Науковий журнал «Економіка промисловості», 2023, № 1 (101)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Науковий журнал «Економіка промисловості», 2023, № 1 (101) by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Базовий сценарій довгострокового розвитку національної промисловості до 2035 року(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Охтень, Олексій Олександрович; Дасів, Алла ФедорівнаУ статті здійснено формулювання припущень для базового сценарію розвитку промисловості України, які стосуються динаміки світової економіки, світових індексів продовольчих і сировинних цін, чисельності населення України, курсів гривні до долару та євро, динаміки заробітної плати в Україні та ЄС, схильності до інвестування в економіці України, значення світового дефлятору ВВП. Визначено вихідні дані для базового сценарію розвитку промисловості України у 2020-2035 pp. Базовий сценарій є консервативним та відображає продовження у вітчизняній промисловості тенденцій, що спостерігалися до 2019 року. Представлено основні результати моделювання базового сценарію розвитку національної промисловості на 2020-2035 роки за галузями. Обчислено темпи зростання доданої вартості за галузями, а також темпи зростання ВВП з 2010 по 2035 рр. Наведено зміни у частці галузей економіки України за 2011-2020 роки (факт) та з 2021 по 2035 рр. (базовий сценарій). При розробці сценаріїв за основу приймалося продовження тенденцій 2010-2019 років без урахування непередбачуваних факторів (таких як пандемія коронавірусу чи бойові дії), тому основною метою є оцінка загальних економічних тенденцій та дії факторів, а не точне прогнозування тих чи інших показників у конкретних умовах. Розраховано та здійснено аналіз динаміки відносних показників, що свідчать про структурні особливості процесу створення доданої вартості, таких як фондоозброєність, фондовіддача, ефективність витрат на оплату праці та продуктивність праці у розрізі галузей. Встановлено, що в базовому сценарії у економіці України спостерігатиметься стійке зростання за основними галузями: у добувній промисловості в середньому на 1% на рік, у сільському господарстві – на 2-2,5% на рік, а найбільше зростання спостерігатиметься у переробній промисловості – від 4% на рік. Це в цілому відповідає тенденціям у світовій економіці: зростання відбувається в основному за рахунок переробних галузей, а не галузей, що витягують природні ресурси. Щорічне зростання ВВП, згідно з результатами моделювання, становитиме в межах 3-5%, що приблизно відповідає прогнозам різних світових інститутів.Item Напрями удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України з позицій шумпетеріанства, інституційнолізму та девелопменталізму(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Вишневський, Олександр Сергійович; Рабошук, Софія Ярославівна; Лісовець, Ірина Сергіївна; Гончаренко, Максим ОлеговичСмарт-спеціалізація входить до кола ключових сучасних економічних політик впроваджуваних у Європейському Союзі. Її сутність полягає у забезпеченні інноваційного розвитку в залежності від наявних умов та особливостей конкретного регіону. Смарт -спеціалізація спрямована на забезпечення регіонального розвитку країн, що входять до складу Європейського Союзу та тих країн, які мають угоду про співпрацю з ним. Цей інструмент передбачає враховувати особливості та можливості кожного регіону і виявляти конкурентні переваги, що допомагає розкрити економічний потенціал та ефективніше розвивати інновації на регіональному рівні. Смарт-спеціалізація має на меті: (1) виявлення найперспективніших областей інвестування за допомогою ретельного аналізу існуючих можливостей, активів, компетенцій, конкурентних переваг регіону; (2) більш ефективне витрачання державних ресурсів шляхом концентрації на основних галузях промисловості певного регіону; (3) усунення дублювання заходів, які можуть призвести до розтрати державних ресурсів; (4) впровадження механізмів, що забезпечують стратегічний розвиток, заснований на багатосторонній взаємодії. Метою дослідження є визначення напрямів удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України з позицій шумпетеріанства, інституційнолізму та девелопменталізму. Теоретичні положення забезпечення процесу смарт-спеціалізації регіонального розвитку України на практиці стикається з низкою проблем, які можуть бути систематизовані та вирішені з позицій різних шкіл економічної теорії на регіональному та національному рівнях. З позицій шумпетеріанської школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є поєднайте інноваційну політику з регіональними стратегіями смарт-спеціалізації, а також створення інноваційної інфраструктури для підтримки розумної спеціалізації. З позицій інституційної школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є систематичне узгодження інститутів з цілями смарт-спеціалізації, гармонізація нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності та стратегування регіонального розвитку, а також усунення інституційних недоліків у формулюванні стратегічних документів на державному та регіональному рівні, які перешкоджають застосування принципів смарт-спеціалізації. З позицій девелепменталістської школи економічної теорії пріоритетним напрямом удосконалення стратегування смарт-спеціалізації регіонів України є удосконалення економічної політика на загальнонаціональному рівні в сфері стимулювання високотехнологічного експорту.Item Резилієнтність економіки і економіка резилієнтності(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Череватський, Данило ЮрійовичРезилієнтність як категорія механіки означає здатність пружних тіл відновлювати свою форму після механічного тиску. На фоні пандемії SARS Covid-19 та інших глобальних катаклізмів поняття резилієнтності як стресостійкості отримує все більше поширення в економічній науці. Йдеться навіть про парадигмальну зміну Індустрії 4.0 з переходом до Індустрії 5.0, для котрої характеристика резилієнтності економіки має бути визначною, самій же індустрії відводиться роль драйверу необхідних трансформацій. Досить розповсюдженою версією резилієнтності в економіці є здатність екосистеми, бізнесу, суспільству справлятися з шоками і продовжувати функціонувати приблизно таким же чином. Місією цієї роботи, її метою є конкретизація поняття резилієнтності до потреб промисловців. Із застосуванням прикладу, яким є кумулятивна крива собівартості експортерів металургійного вугілля, доведено, що резилієнтність будь-то мікро-, будь-то мезо- або макроекономіки залежить від сполучення природних (якість родовища, наприклад), географічних (близькість до портів, розвиненість залізничного сполучення та ін.), технологічних чинників і економіко-політичної кон’юнктури. Парадигму Індустрії 5.0 принципово відрізняє інша «точка збірки» – перехід від властивої Індустрії 4.0 неоліберальної моделі капіталізму, яка має під собою «примат акціонерів» та націленість на максимізацію прибутку, до моделі, що заснована на засадах ESG-управління (від Environmental, Social, and Corporate Governance). Другим головним моментом Індустрії 5.0 є прагнення досягти на засадах розгортання регенерації відходів найбільшої автономності економічних структур. Відмічені моменти здатні суттєво вплинути на практику підприємств і регіонів в плані забезпечення їх резилієнтності.Item Сучасні парадигми та мегатренди промислового розвитку(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Збаразська, Лариса ОлександрівнаУ статті викладено результати науково-аналітичного дослідження ключових змін у світовому промисловому розвитку, що відбуваються на межі ХХ-ХХІ ст.. У фокусі аналізу – зміни загальних рамкових форматів (парадигм) та основних глобальних трендів (мегатрендів), які характеризують стан та ймовірні перспективні вектори розвитку світової промисловості. Основний акцент зроблено на дослідженні змістовних домінант чотирьох парадигм, які мають стратегічне значення для формування тривких процесів довгострокового промислового розвитку. Як базові запропоновано розглядати системно-цивілізаційну, соціогуманітарну, інноваційну та глобалізаційну парадигми. Вони формують фундамент перспективного розвитку промислового виробництва на засадах, що є адекватними сучасним глобальним викликам та загрозам. До того ж, ключові сучасні мегатренди світової промисловості цілком логічно вкладаються у зазначені формати трансформацій. Основні висновки зводяться до таких положень. Унаслідок змін, що відбуваються у системно-цивілізаційній парадигмі, формується якісно інший глобальний контекст для розроблення та реалізації довгострокових стратегій усіма зацікавленими суб’єктами промислової діяльності. Глобальний характер викликів зумовлює необхідність органічного та гармонійного включення усіх національних економік у нові парадигмальні рамки розвитку. Це потребує активного переосмислення стратегічних концептів та промислових політик політичними та економічними елітами національного, регіонального, глобального рівнів. Набуває розвитку тренд розширення цільової багатовимірності розвитку промисловості як складової цілісних соціально-економічних систем будь-якого рівня. Відтак актуалізується завдання поглиблення збалансованості й гармонізації окремих векторів та процесів, як у самому промисловому секторі, так і суміжних секторах економіки. У межах імплементації імперативів соціогуманітарної парадигми формуються мегатренди пріоритетного включення цілей гуманітарного прогресу у промислові стратегії та політики, переходу до клієнторієнтованих моделей організації бізнесу, переорієнтації промислової діяльності на формування/розширення «зони комфорту» (у різних вимірах). Стратегічно важливим для світового промислового розвитку є тренд системних змін у моделях виробничого використання усіх видів ресурсів на засадах максимізації ресурсоефективності та безпеки для довкілля. Це зумовить зміщення акцентів у довгострокових стратегіях з максимізації об’ємно-кількісних на оптимізацію структурно-якісних параметрів промислових виробництв. Перспективи імплементації інноваційної парадигми розвитку промисловості переважно визначатимуться масштабами та динамікою розгортання 4IR за ключовими технологічними напрямками (цифровізація, роботизація, Інтернет речей, штучний інтелект та ін.). Перманентна інноваційна адаптивність до змін стає необхідною властивістю стійкого та інклюзивного розвитку промислових виробничо-економічних систем на усіх рівнях. В умовах розгортання технологічного тренду, спричиненого 4IR, провідного значення набувають фактори інформаційно-комунікаційних та людських ресурсів. Реалізація інноваційної парадигми промислового розвитку сприяє динамічному формуванню і розгортанню тренду креативності при виробленні та модернізації бізнес-моделей та промислових проєктів. На сучасному етапі світового промислового розвитку реалізація парадигми глобалізації супроводжується суперечливими явищами. Проте економічні ефекти глобалізації, які вже виявили себе або є потенційно можливими, надають підстави розглядати спричинені нею тренди як відносно сталі тренди довгострокового характеру. Нинішні процеси національної/ регіональної автономізації слід розглядати як тактичний адаптаційний маневр в економічній політиці держав і регіональних утворень.Item Щодо формули стратегії повоєнної перебудови економіки(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Амоша, Олександр Іванович; Амоша, Олена ОлександрівнаНезважаючи на триваючі військові дії, в Україні йде розробка стратегії післявоєнного відновлення економіки країни. Разом з тим, відсутність чіткої і ясної формули стратегічних перетворень знижує ефективність подальшого розвитку господарського комплексу. У статті звернено увагу на те, що саме інфраструктура, в її більш загальному, ніж транспортне та енергетичне уявлення, інфраструктура, яка включає функціонування соціальної сфери, здатна стати ключовим словом такої формули. Інфраструктура економіки, будучи сукупністю різних галузей і видів діяльності, безпосередньо впливає на темпи переміщення потоків товарів і фінансів, на кількість і якість послуг, які надаються, на динаміку зростання економіки в цілому. Передбачуваний раніше план перетворення України в паненергетичного транзитера Євроазіатського простору зараз видається малореальним, проте злиття і синхронізація українських і європейських електромереж відбулися, що необхідно враховувати, розглядаючи перспективи. Окремою проблемою, як показано, є нерозвиненість інноваційної інфраструктури в старопромислових регіонах України. Вже зараз Україна займає 42 місце в світі по реалізації стартапів, розширення ж регіональної діяльності в цьому напрямку дозволяє істотно модернізувати національну економіку країни і залучити великий обсяг іноземних інвестицій. Дано приклади можливого розвитку економіки по лінії інноваційної, транспортної та енергетичної інфраструктури. Навіть демографічна ситуація в країні може бути покращена за допомогою відповідних інфраструктурних перетворень, зокрема, сприяння «активному довголіттю», зменшення міграційних втрат тощо. Формулою стратегії післявоєнного відновлення країни цілком може бути створення виробничої та побутової інфраструктури європейського зразка.