Збаразська, Лариса Олександрівна2026-04-272026-04-272023Збаразська Л. О. (2023). Сучасні парадигми та мегатренди промислового розвитку. Економіка промисловості. № 1 (101). С. 5-30. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry. 2023.01.005 Zbarazska, L. O. (2023). Modern paradigms and megatrends of industrial development. Econ. promisl., 1 (101), рр. 5-30. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2023.01.005http://ojs.econindustry.org/index.php/ep/article/view/267https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1911У статті викладено результати науково-аналітичного дослідження ключових змін у світовому промисловому розвитку, що відбуваються на межі ХХ-ХХІ ст.. У фокусі аналізу – зміни загальних рамкових форматів (парадигм) та основних глобальних трендів (мегатрендів), які характеризують стан та ймовірні перспективні вектори розвитку світової промисловості. Основний акцент зроблено на дослідженні змістовних домінант чотирьох парадигм, які мають стратегічне значення для формування тривких процесів довгострокового промислового розвитку. Як базові запропоновано розглядати системно-цивілізаційну, соціогуманітарну, інноваційну та глобалізаційну парадигми. Вони формують фундамент перспективного розвитку промислового виробництва на засадах, що є адекватними сучасним глобальним викликам та загрозам. До того ж, ключові сучасні мегатренди світової промисловості цілком логічно вкладаються у зазначені формати трансформацій. Основні висновки зводяться до таких положень. Унаслідок змін, що відбуваються у системно-цивілізаційній парадигмі, формується якісно інший глобальний контекст для розроблення та реалізації довгострокових стратегій усіма зацікавленими суб’єктами промислової діяльності. Глобальний характер викликів зумовлює необхідність органічного та гармонійного включення усіх національних економік у нові парадигмальні рамки розвитку. Це потребує активного переосмислення стратегічних концептів та промислових політик політичними та економічними елітами національного, регіонального, глобального рівнів. Набуває розвитку тренд розширення цільової багатовимірності розвитку промисловості як складової цілісних соціально-економічних систем будь-якого рівня. Відтак актуалізується завдання поглиблення збалансованості й гармонізації окремих векторів та процесів, як у самому промисловому секторі, так і суміжних секторах економіки. У межах імплементації імперативів соціогуманітарної парадигми формуються мегатренди пріоритетного включення цілей гуманітарного прогресу у промислові стратегії та політики, переходу до клієнторієнтованих моделей організації бізнесу, переорієнтації промислової діяльності на формування/розширення «зони комфорту» (у різних вимірах). Стратегічно важливим для світового промислового розвитку є тренд системних змін у моделях виробничого використання усіх видів ресурсів на засадах максимізації ресурсоефективності та безпеки для довкілля. Це зумовить зміщення акцентів у довгострокових стратегіях з максимізації об’ємно-кількісних на оптимізацію структурно-якісних параметрів промислових виробництв. Перспективи імплементації інноваційної парадигми розвитку промисловості переважно визначатимуться масштабами та динамікою розгортання 4IR за ключовими технологічними напрямками (цифровізація, роботизація, Інтернет речей, штучний інтелект та ін.). Перманентна інноваційна адаптивність до змін стає необхідною властивістю стійкого та інклюзивного розвитку промислових виробничо-економічних систем на усіх рівнях. В умовах розгортання технологічного тренду, спричиненого 4IR, провідного значення набувають фактори інформаційно-комунікаційних та людських ресурсів. Реалізація інноваційної парадигми промислового розвитку сприяє динамічному формуванню і розгортанню тренду креативності при виробленні та модернізації бізнес-моделей та промислових проєктів. На сучасному етапі світового промислового розвитку реалізація парадигми глобалізації супроводжується суперечливими явищами. Проте економічні ефекти глобалізації, які вже виявили себе або є потенційно можливими, надають підстави розглядати спричинені нею тренди як відносно сталі тренди довгострокового характеру. Нинішні процеси національної/ регіональної автономізації слід розглядати як тактичний адаптаційний маневр в економічній політиці держав і регіональних утворень.SOCIAL SCIENCES::Business and economics::EconomicsSOCIAL SCIENCES::Business and economicsSOCIAL SCIENCES::Business and economics::Business studiesTECHNOLOGY::Industrial engineering and economy::Industrial organisation, administration and economicsArticle