Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 21 № 5 (2025)

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2093

Browse

Browsing Науково-практичний журнал «Наука та інновації» Том 21 № 5 (2025) by Subject "SOCIAL SCIENCES::Social sciences::Education"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Міжнародна освітня та наукова інтеграція: тенденції та виклики для України
    (Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Курбет, О. П.; Небрат, В. В.; Горін, Н. О.; Боднарчук, Т. Л.
    Вступ. У формуванні економіки знань технології та інформація стають критичними чинниками економічного розвитку, тим самим актуалізуючи міжнародну освітню й наукову інтеграцію. Проблематика. Водночас, інтеграція країн у світовий освітній і науковий простір не є самоціллю, вона має забезпечувати досягнення конкурентних переваг у ключових секторах, а також сприяти покращенню глобального статусу національної економіки. Мета. Визначити шляхи та механізми забезпечення інтеграції України у світовий освітній і науковий простір з урахуванням актуальних ризиків для людського потенціалу та стратегічних пріоритетів економічного розвитку. Матеріали й методи. Використано порівняльний аналіз і міждисциплінарний синтез. Для аналізу використано дані 2013—2023 рр. Інституту статистики ЮНЕСКО, Національного офісу Еразмус+ в Україні, звіти програми «Горизонт 2020», звіт Європейської Комісії про національну систему досліджень та інновацій в Україні й звіти Національного університету «Києво-Могилянська академія». Результати. Окреслено механізми включення України у світовий освітньо-науковий простір і три основні напрямки інтеграції: розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, інтернаціоналізація вищої освіти й інституційне забезпечення академічної мобільності. Враховано особливі виклики, зокрема, пандемічні рестрикції та повномасштабне вторгнення Росії. Висновки. Основними тенденціями освітньої та наукової інтеграції є розвиток академічної мобільності, участь університетів у міжнародних дослідницьких проєктах і програмах, зростання кількості зарубіжних публікацій, розвиток дистанційного навчання та досліджень. Виклики пов’язані зі збільшенням міграції, дистанційною зайнятістю, обмеженим державним фінансуванням та проблемами безпеки, які можуть призвести до втрати людського потенціалу для інноваційного розвитку. Аргументовано необхідність державної політики, спрямованої на отримання зиску і переваг України від міжнародної науково-освітньої інтеграції.
  • Thumbnail Image
    Item
    Інтернаціоналізація наукових досліджень НАН України як один з основних шляхів її розвитку в умовах сьогодення (на прикладі чотирьох інститутів)
    (Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Кавуненко, Л. П.; Хорєвін, В. І.; Костриця, О. П.
    Вступ. Міжнародна співпраця в науці є одним з пріоритетних напрямів її розвитку. Проблематика. Інтернаціоналізація наукової діяльності є стратегічною рисою розвитку сучасної науки. Однак вплив військової агресії на міжнародну співпрацю НАН України недостатньо досліджено. Мета. Охарактеризувати рівень міжнародного співробітництва на прикладі провідних інститутів НАН України: Інститут математики (ІМ), Інститут фізики (ІФ), Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії ім. В.П. Кухаря (ІБОНХ), Інститут молекулярної біології та генетики (ІМБГ) на основі аналізу публікацій у журналах з бази даних Scopus. Матеріали й методи. Використано методи порівняльного, статистичного і наукометричного аналізу. Джерелом даних є Scopus, значущість видань якого визначено за квартилями: Q1 — найвищий, Q4 — найнижчий. Результати. Аналіз статей науковців інститутів НАН України у Scopus показав, що публікації українських учених представлені роботами переважно у закордонних журналах, частка яких складала у 2022 р. понад 70 % від усіх статей аналізованих інститутів. У виданнях, віднесених до Q1, спільні роботи налічували в чотирьох установах понад 80 % від усіх публікацій Q1, а в журналах Q1 + Q2 такі публікації складали серед усіх статей цих квартилів у ІМБГ — 78,6 %, ІФ — 67,1 %, ІБОНХ — 57,5 % ІМ — 51,4 %. Журнали, які включені до Q1 + Q2, мали найбільшу кількість спільних статей: ІФ — 86,4 % від загалу, ІБОНХ — 85,2 %, ІМБГ — 84,6 %, ІМ — 72 %. Закордонні учені були найбільш представлені у роботах з видань Q1, де їхня частка становила 50—80 % від усіх авторів, у статтях з видань Q2 участь закордонних учених була меншою, ніж учених з України, а в роботах з видань Q3 та Q4 вони були поодинокими. Висновки. Оприлюднення результатів досліджень українських вчених у журналах перших двох квартилів реалізовується, насамперед, завдяки міжнародної співпраці. Розроблена методика дослідження дозволяє аналізувати міжнародні контакти та моніторити подальшу співпрацю широкого спектра установ.