Науковий журнал «Економіка промисловості», 2023, № 3 (103)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості», 2023, № 3 (103) by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Business studies"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Використання потенціалу DIY для забезпечення економічної резильєнтності регіонів України(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Солдак, Мирослава ОлексіївнаДеіндустріалізація регіонів, особливо традиційних промислових, що спричинена руйнуванням підприємств, інфраструктурних об’єктів, релокацією бізнесу до більш безпечних регіонів країни значно знижує економічний потенціал, створюючи перешкоди для забезпечення гідного рівня життя у воєнний час та повоєнного відновлення. Нові виклики та загрози формують запит на пошук шляхів розвитку резильєнтної економіки, яка у широкому сенсі означає здатність системи справлятися з несприятливими потрясіннями та відновлюватися після них. В межах еволюційної економічної географії наголошується на необхідності поряд із традиційними інноваційними акторами, такими як фірми, дослідні організації та державні органи, вирізняти нових учасників інноваційної діяльності, зокрема громадян, які здатні відігравати значну роль у розробці, застосуванні та масштабуванні інноваційних рішень місцевих проблем. В статті пропонується звернути увагу на потенціал сучасного формату діяльності «Зроби сам» − DIY 4.0 або DIY Третьої хвилі як потенціалу забезпечення економічної резильєнтності регіонів України. DIY 4.0/DIY Третьої хвилі спирається на функціональні можливості інтерактивного і соціального інтернету Web 2.0, цифрове проєктування та адитивне виробництво, що дозволяє звичайним людям винаходити, проєктувати, виробляти та продавати створені ними товари. Нові переваги значно розширюють можливості регіональних акторів для просьюмерізму, інновацій та підприємництва, що є важливими складовими відновлення економічної активності, розвитку людського капіталу та зростання економіки на основі внутрішнього потенціалу територій. Автором визначено напрями стимулювання місцевою владою культури DIY у населення і висловлена думка щодо можливих ускладнень у практичній реалізації запропонованого підходу, насамперед через брак функціональної грамотності населення, проблеми з доступом до виробничого обладнання та ресурсів фінансування діяльності DIY. Пропонується розглянути доцільність внесення до програм повоєнного відновлення регіонів проєктів зі створення умов для розвитку культури DIY, що не виключає широкої підтримки цього руху на державному рівні з чим можуть бути пов’язані подальші дослідження.Item Оцінка галузевих диспропорцій, пов’язаних із потребами інноваційної трансформації підприємницького сектору України(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Підоричева, Ірина ЮріївнаВажливість підтримки та сприяння розвитку підприємництва обумовлена його позитивним впливом на економічне зростання, інноваційні процеси та добробут населення, здатністю сприяти вирішенню сучасних викликів. В Україні підприємницький сектор – сукупність великих, середніх, малих і мікропідприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність в країні, – стикається з проблемами передчасної деіндустріалізації, сповільнення інноваційних процесів та їх наслідками у вигляді структурно слабкої, сировинно орієнтованої економіки, які ще більше загострюються в умовах воєнного часу, коли країна несе величезні руйнування і втрати. Вирішення цих проблем потребує глибокої структурної перебудови економіки – від сировинної до індустріально-інноваційної, – у якій ключову роль відіграватиме підприємницький сектор. Метою статті є оцінка підприємницького сектору України на предмет виявлення галузевих диспропорцій, пов’язаних з потребами його інноваційної трансформації, як бази для структурної перебудови економіки у сучасних і повоєнних умовах. Оцінка здійснена на основі комплексу запропонованих науково-методичних засад з використанням показників, що відображають рівень інвестицій в інновації та доводять результативність інноваційної діяльності підприємств, станом на довоєнний період, з тим, щоб у подальшому (за наявності відповідної статистичної інформації) порівняти одержані оцінки зі структурними характеристиками підприємницького сектору у воєнний та повоєнний періоди. Виявлено наявність галузевих диспропорцій, пов’язаних з економічними можливостями підприємств технологічних секторів переробної промисловості та сектору високотехнологічних наукомістких послуг у здійсненні інноваційної трансформації. Ідентифіковано галузеві диспропорції в рівнях технологомісткості реалізованої інноваційної продукції в підприємницькому секторі. Розкрито галузеві диспропорції в рівнях інноваційної ефективності підприємницького сектору за видами економічної діяльності (ВЕД), які істотно варіюються за галузями залежно від їх специфіки, економічного стану та інших умов. Здійснено групування ВЕД за рівнем інноваційної ефективності (ІЕ), визначено, що більшість з них відносяться до групи з низьким рівнем ІЕ, що свідчить про нерівномірність інвестиційно-інноваційного розвитку підприємницького сектору України. Проведений компаративний аналіз підприємницьких секторів України, інноваційно розвинених країн і країн-аналогів за показниками, які характеризують стан розвитку технологомісткої промисловості, засвідчив відставання національної економіки від обох груп країн та необхідність її структурної перебудови у напрямку збільшення частки валової доданої вартості переробної промисловості високо- і середньо-високотехнологічних галузей. Виконане дослідження формує наукове підґрунтя для обгрунтування та включення відповідних дій до державних політик з метою створення сприятливих умов для сучасного та повоєнного відновлення економіки України на принципово нових, конкурентних та інноваційних, засадах.Item Промислова політика України: впровадження професійних стандартів для забезпечення кваліфікованим персоналом(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Новак, Ірина МиколаївнаУ статті розглянуто місце та роль професійних стандартів у забезпеченні промисловості кваліфікованим персоналом, визначено основні завдання і проблеми їх упровадження в Україні. Проаналізовано підходи до формування сучасної промислової політики, акцентовано увагу на головних детермінантах промислової політики ЄС – створенні сприятливого середовища для розвитку малого та середнього бізнесу і рівних можливостей в умовах конкуренції, що означає боротьбу за досягнення кращих умов доступу до обмежених ресурсів. Показано роль кваліфікованого персоналу як найбільш дефіцитного ресурсу, що визначає конкурентоспроможність промисловості. Висвітлено проблему дефіциту кваліфікованої робочої сили для промисловості в Україні, вирішення якої потребує формування умов для розвитку конкуренції та забезпечення підготовки професійних кадрів згідно з потребами промисловості, зокрема шляхом осучаснення професійних стандартів промислових спеціальностей. Визначено місце та значення впровадження професійних стандартів у забезпеченні промисловості кваліфікованим персоналом, їх взаємозв’язок із системою освіти і ринком праці, основні проблеми впровадження. Доведено, що прийняття роботодавцями рішення про впровадження професійних стандартів «зачіпає» найбільш чутливі основи трудових відносин – зайнятість (відповідність працівника вимогам щодо кваліфікації, освіти та ін.), оплату (тарифікацію робіт і нормування праці), умови і безпеку праці. Обґрунтовано необхідність розроблення Методики впровадження професійних стандартів, наявність широкого поля для спільної діяльності соціальних партнерів на засадах забезпечення прозорості переходу на професійні стандарти для працівників, використання існуючих механізмів соціального діалогу для участі персоналу, зокрема через представництво профспілок, у діяльності робочої групи з упровадження професійних стандартів.Item Смарт-промисловість: визначення та теорія стимулювання розвитку на основі локального протекціонізму(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Вишневський, Олександр СергійовичПрискорений розвиток смарт-промисловості відбувається у всьому світі, але визначення теоретичних засад її стимулювання, як і однозначне розуміння самого поняття «смарт-промисловість» ще має невичерпаний дослідницький потенціал. Тому, метою статті є визначення теоретичних засад стимулювання розвитку смарт-промисловості в Україні на основі локального протекціонізму. Систематизація та упорядкування понять, пов`язаних з Четвертою промисловою революцією (Індустрією 4.0), дозволяє не лише провести уточнення поняття «смарт-промисловість», а також провести розмежування понять «смарт-виробництво», «смарт-обслуговування», «смарт-промисловість» та визначити місце останнього в системі взаємопов’язаних понять. Смарт-промисловість – це частина смарт-виробництва, яка стосується виробництва матеріальних товарів через використання технологій Індустрії 4.0, уособлених у смарт-сервісах. Виходячи з визначення та ролі смарт-промисловості стає зрозумілим, що без промисловості не може існувати смарт-промисловості, а також виокремлюються концептуальні напрями стимулювання розвитку смарт-промисловості, які стосуються: (1) сфери смарт-сервісів, які були породжені технологіями Індустрії 4.0; (2) сфери смарт-виробництва; (3) сфери смарт-розподілу; (4) сфери смарт-обміну; (5) сфери смарт-споживання; (6) сфери виробництва смарт-продуктів смарт-промисловістю; (7) сфери виробництва смарт-продуктів «звичайною» промисловістю; (8) сфери виробництва «звичайних» продуктів смарт-промисловістю; (9) сфери виробництва «звичайних» продуктів «звичайною» промисловістю. Розвиток сервісів із забезпечення смартизації промисловості в умовах зникнення вітчизняної промисловості, фактично працює на смартизацію іноземної промисловості, яка виробляє товари, що потім імпортуються в Україну. Тому стимулювати розвиток смарт-промисловості доцільно за декількома напрямами одночасно: (1) стимулювання промисловості як цілого; (2) стимулювання розвитку смарт-сервісів та засобів смартизації промисловості; (3) стимулювання впровадження смарт-сервісів в промисловість; (4) стимулювання попиту на продукцію, вироблену вітчизняною смарт-промисловістю. В Україні склалося два центри смартизації промисловості: (1) традиційна промисловість, яка інвестує у власну сматизацію; (2) малий бізнес, який створює смарт-сервіси. Держава, яка за останні роки перетворилася на важливого гравця в сфері IT-сервісів на цей час, цілеспрямовано над смартизацією промисловості не працює. Також, в Україні простежується протиріччя між необхідністю гармонізації внутрішнього рикну з ринком ЄС та створенням сприятливих умов для розвитку смарт-промисловості, яке має потенціал до вирішення на основі теорії локального протекціонізму через розширення та удосконалення практики застосування спеціальних режимів господарювання (наприклад, технопарків), а також впровадження інституційних та організаційних рішень, які одночасно відповідають положенням ліберально та протекціоністські спрямованих шкіл економічної теорії.