Крим у графіці Олени Михайлової-Родіної
| dc.contributor.author | Ламонова, Оксана | |
| dc.date.accessioned | 2026-02-11T10:05:27Z | |
| dc.date.available | 2026-02-11T10:05:27Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description.abstract | Київська мисткиня Олена Михайлова-Родіна працює і як живописець, і як графік. Серед її живописних творів – «Новий світ» (1998), «Серпень» (2001), «Біля ріки Снов» (2003), «Сад уночі» (2006), «Сонячний день» (2008), «Літо – 2014» (2015) та ін. Як майстриня книги, художниця ілюструвала дитячу літературу (зокрема китайські, японські та бірманські народні казки), віддаючи перевагу комбінованим технікам мальованої графіки (туш у поєднанні з різними матеріалами – акварель, гуаш, фломастери тощо). Але працюючи над станковою графікою, Олена Михайлова-Родіна звернулася до технік високого друку, незважаючи на те, що протягом 1970–1980-х років їхня популярність з-поміж майстрів, особливо якщо порівняти з «тотальним захопленням ліноритом» у 1960-х роках, суттєво зменшилася, поступаючись офорту та його різновидам, а також літографії. Серія за мотивами «Слова о полку Ігоревім» («Слова про Ігорів похід», 1980–1986) виконана в техніці деревориту. Роботи, присвячені Криму, створено в техніці кольорового лінориту. Це аркуші «Гурзуф. Вечірній пляж», «Гурзуф. Вітер», «Гурзуф. Місячна дорога» (усі – 1987 р.) і серія «Південне місто. Євпаторія» (1992), яка складається з п’яти аркушів. Звернення до «другорядного» жанру пейзажу (а також до натюрморту та інтер’єру) є характерним явищем для вітчизняного мистецтва, зокрема графіки, періоду «тихого протесту» (1970–1980-і). Гурзуфські лінорити визначаються холодним («нічним») колористичним рішенням і неприхованою геометричністю в побудові композиції, що надає їм певної умовності та подібності до творів абстрактного мистецтва. Це зближує їх з урбаністичними пейзажами відомого українського графіка-шістдесятника Олексія Фіщенка (1920–2010), створеними в цей самий період, такими як «Величний спокій. Київ зростає» (1986), «Звабливі абриси» (1988), «Злам вечірнього світла», «Синій промінь» (обидва – 1990) та ін. Євпаторійські лінорити відображають іншу тенденцію, також характерну для періоду «тихого протесту» – протиставлення понять «місто» і «дім», увага до образів домашнього життя, демонстративне тяжіння до камерного, інтимного, внутрішнього, прихованого. До пейзажу тут додаються виразні персонажі й навіть побутова сцена. Зовнішню простоту та ясність композиції доповнює вишукане колористичне рішення, особливо в аркушах «Південне місто. Євпаторія. ІІ» і «Південне місто. Євпаторія. V». Водночас загальний настрій євпаторійської серії, відчуття загадковості, нереальності того, що відбувається, зближує її з кримськими творами Сергія Пустовійта (1945–1992), стиль яких сам художник визначав як «магічний реалізм». Отже, гурзуфські та євпаторійські лінорити Олени Михайлової-Родіної є характерними та виразними прикладами української графіки кінця XX ст., що яскраво відображають і певною мірою зберігають тенденції, типові для вітчизняного мистецтва періоду так званого тихого протесту. | |
| dc.identifier.citation | Ламонова, О. (2025) Крим у графіці Олени Михайлової-Родіної. Українське мистецтвознавство. 22, 144–159. | |
| dc.identifier.uri | https://um.etnolog.org.ua/2025-rik/3292-teoriya-ta-istoriya-obrazotvorchoho-i-dekoratyvno-prykladnoho-mystetstva/5932-krym-u-hrafitsi-oleny-mykhailovoi-rodinoi | |
| dc.identifier.uri | https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1226 | |
| dc.publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України | |
| dc.subject | HUMANITIES and RELIGION::Aesthetic subjects::Art | |
| dc.subject | INTERDISCIPLINARY RESEARCH AREAS::Cultural heritage and cultural production | |
| dc.title | Крим у графіці Олени Михайлової-Родіної | |
| dc.type | Article |