Жуган, Наталія АнатоліївнаОскирко, Олексій Павлович2025-11-122025-11-122021Жуган Н. А., Оскирко О. П. Способи номінації в тематичній групі лексики ткацтва у середньонаддніпрянських говірках. Закарпатські філологічні студії. 2021. № 15. С. 14-19. DOI: https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2021.15.2http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/15/4.pdfhttps://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/609У статті на матеріалі говірок середньонаддніпрянського ареалу української мови проаналізовано способи номінації ткацької лексики, зокрема лексико-семантичної групи назв осіб, повʼязаних із ткацтвом, та лексико-семантичної групи назв пристроїв, знарядь та дій, повʼязаних із виготовленням основи для ткання. Ці групи об’єднують репрезентанти таких сем: ‘людина, яка займається тканнямʼ; ‘дружина ткачаʼ; ‘чоловік ткаліʼ; ‘син ткачаʼ; ‘дочка ткачаʼ; ‘підмайстер ткачаʼ; ‘людина, яка не вміє або лінується ткатиʼ, ‘пристрій, на якому снують основу для тканняʼ, ‘снувати, робити основу для тканняʼ, ‘знаряддя для намотування ниток на котушку човника’, ‘знаряддя, за допомогою якого готують основу для намотування на навій (ритки)ʼ, ‘крючок для протягування ниток через начиння і блятʼ. У процесі дослідження представлено особливості репрезентації зʼясовано структурно-семантичну організацію: лексеми, що виникли шляхом морфологічної чи семантичної деривації; аналітичні назви – атрибутивні й субстантивні словосполучення; пропозитивні – у формі речення. Частина однослівних найменувань збережені у свідомості діалектоносіїв попри архаїзацію самих реалій. Бажання мовців дати більш докладну характеристику предмета, назву якого вони не памʼятають, спонукає до вживання прийменниково-відмінкових конструкцій, словосполучень, пропозитивних структур, що свідчать про незавершеність процесу номінації та архаїзацію спеціалізованих назв у пам’яті інформантів. Простежено особливості номінативних процесів цих груп лексики, виявлено системні звʼязки досліджуваних номенів. Засвідчено лексеми, які мають різні словотвірні, фонетичні, акцентуаційні та граматичні варіанти в середньонаддніпрянських говірках, зумовлені здатністю мовців до індивідуального творення, спричине-ного системою говірок, так і міждіалектними контактами. Звернено увагу на власне терміни, субститути, що набули спеціалізованого значення за суміжністю з поняттями виробничої лексики та за подібністю форми, й загальновживані назви. Полісемантичність та структурна організація цих лексико-семантичних груп свідчать про архаїзацію ткацького ремесла та динаміку його лексичного складу.HUMANITIES and RELIGION::Languages and linguistics::Linguistic subjects::LinguisticsHUMANITIES and RELIGION::Languages and linguistics::Linguistic subjectsHUMANITIES and RELIGION::Languages and linguisticsArticle