Баронін, Д. Б.Кузнецова, Людмила ВалеріївнаТептюк, Л. М.2026-05-262026-05-262024Баронін Д.Б., Кузнецова Л.В., Тептюк Л.М. Звичай як джерело римського права та його вплив на національну та міжнародно-правову систему. Юридичний електронний науковий журнал. 2024. № 11. С. 28-30. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-11/3https://lsej.org.ua/11_2024/5.pdfhttps://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2170В умовах сучасної євроінтеграції та глобалізації перед правниками постала нагальна потреба шукати найбільш загальні та універсальні визначення базових правових понять та категорій, щоб виробити єдині підходи до їх розуміння та застосування. Правова реальність формується із багатьох різноманітних правових явищ, які мають певні форми виразу та джерела походження. Саме тому особливе значення для юридичної науки має розробка проблеми визначення джерел права. В статті досліджено місце та значення звичаю як джерела права. Звичаєве право автори визначають як природне право народу у розумінні його стихійного походження із первинних психічних властивостей народу. Автори окреслюють, що римська концепція права створена під впливом філософсько-релігійних ідей, ідеологічних та виховних принципів, які формували соціальний образ громадянина, якому належало виконувати свою суспільну місію та покладені на нього обов’язки. У період активного розвитку суспільства звичай дедалі частіше виконує важливу регулятивну функцію у сфері договірного права, адже впорядкувати всі договірні відносини виключно нормативно-правовими актами неможливо, і в принципі недоцільно. Автори зазначають, що звичай виникає не створючи безпосередньо норм права, а лише надає їм чинності. Звичай тривалий час залишається панівною формою права. Епоха панування звичаєвого права тривала і після того, як з’явилися перші пам’ятки писаного права. Звичаєве право є і сукупністю звичаєво-правових норм, і елементом правової системи, і регулятором суспільних відносин, та вистуває складовою культури народу. Звичаї не втрачають свого значення, вони продовжують діяти і значною мірою застосовуються для регулювання цивільних договірних відносин. На сучасному етапі розвитку правового регулювання цивільних договірних відносин відбувається звуження сфери дії звичаєвого права на користь закону та договору. Одним із основних джерел міжнародного права є міжнародно-правовий звичай. Його значення для регулювання міжнародно-правових відносин не знижувалося протягом всього часу їх існування.LAW/JURISPRUDENCELAW/JURISPRUDENCE::Other lawLAW/JURISPRUDENCE::Other law::European lawLAW/JURISPRUDENCE::Other law::International lawLAW/JURISPRUDENCE::Other law::International private law and international procedural lawArticle