Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Збірник наукових праць. Випуск 22, 2025

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1217

Browse

Browsing Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Збірник наукових праць. Випуск 22, 2025 by Author "Косицька, Зінаїда"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Українська витинанка як одна з гілок паперових прикрас країн Європи
    (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Косицька, Зінаїда
    У статті висвітлено головні етапи розвитку мистецтва витинанки на теренах Європи від XIV ст., з часів, коли жвава торгівля зі Сходом сприяла поширенню паперу та започаткуванню на європейських землях виготовлення різноманітного декоративного оздоблення з нового матеріалу в техніці вирізування. До наших днів збереглися паперові книги XVI ст. з ілюстраціями й шрифтами, що прорізані на сторінках і для виразності читання мають підкладені аркуші контрастного кольору. У Франції у XVIІІ ст. набули популярності вирізані з чорного паперу зображення силуетного характеру, найчастіше демонстровані на білому тлі. Традиція виготовлення «Liebesbriefe» (нім. «листи любові») характерна для Швейцарії, Австрії, Німеччини XVIII – початку ХХ ст., де ці послання часто виготовляли на зразок розети, квадрата, прямокутника, декоруючи по краю вирізаним ажуром чи різноманітними наклеєними елементами: квітами, листками, сердечками, нерідко розфарбованими за особистісними естетичними смаками. У Польщі різнобарвними витинанками – «wycinankami» (пол.) – прикрашали сільські оселі з другої половини ХІХ ст., що споріднює традиції народних майстрів України та Польщі. На теренах українських земель паперові оздоби також відомі з ХІХ ст. Сьогодні після різних етапів розвитку витинанки трансформувалися на твори станкового характеру, що набули рівнозначного поцінування разом із живописом та графікою. Перші ґрунтовні дослідження про еволюцію техніки вирізування з паперу в країнах Європи опубліковані в середині ХХ ст. Їх підсумки у вітчизняному науковому просторі ще не були проаналізовані. У статті здійснено спробу заповнити цю лакуну, а також розглянути подібні й відмінні риси типових процесів, характерних для еволюції цього виду творчості у Франції, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії, Польщі, Литві, Україні та серед єврейського населення Європи. Представлений матеріал демонструє самобутні художні вирішення майстрів різних країн і взаємовпливи європейських практик. Звернено увагу на асинхронний перебіг культурних процесів у контексті еволюції цього виду творчості, що пов’язано з історією окремих регіонів і залежить насамперед від економічних і соціальних змін у суспільстві.