Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry»
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості» / «Economy of Industry» by Author "Амоша, Олександр Іванович"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Методологічні засади визначення траєкторій економічної реконструкції територій в умовах тривалих загроз(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Амоша, Олександр Іванович; Солдак, Мирослава ОлексіївнаНа основі теоретичних положень еволюційної економічної географії та концепції стійкості (резильєнтності) запропоновано методологічні засади визначення траєкторій економічної реконструкції територій в умовах тривалих загроз, які передбачають осмислення історичної спадщини, фіксацію проявів резильєнтності в сучасності та бачення майбутнього, орієнтованого на поєднання економічних, соціальних й екологічних цінностей. Аргументовано важливість доповнення формальних інституційних рішень урахуванням емерджентної стійкості спільнот. Доведено, що культура промислової діяльності, сформована навколо концепції DIY 4.0, відкриває нові можливості для залучення громадян до локальних структурних трансформацій.Item Сучасне розподілене виробництво (мануфактура) як важлива частина української національно укоріненої промисловості майбутнього(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Амоша, Олександр Іванович; Амоша, Олена ОлександрівнаЗапропоновано варіант розвитку частини промисловості, яка є вільною від проблем браку і ризикованості великих інвестицій та загроз збитковості на тлі інновацій. До повномасштабної війни, яка розпочалася у 2022 р., промисловість України була потужною частиною радянської важкої промисловості, переважно третього технологічного укладу. Сьогодні підприємства, які були утворювачами ВВП національної економіки, здебільшого розташовані на тимчасово окупованій або прифронтовій території. Промислові регіони зазнали суттєвих пошкоджень виробничого фонду та об’єктів інфраструктури. Повоєнне відновлення вітчизняної індустрії потребує великих капіталовкладень, які національне господарство не в змозі здійснити. До того ж існує обмеження щодо тривалості інвестиційних проєктів, обумовлене стрімким розвитком сучасних технологій. Ризиковим є будь-який проєкт, реалізація якого перевищує 3 роки. Крім того, має місце марксівська тенденція норми прибутку до зменшення, викликана зміною структури капіталу, зокрема зменшенням витрат на придбання праці. Сучасні процеси механізації виробництва, нарощування інноваційних складових (комп’ютеризація, Інтернет речей, цифровізація та ін.) посилюють ризики збитковості. Наведено приклад закриття вуглевидобувних підприємств у європейських країнах на тлі науково-технічного прогресу. На основі аналізу літературних джерел виявлено тенденцію поширення феномену DIY 4.0 (Do it yourself) – застосування найсучасніших технологічних елементів у процесі виготовлення виробів, призначених для задоволення власних потреб виробників. У США дістав розвитку Рух творців, який є новою культурою промислової діяльності. Обґрунтовано, що технологічна база DIY 4.0 і культура Руху творців є базою нової розподіленої мануфактури, вільної від «прокляття» масових інвестицій і збитковості інновацій. Саме розподілена мануфактура здатна принципово змінити структуру промисловості, забезпечити національне укорінення промислового виробництва.Item Щодо резильєнтності суб’єктів ринку на прикладі підприємств добувної галузі(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Амоша, Олександр Іванович; Череватський, Данило Юрійович; Баш, Віталій ОлександровичКатаклізми останнього періоду (починаючи з пандемії COVID-19) обумовили важливість теми резильєнтності макро- і мікроекономік, тобто здатності екосистем, бізнесу, суспільства долати шоки та продовжувати функціонувати приблизно таким самим чином. Питання резильєнтності є вкрай важливим для добувних компаній, оскільки їм недоступна будь-яка релокація і кон’юнктурне перепрофілювання. Метою статті є уточнення суті резильєнтності та виявлення чинників, що її визначають для суб’єктів ринкової системи. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи абстракції, аналізу, синтезу, спостережень, узагальнення; мікрокосм-системний підхід, який є поширенням світ-системного підходу на мікроекономіку; кумулятивні криві собівартості ; однофакторні промислові функції; методи математично-статистичного аналізу; закон Ципфа-Парето. Базою спостережень є ринок світового коксівного вугілля, а також виробничі й економічні показники вітчизняної компанії з видобутку залізної руди шахтним способом. Обґрунтовано, що збитковість виробничо-комерційної діяльності є необхідною, але недостатньою умовою втрати мікрокосм-економікою резильєнтності. Активними акторами даного процесу (втрати резильєнтності) разом із безпосередніми суб’єктами ринку виступають їх власники, держава та інші суб’єкти. Його остаточна стадія настає після перетину суб'єктом ринку певної точки неповернення. Модель певного ринку являє собою кумулятивну криву собівартості. Кінцева частина графіка кумулятивної кривої собівартості, де розміщені елементи з найгіршими економічними характеристиками (група підвищеного ризику), є суттєво нелінійною. Ранг позиції відповідного елементу кривої математично визначає значення собівартості за законом Ципфа-Парето, що дозволяє виявити зону рентабельного функціонування суб’єктів ринку. Застосування моделі логіт-регресії надає можливість оцінити вірогідність втрати суб’єктом ринку рентабельності за властивої йому собівартості й довірчого інтервалу цін, що спостерігалися протягом певного періоду. Ступінь ризику втрати резильєнтності обумовлюють не тільки чинники самого ринку, але і властива суб’єкту ринкової діяльності виробнича функція. Як приклад наведено однофакторну логарифмічну виробничу функцію вітчизняної компанії з видобутку залізної руди шахтним способом.Item Щодо формули стратегії повоєнної перебудови економіки(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Амоша, Олександр Іванович; Амоша, Олена ОлександрівнаНезважаючи на триваючі військові дії, в Україні йде розробка стратегії післявоєнного відновлення економіки країни. Разом з тим, відсутність чіткої і ясної формули стратегічних перетворень знижує ефективність подальшого розвитку господарського комплексу. У статті звернено увагу на те, що саме інфраструктура, в її більш загальному, ніж транспортне та енергетичне уявлення, інфраструктура, яка включає функціонування соціальної сфери, здатна стати ключовим словом такої формули. Інфраструктура економіки, будучи сукупністю різних галузей і видів діяльності, безпосередньо впливає на темпи переміщення потоків товарів і фінансів, на кількість і якість послуг, які надаються, на динаміку зростання економіки в цілому. Передбачуваний раніше план перетворення України в паненергетичного транзитера Євроазіатського простору зараз видається малореальним, проте злиття і синхронізація українських і європейських електромереж відбулися, що необхідно враховувати, розглядаючи перспективи. Окремою проблемою, як показано, є нерозвиненість інноваційної інфраструктури в старопромислових регіонах України. Вже зараз Україна займає 42 місце в світі по реалізації стартапів, розширення ж регіональної діяльності в цьому напрямку дозволяє істотно модернізувати національну економіку країни і залучити великий обсяг іноземних інвестицій. Дано приклади можливого розвитку економіки по лінії інноваційної, транспортної та енергетичної інфраструктури. Навіть демографічна ситуація в країні може бути покращена за допомогою відповідних інфраструктурних перетворень, зокрема, сприяння «активному довголіттю», зменшення міграційних втрат тощо. Формулою стратегії післявоєнного відновлення країни цілком може бути створення виробничої та побутової інфраструктури європейського зразка.