Пустовійт, Роберт ФрідріховичКуклін, Олег Володимирович2025-07-212025-07-172025-07-212020Пустовійт Р.Ф., Куклін О.В. Вплив інституціональних факторів і ризиків політичної нестабільності на економіку держави. // Економіка України. Київ, 2020. Т. 63, № 2(699). С. 24-44. https://doi.org/10.15407/economyukr.2020.02.024https://doi.org/10.15407/economyukr.2020.02.024https://nasu-periodicals.org.ua/index.php/economyukr/article/view/2020-02-2/2020-02-2https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/270.2Досліджено економіки держав з точки зору факторів, які мінімізують ризики політичної нестабільності та впливу формальних і неформальних інститутів. При цьому проаналізовано обставини формування інституційної якості країни як наслідки стану і результативності основних факторів інституціонального середовища в пріоритеті економічного розвитку. Зазначено, що основними причинами переконливих підсумків економічного розвитку досліджуваних країн є впровадження в економіку ефективних інститутів і створення умов для мінімізації ризиків політичної нестабільності. Акцентовано увагу на тому, що якість інституціонального середовища, яка вимірюється інтегрованим показником інституційних факторів, є ключовою попередньою умовою сталого економічного розвитку і динаміки зростання ВВП. Водночас аргументи, засновані на політичній невизначеності й перехідних витратах інституційної трансформації, передбачають позитивний кореляційний зв’язок, проте вплив інституційної нестабільності на економічний розвиток має враховувати різноманітність наслідків. Для цього досліджено багатомірність інституційної якості й доведено, що наслідки економічної нестабільності можуть варіюватися залежно від інституційних тенденцій та політичних ризиків, а інституційна якість обумовлює неоднозначні ефекти інституційних змін у різних країнах. Так, для країн Центральної та Східної Європи, що входять до ЄС, верховенство права є фундаментальним інституційним фактором економічного зростання, а для бідних країн Європи, у тому числі й для України, першорядним завданням є протидія корупції, яка насамперед визначає успіхи і невдачі в стабілізації політичної сфери та інституційних реформах. Подано і проаналізовано дослідження кореляційно-регресійного зв’язку України і вибраних країн Центральної та Східної Європи між підсумковим показником інститутів і ВВП на душу населення, а також кореляційної матриці «ВВП на душу населення, вибрані індикатори Індексу недієздатності держав і рівень корупції в цих країнах». Виходячи з викладеного, пропонуються рекомендації з модернізації інституціонального середовища в Україні в контексті сучасної методологічної парадигми знаходження взаєморозуміння між державою, бізнесом і суспільством.enArticle