, різноманітні кризові явища, такі як економічні, політичні, організаційні, екологічні та технологічні, суттєво впливають на регулювання ринку логістичних послуг, змушуючи компанії приєднатися до нових умов. Зростання запиту на логістичні послуги в регіонах, що знаходяться поза зонами конфліктів, свідчить про необхідність забезпечення безперебійного постачання товарів і послуг. Це підкреслює важливість ефективного регулювання інфраструктури логістики та забезпечення безпеки перевезень. В умовах, коли інші сектори економіки можуть знизити свою активність, логістика залишається елементом для стабільності бізнесу, що підкреслює значущість державної підтримки та розвитку цієї сфери в кризі.
Теоретико-методичне обґрунтування підходу до оцінювання національної безпеки України у повоєнний період
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
Постійні зміни у міжнародному безпековому середовищі вимагають швидкого й адекватного реагування та формування належної системи оцінювання національної безпеки України з урахуванням впливу різноманітних екзогенних та ендогенних загроз і воєнних ризиків. З огляду на це, метою цієї статті є теоретико-методичне обґрунтування підходу до оцінювання національної безпеки України у повоєнний період. У результаті дослідження встановлено, що більшість дослідників і фахівців намагаються оцінити рівень національної безпеки України за допомогою індексів, що розраховуються провідними міжнародними організаціями та рейтинговими агентствами. Зазначені індекси приваблюють тим, що вони мають комплексний характер і враховують різні аспекти національної безпеки: політичні, економічні, соціальні, екологічні, демографічні, інформаційні тощо. Однак за допомогою цих індексів не можна виконати повний і точний аналіз рівня національної безпеки й оцінити ефективність системи її забезпечення з методологічних позицій. Тобто світові індекси та рейтинги не дають змоги отримати адекватні оцінки небезпечного стану країни, розробити відповідні механізми забезпечення національної безпеки з урахуванням безпосереднього впливу на критичні параметри системи, запобігаючи при цьому виникненню нових загроз. Тому вважається доцільним застосовувати інтегральний підхід, який має базуватися на застосуванні системи рейтингових оцінок і розрахунку інтегрального показника з використанням переліку показників, які умовно систематизовано у такі групи: 1) характеризують рівень воєнної безпеки та обороноздатності країни; 2) відображають стан розвитку суспільства й упорядкованості суспільних відносин (правопорядку), стабільність і ефективність державної політики у сфері національної безпеки; 3) характеризують рівень економічної та фінансової безпеки; 4) відображають соціально-демографічні характеристики країни; 5) характеризують рівень екологічної безпеки. Запропонований методичний підхід дозволить підійти до вирішення проблем забезпечення національної безпеки на основі єдиних методологічних позицій, незважаючи на різне змістовне наповнення окремих аспектів визначення граничних значень індикаторів оцінки. Крім того, цей інтегральний підхід, який ґрунтується на теоріях систем і національної безпеки, розрахунках із використанням економіко-статистичних методів, дасть змогу встановити загальні закономірності виникнення реальних і потенційних загроз, розробити методи прогнозування для обґрунтування стратегічних напрямів забезпечення національної безпеки у повоєнний період.
Концептуальні засади оцінювання економічного потенціалу аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Маренич, Тетяна Григорівна; Кальченко, Микола Миколайович; Шерстюк, Олександр Валерійович
Статтю присвячено узагальненню невирішених проблемних теоретико-методологічних питань та обґрунтуванню концептуальних засад оцінки економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Стверджується, що наявний обсяг економічного потенціалу та темпи його зростання суттєво впливають на підвищення конкурентоспроможності, фінансової стійкості та ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Систематично контролюючи реалізацію економічного потенціалу, можна коригувати внутрішні можливості, виявляти приховані резерви, запобігати кризовим ситуаціям, формувати програму дій на майбутнє. Встановлено, що, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства, аналіз літературних джерел засвідчив невирішеність кола питань щодо: розмежування понять «оцінка» та «оцінювання», які часто ототожнюються та вживаються як синоніми; відсутність достатньо чіткої наукової позиції щодо визначення принципів оцінювання потенціалу; недостатня увага науковців до критеріїв оцінювання потенціалу підприємства; обґрунтування цільової спрямованості оцінювання економічного потенціалу підприємства та напрямів його оцінки; полеміка оцінки економічного потенціалу підприємства в натуральному та вартісному вираженні; значна кількість методів оцінювання потенціалу підприємства, що потребує системності; визначення окремих оціночних показників економічного потенціалу підприємства, що більш тісно пов’язано з ефективністю його реалізації. Оцінювання величини економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства представлено як упорядкований і цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості виробничо-технологічного, агроекологічного й інноваційно-інвестиційного потенціалів з урахуванням спрямованості динаміки показників ефективності їх реалізації. Якісна оцінка має передбачати відповідність принципам, методичним підходам, методам, процедурам оцінювання та обґрунтованим припущенням, які компанія може зробити в розрахунках. Концептуальна основа оцінки потенціалу підприємства включає сукупність принципів, цілей і завдань оцінки потенціалу, критеріїв, підходів і методів оцінки його вартості. Запропоновані принципи оцінювання потенціалу підприємства, які повністю корелюють з визначеними критеріями цих принципів, сприятимуть задоволенню потреб суб’єктів господарювання в актуальній та достовірній інформації щодо вартості та ефективності реалізації потенціалу для прийняття відповідних управлінських рішень. Обґрунтовано, що головним критерієм оцінювання економічного потенціалу аграрного підприємства є збільшення знов створеної вартості (чистої продукції), що генерується суб’єктом господарювання. Доведено, що методологічно некоректно в контексті оцінки економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства оцінювати його в натуральних вимірниках за обсягом економічних ресурсів, які використовує підприємство, та кількістю продукції, робіт і послуг, які підприємство може реалізувати. Зроблено висновок, що методологія оцінки економічного потенціалу підприємств поєднує три загальновизнаних підходи, для кожного з яких характерні свої методи та прийоми: дохідний підхід; порівняльний (ринковий) підхід; витратний підхід. Водночас окремі методики мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі при їх ідентифікації та використанні. Зазначається, що всі методи оцінювання потенціалу підприємства мають недоліки та обмеження. Загалом на сьогодні розроблено значну кількість методик оцінки потенціалу підприємства, але системності та системності у поглядах науковців немає, що створює проблемне поле для подальших досліджень у цій предметній галузі.
Шляхи та засоби удосконалення інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики в умовах війни та поствоєнної відбудови
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Куцик, Петро Олексійович; Бойко, Руслан Володимирович
У статті досліджено проблематику формування та реалізації регіональної інвестиційної політики. Вказано на те, що Україна перебуває в середовищі повномасштабної війни, яка призвела до дестабілізації соціально-економічної ситуації в країні, обумовила істотні воєнні ризики, а отже, в рази скоротила внутрішню інвестиційну активність і призвела до обмеження зовнішнього, особливо прямого іноземного, інвестування. Львівська область, хоча й відноситься до тилових регіонів, однак її економіка зіштовхнулася повною мірою з аналогічними викликами та загрозами. Доведено, що в системі регіональної політики формування якісного та безпечного інвестиційного середовища провідне місце посідає її інституціональне забезпечення. Відтак, метою публікації визначено обґрунтування шляхів і засобів удосконалення інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики в умовах війни та поствоєнної відбудови. Аргументовано, що дослідження інституціональної архітектоніки інвестиційної політики регіону передбачає аналіз формування та розвитку окремих її компонент. Серед них не лише класична система за типом «інституції (суб’єкти регулювання, інші учасники) – формальні інститути (норми, правила, закони, обмеження) – неформальні інститути (норми поведінки, звичаї, неформальні домовленості)», а й інші конкретні детермінанти, враховуючи регіональну специфіку проблеми. Визначено та представлено систему інституційно-організаційного забезпечення формування та реалізації інвестиційної політики Львівської області. Вказано на провідні завдання, які має реалізувати система інституціонального забезпечення регіональної інвестиційної політики, а саме: розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, кластерів, індустріальних парків, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу у регіоні, підвищення інвестиційної привабливості та міжнародна промоція регіону, наближення системи підготовки кадрів відповідно до потреб регіональної економіки, підвищення ефективності та підзвітності публічного інвестування.
Принципи забезпечення системи економічної безпеки підприємств в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Єрмоленко, Олексій Анатолійович; Насруллаєв, Раван Сабір огли
У статті обґрунтовано впровадження системного підходу до забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах цифровізації економіки, зростаючих ризиків і посилення глобальної конкуренції. Розкрито еволюцію наукових підходів до поняття системи, зокрема в контексті економічної безпеки, та окреслено її сучасне трактування як інтегрованого механізму захисту підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз. Розроблено структурно-логічну схему взаємозв’язку між елементами системи економічної безпеки та загальною стабільністю підприємства, що демонструє ключові чинники впливу безпеки на фінансову стійкість, інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність. Систематизовано основні цифрові технології, що впливають на підвищення рівня захищеності підприємства, зокрема Big Data, CRM-системи, блокчейн, штучний інтелект та автоматизовані системи управління ризиками. Обґрунтовано, що інтеграція цифрових рішень у систему управління безпекою дозволяє не лише мінімізувати загрози, але й підвищити ефективність стратегічного планування, прозорість фінансових процесів і швидкість прийняття рішень. Запропоновано авторське бачення принципів економічної безпеки, які є базовими для формування ефективної політики управління ризиками. Визначено, що система економічної безпеки підприємства охоплює фінансову, кадрову, інформаційну, технологічну та юридичну складові, функціонування яких має відбуватися на основі принципів комплексності, адаптивності, інтеграції, безперервного моніторингу та стратегічного управління. Розкрито, що принцип комплексності забезпечує узгоджену взаємодію всіх елементів системи безпеки, адаптивність – її гнучкість і здатність реагувати на динамічні виклики, інтеграція – включення системи безпеки в загальну структуру управління підприємством, безперервний моніторинг – постійний контроль за ризиками, а стратегічне управління – орієнтацію на довгострокову стійкість і розвиток.
Роль цифрових технологій в інформаційно-аналітичному забезпеченні економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ткачук, Галина Олександрівна; Іванченкова, Лариса Володимирівна; Згадова, Наталія Сергіївна
У статті розглянуто роль цифрових технологій в інформаційно-аналітичному забезпеченні економічної безпеки. Визначено ключові цифрові інструменти, зокрема Big Data, штучний інтелект, блокчейн та хмарні технології, що використовуються для моніторингу й оцінки ризиків. Проаналізовано переваги автоматизованих систем аналізу даних у виявленні фінансових загроз і кіберризиків. Окрему увагу приділено використанню машинного навчання для прогнозування економічних криз і шахрайських схем. Обґрунтовано необхідність впровадження цифрових платформ для оперативного прийняття рішень у сфері економічної безпеки підприємств і держави. Зроблено висновки щодо перспектив подальшої цифровізації економічної безпеки та необхідності розвитку законодавчих механізмів її регулювання. Додатково досліджено вплив цифрових технологій на підвищення ефективності управління економічною безпекою, зокрема у контексті захисту інформації та запобігання кіберзагрозам. Розглянуто практичні аспекти інтеграції цифрових рішень у діяльність підприємств та державних структур, що дозволяє підвищити рівень прозорості, оперативності та точності аналізу ризиків. Визначено основні виклики, пов’язані з упровадженням цифрових технологій, серед яких проблеми кібербезпеки, відсутність достатньої правової бази та недостатня цифрова грамотність персоналу. Наголошено на важливості формування комплексної стратегії цифрової трансформації економічної безпеки, яка включатиме адаптацію законодавства, розвиток цифрових навичок і забезпечення високого рівня захисту даних. Також акцентовано увагу на необхідності міжсекторної співпраці між державними органами, бізнесом і науковими установами для ефективного впровадження цифрових технологій в економічну безпеку. Запропоновано механізми обміну інформацією та інтеграції даних для забезпечення комплексного моніторингу загроз, що дозволить своєчасно реагувати на виклики та мінімізувати ризики. Підкреслено важливість міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки та обміну передовими практиками для зміцнення економічної стійкості держав.
Теоретичні основи стратегічного управління персоналом підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Колмакова, Олена Миколаївна; Бєлянцев, Костянтин Олександрович
Метою цієї статті є аналіз теоретичних засад стратегічного управління персоналом, огляд ключових концепцій, підходів і моделей, що лежать в основі ефективного управління персоналом у сучасних організаціях, а також дослідження інноваційних гнучких стратегій в умовах нестабільності. У процесі дослідження буде розглянуто еволюцію стратегічного управління персоналом, його основні принципи, методи й інструменти, а також їх практичне застосування в діяльності підприємств різних галузей. У результаті проведеного теоретичного аналізу було обґрунтовано поняття «стратегічне управління персоналом підприємства». Воно розглядається як система довгострокового планування, організації та координації діяльності персоналу, спрямована на досягнення стратегічних цілей підприємства (самостійного суб’єкта господарювання, створеного компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної чи іншої господарської діяльності) шляхом ефективного використання людських ресурсів, підвищення їхньої продуктивності та адаптації до змін зовнішнього середовища. В умовах економічної, соціальної та політичної нестабільності організаціям необхідно впроваджувати інноваційні, гнучкі HR-стратегії, які допоможуть їм адаптуватися до змін, підвищити ефективність управління персоналом та зберегти конкурентоспроможність. Основні рекомендації щодо їх впровадження включають: гнучке планування та адаптивне управління персоналом; диджиталізацію та використання HR-технологій; розвиток гнучких моделей зайнятості; зміцнення корпоративної культури та залучення працівників; інвестування в навчання та розвиток персоналу; управління змінами та кризовий менеджмент у відділі управління персоналом. Застосування інноваційних та адаптивних HR-стратегій допомагає компаніям ефективно реагувати на зміни у нестабільному середовищі, оптимізувати управління персоналом і зміцнити конкурентні позиції. Використання сучасних технологій, гнучких підходів до організації праці та стратегічного управління кадрами сприятиме сталому розвитку підприємств навіть у складних умовах.
Аналіз еволюції тематики та визначення напрямів досліджень у сфері територіального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Губарєва, Ірина Олегівна; Аведян, Людмила Йосипівна; Самойленко, Владислав Сергійович
Метою статті є аналіз тенденцій і визначення напрямів досліджень у сфері територіального розвитку шляхом проведення структурно-трендового та бібліометричного аналізу наукових публікацій. Для розв’язання поставленої мети проаналізовано структуру публікацій із використанням інструментів баз даних Scopus та Web of Science, а також сили зв’язків між ключовими словами для кластеризації тем за допомогою інструментарію VOSviewer. Представлено методичний підхід до проведення структурно-трендового та бібліометричного аналізу публікацій з проблем територіального розвитку. Тенденція до зростання кількості публікацій за обома базами даних свідчить про зацікавленість у створенні та публікації досліджень, пов'язаних із територіальним розвитком. Наведено загальний дослідницький профіль щодо продукування наукових статей у сфері досліджень територіального розвитку, який містить порівняння метаданих баз даних Scopus та Web of Science. Найбільш вживаними термінами, які використані в публікаціях із територіального розвитку, є: врядування, громада, сталий розвиток, територія, розвиток території, децентралізація. За допомогою програми VOSviewer ключові слова були згруповані в 7 кластерів. Частота використання ключових слів дозволяє визначити тематичні напрями досліджень у певній галузі. У рамках цього дослідження терміни згруповані відповідно до їхньої семантичної схожості, що дозволило виділити детермінанти досліджень у сфері розвитку територій. Для характеристики напрямів наукових досліджень у кожному кластері було виділено найбільш вживані ключові слова: розвиток територій, врядування, громада, території, сталий розвиток, регіональний розвиток, глобальний розвиток. Наукові дослідження з питань розвитку територій найбільш активно публікувалися у 2017–2021 роках. Якщо у 2017–2018 рр. дослідження фокусувалися на формуванні політики територіального розвитку, державному регулюванні, визначенні напрямів розвитку територій, то в останні роки почали активно досліджуватися питання екстрактивізму, використання ресурсів, місцевого самоврядування, розвитку сільських територій, урбанізації, політичної екології.
Удосконалення управління розвитком критичної інфраструктури України на регіональному рівні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Портна, Оксана Валентинівна; Магдисюк, Сергій Володимирович
Метою статті є удосконалення управління розвитком критичної інфраструктури України на регіональному рівні. Дослідження обґрунтовує тези. По-перше, в умовах руйнівних подій і високих ризиків для критичної інфраструктури України, а також враховуючи процеси децентралізації, актуальним стає посилення ролі регіонів у забезпеченні стійкості, відновлення та розвитку критичної інфраструктури. По-друге, ефективне функціонування та розвиток критичної інфраструктури потребують відповідних механізмів управління. По-третє, до управління розвитком критичної інфраструктури важливо підходити з точки зору розвитку регіонів і громад, і воно стає найефективнішим, коли здійснюється як на державному, так і регіональному рівнях, спираючись на місцевий потенціал і досвід, коли регіональне співтовариство відіграє значну роль. Спочатку наведено дані щодо втрат і збитків інфраструктури під час воєнних дій із виокремленням втрат і збитків регіонів України. Далі проаналізовано чинники та світовий досвід країн стосовно регіонального рівня управління критичною інфраструктурою. Запропоновано удосконалення управління критичною інфраструктурою України на регіональному рівні на основі створення регіональних координаційних центрів розвитку критичної інфраструктури з робочими групами. Виокремлено функції регіональних координаційних центрів розвитку критичної інфраструктури. Перспективами подальших розвідок у цьому напрямку стає опрацювання питань інформаційного забезпечення управління критичною інфраструктурою України на регіональному рівні.
Штучний інтелект і квантові технології та їх роль у розвитку економіки США
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ліхота, Олександр Валерійович
У статті детально розглядається вплив штучного інтелекту (ШІ) та квантових технологій на економіку США. Акцентовано увагу на їхній ролі у трансформації ключових секторів, таких як фінансовий, охорона здоров’я, промисловість, енергетика та оборона. Метою дослідження є не лише аналіз останніх наукових досягнень у цих сферах, але й визначення основних викликів, з якими стикається суспільство при впровадженні нових технологій. Зокрема, зауважено на ризиках для ринку праці, оскільки автоматизація може призвести до скорочення робочих місць, а також на питаннях кібербезпеки, оскільки зростає ймовірність атак на інформаційні системи, що використовують ці інновації. Не менш важливим чинником є необхідність етичного регулювання, адже розвиток ШІ може створити загрози для прав людини та конфіденційності даних. Для досягнення поставленої мети у дослідженні використано методи аналізу та синтезу, що дозволили глибше оцінити вплив нових технологій на економічні процеси. Результати дослідження свідчать про те, що ШІ та квантові технології здатні суттєво підвищити ефективність виробництв, зменшити витрати та покращити якість продукції у різних секторах. У висновках надаються рекомендації для державного та приватного сектора щодо стимулювання інновацій, підготовки кваліфікованих кадрів, розробки ефективного регуляторного забезпечення та сприяння міжнародному співробітництву. Ці заходи можуть стати запорукою успішного впровадження нових технологій, що сприятиме не лише економічному зростанню, але й соціальному розвитку, забезпечуючи стійкість та конкурентоспроможність економіки США у глобальному контексті. Таким чином, у статті підкреслено важливість комплексного підходу до впровадження ШІ та квантових технологій, що дозволить максимально ефективно використовувати їхній потенціал для покращення якості життя населення та розвитку країни в цілому.
Високотехнологічний експорт та економічні цикли: аналіз тенденцій в Японії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Макаренко, Петро Миколайович; Бєлов, Олександр Віталійович; Пілявський, Володимир Ілліч
Головною метою є вивчення та адаптація позитивного досвіду розвинених країн із урахуванням негативних тенденцій для здійснення післявоєнного економічного відновлення України. Метою дослідження є застосування авторського підходу до аналізу динаміки високотехнологічного експорту Японії. Як інструмент державного регулювання у сфері інновацій та науково-технічного розвитку авторами запропоновано нову методологію дослідження структурної динаміки високотехнологічного експорту. Ця методологія з’ясовує економічну сутність динаміки високотехнологічного експорту та визначає три ключові компоненти: стабільне зростання, прискорене зростання та циклічне зростання. Крім того, це дозволяє оцінити, як змінюється вплив циклічної складової, коли високотехнологічний експорт аналізується як частка загального промислового експорту або ВВП, і порівнює ці результати зі структурою загальної динаміки ВВП Японії. Дослідження демонструє, що динаміка високотехнологічного експорту Японії має циклічний характер розвитку. Визначено економічні цикли тривалістю 6,7 та 4,2 року та розраховано ступінь впливу циклічної складової на загальну тенденцію. Загальний зважений вплив циклічної складової на динаміку високотехнологічного експорту виявився суттєвим. Результати цього дослідження слугують основою для формування ефективної державної політики, спрямованої на економічне відродження України в післявоєнний період. Ці висновки підкреслюють важливість урахування циклічних складових у стратегічному плануванні розвитку сектора високих технологій. Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням комплексу факторів, розрахунком їх циклічних характеристик і виявленням тих, які мають схожий період, фазу і циклічну частоту, та впливають на динаміку високотехнологічного експорту.
Strategic Management of Financial and Material Resources in Security and Defense Projects
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Petrukha, Nina M.; Петруха, Ніна Миколаївна; Petrukha, Serhii V.; Петруха, Сергій Валерійович; Tiurmenko, Yaroslav M.; Тюрменко, Ярослав Миколайович; Kononenko, Ihor M.; Кононенко, Ігор Миколайович
The article surveys the introduction of rational allocation of financial and material resources in the sphere of security and defense as a factor that significantly enhances the resilience of the State against modern challenges. The conditions of dynamic changes in the security environment that necessitate the use of the latest methods for assessing economic feasibility and optimizing strategic planning in the sphere of security and defense capability are considered. Special attention is given to the development of scientifically grounded approaches and econometric models to enhance the resilience and adaptability of the new defense economy. In the study, statistical data from 20 security and defense projects implemented in Ukraine, which encompass the development of new weaponry prototypes and the modernization of existing defense and security systems, were analyzed. The multiple regression method was used to assess the impact of key factors on current costs, as well as the least squares method to build a mathematical model for forecasting expenditure levels and optimizing the material and financial resources involved. It is determined that the largest impact on costs comes from management and operational items, main supply resources, and long-term investment needs. A level model of strategic management has been developed, taking into account innovative, risk, and inflation components, which confirms that high-tech projects with significant innovative potential ensure long-term economic efficiency. Prospects for further research include expanding the database to analyze a larger number of projects, implementing digital cost monitoring tools, and adapting the constructed econometric model to the conditions of other countries and defense systems. A priority direction is the development of integrated methods for assessing risks and effectiveness in the context of global transformational challenges.
Оцінка та аналіз рівня неофіційного працевлаштування в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Мороз, Світлана Григорівна; Цимбал, Діана Олександрівна
Стаття присвячена актуальній проблемі неофіційної зайнятості в Україні, яка є значним викликом для національної економіки та соціального захисту громадян. У дослідженні застосовано комплексний підхід, який поєднує методи соціологічного опитування та математичного моделювання, зокрема байєсівські мережі, що дає змогу виявити ключові фактори, які впливають на вибір між офіційною та неофіційною формою працевлаштування. Отримані результати показують, що рівень освіти є одним із найбільш значущих чинників, що впливають на офіційне працевлаштування. Опитування, проведене серед представників різних регіонів та галузей економіки, продемонструвало, що особи з вищою освітою частіше обирають офіційне оформлення трудових відносин, тоді як люди з нижчим рівнем освіти нерідко віддають перевагу неформальній зайнятості через відсутність альтернатив або складнощі з пошуком стабільної роботи. Крім освітнього рівня, важливими детермінантами є також вік, стать, розмір підприємства та специфіка галузі. Зокрема, молодь частіше погоджується на неофіційну зайнятість через гнучкіші умови та відсутність довгострокових соціальних зобов’язань. Водночас у малих підприємствах і секторах із низьким рівнем регуляції (наприклад, сільське господарство, торгівля, будівництво) частка неформальної праці є вищою порівняно з великими корпораціями. Метод моделювання за допомогою байєсівських мереж дозволив не лише виявити ці залежності, а й оцінити ймовірність вибору офіційного працевлаштування залежно від комбінації різних чинників. Результати підтвердили гіпотезу, що рівень освіти залишається ключовим предиктором офіційної зайнятості, тоді як економічні та регуляторні умови можуть суттєво змінювати вплив інших змінних. На основі отриманих даних запропоновано низку практичних заходів, спрямованих на скорочення масштабів неформальної зайнятості в Україні. Серед них – спрощення адміністративних процедур для бізнесу, зниження податкового навантаження на роботодавців, підвищення рівня соціальних гарантій для працівників та активізація інформаційно-просвітницької роботи щодо переваг офіційного працевлаштування.
Національні системи захисту прав інтелектуальної власності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Поворозник, Микола Юрійович
У статті досліджено особливості національних систем інтелектуальної власності (далі – ІВ) в контексті міжнародної інституціоналізації технологічного обміну. Аналіз національних систем захисту прав інтелектуальної власності показав, що найвищого рівня розвитку досягли країни-лідери світового інноваційного прогресу. Підтверджено, що найбільшу ефективність наразі демонструють системи захисту Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу завдяки високому рівню захисту ІВ. Їхні системи захисту надійні та прогнозовані, що підтверджено процедурами ідентифікації прав інтелектуальної власності. Основними особливостями системи захисту прав інтелектуальної власності, що діє в Німеччині, є, з одного боку, цілісність і комплексність її кримінально-правового захисту з максимальним урахуванням впливу економічних факторів, а з іншого боку – здійснення правосуддя за справедливою ціною, коли за умов доведення порушення суб’єктами господарювання прав ІВ чітко визначаються розмір виплат і порядок відшкодування завданих збитків. Особливості системи охорони прав інтелектуальної власності, що діє у Франції, випливають з кваліфікації патенту як найважливішого об'єкта ІВ, що охороняється законом. Визначено особливості японської системи охорони інтелектуальної власності, яка передбачає пріоритет суспільної корисності. Нині Японія характеризується значно вищою ефективністю впровадження результатів НДДКР у масове виробництво та швидкістю їх технічного вдосконалення. Зазначається, що в Китаї відбувся стрімкий прорив у розбудові національної системи захисту прав інтелектуальної власності, яка пройшла шлях від свого початкового стану до передових позицій у світі. Встановлено, що в результаті багаторічної співпраці держав у сфері охорони інтелектуальної власності створено розвинену та багатогранну нормативно-правову базу, яка регулює міжнародний науково-технічний обмін.
Сучасний стан, виклики та перспективи розвитку тваринництва в Україні в контексті забезпечення продовольчої безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Глушков, Олег Анатолійович
У статті обґрунтовано значення тваринництва як ключової галузі агропромислового комплексу, що відіграє вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни, створенні робочих місць у сільській місцевості та розвитку суміжних галузей, зокрема рослинництва та переробної промисловості. Висвітлено основні виклики, з якими стикається вітчизняне тваринництво в умовах воєнного стану, економічної нестабільності, обмеженого фінансування та глобальних змін клімату. Детально проаналізовано динаміку змін поголів’я сільськогосподарських тварин і обсягів виробництва основних видів тваринницької продукції за останні два десятиліття. Звернено увагу на диспропорції у розвитку окремих підгалузей тваринництва, зокрема, зростання частки птахівництва за одночасного скорочення виробництва яловичини, баранини та вовни. Обґрунтовано ключові проблеми галузі, серед яких – старіння виробничої інфраструктури, низький рівень селекційно-племінної роботи, обмежена кормова база, деградація пасовищ, висока залежність від імпорту ветеринарних препаратів та кормових добавок. Розкрито причини зменшення поголів’я та зниження продуктивності тварин, а також проаналізовано регіональні особливості спеціалізації тваринництва в Україні. Акцентовано увагу на важливості збереження біорізноманіття порід тварин, що має стратегічне значення для адаптації галузі до нових умов і викликів. Висвітлено перспективні напрями розвитку галузі, зокрема, впровадження енергозберігаючих та екологічно сталих технологій, автоматизацію виробничих процесів, цифровізацію управління фермами, покращення ветеринарної підтримки, а також розвиток органічного та інноваційного тваринництва. Окреслено необхідність комплексної державної підтримки галузі, активізації інвестиційної діяльності та наукових досліджень, зокрема, у сфері селекції, годівлі, ветеринарії та екологічної безпеки.
The Influence of the Conception of Green Economy on the Innovative Development of Export-Import Activities of Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Malyarets, Lyudmyla M.; Малярець, Людмила Михайлівна; Norik, Larisa O.; Норік, Лариса Олексіївна; Skliar, Tetiana P.; Скляр, Тетяна Петрівна; Molodetskyi, Hennadii H.; Молодецький, Геннадій Геннадійович
Зростаючі екологічні виклики та необхідність забезпечення сталого розвитку вимагають перегляду підходів до організації експортно-імпортної діяльності та стимулювання інноваційних процесів у міжнародній торгівлі. Концепція «зеленої» економіки стає важливим фактором трансформації світової економічної системи, визначаючи нові принципи ведення експортно-імпортної діяльності та сприяючи розвитку екологічно орієнтованих інновацій. Метою дослідження є аналіз впливу «зеленої» економіки на інноваційний розвиток експортно-імпортної діяльності, визначення основних напрямів екологізації експортно-імпортної діяльності, а також порівняння підходів України та ЄС до впровадження екологічних стандартів і регулювання в цій сфері. Для досягнення цієї мети здійснено аналіз наукових підходів до трактування «зеленої» економіки та її ролі у формуванні глобальних торговельних відносин, механізмів екологічного регулювання міжнародної торгівлі, впливу екологічних стандартів на структуру експорту та імпорту, а також можливостей інтеграції інноваційних технологій для підвищення екологічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Під час дослідження визначено ключові принципи «зеленої» економіки, що впливають на міжнародну торгівлю, серед яких сталий розвиток, ресурсоефективність, інноваційність, фінансове стимулювання та міжнародна гармонізація регулювань. Встановлено, що під впливом цих принципів відбувається трансформація експортно-імпортної діяльності через впровадження технологічних, продуктових, фінансових, процесних та інституційних інновацій. У роботі також проведено порівняння екологічних політик України та ЄС, що дозволило виявити основні розбіжності та можливості адаптації європейського досвіду для покращення експортно-імпортної діяльності України. Результатом дослідження є узагальнена структура взаємозв’язку між «зеленою» економікою, інноваціями та результатами розвитку експортно-імпортної діяльності, що дозволяє комплексно оцінити роль екологічних трансформацій у зовнішньоекономічній сфері. Зазначено, що екологічні інновації не лише сприяють зниженню негативного впливу на довкілля, а й відкривають нові можливості для підвищення конкурентоспроможності національної економіки, розширення ринків збуту та залучення інвестицій. Перспективами подальших досліджень є аналіз ефективності впровадження екологічних інновацій у міжнародній торгівлі, оцінка економічних і соціальних ефектів від екологізації експортно-імпортної діяльності, а також розробка стратегічних рекомендацій для адаптації української торговельної політики до вимог сталого розвитку та європейських екологічних стандартів.
Маркетингові стратегії активізації туристичних потоків у середземноморському регіоні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Тимощук, Олександр Олександрович
У статті досліджено тенденції розвитку туризму середземноморського регіону, котрі спрямовані на формування та просування комплексного туристичного продукту через реалізацію стратегій маркетингу, що містить широкий спектр інструментів самостійного вибору споживачами видів туристичних послуг, території та надання нових інноваційних продуктів індустрією відпочинку Середземномор’я. Зазначено, що стратегічний маркетинг реалізується на різних рівнях управління туристичною галуззю: по-перше, на рівні міжнародного співтовариства він дозволяє розробити довгострокові пріоритети розвитку та сформувати єдину стратегію сталого прогресу в індустрії відпочинку; по-друге, на рівні державної політики використання можливостей стратегічного маркетингу робить більш ефективним процес регулювання туристичної діяльності, визначає пріоритети розвитку туризму та розробки цільових програм; по-третє, на рівні керівництва фірмою маркетинг є основою розробки стратегії її розвитку, ідеології поведінки на ринку, інструментом дослідження туристичного ринку, способом організації збуту, просування товарів ринку, здійснення цінової політики. З огляду на надзвичайну важливість комплексу маркетингу в межах загальної маркетингової стратегії, розробляються окремі стратегії: продуктова стратегія, цінова, збутова, комунікаційна стратегія. Підтверджено, що маркетингові стратегії Середземномор'я як об'єднаного напряму індустрії відпочинку можуть бути привабливими і для закордонних туроператорів, однак такий маркетинг має прагнути зберегти унікальність та імідж бренду кожної національної держави. Доведено, що в умовах постійних викликів Середземноморські країни потребують спільних прогнозів для переоцінки потенційних можливостей власних туристичних галузей у контексті стратегій сталого розвитку та створення стратегічних альянсів для просування маркетингових зусиль з метою підтримки конкурентоспроможності на світовому ринку туристичних послуг.
Еволюція бюджетних видатків та бюджетного інвестування в контексті структурної трансформації національної економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іванченков, В’ячеслав Сергійович
Статтю присвячено дослідженню еволюції бюджетних видатків і бюджетного інвестування України у контексті структурної трансформації національної економіки. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності бюджетної політики для забезпечення сталого економічного зростання України. Розкрито важливість використання різноманітних методів і форм бюджетного механізму, серед яких ключову роль відіграють бюджетні важелі. Визначено, що основними інструментами впливу держави на економічні процеси є доходи, податки, міжбюджетні трансферти, дотації, субсидії та державні позики. Розкрито значення державного бюджету як ефективного інструменту бюджетної політики, здатного забезпечувати економічне зростання, зниження безробіття та покращення соціальних стандартів. Проаналізовано динаміку показників державних витрат у структурі ВВП України за 2019–2023 роки. Обґрунтовано, що значне зростання видатків у 2022–2023 роках зумовлено необхідністю фінансування оборонних потреб в умовах воєнного стану. Зроблено висновок щодо впливу бюджетних важелів на стимулювання економічної активності, створення робочих місць і забезпечення сталого розвитку. Показано, що витрати держави на інфраструктурні проєкти, освіту та охорону здоров’я виступають важливими чинниками зростання продуктивності праці й підвищення добробуту населення. Визначено, що в умовах збройної агресії пріоритетними залишаються фінансування військово-промислового комплексу, соціальних програм і підтримка вразливих верств населення. Розкрито особливості бюджетного інвестування як ефективного інструменту розвитку економіки, з урахуванням сучасних викликів і загроз. Встановлено, що державні капітальні видатки України у 2022 році суттєво зменшилися, однак у 2023 році спостерігається тенденція їх зростання, що пояснюється необхідністю відновлення зруйнованої інфраструктури. Акцентовано увагу на важливості забезпечення прозорості та підзвітності у сфері бюджетного інвестування для досягнення стратегічних цілей сталого розвитку.
Страхування як інструмент ризик-менеджменту в агробізнесі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Царенко, Дмитро Григорович; Халін, Станіслав Васильович
Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів страхування як інструменту ризик-менеджменту в агробізнесі. Встановлено, що ефективне використання страхування у поєднанні з іншими методами управління ризиками, такими як диверсифікація, фінансове планування та сучасні агротехнології, сприяє підвищенню стійкості сільськогосподарського бізнесу. Важливо правильно обирати страхові продукти, враховуючи особливості господарства, ризикові фактори та доступні державні програми підтримки. Доведено, що у світовій практиці застосовуються різні моделі страхування – комерційне, державне, державно-приватне партнерство та взаємне страхування. Кожна з них має свої переваги та недоліки, а їхня ефективність залежить від економічних і кліматичних умов конкретної країни. Визначено, що, попри важливість агрострахування, рівень його поширення залишається недостатньо високим. Це зумовлено як економічними, так і поведінковими факторами: високою вартістю страхових виплат, недовірою до страхових компаній, низькою обізнаністю фермерів, а також складністю страхових процедур. Для підвищення ефективності страхування в аграрному секторі необхідне вдосконалення державної підтримки, впровадження цифрових технологій (супутникового моніторингу, параметричних страховок, блокчейн-рішень) і підвищення рівня фінансової грамотності аграріїв. Обґрунтовано, що інноваційний підхід до страхування та посилення співпраці між державою, приватними страховиками та агровиробниками дозволять зробити систему агрострахування більш доступною, прозорою та ефективною. Це сприятиме підвищенню стійкості агробізнесу, збереженню фінансової стабільності фермерських господарств і забезпеченню сталого розвитку сільського господарства в умовах зростаючих ризиків. Таким чином, страхування не тільки знижує потенційні втрати, а й сприяє розвитку аграрного сектора, роблячи його більш передбачуваним і фінансово стабільним.
Концептуалізація публічної компоненти зелених фінансів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Горин, Володимир Петрович; Сидор, Ірина Петрівна; Була, Павло Вікторович; Мудрий, Тарас Петрович
У статті подано теоретичне обґрунтування публічної компоненти зелених фінансів. Узагальнення наукових поглядів представників вітчизняної та зарубіжної економічної науки щодо сутності та структури зелених фінансів дало можливість виокремити у їхньому складі публічну та приватну компоненти. Публічна компонента зелених фінансів охоплює фінансові відносини за участю держави, які супроводжують формування і використання фінансових ресурсів на реалізацію екологічних цілей сталого розвитку. Розкрито загальні та специфічні ознаки публічних зелених фінансів, а також принципи їхнього функціонування, до яких належать імперативність, стратегічна орієнтованість, узгодженість інтересів (інклюзивність). Особливу увагу приділено розкриттю основних рис інструментів зелених фінансів, які органи публічної влади використовують при формуванні та використанні фінансових ресурсів на втілення цілей екологічної складової сталого розвитку. Відповідно до характеру дії ці інструменти розмежовано на фіскальні, регуляторні та універсальні. Фінансові інструменти публічних зелених фінансів також запропоновано розрізняти відповідно до змісту операцій, у яких вони задіяні (при формуванні або використанні фінансових ресурсів), але ознакою частини таких інструментів (гранти, зелені кредити) є їх універсальність. Охарактеризовано ключові риси та проблемні аспекти екологічного оподаткування, впровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, інноваційних схем конверсії боргових зобов’язань держави в обмін на фінансування зелених проєктів. Обґрунтовано, що в умовах воєнного часу бюджетні програми, які належать до сфери зелених фінансів, мають не тільки екологічне, але й безпекове значення, спрямовані на зниження залежності України від імпортних енергоресурсів і підтримання енергосистеми країни у функціональному стані. Перспективи подальших досліджень щодо теоретичного обґрунтування публічних зелених фінансів полягають у дослідженні чинників зовнішнього середовища, які впливають на параметри їхнього розвитку, а також вироблення формалізованих підходів до оцінювання впливу інструментарію публічних фінансів на показники екологічного розвитку держави.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options