Науковий журнал «Економіка промисловості», 2022, № 2 (98)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості», 2022, № 2 (98) by Issue Date
Now showing 1 - 6 of 6
Results Per Page
Sort Options
Item Напрями підвищення ефективності інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Сердюк, Олександр СергійовичВстановлено, що ключовими чинниками, які знижують ефективність інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні, є: недоліки механізму оподаткування викидів забруднюючих речовин; недосконала система редистрибуції екологічного податку; високі трансакційні витрати інтерналізаційного процесу; конфлікт інтересів сторін. Поруч із цим, проблему інтерналізації ускладнює фактор неефективного використання промислового устаткування. Метою статті є виявлення чинників, які знижують ефективність інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні та розробка пропозицій щодо їх нівелювання в умовах поширення сучасних цифрових технологій. Існуючий в Україні екологічний податок, має розраховуватись з урахуванням ступеню шкідливості забруднюючих речовин, однак при цьому, не містить посилань на методику такого розрахунку. У відкритому доступі можна побачити лише фактичні ставки податку за окремими видами забруднюючих речовин. У дослідженні наведено аргументи, які піддають сумніву об’єктивність цих ставок податку із точки зору цілей інтерналізації. Крім того, сам факт, прописаної в законі, можливості коригування ставки податку з боку Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України, певною мірою нівелює значення самої інтерналізації. Іншим фактором, що зменшує ефективність інтерналізації, є система редистрибуції екологічного податку. В Україні, система розподілення коштів, зібраних з продуцентів забруднення, є деперсоніфікованою, а отже безпосередні реципієнти негативного впливу забруднення, у кращому разі отримують певні соціальні послуги, що реалізуються державою за рахунок екологічного податку. Така ситуація ставить під сумнів еквівалентність відшкодування збитків реципієнта. Не менш важливим для ефективності інтерналізаційних процесів, є фактор трансакційних витрат. Відомо, що як централізоване так й індивідуальне вирішення суперечливих питань, потребує витрат переговорного процесу, пошуку інформації, оцінки збитків, юридичних гарантій тощо. Відтак, самі собою, ці витрати не створюють цінності, а лише перекладаються на сторін у вигляді додаткового негативного зовнішнього ефекту, який неможна інтерналізувати. Конфлікт інтересів є першопричиною проблем інтерналізації негативних зовнішніх ефектів, адже кожна зі сторін має природні стимули до збереження та примноження власності. Із цього випливає, що продуценти зовнішніх ефектів апріорі намагатимуться заперечити свій негативний вплив на довкілля, тоді як реципієнти – максимізувати власні збитки в очах суспільства. Вищенаведені чинники обумовлюють напрями підвищення ефективності інтерналізації негативних зовнішніх ефектів промислового виробництва в Україні через: наближення розміру податку до розміру реальної шкоди заподіяної продуцентом забруднення; переформатування механізму редистрибуції податку із метою наближення бюджетних асигнувань до реальних втрат реципієнтів негативних зовнішніх ефектів; зниження трансакційних витрат інтерналізаційного процесу; усунення конфлікту інтересів.Item Проблеми соціальної та правової захищеності платформних зайнятих та пріоритети регуляторної політики України в умовах воєнного стану(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Панькова, Оксана Володимирівна; Касперович, Олександр ЮрійовичУ статті на основі аналізу та узагальнення результатів експертного опитування, у підготовці та проведенні якого автори приймали безпосередню участь, досліджено і розкрито проблеми та можливості створення системи соціального та правового захисту працюючих в платформному сегменті зайнятості з урахуванням умов воєнного стану та потреб післявоєнного відновлення України. Визначено основні причини, що перешкоджають правовій та соціальній захищеності платформних зайнятих. Ключовими серед них виявились такі: правова невизначеність статусу суб’єктів трудових платформ (як платформних працівників, так і самих трудових платформ); низькі можливості колективного представництва інтересів зайнятих на платформах; небажання працівників офіційно реєструватись та декларувати свої доходи тощо. Також в ході дослідження розкрито сукупність чинників соціального, інформаційно-комунікативного, організаційно-управлінського та технічного характеру, що виникають в процесі взаємодії суб’єктів платформної економіки і посилюють соціальну та правову незахищеність платформних зайнятих. Отримані результати проінтерпретовано авторами в контексті введення воєнного стану в Україні. Встановлено, що базовою вимогою формування дієвої системи соціального та правового захисту платформних зайнятих є створення законодавчо регламентованої системи взаємодії суб’єктів платформного сегменту зайнятості, що потребує відповідного нормативно-правового, організаційно-управлінського забезпечення, формалізації та виходу з «тіні» відносин на трудових платформах, створення механізмів сталого представництва інтересів суб’єктів платформної економіки. Обґрунтовано візію основних якісних характеристик дієвої системи забезпечення правового та соціального захисту зайнятих на цифрових платформах, пріоритетність ключових заходів для забезпечення ефективності процесу їхнього соціального захисту. На основі узагальнення результатів проведеного дослідження авторами розроблено схему концептуалізації процесу формування регуляторної політики, що зорієнтована на можливості забезпечення соціальної та правової захищеності зайнятих на платформах працівників. Авторська розробка узгоджується з основними настановами Директиви про покращення умов праці працівників цифрових платформ для європейських країн. Також авторами визначено та обґрунтовано пріоритетні напрями регуляторної політики щодо пом’якшення впливу воєнного стану на ринок праці та перспектив подальшого післявоєнного відновлення України.Item Зміни трудового і податкового законодавства України в умовах воєнного стану: проблеми і перспективи удосконалення(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Новікова, Ольга Федорівна; Остафійчук, Ярослав Васильович; Новак, Ірина МиколаївнаПовномасштабна воєнна агресія проти України призвела до масового порушення ланцюжків створення вартості, скорочення робочих місць, росту безробіття та еміграції робочої сили. Законодавчі ініціативи з протидії соціально-економічним наслідкам війни мають недостатню ефективність. Метою статті є здійснення оцінки змін трудового та податкового законодавства під час воєнного стану та визначення перспектив його вдосконалення. З’ясовано, що зміни трудового законодавства в Україні ґрунтуються на ідеології неолібералізму, переважно відображають інтереси роботодавців та істотно обмежують права працівників. Це посилює ризики руйнування усталених інститутів соціально-трудових відносин, втрати від чого за аналогією з сирійським конфліктом можуть перевищити втрати від руйнування фізичного капіталу. Запропоновано напрями вдосконалення законодавства, особлива увага приділена нормам про призупинення дії трудового договору. Наголошено на необхідності пошуку нового формату взаємодії між державою та інститутами сфери праці, відповідної адаптації соціально-трудових відносин, використовуючи можливості цифровізації. Проаналізовано вплив змін податкового законодавства на зайнятість населення. Встановлено, що політика підтримки економіки, ключовим інструментом якої є податкові пільги, недостатньо сприяє збереженню зайнятості. На основі дослідження міжнародного досвіду протидії економічним шокам запропоновано бачення політики підтримки економіки, яка повинна поєднувати заходи зі збереження робочих місць, пільги для суб’єктів економічної діяльності та підтримку ліквідності. Розглянуто міжнародний досвід реалізації схем збереження робочих місць, які в країнах ЄС стали одним із основних інструментів підтримки бізнесу під час пандемії COVID-19. Зроблено висновки про актуальність дослідження можливостей їх використання в Україні із залученням коштів ЄС. Сформульовано відповідні пропозиції для органів влади.Item Довгострокові фактори та тенденції розвитку хімічної промисловості України(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Шевцова, Ганна ЗіївнаХімічна індустрія є вагомим промисловим сектором глобальної економіки й одним з головних драйверів її інноваційного розвитку. Сьогодні галузь знаходиться у пошуку відповідей на сучасні кліматичні, енергетичні та технологічні виклики, опрацьовує секторальні особливості цифрового переходу, імплементації парадигми сталого розвитку. Метою статті є аналіз сучасного стану української хімічної промисловості та визначення перспектив її розвитку під впливом ключових довгострокових факторів і трендів. Доведено, що національний хімічний сектор перебуває у довгостроковому низхідному тренді, обумовленому структурними дисбалансами та глибокою кризою традиційної моделі галузевого виробництва. Водночас виявлено декілька нових позитивних трендів і точок зростання, здатних стати основою довгострокового розвитку українського хімічного виробництва. Запропоновано авторський концептуальний підхід до визначення факторів і тенденцій розвитку української хімічної промисловості, що базується на (1) обґрунтуванні великого міжгалузевого значення хімічного виробництва як системоутворювального фактору, (2) дослідженні ключових глобальних мегатрендів і їх впливу як довгострокових національних факторів, (3) урахуванні внутрішнього і зовнішнього вимірів трансформацій, (4) аналізі синергії трендів і міжгалузевої синергії, (5) виявленні специфічних пріоритетів за сегментами галузі. Показано, що рушійною силою довгострокових трансформацій хімічного бізнесу є взаємопідсилюючий вплив двох глобальних мегатрендів – розвитку технологій четвертої промислової революції та досягнення цілей сталого розвитку. Довгострокові орієнтири розвитку української хімічної галузі пов’язані з цифровізацією, кастомізацією, циркулярністю, кліматичною нейтральністю, ресурсоефективністю та міжгалузевою інтеграцією. На основі аналізу сучасного стану національної хімічної промисловості і її окремих сегментів та визначення детермінант довгострокового розвитку у статті окреслено декілька тенденцій, що мають довгостроковий потенціал реалізації в Україні: створення малотоннажних виробництв диференційованої хімічної продукції з інноваційним складником і потенціалом імпортозаміщення; поглиблення взаємодії виробників хімікатів зі споживачами на основі використання цифрових платформ; розвиток регіональних інноваційних екосистем, активізація кластерних ініціатив і розроблення стратегій смарт-спеціалізації з акцентом на міжгалузеву інтеграцію; декарбонізація, збільшення продукції на основі біотехнологій, поглиблення інших екологічних і безпекових компонентів виробництва і споживання хімікатів; реформування системи технічного регулювання виробництва та обігу хімікатів відповідно до вимог Європейського Союзу.Item Промисловість України у світовому «ландшафті»: тенденції у контексті завдань довгострокового розвитку(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Збаразська, Лариса ОлександрівнаУ статті викладено результати науково-аналітичного дослідження основних тенденцій у промисловості України, які характеризують особливості її функціонування й розвитку за останні два десятиліття на тлі аналогічних процесів у світі. Основні акценти зроблено на аналізі відповідності тенденцій в Україні світовим та європейським трендам динамічного та структурного розвитку промислового виробництва. Досліджено також процеси реалізації у національній промисловості секторальної цілі SDG-9 як комплексу завдань у межах концепції сталого та інклюзивного розвитку виробництва. Для порівняльних аналітичних досліджень використано інформаційно-аналітичні ресурси визнаних міжнародних інституцій, що системно здійснюють постійний моніторинг та рейтингові оцінки поточного стану й розвитку процесів у світовій економіці на єдиних методологічних засадах. Встановлено, що у промисловості України наразі домінують переважно короткострокові тенденції, які формуються та швидко змінюються під впливом кон’юнктурних коливань ринку. Починаючи з 2013 року, провідну роль у прискоренні розвитку негативних явищ відіграє зовнішньополітичний фактор - військова агресія РФ. Фактором, що суттєво погіршує поточний стан конкурентоспроможності та потенціал довгострокового промислового розвитку в Україні, є зниження частки технологічних виробництв в обробній промисловості. Це спричинило зниження темпів та відносних обсягів створення доданої вартості у промисловості України порівняно з загальносвітовими та регіональними показниками. На основі даних відомих світових рейтингів (CIP, SDG) виявлено найбільш проблемні зони вітчизняної промисловості у контексті розв’язання пріоритетних завдань довгострокового розвитку в умовах прискорення технологічних трансформацій. Запропоновано стратегічні напрямки, які мають потрапити у фокус довгострокової державної промислової політики, - структурний розвиток, стабільний внутрішній попит, збалансований експорт.Item До ювілею доктора економічних наук, професора, завідувачки відділом проблем економіки підприємств Інституту економіки промисловості НАН України, академіка Академії економічних наук України БРЮХОВЕЦЬКОЇ НАТАЛІ ЮХИМІВНИ.(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Інститут економіки промисловості НАН УкраїниЕфективність та якість організації, інституції визначають люди, кадри, які за оцінкою класиків «вирішують все». До когорти вчених, завдяки яким інститути та центри Національної Академії наук України зберігають традиції, нарощують знання, які сьогодні недостатньо ціняться, але без яких немає майбутнього, правомірно зарахувати поважну людину - доктора економічних наук професора, Брюховецьку Наталю Юхимівну, яка на протязі більше 33 років працює штатно (у деякі роки – за сумісництвом, будучи делегованою до вищого навчального закладу) в Інституті економіки промисловості НАН України (ІЕП НАН України).