Науковий журнал «Економіка промисловості», 2022, № 1 (97)

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1919

Browse

Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості», 2022, № 1 (97) by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography::Economic geography"

Now showing 1 - 4 of 4
  • Thumbnail Image
    Item
    Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП: статистичний аналіз
    (Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Липницький, Денис Володимирович; Липницька, Поліна Денисівна
    Вплив грошової маси на інвестиції та ВВП досліджується активно. Проте, не всі аспекти цього процесу досить вивчені. Це, зокрема, пов'язано з «новою нормальністю», що склалася в останні роки, особливості якої не дозволяють використовувати класичні концепції та моделі для формування ефективної монетарної політики. Тим більше у специфічних умовах емерджентних економік, до яких належить Україна. Метою дослідження є визначення взаємозв'язку грошових агрегатів, інвестицій та ВВП у нових умовах, за допомогою аналізу часових рядів економічних даних. Як інформаційну базу дослідження взято статистику Світового банку країн світу з показниками “широких” грошей (М3) і валових інвестицій. Статистичний аналіз дозволив встановити, що понад 71% аналізованих країн показали суттєву кореляцію між М3 та валовими інвестиціями. Було з'ясовано, наскільки сила кореляції залежить від рівня соціально-економічного розвитку. Для цього на основі методу «найближчих сусідів» було проведено класифікацію країн у двомірному просторі: за параметрами доходу на душу населення та щільності зв'язку М2 та інвестицій. Аналіз показав, що 79% з усіх аналізованих країн опинилися в класі з доведеною високою кореляцією, причому незалежно від рівня їхнього багатства та розвитку. У цьому ж просторі ознак був виконаний кластерний аналіз країн методом «зсуву середнього». Цей метод дозволив з точністю 91% розділити країни на п'ять кластерів із різними соціально-економічними умовами. У тому числі виділити окрему групу країн, особливо чутливих до зниження рівня монетизації, аж до негативних наслідків для економіки. Дослідження дозволило зробити висновок, що незалежно від рівня розвитку економіки, зростання «широкої» грошової маси є фактором, що істотно впливає на зростання ВВП. Хоча, цей фактор розглядається як необхідний, проте він не є достатнім для зростання економіки, особливо в період четвертої промислової революції, коли держави мають відігравати більш активну та складну роль у прискоренні національного техніко-технологічного розвитку.
  • Thumbnail Image
    Item
    Довгострокові фактори та тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу України
    (Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Череватський, Данило Юрійович; Вольчин, Ігор Альбінович
    Метою роботи є визначення довгострокових тенденцій і факторів розвитку світової енергетики та переломлення їх до українських реалій. Статтю складено зі вступу, висновків та трьох розділів, а саме: головні тенденції розвитку світового паливно-енергетичного комплексу, аналіз теперішнього стану і довгострокові тенденції та фактори розвитку національного паливно-енергетичного комплексу України. Стосовно світової енергетики показано, що її сучасні зміни – Grand Transit – обумовлені ідеологією сталого розвитку і мають характер позачергової зміни техноценозу, переходу від використання викопного палива до енергетики на відновлюваних джерелах, переважно вітрової та фотовольтаїчної природи. Наряду з відзначеним головними тенденціями Великого переходу є також трилемизація і політизація енергетики. Складовими трилемизації є: Енергетична безпека, Рівність енергетичного доступу та Екологічна сталість. Існують три сценарії розвитку глобальної енергетичної сфери – Незакінчена симфонія; Сучасний джаз і Хардрок, які розрізняються ступенем екологізації та доступністю енергетичного доступу. Політичні мотиви стають все більше значущими на всіх рівнях – від глобального до місцевого, великі актори лобіюють свої інтереси, відзначається активність структур з атомної енергетики, потужних паливних компаній, власників газотранспортних та газорозподільчих компаній. В Україні трансформаційні процеси проходять на тлі низької екологічної придатності та великої зношеності паливно-енергетичного сектору й інфраструктури, політичної й економічної нестабільності. Вимоги декарбонізації створюють виклики самому існуванню вугільної енергетики, яка є основною складовою енергогенеруючому фонду країни, та регіонам з розміщення шахт. Як перспективні розглянуто варіанти розвитку водневої/амонійної енергетики у вигляді вертикально-інтегрованих енергетико-хімічних систем за участю АЕС і реформованих вугільних ТЕС; енергетичної диверсифікації шахтарських регіонів; створення віртуальних електростанцій базі установок гідродинамічного нагріву води.
  • Thumbnail Image
    Item
    Довгострокові фактори і тенденції розвитку металургії України
    (Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Нікіфорова, Віра Анатоліївна
    Статтю присвячено дослідженню довгострокових факторів і тенденцій розвитку металургійної промисловості України у контексті впливу глобальних галузевих трендів. Його актуальність пояснюється значимістю галузі у світовій та українській економіці та необхідністю урахування сучасних економічних, технологічних, суспільних та кліматичних викликів і можливостей її майбутнього розвитку. Визначено, що провідними факторами розвитку світової металургії у довгостроковій перспективі є попит на металопродукцію, впровадження новітніх технологій та посилення державної промислової політики. Їх вплив проявлятиметься у збільшенні споживання сталевих виробів внаслідок зростання чисельності населення, пріоритетному впровадженні розумних технологій для підвищення ефективності металургійних виробництв та посиленні державної підтримки галузі, зокрема за рахунок протекціоністських заходів. Основними довгостроковими тенденціями розвитку металургії у глобальному масштабі, зумовленими дією цих факторів, є зміни географічної та продуктової структури світового металоринку у бік лідерства азійського регіону та збільшення використання високоміцних сталей; підвищення екологічності галузі з метою досягнення кліматичної нейтральності внаслідок впровадження проривних технологій; збільшення металоємності ВВП через зростання обсягів виробництва сталі, що демонструє досить міцні позиції металургійної промисловості в економіці. Дослідження показало деяке зниження ролі таких традиційних факторів розвитку сталеливарної галузі, як ціни на металопродукцію, інвестиції та сировина з причини підвищення значимості засобів і напрямів використання ресурсів замість їх простої наявності. Виявлено, що головними факторами розвитку української металургії у довгостроковій перспективі, які здебільшого тотожні світовим внаслідок її надмірної експортоорієнтованості, виступають зміни на глобальному металоринку, розвиток новітніх технологій та покращення конкурентного середовища, а довгостроковими тенденціями – зміни попиту на металопродукцію, підвищення екологічності галузі та зниження металоємності ВВП. Вплив цих факторів і тенденцій в основному має негативний характер і може призвести до зменшення ролі металургії в економіці з причини значного відставання країни за темпами впровадження новітніх технологій на тлі зростання конкуренції на зовнішньому ринку, відсутності дієвої промислової політики в умовах нерозвиненості внутрішнього металоринку, можливого зменшення попиту на металопродукцію у контексті скорочення чисельності населення і зниження обсягів виробництва металу. Покращенню ситуації сприятиме поліпшення конкурентного середовища за допомогою розробки довгострокової стратегії розвитку галузі у вигляді окремого нормативного акту, активізація внутрішнього ринку, розвиток фундаментальної та галузевої науки для розробки передових технологій Індустрії 4.0 та підтримка органів державної влади в просуванні металургійної продукції на ринки іноземних держав.
  • Thumbnail Image
    Item
    Карбоноємність промисловості України: поточний стан та форсайтинг
    (Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2022) Заніздра, Марія Юріївна
    В рамках оцінки поточної карбоноємності та форсайту перспектив декарбонізації промисловості України визначено найбільш вуглецево-містки (визначально утворюють значний карбоновий слід) та карбоново-вразливі (демонструють найбільші темпи зростання карбоноємності з часом) сектори. Обґрунтовано, що переробна промисловість, сільське господарство, транспорт та енергетика, які володіють обома негативними характер­ристиками, мають найбільше конкурентне значення для ВВП України та є найбільш перспективними галузями для пріоритетного розвитку. Визначено, що у період 1990-2020 рр. карбоноємність ВВП України є вищою за середньосвітовий та європейський рівні, незважаючи на певні сприятливі тенденції останніх років. Станом на 2022 р. карбоновий слід української промисловості не перевищує встановлену квоту, проте при збереженні існуючих тенденцій вона може бути вичерпана у 2040 р. При цьому, повільний прогрес декарбонізації енергетичного сектору України, спадна динаміка створення доданої вартості у промисловості, слабка мотивуюча роль екологічних податків та низька інвестиційна активність у промисловості не забезпечують сприятливих передумов для ефективної декарбонізації та цифровізації промислового комплексу. Встановлені позитивні тенденції скорочення карбоноємності зумовлено деструк­тивними у довгостроковій перспективі явищами (деіндустріалізацією економіки та економічною стагнацією внаслідок пандемії) та мають тимчасовий характер. Відповідно до базового сценарію декарбонізації промисловості України (збереженні поточних тенденцій та явищ) очікується вичерпання національної квоти на емісію парникових газів у 2040 р., подальша де-індустріалізація економіки, збільшення техно­логічних розривів з розвинутими країнами світу та зростання конкурентної вразливості вітчизняних товаровиробників-експортерів. Оптимістичний сценарій передбачає успішну декарбонізацію та цифровізацію технологічного укладу промислового комплексу. Його реалізація забезпечує досягнення "вуглецевої нейтральності" економіки у 2060 р. та виконання інших цільових індикаторів та якісних змін, запланованих у офіційних державних стратегіях екологічної політики та економічного розвитку на 2030 р. Проте, його втілення потребує значного посилення інноваційної активності – на рівні результатів низьковуглецевих лідерів ЄС, які прийняли підвищені зобов'язання щодо досягнення "вуглецевої нейтральності". Ключовою передумовою реалізації оптимістичного сценарію є участь України у міжнародних проектах щодо запобігання зміни клімату.