Хаустова, Вікторія ЄвгенівнаТрушкіна, Наталія Валеріївна2026-02-262026-02-262025Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В. Теоретичні підходи до сутності поняття «критична інфраструктура»: міжнародний, просторовий і резильєнтнісний виміри. Проблеми економіки. 2025. №4. C. 336–351. https://doi.org/10.32983/2222-0712-2025-4-336-351https://www.problecon.com/article/?year=2025&abstract=2025_4_0_336_351https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1334У статті здійснено ґрунтовний теоретико-методологічний аналіз та систематизацію підходів до сутності поняття «критична інфраструктура» з урахуванням міжнародного, просторового та резильєнтнісного вимірів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням воєнних, техногенних, кліматичних і кіберзагроз, а також викликами повоєнного відновлення України, що потребує переосмислення ролі критичної інфраструктури у забезпеченні стійкості територій, безперервності надання життєво важливих послуг і стабільного функціонування національної економіки. Методологічну основу дослідження становлять бібліометричний аналіз наукових публікацій, індексованих у базі Scopus, порівняльний аналіз національних і наднаціональних підходів до визначення критичної інфраструктури, а також узагальнення положень міжнародних нормативно-правових документів і сучасних наукових концепцій у сфері безпеки, управління ризиками та резильєнтності. Поєднання бібліометричних і якісних аналітичних методів дозволило простежити еволюцію наукових підходів до трактування критичної інфраструктури та ідентифікувати ключові напрями трансформації цього поняття у сучасних умовах. У результаті дослідження виокремлено й систематизовано домінуючі теоретичні підходи до трактування критичної інфраструктури, зокрема функціональний, наслідково-орієнтований, системно-мережевий, просторовий, ризик-орієнтований і резильєнтнісний. Обґрунтовано, що більшість наявних визначень має фрагментарний характер і зосереджується переважно на секторальних або функціональних аспектах, не враховуючи повною мірою територіальну локалізацію інфраструктурних об’єктів, міжсекторальні взаємозалежності, мережеву структуру інфраструктурних систем та потенціал виникнення каскадних ефектів у разі їх порушення. Доведено, що інтеграція просторового та резильєнтнісного підходів дозволяє розширити традиційне розуміння критичної інфраструктури, трактуючи її не як статичну характеристику окремих об’єктів, а як динамічну властивість інфраструктурних систем, що формується під впливом територіальних умов, рівня міжсекторальної взаємозалежності, спектра загроз і спроможності до адаптації та відновлення. На цій основі обґрунтовано інтегрований підхід до визначення критичної інфраструктури, який поєднує просторовий, резильєнтнісний і ризик-орієнтований виміри та створює методологічні передумови для комплексного оцінювання рівня критичності інфраструктурних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення державної політики у сфері критичної інфраструктури, розроблення стратегій просторового розвитку й територіальної безпеки, а також імплементації принципів Build Back Better у повоєнній розбудові економіки України з урахуванням завдань підвищення стійкості та адаптивності інфраструктурних систем.SOCIAL SCIENCES::Business and economics::EconomicsArticle