Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 20 № 2 (2024)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 20 № 2 (2024) by Issue Date
Now showing 1 - 8 of 8
Results Per Page
Sort Options
Item Звітування про сталий розвиток в умовах надзвичайних подій(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Єфименко, Т. І.; Ловінська, Л. Г.; Кучерява, М. В.Вступ. Реалії воєнного стану в Україні, загрози надзвичайних подій, зокрема пандемій на кшталт COVID-19, катастрофічних наслідків терористичних актів та плани повоєнного відновлення із залученням зовнішнього та внутрішнього фінансування з боку економічних агентів усіх форм власності обумовлюють необхідність подальшого просування концепції сталого розвитку. Проблематика. Відсутність уніфікованого підходу до змісту звітності зі сталого розвитку призводить до низького рівня достовірності, асиметрії, неможливості агрегування статистичної інформації при прийнятті управлінських рішень, зокрема й тих, що стосуються ресурсного забезпечення. Мета. Визначення методологічних підходів стосовно доречності та суттєвості розкриття інформації в нефінансовій звітності компаній; розкриття шляхів дотримання принципів транспарентності та підзвітності щодо стійкого розвитку обраними для проведення аналізу лідерами корпоративного сектору економіки; обґрунтування напрямів використання кращої світової практики звітування у вітчизняному інституціональному середовищі в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Матеріали й методи. Застосовано методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу, методи статистичної вибірки, порівняння, експертних оцінок, асоціацій, аналогій. Результати. Дослідження нефінансової звітності 11 зарубіжних металургійних компаній дало змогу встановити проблемні аспекти даних про сталий розвиток щодо їх доречності та суттєвості. Доведено, що різноманіття методологічних підходів нефінансового звітування призводить до посилення ризиків при прийнятті управлінських рішень щодо стратегій розвитку та залучення ресурсів. Висновки. Результати проведеної оцінки доводять гіпотезу дослідження (Н1) в частині того, що уніфікація методології формування показників та стандартизація підходів до складання звітності зі сталого розвитку — основний шлях підвищення результативності державного регулювання та корпоративного господарювання як у стабільних ситуаціях, так і у критичних умовах надзвичайних подій.Item Функціональна система для моніторингу температури та відносної вологості повітря у підодяговому просторі(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Новак, Д. С.; Мошенський, А. О.; Березненко, С. М.; Сергієнко, Л. Г.; Гуйда, О. Г.Вступ. Дослідження параметрів підодягового простору є вкрай важливим при розробці сезонного одягу для військових, поліцейських, спортсменів та ін. Проблематика. Заслуговує на увагу застосування «розумного» текстилю, здатного реагувати на зміни у навколишньому середовищі, адаптуватися до нього шляхом інтеграції функціональних можливостей текстильної структури. Почуття і навіть емоційна реакція людини супроводжується електричними, тепловими, хімічними чи іншими змінами в організмі людини, які можуть бути зафіксовані електронними приладами та використовуватися для моніторингу комфортності одягу. Мета. Розробка функціональної системи моніторингу міжшарового простору одягу з урахуванням температури й відносної вологості та створення прототипу системи дистанційного контролю за одягом. Матеріали й методи. Застосовано датчики, які розміщено на певних ділянках тіла людини; мікроконтролер з акумулятором, радіомодулі, датчики температури та відносної вологості, розміщені у трикотажній структурі футболки. Використано мікроконтролер Atmega328, оснащений акумуляторами 18650, для визначення температури та відносної вологості у міжшаровому просторі одягу за допомогою датчиків температури DS18B20 та датчиків вологості DHT22. Для передачі від мікроконтролера до цільового пристрою задіяно радіомодуль HC-12. Дані оброблено спеціальною програмою з використанням бібліотек Serial, NumPy, Matplotlib та Drawnow. Результати. Розроблено систему дистанційного моніторингу змін внутрішнього мікроклімату в повітряному просторі між шарами матеріалів різного одягу. Досліджено залежності середньої температури та відносної вологості у міжшаровому просторі одягу, які становить близько ~26 0C, та 29,8 % відповідно після перебування на вулиці при температурі –10 0C. Висновки. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення наявних та розробки нових предметів одягу підвищеної комфортності.Item Історія та соціологія науки у кризові та перехідні періоди суспільного розвитку(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Рижко, Л. В.; Литвинко, А. С.; Живага, О. В.Вступ. У переломні чи кризові періоди соціального розвитку актуалізується необхідність пошуків форм взаємодії науки та суспільства, нагальною стає потреба розв’язувати проблеми організації наукової діяльності й індивідуальної праці вченого, виявляти наукові проблеми, розв’язання яких сприяє подоланню суспільних викликів. Для вирішення цих завдань доцільно використати евристичні можливості досліджень з історії та соціології науки й набутий ними досвід. Проблематика. Переосмислення предметних сфер і завдань історії та соціології науки, які пропонується розглядати не тільки як історичний опис впливу соціальних процесів на розвиток науки, або науки на суспільство, а як знання, що дозволять виявити механізми активізації розвитку науки та суспільства на засадах взаєморозуміння, інклюзивного і стійкого росту, інноваційної культури. Мета. Виявити евристичні можливості історії і соціології науки для формування шляхів подолання викликів взаємодії науки та суспільства у ситуації кризових станів, пов’язаних з практичною орієнтацією сучасної наукової сфери, нагальними проблемами професійної діяльності вченого, соціальними аспектами проєктного способу організації наукових досліджень, питаннями комунікації науки з суспільством і владою в часи пандемії та війни. Матеріали та методи. Комплексне використання загальнонаукових принципів історизму, об’єктивності, достовірності, цілісності, системності та репрезентативності. Результати. Обґрунтовано, що дослідження з історії та соціології науки дозволяють виявляти проблеми і механізми активізації розвитку науки та суспільства на засадах взаєморозуміння, інклюзивного і стійкого росту. Висновки. Для успішного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України необхідно приділяти значну увагу розвитку інноваційної культури суспільства та впровадженню наукоцентричної державної політики, для цього соціально-гуманітарна сфера має стати одним із пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.Item Зміна складу шлаку і вмісту сірки в чавуні у технологічному ланцюгу доменна піч — комплекс десульфурації чавуну — конвертер(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Шевченко, А. П.; Кисляков, В. Г.; Двоскін, Б. В.; Маначин, І. О.Вступ. У сучасних умовах виробництва металопродукції в чорній металургії, що характеризуються необхідністю виробництва високоякісного конкурентоздатного товару, питання видалення сірки з найменшими витратами набуває все більшої актуальності. Проблематика. Значна кількість сірки при виробництві металопродукції надходить із шихтовими матеріалами в аглодоменному виробництві. При застосуванні позапічної обробки чавуну в комплексах десульфурації чавуну та скачування шлаку (КДЧ) ступінь десульфурації чавуну може складати 75—99 % і забезпечує отримання чавуну з вмістом сірки в межах 0,002—0,015 %. Мета. Аналіз зміни вмісту сірки в чавуні та складу шлаку в технологічному ланцюгу виробництва сталі з подальшою розробкою технічних рішень та технологічних прийомів, спрямованих на виключення ресульфурації чавуну. Матеріали й методи. Розрахунки, що засновані на фактичних даних роботи металургійних комбінатів України та Китаю. Відібрані проби шлаку та чавуну аналізували за допомогою методів растрової спектральної мікроскопії. При дослідженнях вмісту сірки на різних етапах переділів використовували методику розрахунку матеріального балансу. Результати. У шлаковій фазі поряд із системами типу CaO ∙ SiO2 ∙ Al2O3 з різним співвідношенням компонентів, що містять 0,2—3,5 % сірки, виявлені системи типу CaxSiyAlz, які містять до 1 % сірки; у «корольках» вміст сірки коливається не більше 0,1—0,85 % у вигляді сульфідів типу (Fe, Mn)S, переважно MnS, причому у неметалевих включеннях «корольків» виявлено вміст сірки не більше 15—30 %. Залишок ковшового шлаку після десульфурації не повинен перевищувати 0,5—0,7 кг/т чавуну. Висновки. Для запобігання ресульфурації чавуну під час випуску його з доменної печі доцільно раціоналізувати ковшові шлакові режими, зокрема й за рахунок коригування складів ковшових шлаків, підвищення ступеня очищення ковшів від залишків шлаку попереднього наливу, наведення шлакового покриву у разі відсутності ковшового шлаку. Проведені дослідження показали, що сірка зі шлаку в чавун не повертається і ресульфурація не відбувається, що пояснюється захисною дією залишкового магнію.Item Оцінка ефективності використання сопел когерентного типу для умов допалювання СО до СО2 у робочому просторі кисневого конвертера(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Голуб, Т. С.; Молчанов, Л. С.; Семикін, С. І.; Вакульчук, В. В.Вступ. Умови роботи металургійної галузі стають все далі жорсткішими, як щодо підвищення технологічних показників, так і з точки зору екологічності процесів. Проблематика. Основним керуючим фактором киснево-конвертерного процесу є кисневий струмінь, що подається крізь сопла верхньої фурми. Завданням процесу є активне перемішування для рафінування й забезпечення умов допалювання вихідних газів СО до СО2 з метою додаткового підвищення тепловмісту ванни для можливості підвищення переробки брухту та збільшення екологічності процесу. В електрометалургії для вирішення завдання глибокого перемішування було запропоновано використання сопел когерентного типу (циліндр в циліндрі, крізь які подаються окислювальний та захисний гази). Мета. Встановлення особливостей при використанні сопел когерентного типу для умов верхньої кисневої продувки у конвертері. Матеріали й методи. Досліджено зразки лабораторних сопел когерентного типу, які відрізняються співвідношенням центральної та периферійної частини (75, 50, 25 %) щодо сили дії струменя за допомогою модифікованого рідинного манометра шляхом двофазного холодного моделювання та шляхом оцінки ступеня допалювання газів, що містять СО порівняно з параметрами роботи еквівалентного циліндричного сопла. Результати. Встановлено, що сила, з якою витікаючий із сопла струмінь діє на рідину, значно менша при використанні сопел когерентного типу та слабшає зі збільшенням долі периферійної частки сопла. За результатами двофазного холодного моделювання відмічено, що застосування сопел когерентного типу сприяє активному формуванню спіненої емульсії та підвищенню активності перемішування двофазних рідин під час продувки зверху. Використання сопел когерентного типу з периферійною частиною 75 % дає збільшення допалювання СО вмісних газів на 42,36 %. Висновки. Відповідно до отриманих результатів рекомендовано використання сопел когерентного типу для заміни циліндричних сопел кисневих фурм, що виконують функцію додаткових джерел впливу на ванну та доокиснення СО у відхідних газах.Item Проблеми правового регулювання біотехнологій у галузі охорони здоров’я(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Устименко, В. А.; Россильна, О. В.Вступ. Процес подолання пандемії та активізація військових дій загострили питання розробки правового механізму контролю та застосування біотехнологій різного спрямування. Стрімке входження інноваційних технологій у медичну галузь спонукають до змін всю галузь охорони здоров’я — від формування державної політики до механізмів трансферу новітніх біотехнологій у медичну практику. Проблематика. Вектором дослідження є ідентифікація та пошук шляхів вирішення нагальних юридичних прогалин щодо впровадження та трансферу біотехнологій у галузі охорони здоров’я, а також оцінка перспектив напрямку медичних біотехнологій як одного з ключових інвестиційних напрямків. Мета. Правовий аналіз проблемних аспектів розробки, реалізації та передачі біотехнологій у галузі охорони здоров’я задля профілактики, діагностики та лікування найбільш поширених захворювань, дослідження їхнього впливу на розвиток персоналізованої медицини, а також значення для стратегії повоєнного відновлення України. Матеріали й методи. Основою методології дослідження є його антропологічна спрямованість; застосовано методи синтезу та аналізу, емпіричний, історичний та системно-структурний методи, а також методи прогнозування та економіко-правового аналізу. Результати. Започатковано комплексне дослідження правового регулювання міждисциплінарного напрямку біотехнологій у медичній галузі для підвищення соціального благополуччя населення шляхом впровадження інноваційних технологій. Закцентовано увагу на потенціалі та перспективах медичних біотехнологій щодо привабливості для інвестиційної політики післявоєнного відновлення України. Висновки. Науково-теоретична основа медичних біотехнологій розвивається значно швидшими темпами, ніж правовий механізм їх впровадження у медичну практику, що може обмежувати особисті немайнові права фізичних осіб, які забезпечують їхнє природне існування. Така сфера також є ефективною складовою економіко-правового піднесення, що слугує драйвером економічних можливостей та інновацій.Item Концептуальні засади використання безпілотних авіаційних комплексів у охороні державного кордону(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Нікіфоренко, В. С.Вступ. У сучасних умовах належного рівня охорони державного кордону неможливо досягнути через збільшення кількості прикордонних нарядів. Вирішальну роль у перемозі над сильним противником відіграють технічні та технологічні переваги. Одним із способів підвищення спроможностей прикордонних підрозділів є впровадження безпілотних авіаційних комплексів для охорони та захисту державного кордону. Проблематика. В Україні існує нагальна потреба врегулювання повноважень, підстав, способів використання безпілотної авіації силами сектору безпеки та оборони держави, а також удосконалення відповідальності за порушення порядку її використання. Мета. Визначення концептуальних засад використання безпілотних авіаційних систем в охороні державного кордону України та шляхів удосконалення відповідної нормативно-правової бази. Матеріали й методи. Використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема логіко-семантичний, системноструктурний, історичний, спостереження та порівняння. Результати. Досліджено історію впровадження, проблеми і перспективні напрями використання безпілотних авіаційних комплексів у охороні державного кордону. Закцентовано увагу на стрімкому розвитку безпілотних технологій, що призводить до більш масового їх використання на полі бою, у правоохоронній діяльності. Проаналізовано негативні тенденції щодо збільшення кількості порушень, пов’язаних з використанням безпілотних літальних апаратів. Висновки. Доведено необхідність удосконалення класифікації безпілотних літальних апаратів, що визначена стандартами НАТО та регламентами ЄС, з урахуванням можливості та потреби використання однотипних безпілотних апаратів у військовій, правоохоронній і цивільній сферах. Необхідно ввести в експлуатацію загальнодержавні цифрові платформи для управління безпілотниками, за допомогою яких можливо виконувати майже всі ті завдання, які раніше виконувалися виключно пілотованими літальними апаратами.Item Оптимізація антинакипної корекційної обробки органічним фосфонатом(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2024) Кузнєцов, П. М.; Бєдункова, О. О.; Ярощук, О. В.; Прищепа, А. М.Вступ. Антинакипна корекційна обробка (АКО) є важливою складовою процесу експлуатації електростанцій, особливо у оборотних систем охолодження (ОСО). Обробка охолоджуючої води оксиетиледендифосфоновою кистотою (ОЕДФ) широко розповсюджена для АКО ОСО електростанцій, однак, для досягнення максимальної ефективності обробки, необхідно оптимізувати її використання. Проблематика. Ефективність використання реагентів для АКО визначається їхньою дозою, часом контакту, температурою та pH. Дозування ОЕДФ визначається на етапі проєктування електростанції та часто реалізується в дозуванні сталих концентрацій, не враховує подальші зміни технології і показників якості охолоджуючої води при експлуатації. Мета. Оптимізація використання та мінімізація скиду ОЕДФ у водні об’єкти при здійсненні АКО ОСО. Матеріали й методи. Об’єктом дослідження є ОСО Рівненської атомної електричної станції (РАЕС), застосовано методи стандартні методи хімічного контролю та статистичні методи. Результати. Здійснено аналіз даних багаторічного контролю й забезпечення водно-хімічного режиму та скидів ОСО РАЕС. Як критерій варіабельності дозування ОЕДФ прийнято вміст в охолоджуючій воді загальної жорсткості. За період варіабельного дозування спостерігається зниження 30 % від загальної кількості витрат ОЕДФ для обробки ОСО, зниження концентрації ОЕДФ у додатковій воді (з 0,410 до 0,204 ppm) та мінімізація потрапляння ОЕДФ до р. Стир зі зворотними водами (з 0,36 до 0,105 ppm) після скиду зворотної води РАЕС. Висновки. Для мінімізації використання та відповідного скиду у водні об’єкти, для АКО ОСО РАЕС впроваджено модель варіабельного дозування ОЕДФ. За період варіабельного дозування ОЕДФ, порівняно з дозуванням ОЕДФ у сталій концентрації, спостерігається зниження кількості використання ОЕДФ, із дотриманням її ефективності, зменшення концентрацій ОЕДФ у додатковій та зворотній охолоджуючій воді ОСО та мінімізація скидів ОЕДФ.