Швець, Наталія ВячеславівнаШевцова, Ганна Зіївна2026-02-252026-02-252025Швець Н. В., Шевцова Г. З. Структурні зміни регіональних економік Придніпров’я: вплив війни та напрями економічної реконструкції. Проблеми економіки. 2025. №4. C. 156–172. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2025-4-156-172https://www.problecon.com/article/?year=2025&abstract=2025_4_0_156_172https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1314У статті досліджено структурні зміни в економіках областей Придніпров’я (Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської) в умовах війни та визначено стратегічні напрями їхньої повоєнної реконструкції. Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім вивченням територіальної специфіки структурних процесів у межах регіонів України, особливо динаміки їхньої адаптації до воєнних викликів і потенціалу для відновлення. Дослідження базується на офіційних статистичних даних за 2013–2023 рр. і реалізовано у двох напрямах. Перший напрям охоплює оцінювання внеску кожної області у структуру національної економіки за показниками доданої вартості, кількості суб’єктів господарювання, зайнятості та обсягів реалізації продукції. У межах другого напряму проаналізовано структури економік за чотирма секторами (сільське господарство, промисловість, будівництво, сфера послуг) із використанням показників доданої вартості та зайнятості. Результати за першим напрямом засвідчили, що упродовж 2013–2021 рр. частки областей Придніпров’я в загальноукраїнських економічних показниках суттєво не змінювалися. Помітні зрушення відбулися після початку повномасштабної війни – найбільшого падіння зазнала Запорізька область через втрату території. Інші області завдяки аграрній спеціалізації, стійкості переробних виробництв і відносно безпечному розташуванню або значно не змінили, або навіть збільшили свій внесок в економіку України. Аналіз структур регіональних економік Придніпров’я показав, що у 2022–2023 рр. відбулося заміщення втрат у реальному секторі зростанням активності у сфері послуг, яка виявилася більш адаптивною до умов війни. Такі структурні зрушення дозволили пом’якшити наслідки воєнного спаду, проте не створюють підґрунтя для якісної перебудови економіки макрорегіону. Підкреслено, що економічна реконструкція потребує переходу від компенсаторних механізмів до структурної перебудови на основі комплексного підходу, що передбачає нову індустріалізацію з поглибленою переробкою ресурсів та інноваціями, розвиток знаннємістких послуг, інтегрованих у виробничі ланцюги, активізацію міжсекторальної і міжрегіональної взаємодії для поєднання аграрного, промислового та сервісного потенціалів. Як перспективні виокремлено два стратегічні вектори регіональної трансформації: біоекономічний – заснований на розвитку біотехнологій і міжгалузевої взаємодії, та цифровий – орієнтований на впровадження цифрових рішень у виробничі системи та логістику. Зазначено, що економічна реконструкція регіонів вимагає координації державної політики за видами та рівнями управління, розвитку кластерних і мережевих форматів співпраці, а також створення стабільного інституційного середовища. Нові інноваційні та інвестиційні можливості для прогресивної трансформації національної економіки пов’язані з приєднанням до Зеленої угоди ЄС.SOCIAL SCIENCES::Business and economics::EconomicsSOCIAL SCIENCES::Business and economicsSOCIAL SCIENCES::Business and economics::Business studiesSOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography::Economic geographySOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geographyArticle